Поняття наркотизму. Медичні, соціальні, правові аспекти наркотизму.

Наркоманія (з грец. narke — оціпеніння та mania — безумство, божевілля) — соціально-небезпечне психічне захворювання, яке виражається у тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови постійного прийому наркотичної речовини, і зумовлює глибоке виснаження фізичних і психічних функцій.

Про вживання людиною наркотичних засобів відомо ще з глибокої давнини. Дослідженнями вчених доведено, що рослини, які містять наркотики, люди використовували ще в кам’яному віці. Проте до кінця минулого століття вживання наркотиків не викликало особливих тривог. XX ст. породило епідемію наркоманії. Разом з наркотиками рослинного походження почали застосовувати сильнодієві синтетичні наркотичні речовини. Швидке поширення наркоманії спричинило виникнення злочинного бізнесу, створення наркомафії. При цьому якщо вживання наркотичних речовин було спочатку побутовим або релігійним звичаєм у місцях, де поширені рослини, які їх містять, то приблизно в останні сто років наркоманія перетворилася на особливе соціальне явище. Цьому сприяв, як не дивно, розвиток медицини. Виділені в хімічно чистому вигляді препарати опію разом з органічними розчинниками (хлороформом, ефіром) почали приблизно з середини минулого століття широко застосовувати з метою знеболювання, тобто як наркоз під час хірургічних операцій. Широке використання наркотичних засобів у медичних цілях без урахування їх побічної дії спричинило всезростаючу хворобливу пристрасть до них. Особливо багато таких випадків було зареєстровано в період франко-прусської війни (1870—-1871), коли морфій у вигляді ін’єкцій широко застосовували у лікуванні поранених.

Наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від
наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок
зловживання цим засобом або цією речовиною. Наркотизм – це відносно розповсюджене, статистично стійке соціальне явище, що виражається у споживанні деякою частиною населення наркотичних або токсичних засобів і відповідних наслідках

Поняття наркоманія — часткове відносно більш загального — токсикоманія. Річ у тому, що викликати наркотичний стан здатні багато речовин, які діють на психіку, й усі вони без винятку є отруйними. Це досить широке коло речовин — ВІД ЛІКІВ, які мають психотропний ефект, до засобів побутової хімії. Алкоголь і нікотин — теж вважаються наркотичними речовинами, хоча вони відносно менш небезпечні, ніж інші, і пристрасть до них у відомому значенні є токсикоманією. Проте вживання алкоголю і куріння прокладає шлях до інших наркотиків.

Разом з тим терміни “наркоманія” і “токсикоманія” сьогодні вживаються і паралельно для позначення двох напрямів токсикоманії як більш загального явища. Наркоманія — пристрасть до “класичних” наркотиків (препаратів опію, індійських конопель, південноамериканської рослини коки та ін.), а токсикоманія — до вживання різноманітних, доволі безладних і все в більшій кількості речовин, здатних впливати на психіку, — різні “пігулки” і рідини. Відповідно розрізняють як наркоманів, так і токсикоманів (останні частіше за все підліткового і юнацького віку). Крім того, токсикоманам властиве більш безладне вживання психотропних речовин, випадкове їх поєднання.

Соціальне явище, яке виражається у випадках наркоманії, токсикоманії, а також пияцтва й алкоголізму, називається наркотизмом. У його основі — прагнення певної частини громадян змінити свій психічний стан шляхом вживання хімізованих речовин.

У кримінологічній науці проблема наркоманії розглядається удвох аспектах: 1) як «фонове» явище, елемент додаткового предмета кримінології; 2) як елемент Особливої частини кримінології, вякому висвітлюються основні кримінологічні параметри злочинності, безпосередньо пов’язаної зцим суспільно негативним явищем. Це пояснюється тим, що, зодного боку, вживання наркотичних засобів, їх аналогів чи одурманюючих речовин не знаходяться під кримінальною забороною (окрім публічного або вчиненого групою осіб незаконного вживання наркотичних засобів— ст. 316 КК України), але містить усобі небезпеку спричинення таких змін вособистості людини, які ставлять під загрозу законні інтереси та блага інших осіб ідержави. За аналогією залкогольним сп’янінням стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обставиною, що обтяжує покарання (ст. 67 КК України), ана особу, звільнену від відбування покарання звипробуванням, суд може покласти обов’язок пройти курс лікування від наркоманії, так само, як івід іншого захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (п. 5 ст. 76 КК України).

МЕДИЧНИЙ АСПЕКТ. Перші спроби вживання наркотичної речовини не завжди супроводжуються відчутним ефектом — нерідко людина взагалі жодних змін не помічає, але після кількох спроб розвивається особливий наркотичний стан, який називається ейфорією.

Після більш-менш тривалого періоду регулярного вживання наркотичної речовини за перерви у вживанні (зазвичай через кілька годин або діб) несподівано для себе хворий відчуває досить нестерпний стан абстиненції (цьому відповідає жаргонний вираз “ломка”).

Таким чином, процес розвитку наркоманії можна поділити на такі етапи:

а) залучення особи до наркотичних засобів;

б) встановлення регулярності споживання наркотичних засобів, настання психічної залежності;

в) порушення життєдіяльності внутрішніх органів.

Вживання наркотиків призводить до тяжкої, майже невиліковної хвороби — наркоманії.
Наркоманія є хворобливим потягом до наркотиків та похідних з них речовин. Але поруч з вживанням наркотиків останнім часом серед частини людства дедалі частішають випадки вживання психотропних та сильнодіючих речовин. Хворобливий по-тяг до таких препаратів називається токсикоманією.У лютому 1995 р. в Україні було прийнято дуже важливі щодо розглядуваної проблеми закони України: “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”, “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” і Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними””. Отже, створено базу прогресивного законодавства, що перебуває на рівні міжнародних вимог і дає можливість боротися з наркоманією та токсикоманією як соціальними і медичними явищами, які нині стрімко прогресують в усьому світі.
У перелічених законах (з подальшими їх змінами) поняття наркоманії визначається як хворобливий психічний стан, що зумовлений зловживанням наркотичних засобів і характеризується психічною або фізичною залежністю від них. Наркоман — це особа, у якої медичним закладом встановлено діагноз “наркоманія”. Це саме можна сказати про поняття “токсикоман” і “токсикоманія”.
Але наркоманія — це останній етап незаконного (немедичного) зловживання особою наркотичних засобів. Тому існує поняття людини, яка незаконно, без призначення лікаря вживає наркотичні засоби або психотропні речовини, хоча її не діагностовано як наркомана (аналогія з поняттям “алкоголік” і людини, яка зловживає спиртними напоями).
Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — Перелік) згрупований у списку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених у таблиці I-IV згідно із законодавством України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік затверджує Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я і публікують офіційні друковані видання (див. Постанову Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 Офіційний вісник України, 2000, № 18 ст. 953).

Суть наркоманії як хвороби виявляється в такому:

- виникає явище психічного дискомфорту, непереборна потреба у вживанні наркотиків (психічна залежність);

- перебудовується функціональна діяльність організму, порушується нормальна робота його органів і систем, що викликає з часом нестерпно болісні відчуття (настає фізична залежність)

- з кожним наступним вживанням наркотиків організм дедалі більше адаптується до них, і щоб досягти ейфорії, наркоман змушений раз у раз збільшувати дозу їх прийому (відбувається так званий процес толерантності (від лат. tolerantis — терплячість)).
Таким чином, створюється замкнене коло: організм хворої людини інтенсивно руйнується і водночас вже не може існувати без нових доз наркотиків.
Небезпечність проявів наркоманії (токсикоманії) полягає в тому, що вона дуже швидко і безповоротно руйнує фізичне і моральне здоров’я людини: смерть здебільшого настає через кілька років (іноді місяців) інтенсивного вживання засобів, але цьому передують деградація особи, відмова від суспільно корисної праці, психічна нестійкість, порушення статевої сфери, втрата пам’яті, тероризування рідних і знайомих тощо.

Соціальний аспект. Відношення суспільства до наркотизму сьогодні у переважній більшості випадків характеризується як негативне й відштовхуюче. Це призводить, зокрема, до різкої реакції відторгнення й вигнання наркоманів. Гіперконтроль або емоційне відторгнення у родині призводять до того, що наркоман опиняється на самому дні суспільства, загнаний туди своїми ж батьками, міліцією, роботодавцями, соціальними службами. Єдине середовище, у якому він може якось функціонувати, – це споживачі наркотиків. Формується особлива наркоманська субкультура зі своїм специфічним способом життя, системою цінностей, мовою, атрибутами, установками, поняттями, міфами. Ця субкультура пом’якшує сприйняття того, на що люди поза її межами дивляться як на психічне відхилення або навіть кримінальну поведінку. Наркоманська субкультура – це антисистема і явище вкрай негативне, які сприяють утягуванню до споживання наркотиків і наркоманії.

наркоманія тісно пов’язана із злочинністю, адже вона є однією з найтяжчих складових фонових явищ.
Взаємозалежність наркоманії і злочинності неминуче виявляється у протиправних діях наркоманів:
- злочинах, які вони вчиняють під безпосереднім впливом наркотиків (психотропних речовин) на організм — вбивствах, тілесних ушкодженнях, хуліганстві тощо;
- злочинах з метою заволодіння наркотиками або грошима і речами для їх придбання, адже наркотики коштують так дорого, що чесно заробити гроші на їх придбання важко (частка злочинів такого напряму перевищує 10 % сукупної кількості розкритих злочинів: розбоїв, грабежів, крадіжок, вимагань тощо. До речі, у США ця частка становить 4/5 загальної кількості майнових злочинів названих видів);
- діях, пов’язаних з виготовленням і збутом наркотиків, найнебезпечніші з яких належать до наркобізнесу і мають ознаки організованої злочинності

Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Місце незаконного наркобізнесу в структурі злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків.

Перш ніж розглядати особливості кримінологічної характеристики сучасної злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків, варто розкрити понятійний апарат: незаконний обіг наркотичних засобів, наркобізнес, транснаціональний наркобізнес.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - це діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори. З вищезазначеного поняття можна визначити основні ознаки незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів:

- створення умов, що сприяють вступу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у незаконний обіг;

- вчинення незаконних операцій з наркотиками, що обов’язково включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- сукупність недозволених чинним законодавством суспільно небезпечних діянь, що виражаються у культивуванні наркомістких рослин; розробленні, виробництві, виготовленні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, придбанні, збуті, ввезенні на територію України, вивезенні з території України, транзиту через територію України, використанні, знищенні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- одержання прибутку від незаконних операцій з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

- наявність сировинної бази (наркомістких рослин) або сталих зв’язків з джерелом придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів;

- наявність приміщення та інших технічних засобів для розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- чітка система незаконних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;

- транснаціональний характер щодо незаконних діянь з ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- наявність корумпованих зв’язків у правоохоронних органах. Особливо вони потрібні для успішної контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Наступним видом злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом наркотиків є наркобізнес. Прогресуюче зловживання наркотиками, різкий ріст цін на них, збільшення кількості злочинів, пов’язаних з наркотиками - створює сприятливі умови для появи злочинних угруповань, що здійснюють їх організований збут (наркобізнес).

Звичайно законодавчого визначення наркобізнесу поки не існує, тому використаємо декілька, які, на наш погляд, є вдалими. Отже, наркобізнес можна визначити, як законну або незаконну економічну діяльність, що пов’язана з культивуванням, виробництвом і торгівлею наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами з метою отримання прибутку. Більш ширше це поняття інколи трактують також як обіг грошової маси і прибутку, вилучених у населення в обмін на незаконне розповсюдження наркотиків

Нерідко наркобізнесом займаються організовані злочинні формування, які отримуючи за рахунок цього великі суми незаконних прибутків, «відмивають» їх, вкладаючи у легальний бізнес, тобто у таких випадках наркобізнес набирає рисиорганізованої злочинності, якій притаманна ієрархічна структура, сувора дисципліна, розподіл ролей, наявність на утриманні корумпованих чиновників тощо. Тому визначення наркобізнесу, яке дають вітчизняні кримінологи є слушним, а саме: наркобізнес – широкоформатна корисна злочинна діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, що здійснюється як одноособово, так і високоорганізованими злочинними угрупованнями у вигляді промислу.

Але не будь - які злочинні дії навіть групи осіб можна віднести до наркобізнесу. Від нього треба відокремлювати таку злочинну діяльність, як внутрішньогруповий іміжгруповий збут наркотичних засобів.

Внутрішньогруповий збут є у наявності тоді, коли група наркоманів, об’єднана спільним вживанням наркотиків (так звана «сім’я»), посилає за ними, склавши гроші, своїх заготівників («гінців»), які їх скуповують, або добувають іншим способом, потім привозять для вживання. Міжгруповий збут простежується у випадках, передачі наркотиків іншим спорідненим «сім’ям» за винагороду, яка покликана компенсувати витрати тих, хто передав наркотики, щоб поповнити їх запасами.

Ні в першому, а ні в другому випадку (на які приходиться сьогодні більша частина обігу наркотиків) немає ознак наркобізнесу, бо той базується на меті наживи, яка надходить постійно, це злочинна професійна діяльність, промисел, постійне джерело прибутків.

Тому необхідно виділити основні ознаки, які притаманні саме наркобізнесу:

масштабність незаконних дій з наркотиками;

особлива конспіративність наркоділків, аж до переходу на нелегальне становище у випадку виявлення;

високий рівень організації злочинних формувань;

надприбутковість злочинного промислу

нерідко наявність легального бізнесу;

заздалегідь сплановане та кваліфіковане вчинення злочинів;

наявність усталеного джерела для придбання наркотичних засобів.

Наркобізнес складається з декількох взаємопов’язаних етапів (стадій):

1) виробництво, закупівля або викрадання наркотичних засобів

2) доставка їх до місця реалізації;

3) збут (продаж) таких засобів споживачам.

В залежності від певних особливостей наркобізнес може бути класифікований на три підвиди.

Перший характеризується таким розвитком (необов’язково він проходить всі перелічені етапи):

незаконне культивування наркомістких рослин;

виготовлення з них наркотичної сировини;

транспортування цієї сировини;

її збереження;

виготовлення наркотиків, придатних до вживання (екстрагування, рафінування тощо);

створення клієнтури, утримання наркопритонів;

оптова і роздрібна торгівля наркотичними засобами;

Другий підвид характеризується викраденням наркотичної сировини або готових лікарських препаратів наркотичної дії з хімфармпідприємств, аптек, лікувальних закладів та їх наступний збут скупникам-оптовикам, які усвою чергу, продають їх своїм клієнтам-споживачам.

Третій підвид характеризується викраденням хімічних реагентів, з яких виготовляються синтетичні наркотики у хімлабораторіях, які обладнуються безпосередньо на виробництві, в дослідній лабораторії, у вузі або за місцем проживання злочинців; подальші етапи аналогічні наведеним вище

Транснаціональний наркобізнес — окремий вид організованої транснаціональної злочинності, який характеризується структурованою системою високоорганізованих і ретельно законспірованих злочинних угруповань, які займаються міжрегіональною, у ряді випадків міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, предметом якого є наркотичні засоби, з метою систематичного отримання максимальних прибутків та надприбутків, використовуючи в своїх інтересах як державні структури, так і інститути громадянського суспільства.

Транснаціональному наркобізнесу, більше ніж іншим напрямам організованої злочинної діяльності, властиві такі ознаки:

а) ієрархічна і багатоструменева структура кримінальних формувань, що передбачає чітке підпорядкування груповій дисципліні та вказівкам організатора;

б) організаційна стабільність наркооб’єднання;

в) завчасна підготовка, планування і кваліфіковане вчинення злочинів;

г) функціональна диференціація членів злочинного об’єднання (розподіл ролей між ними, у тому числі й при виборі і вербуванні співучасників);

д) наявність ретельно замаскованих зв’язків, що базуються на чіткій самоорганізації, високому рівні конспірації;

є) продумана підготовка засобів реалізації і збуту наркотиків;

ж) стійка спрямованість на створення корумпованих зв’язків у правоохоронних органах;

з) чітка система дій, пов’язаних з незаконними операціями з наркотиками;

і) монополізація прагнень до поставлених цілей;

к) гостра конкурентна боротьба і суперництво, що існують між окремими формуваннями наркомафії поряд зі злочинними контактами і взаємодією, які нерідко набувають форм озброєного протистояння та фізичного знищення на ґрунті розподілу і перерозподілу ринків збуту. Запекла міжусобна боротьба призводить до виникнення найпотужніших синдикатів.

Необхідно відмітити, що незаконний обіг наркотиків, наркобізнес, зокрема й транснаціональний, є потужним стимулом зростання загальнокримінальної та економічної злочинності. Основними сферами застосування прибутку від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є гральні заклади, дискотеки та нічні клуби, купівля-продаж нерухомості тощо. Але останнім часом супутнім злочином у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів стала корупція серед посадових осіб правоохоронних органів та органів управління і влади, особливо в місцях ви­робництва наркотиків та за маршрутами їх транспортування.

Сучасний стан наркозлочинності примушує оцінювати її не тільки як соціально-правове явище, але й як політичний феномен. Вона пронизує всі важливі сфери життєдіяльності держави і суспільства, а також, пов’язана з глобальними проблемами, що викликають у суспільстві підвищену напруженість: економіка, міжнародні відносини, внутрішньо - і зовнішньополітичні перетворення тощо. При цьому кожна з цих сфер відчуває на собі деструктивну силу кримінальних процесів.

Насамперед, щоб розкрити кримінологічну характеристику злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, необхідно визначити які склади злочинів включає до них Кримінальний кодекс України. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, передбачені ХІІІ розділом КК України (ст. 305 – 320 включно) та включають наступні протиправні дії: контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.305 ККУ); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.306 ККУ); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 ККУ); викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст.308 ККУ); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст.309 ККУ); посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст.310 ККУ); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (ст.311 ККУ); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст.312 ККУ); викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст.313 ККУ); незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.314 ККУ); схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.315 ККУ); незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст.316 ККУ); організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.317 ККУ); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.318 ККУ); незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст.319 ККУ); порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.320 ККУ).

У структурі злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотиків, переважають такі злочини, як:

- незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст.309 ККУ) – 55, 3%;

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 ККУ) – 28, 9% (з них збут – більше 95, 8 %);

організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.317 ККУ) – близько 3, 6% (з них виробництво та виготовлення – більше 27, 6%);

схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.315 ККУ) – 1, 2% (з них неповнолітніх – 24, 5%);

викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст.308 ККУ) – 0, 4%;

викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст.313 ККУ) – менше 0, 4%;

використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.306 ККУ) – близько 0, 2%.

За останні п’ять років продовжує зростати широкомасштабне нелегальне виробництво та виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів. Щорічно правоохоронними органами виявляється близько тисячі підпільних нарколабораторій. Більшість з них мали так званий «кухонний» характер, де із застосуванням спеціального лабораторного обладнання виготовляли психотропні та наркотичні засоби з «ефедрину», отримували ацетильований та екстракційний опій з макової соломи. Розташовувались вони переважно у квартирах, приватних домоволодіннях, гаражах, сараях, літніх кухнях тощо. Понад половину виявлених нарколабораторій спеціалізувалося на виготовленні опійних настоянок, ацетильованого опію та інших наркотиків опійної групи. У той же час значно зросла кількість виявлених підпільних лабораторій, що виготовляли синтетичні наркотики опійної й амфетаміновой груп, а також сильнодіючі речовини. У деяких випадках у їх роботі приймають участь дипломовані фахівці з медичною і хімічною освітою, студенти, технічний персонал науково-дослідних установ.

Основними центрами щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів є такі регіони, як Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та місто Київ.

Варто також відмітити, що окрім значної наявної наркотичної сировинної бази наша держава є транзитною щодо постачання наркотиків у Західну Європу, а також новим ринком збуту. Про це свідчать сталі канали транзиту і ввозу в Україну наркотиків: Бомбей — Делі — Київ — Західна Європа; Афганістан — Пакистан — Центральна Азія — Росія — Україна — Західна Європа; Іран — Туреччина — Болгарія — Україна — Західна Європа;

Що стосується географії, то найбільше виявлених працівниками служби боротьби з незаконним обігом наркотиків організованих злочинних груп, що займалися наркобізнесом, у таких регіонах: Харківській області (4), АР Крим, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, (по 3); Донецькій, Житомирській, Київській, Львівській, Одеській, Чернігівській, (по 2), Вінницькій, Волинській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Рівненській, Чернівецькій та місті Києві (по 1).