Життєвий і творчий шлях письменниці

Загальновизнано, що серед франкомовних письменників бельгійської літератури ХХ - початку ХХІ століття постать Амелі Нотомб є найпомітнішою. Вона є авторкою вісімнадцяти творів, письменницею, відзначеною премією, представленою в кінопросторі екранізацією фільму «Заціпеніння і дрож», активним дописувачем у соціальних мережах.

Амелі Нотомб (народжена під іменем Фаб’єн-Клер Нотомб) народилася у містечку Еттербек, що в Бельгії. Через посаду її батька, Патріка Нотомба, дитинство письменниці минуло в країнах Далекого Сходу (Китай, Японія, Бірма, Бангладеш). Ці країни, особливо Японія, зумовили тяжіння творчості Амелі Нотомб до східної культури. Тому в європейській літературі Амелі Нотомб відома як певний посередник між європейською і західною цивілізаціями. Її твори кваліфікуються дослідниками як такі, що написані крізь призму європейських уявлень у сфері літературної орієнталістики. Зв’язок дитинства письменниці з Японією, якій вона, безсумнівно, виділяє особливе місце у своій творчості, зумовлений «ностальгією» за дитинством, проведеним в Японіі. «Відчуження» середовища, в якому опинилася Амелі Нотомб, вона зазнала в 17 років, після повернення до Бельгії, де вступила на факультет філологіі у Вільному університеті Брюсселя. У цей період нею вже були написані романи, тоді невідому широкому загалу. Після здобуття вищої освіти письменниця зробила успішну спробу працевлаштуватися в Японії перекладачем на підприємстві і пропрацювала там один рік. Цей досвід було відбито в романі «Заціпеніння і дрож», виданому в 1999 році.

Стрімка літературна кар’єра письменниці розпочалася з 1992 року, після видання першого роману «Гігієна вбивці», твору, який приніс їй широке визнання. Цей та подальші твори стали носити автобіографічні та автофікційні риси [12].

Успіх письменниці посилився виданням «Метафізики труб» (2000), «Косметики ворога» (2001), «Словника власних назв Робера» (2002). [12].

1.2 Характерні риси творчості Амелі Нотомб

Творчість Амелі Нотомб відома в багатьох краінах і стиль і теми творів все ще залишаються об'єктом дискусій. Самі відгуки про творчість читачів є також неоднозначними, тому що одні виражають захоплення манерою письменниці, а інші - жахаються манери іі творчості і певних ексцентричних уподобань письменниці, на кшталт поідання гнилих фруктів і носіння капелюхів дивноі форми.

Твори письменниці крім незвичайноі тематики вражають своєю будовою. За словами Іва - Антуана Клемена, керівника програми " Woman and gender

studies" твори А. Нотомб є " дивом, структурні елементи творчості, якого виходять за межі звичайноі хронологічноі лінійності у творах". [1; 41] " Неправдоподібності в творах, спричинені справжніми помилками у ході твору вже починають дратувати. Якщо читач не готовий до такоі психологічноі гри, його інтерес до літератури не є справжнім" підсумував Ів-Антуан Клемен [1; 41].

Поштовхом для плідноі творчості є період глибокоі самотності у підлітковому віці [1; 42]. Складна для письменниці адаптація і почуття " відірваності" від Японіі стають важливими чинниками для початкового творчого розвитку письменниці. Самотність у поєднанні з певними харчовими розладами, що спричинили такі хвороби як анорексія, кінорексія і потоманією. [1; 43] Твори в цьому віці письменниця ще не публікувала.

Хоча Амелі Нотомб народился в Бельгіі, і іі бельгійська етнічна приналежність є безсумнівною, сама письменниця певний час ототожнювала себе з Японською культурою. Найяскравішим твором, в якому були відображені враження раннього дитинства в Японіі був твір " Метафізика труб", який, за словами письменниці, є повністю автобіографічним.

Тема дитинства у літературній творчості, насправді, має багату історію, однак у творчості Амелі Нотомб висвітлені риси дітей, які характеризують іх і з морального боку і відкривають нові сторони іхніх бажань.

Сама письменниця характеризує свою творчість так:

" Mon é criture, c’est une tentative de dé finition du monde et du langage, trè s souvent avec l’œ il enfantin qui essaie de nommer les choses, de leur donner le nom juste" - " моя творчість це спроба пізнання навколишнього світу, дуже часто зміряного дитячими очима, які намагаються дати назву усім речам, дати ім чітке визначення" (переклад з фр. мій).[3; 45-46] Отже творчість Нотомб - це певна призма, в якій письменниця прагне відтворити навколишній світ очима дітей, як суб'єктів.

Концепт дитинства в творчості Амелі Нотомб

Концепт дитинства у творчості Амелі Нотомб - це проблема, що має фундаментальний характер оскільки дитина, як істота іншого рангу. Дитина займає центральне положення в творчості письменниці. Погляд на дитину у письменниці має досить революційний характер. Споглядаючи класичні твори можна спостерігати класичні риси якими часто наділялися діти у творах. Вони виховувалися в канонах чесності, працьовитості і порядності. Діти мали стати правонаступниками і опорою сімї і їхній розвиток був суворо контрольованим батьками і іншими членами суспільства. Дитинство у творчості Амелі Нотомб постає періодом не тяжких випробувань, а найщасливішою порою життя людини.

Дитина розвивається як індивід, вона мало залежна від впливу дорослих вона відразу стає центром навколо якого обертаються події у творах.

1) Концепт дитини у творі " Гігієна вбивці".

У центрі твору дві головні постаті –маленькі діти, брат і сестра. Відомий письменник Претекстат Тах, що доживає свій вік, нещодавно дізнається, що він хворий на рідкісний " рак-хрящів". Розголос про це відкриття став загальною сенсацією. Ні репортери, ні редактори журналів, ні навіть медичні журнали не могли розгадати таємницю рідкісного захворювання. Тах зовсім не злякався смерті, хоча веде згубний спосіб життя і навпаки він з гордістю говорить про свою хворобу і навіть складає епітафію. Врешті 10 січня перший журналіст відважується навідатися до Таха і зустрічається з ним у напівтемряві. Тах не показує свого вигляду. Сontentez-vous de ma voix, c'est ce que j'ai de plus beau (задовольняйтеся тим, що чуєте мій голос, бо це - найкрасивіше з усього що я маю). [8; 4].Він відмовився, навіть лягти у лікарню. Перші запитання про творчість Таха одразу ж отримують дивні відповіді. Si je savais à quoi je pensais, je suppose que je ne serais pas devenu é crivain. (Якби я знав про що я думаю, я б не став письменником) [8; 4]. Стан жахливого ожиріння у Таха настав уже з 18 років. Однак такий його стан спрймається ним з гордістю " Je n'en souffre pas. La souffrance est pour les autres, pour ceux qui me voient. Moi, je ne me vois

pas. Je ne me regarde jamais dans les miroirs. Je souffrirais si j'avais choisi une autre vie; pour la vie que je mè ne, ce corps me convient" (Я від нього не страждаю, страждають ті хто бачать мене. Я себе не бачу. Я ніколи не дивлюся на себе в дзеркало. Я страждав би якби вибрав інше життя. Для життя, яке я веду таке тіло дуже підходить) [8; 10]. Іншому журналісту він зізнається, що ість холодні тельбухи і гусячий жир, паштет з гусятини. Також він не любить митися. Письменник називає молодь, " красивою, дурною і злою".

Найбільше Тах ненавидить жінок. Про дитинство Таха нічого не відомо. " Petit "..." mais pas enfant. J'é tais dé jà Pré textat Tach. (Я був маленьким але не був дитиною. Я був уже Претекстатом Тахом) [8; 43]

Про Таха, як йому здається, немає ніяких відомостей, однак молодій журналістці Ніні вдається розгадати таємниці, які Тах вважав захороненими. Дитинство Таха змальовується у атмосфері вишуканості і безтурботності. І якось Тах ставить перед собою просто запитання, як довго може тривати таке щастя. Адже дорослість - це, на його думку, знищення картини прекрасного дитинства. Письменниця у цьому періоді відтворює всю скорботність власного усвідомлення про те, що дитинство минає, оскільки іі власне дитинство запам'яталося письменниці веселим і безтурботним і Він розробляє " теорію" згідно з якою статеве дозрівання для дівчинки найгірше з усього, що може бути, але від нього можна врятуватися. " "..." la puberté est le pire des maux mais qu'elle est é vitable." - (статеве дозрівання найгірше з усього, що може бути, але можна його уникнути) [8; 77].

Він розробляє жахливий, на думку Ніни спосіб " врятувати сестру". " Persuadé que la puberté fait son oeuvre pendant le sommeil, vous dé cré tez qu'il ne faut plus dormir, ou du moins pas plus de deux heures par jour. Une vie essentiellement aquatique vous paraî t idé ale pour retenir l'enfance: dé sormais, Lé opoldine et vous passerez des journé es et des nuits entiè res à nager dans les lacs du domaine, parfois mê me en hiver. Vous mangez le strict minimum. Certains aliments sont interdits et d'autres conseillé s, "..." vous interdisez les mets jugé s trop " adultes", tels que le canard à l'orange, la bisque de homard et les nourritures de couleur noire. En revanche, vous recommandez les champignons non pas vé né neux mais ré puté s impropres à la consommation, tels que les vesses-de-loup, dont vous vous gavez en saison. Pour vous empê cher de dormir, vous vous procurez des boî tes d'un thé kenyan excessivement fort, pour avoir entendu votre grand-mè re en dire du mal: vous le pré parez noir comme de l'encre, vous en buvez des doses impressionnantes, identiques à celles que vous administrez à votre cousine. (Будучи впевненим що статеве дозрівання проходить в процесі сну, ви дійшли до висновку, що спати не потрібно або хоча б не більше двох годин на день. Ви проводили ідеальне, як вам здавалося " водяне" життя, щоб зберегти дитинство. Ви днями і ночами плавали в у озерах, що належали помістю і навіть взимку. Ви їли згідно суворому мінімуму. Деякі продукти були заборонені, а інші - заохочувалися. Ви заборонили деякі продукти, вважаючи іх занадто " дорослими" такі як качка в апельсині, раковий суп. Також ви рекомендували їй гриби. Нете, щоб отруйні, але не придатні до вживання, такі як дощовики. Щоб не спати ви купуєте коробки міцного кенійського чаю, як казала ваша бабуся, чорного, як чорнило і вживаєте його в надмірних дозах і такими ж дозами напихаєте свою кузину. [8; 79]. Всі митці, на його думку - вбивці. " É crivain, assassin: deux aspects d'un mê me mé tier, deux conjugaisons d'un mê me verbe" - " письменник, вбивця – два аспекти однієї професії, два значення єдиного дієслова. [8; 82]. Журналістці Ніні вдалося отримати фотографію 1925 року, де Тах разом з Леопольдіною стоять біля фамільного палацу. Їхня зовнішність на фотографії не виказує жодних ознак дорослішання. Проте, як стверджує Ніна, є і ознаки спотвореності «Сes traits menus, ces yeux naï fs, ces faciè s trop petits par rapport à leur crâ ne, surmontant

des troncs pué rils, des jambes grê les et interminables, vous é tiez à peindrе» - (ці дрібні риси, наївні очі, риси обличчя занадто малі супроти черепа, вивищуються над дитячим тілом, довгі, хирляві ноги – така загальна картина)

[8; 87]. Всі ці життєві факти лягли в основу відомого, незакінченого роману Претекстата Таха «Гігієна вбивці». Після смерті Леопольдіни Тах не закінчив свій роман. Він не знав чому не зміг підібрати кінець для свого творіння. «: c'é tait comme si j'avais attendu autre chose, que

j'attends toujours depuis vingt-quatre ans, ou depuis soixante-six ans si vous pré fé r» (це було ніби я чекав чогось іншого чого я чекав протягом двадцяти чотирьох років або протягом шістдесяти шести, якщо вам так хочеться) [8; 90] Тах описує свій вчинок відкрито в автобіографічному творі, але критики і читачі не помічають правди, а навпаки хвалять і радіють з його творіння. Тах, не вважає, що він живе. «Je suis mort à dix-sept ans, mademoiselle» (мадмуазель, я вмер у сімнадцять років) [8; 93] Тах, однак, відзначає, що Ніна – одна з його читачок дійсно вміє читати. Він впевнений, що любив Леопольдіну і навіть починає жаліти Ніну за те, що їі вже 30 років а вона досі живе. «La vé rité, c'est que dè s l'instant où elles sont devenues femmes, dè s l'instant où elles ont quitté l'enfance, elles doivent mourir. Si les hommes é taient des gentlemen, ils les tueraient le jour de leurs premiè res rè gles. Mais les hommes n'ont jamais é té galants, ils pré fè rent laisser traî ner ces malheureuses de souffrances en souffrances plutô t que d'avoir la gentillesse de les é liminer» (Істина в тому, що з моменту, коли вони сталои жінками, вони мають вмерти. Якби чоловіки були джентельменами, вони б вбивали жінок в день їхньої першої менструації. Але чоловіки ніколи не були галантними, їм краще залишити бідолах страждати, ніж, маючи шляхетність ліквідувати їх [8; 93]. Стан, в якому пекребувають жінки або, точніше, не сприймається Тахом ні як життя, ні як смерть, адже навіть смерть він вважає полегшеням. Проте, на його думку, навіть не всі діти в дитинстві щасливі, тому що найщасливішим він вважає своє і Леопольдінине дитинство. «Ce qui est certain, c'est qu'aucun enfant n'a jamais é té aussi heureux que la petite Lé opoldine et le petit Pré textat» (очевидним є одне: нічиє дитинство не було таким щасливим, як дитинство маленької Леопольдіни і маленького Претекстата) [8; 97]. Леопольдіна – втілення найпрекраснішого в жінці, для Претекстата Таха. З цим іменем, за словами Таха, не зрівняється ніяке, крім імені «Адель». Однак, Тах закінчує свою історію сумною розповіддю про останній день життя Леопольдіни, коли в неї почалисчя перші менструації і Тах змушений був вбити її, щоб не допустити дорослішання. Тах докладно описує почуття кузини під час вбивства. «Je lui ai embrassé les yeux trè s doucement et elle a compris. Elle a eu l'air apaisé, elle a souri. Tout s'est passé trè s vite. Trois minutes plus tard, elle é tait morte» - (Я обняв її, обдарувавши ласкавими поглядом і вона все зрозуміла. Вона мала умиротворений вигляд, вона посміхнулася. Все відбулося дуже швидко. Через три хвилини вона була мертва) [8; 106]. Тах описує з надзвичайною зворушливість момент смерті. «Nous souriions l'un et l'autre, les yeux dans les yeux. Ce n'é tait pas une sé paration puisque nous mourions ensemble» (Ми посміхалися один одному, дивилися один одному в очі. Ми були нерозлучні, ми вмерли разом [8; 109]. Тах за допомогою Ніни надихається і вирішує закінчити роман специфічним символічним кінцем. «les cartilages sont mon

chaî non manquant, articulations ambivalentes qui permettent d'aller de l'arriè re vers l'avant mais aussi

de l'avant vers l'arriè re, d'avoir accè s à la totalité du temps, à l'é ternité!» (Мої суглоби – це гвинтики, яких мені не вистачає у двосторонньому механізмі, що дозволяє мені повертатися назад з теперішнього і також з минулого в теперішнє і мені підкоряється вся повнота часу, вся вічність!) [8; 111]. Претекстат Тах знає, що його роман закінчено. Оскільки саме Ніна дала йому ідею закінчення, твору, він просить Ніну, закінчити його роман. Вона – уособлення для нього нової надії, того що принесло йому натхнення, якого в нього не було понад 60 років. Він закохується в Ніну, оскільки розуміє, що Ніна – одна з небагатьох, людей, хто розуміє його почуття до Леопольдіни і знає справжнього Претекстата Таха. Він хочу вмерти від її руки, з такою ж любов’ю, як Леопольдіна вмерла від його руки, вмерти на очах Ніни. Ніна після вагань виконує його проханя і сказавши, що задушення принесло їй задоволення признається перед мертвим Тахом і собою, що вона теж любить його. У творі реалізований концепт дитиниства, як безтурботного періоду існування. В основу опису цього періоду лягли, власні почуття радості і безхмарного дитинства Амелі Нотомб. Концепт щаслвивого дитинства має дворівневий склад. На основному рівні зображується дитинство, на перший погляд безтурботне, але письменниця прагне вкласти у твір факт перемоги над дорослішанням, яке не приносить нічого окрім суму і забирає красу, якою наділені люди від природи. Втіленням концепту дитинства у цьому творі є образи двох головних героїв. Претекстат Тах – уособлення, творчості і людина яка, прагне піти проти долі. Він цінує єдиний скарб, на його думку найдорожчий у світі, дорожчий ніж усі матеріальні багатства, якими він разом з сестрою був оточений. Це – дитинство, яке вирізняє його і Леопольдіну серед інших людей. Ідеал дитинства постає у творі, як єдиний придатний засіб існування для головних героїв. Діти наділяються надлюдськими, божественними ознаками. Письменниця втілила власні почуття після хвороби анорексії, якою страждала в перший період після повернення в Бельгію. Підкреслюючи обмежене харчування головних героїв, як один із способів зберегти дитячий вигляд письменниця, вкладає свої особисті почуття, які вона переживала, будучи відірваною від Японії, як від джерела дитинства, яке є уособленням щастя. Вірогідним є факт, що у творі Амелі Нотомб висловила певну альтернативу до реальних подій у своєму житті. Смерть не сприймається у творі у її буквальному сенсі. Смерть – певний відпочинок після життя. «Відірваність» Таха і Леопольдіни в творі підкреслює певну «божественість», тобто виокремлює дітей від інших людей підкреслюючи унікальність, як божествених істот. Поняття краси тут найбільш експерессивно висловлене. Тах реалізував ідею вічноі краси, яка не закінчується з плином часу і Леопольдіна безмовно скорилася братовій волі. Тах поділяв і заохочував стиль життя сестри і також піддавав своє тіло різним змінам. Вбивство Леопольдіни було кульмінацією іхніх стосунків. Вбивство Леопольдіни змальовується під кутом зору звичайного позбавлення життя, однак, Тах робить цей вчинок заради любові до Леопольдіни, таким чином зафіксовуючи назавжди стан її краси. Під таким кутом зору, любов до Леопольдіни можна назвати відвертою і палкою хоча зовнішні іі прояви залишаються незбагненними для більшості людей. Тах не зраджує ідеі про вічну красу все життя і в подальшому стає " гидким, потворним, роздутим, мов пухир". Цим станом він підкреслює занепад людини після того як іі дитинство минає. Поняття дитинства втілюється в ключовій фразі твору «бути дитиною, от що означає бути». Образ дитинства руйнується після смерті Леопольдіни і після 18 років Тах стає гидким і потворним. У образ гидкого, потворниого, товстого старого Таха вкладається потенційний стан усього людства, що покидає дитинство і стає дорослим. Період дитинства втілений в подальшій творчості Таха, як письменника, був двостороннім. Один бік цього життя знало багато людей, однак про інший бік знали лише троє Тах, Ніна і Леопольдіна.Тах відверто глузує з неосвідченості інших людей, підкреслюючи «нижчість» дорослих людей, які не здатні усвідомити всю красу життя дітей, як надлюдських істот. Жінки, на думку Таха, виходячи з дитинства, втрачають красу, дану ім від природи красу і стають лише об'ектом природних змін. Дорослі чоловіки також висміяні, як істоти, не менш жалюгідні, оскільки вони, на думку Таха не здатні дати жінкам, лише то чого вони дійсно варті у житті – дитячої краси без перспектив зростання. Леопольдіна зоображається як досить пасивна божественна істота, яка тим не менш, наділена ідеалізованими рисами богині: тиха, покірна, прекрасна і невимовно красива. Де в чому її можна сприйняти за подобу Ісуса Христа, оскільки вона, згідно з теорією Таха, вчинила благородно і зупинила своє життя, як тільки почала дорослішати, оскільки, як ій і казав брат, вона вже не є дитиною і почне існувати, а не жити. Ця порівняння можна підкріпити певним образом життя. Споживання певних продуктів і певні процедури є певною паралеллю такому поняттю як паломництво, і підкріплює образ святості. Отже " божественість" дитини в " гігієні вбивці" висвітлена дещо по іншому. Краса є поняттям " жорстоким" у цьому творі і для підтримання іі має бути докладено чимало зусиль. Концепт дитинства втілений в твопчості Амелі Нотомб, перш за все окреслює унікальність дитинства, замальовуючи його, так би мовити " дитячими очима". Образ Ніни має важливе значення, оскільки для Претекстата Таха Ніна і Леопольдіна – це дві осі. Які символізують красу в минулому і теперішньому. Вбивство Леопольдіна, як вже зазначалося, було змальовано як акт ніжної любові і суглоби Таха виступають певним компонентом, який пов’язує Таха з найкращим моментом у його житті- проявим найвищого кохання до своєї кузини. рак суглобів сприймається Тахом, як символ певної «любовної імпотенції», яка виникла у нього після контактів з дорослими людьми. Ніна, розумінням і проникливістю завойовує серце Таха і він знаходить гідний кінець для свого роману. Цей роман був втіленням його життя, дитинство, як бурхливий і радісний початок мало місце, але теперішнього у Претекстата Таха до зустрічі з Ніною не існувало. Тах бажає відчути ті самі почуття. Що пережила його сестра після смерті його руками, після такої «насолоди» і Ніна, що стає певним уособленням Леопольдіни в теперішньому вбиває його, даючи Таху останню нагороду – відчути смак давно забутої дитячої взаємної любові. Тема дитинства у літературній творчості, насправді, має багату історію, однак у творчості Амелі Нотомб висвітлені риси дітей, які характеризують іх і з морального боку і відкривають нові сторони іхніх бажань.

Сама письменниця характеризує свою творчість так:

" Mon é criture, c’est une tentative de dé finition du monde et du langage, trè s souvent avec l’œ il enfantin qui essaie de nommer les choses, de leur donner le nom juste" - " моя творчість це спроба пізнання навколишнього світу, дуже часто зміряного дитячими очима, які намагаються дати назву усім речам, дати ім чітке визначення" (переклад з фр. мій).[3; 45-46] Отже творчість Нотомб - це певна призма, в якій письменниця прагне відтворити навколишній світ очима дітей, як суб'єктів.

2) концепт дитинства у «Метафізиці труб»

Іншим романом в якому яскраве втілення образу ідеального дитинства був роман «Метафізика труб».

Твір «Метафізика труб» який за допомогою багатьох автобіографічних елементів віддзеркалює уявлення письменниці про дитину і її нове місце у світі, або якщо точніше новий кут зору під яким цей образ може бути досліджений. Божественість, як важлива складова концепту дитина, цього разу була втілена в автобіографічному образі головної героїні. У творі в якості преамбули змальовується образ Бога, яки вищої незалежної від земних потреб сутності. «Les seules occupations de Dieu é taient la dé glutition, la digestion et, consé quence directe, l'excré tion. Ces activité s vé gé tatives passaient par le corps de Dieu sans qu'il s'en aperç oive. La nourriture, toujours la mê me, n'é tait pas assez excitante pour qu'il la remarque. Le statut de la boisson n'é tait pas diffé rent. Dieu ouvrait tous les orifices né cessaires pour que les aliments solides et liquides le traversent. C'est pourquoi, à ce stade de son dé veloppement, nous appellerons Dieu le tube» (єдиними заняттями Бога було ковтання, травлення і як наслідок екскреція. Ці вегетативні процеси, що проходили через тіло Бога без його відома. Незмінна їжа не була предметом, який він помічав. Походження напою були для нього несуттєвим. Бог відкривав всі необхідні отвори для харчування і для напоїв. Таким чином на цьому єтапі розвитку називаймо Бога трубою) [13; 2]. Дитина набуває нового образу – образу труби. Вона показує незламність божественного образу, бо не рухається, не дивлячись на те що може. «Dieu avait la souplesse du tuyau mais demeurait rigide et inerte, confirmant ainsi sa nature de tube» (дитина була гнучкою, як водостік, але залишалася жорсткою і інертною, підтверджуючи природу труби [13; 2]. Не дивлячись на поставлений лікарями діагноз, дитина не оживала. Її в певному сенсі, називали овочем, але навіть овочі реагували на зовнішні подразники, а дитина була абсолютно пасивною. «Elles fré missent à l'approche de l'orage, pleurent d'allé gresse au lever du jour, se blindent de mé pris lorsqu'on les agresse et se livrent à la danse des sept voiles quand la saison est aux pollens. Le tube, lui, é tait passivité pure et simple.» - (вони тремтіли з настанням шторму, плачучи від радості на світанку, захищаються під час нападу, і кружляють у танці під час сезону запилення. Труба була абсолютно пасивною.) [13; 3]. Дитина, перебувала у своєму стані і ніщо, навіть спроби батьків, не давати їсти і пити не змогли примусити її рухатися. Нездоланність дитини, яка отримала божественний образ була якраз у нерухомості, оскільки вона іноді виглядала більш могутньо ніж дієвість і активність. «La plus paradoxale des forces, aussi: quoi de plus bizarre que cet implacable pouvoir qui é mane de ce qui ne bouge pas?» (найпарадоксальніша з сил: що може бути дивніше ніж ця невтомна сила, яку випромінює те, що не рухається?) [13; 3]. Дитина-труба була непідвладна такому явищу як час. Пробудження дитини зроблено з певною можливою пародією на гучні голоси Богів. «Soudain, la maison se mit à retentir de hurlements. La mè re et la gouvernante, d'abord pé trifié es, cherchè rent l'origine de ces cris. Un singe s'é tait-il introduit dans la demeure? Un fou s'é tait-il é chappé d'un asile» (Раптово, тишу в домі розірвали гучні крики. Мати і служниця, сполотнілі, побігли шукати причину. Чи це мавпа ввійшла в дім? Чи божевільний, що втік з психлікарні?) [13; 6]. Дитина, була уособленням Бога, який вдирається з гнівом у свої володіння, порушуючи свою тишу. Ця тиша символізувала «стриману владу», якою була наділена дитина. Дитина жахливо шуміла ночами і не давала іншим спокою. Вона була абсолютно нен схожою на своїх брата і сестру. Врешті, дитина відчувала від часу свого «пробудження», що їй має належати все. «Peu à peu, un vif dé sagré ment s'emparait de lui. Il s'apercevait que ces objets existaient en dehors de lui, sans avoir besoin de son rè gne. Cela lui dé plaisait et il criait» (поступово, роздратування охоплювало її. Вона зрозуміла, що ці речі існують окремо, без потреби її царюваня. Це їй не подобалося і вона плакала) [13; 7]. Настає момент, коли дитина «пробуджується» остаточно. «Manger, ç a sent. Ce bâ ton blanchâ tre a une odeur que Dieu ne connaî t pas. Ca sent meilleur que le savon et la pommade. Dieu a peur et envie en mê me temps. Il grimace de dé goû t et salive de dé sir. En un soubresaut de courage, il attrape la nouveauté avec ses dents, la mâ che mais ce n'est pas né cessaire, ç a fond sur la langue, ç a tapisse le palais, il en a plein la bouche, et le miracle a lieu» (Хочеться зїсти. Ця паличка пахне невідомим Богу запахом. Пахне приємніше ніж мило чи помада. Бог боїться і хочу одночасно. Він скорчив гримасу небажання, але пустив слину. Набравшись хоробрості, він вгризається в знахідку зубами. Її можна жувати, але це не важливо – вона тане на язиці. І стається чудо). [13; 8-9]. Головним принципом дитинства, в цьому творі стає насолода від життя і саме ця насолода, яка прийшла до дитини після шоколаду є головною складовою щасливого існування, на думку письменниці. «Il existe depuis trè s longtemps une immense secte d'imbé ciles qui opposent sensualité et intelligence. C'est un cercle vicieux: ils se privent de volupté pour exalter leurs capacité s intellectuelles, ce qui a pour ré sultat de les appauvrir. Ils deviennent de plus en plus stupides, ce qui les conforte dans leur conviction d'ê tre brillants, car on n'a rien inventé de mieux que la bê tise pour se croire intelligent» (Довгий час існує секта дурнів, які протиставляють чуттєвість і розум. Це порочне коло, вони не мають можливості підвищити свої інтелектуальні можливості, вони стають все більш дурними, таким чином бідніючи і цим себе переконують, що вони стали прекрасними, хоча вони не зробили нічого, крім дурниць, завдяки яким вважають себе розумними) [13; 9-10]. У творі одним з нашарувань концепту дитинства є бажання насолоди, як головної сили, яка на думку письменниці є надзвичайно важливою складовою людсьокого існування. Дитина- Бог починає говорити. Вона має догнати своїх брата і сестру за розвитком. Вона зустрічається зі своєю сестрою. Найбільш несподіваною дитина вважає здатність розмовляти і висловлювати свої думки. «L'examen de l'é difiant langage d'autrui m'amena à cette conclusion: parler é tait un acte aussi cré ateur que destructeur. Il valait mieux faire trè s attention avec cette invention» (пізнання мови від інших довело мене до такого висновку: розмова – це також акт творіння, не лише знищення. Але з цим умінням треба бути обережним) [13; 12]. Смерть постає дивним явищем, яке є суперечливим за своєю природою. «La mort, j'avais examiné la question de prè s: la mort, c'é tait le plafond. Quand on connaî t le plafond mieux que soi-mê me, cela s'appelle la mort. Le plafond est ce qui empê che les yeux de monter et la pensé e de s'é lever. Qui dit plafond dit caveau: le plafond est le couvercle du cerveau. Quand vient la mort, un couvercle gé ant se pose sur votre casserole crâ nienne» (Я уважно вивчила значення слова «смерть». Смерть – це стеля. Стеля, що заважає очам піднятися, а думці – полинути вгору. Це звід: стеля – це кришка для мозку. Коли приходить смерть, велика кришка накриває вашу черепну каструлю» [13; 13]. Дитина любить проводити час разом з їхньою економкою – молодою японкою Нішио-сан, яка часто розповідала дівчинці жахливі історії про війну. Інша економка – Кашима-сан, японка середнього віку, ненавидить європейців, у яких працює і часто принижує Нішио-сан, говорячи, що в неї немає почуття власної гідності. Однак Нішио-сан продовжує любить дитину, вона їй служить, як Богу. «Et elle se pâ mait de m'idolâ trer ainsi, prouvant de la sorte la justesse et l'excellence de ma divinité» (Вона не втомлювалася поклонятися мені, відверто підкреслюючи велич моєї божественості) [13; 16]. Проблема самоідентичності, що є вагомою складовою концепту дитинства, втіленого в творчості Амелі Нотомб, оскільки Японія довгий час була «першою батьківщиною» для письменниці і саме відсутність, цієї країни у житті письменниці протягом довгого часу стала рушійною силою для створення концепту ідеального дитинства, що стає в опозицію до дорослішання, як процесу суто біологічного. «A deux ans et demi, il eû t fallu ê tre idiote pour ne pas ê tre japonaise» (через два з половиною роки, треба було бути ідіоткою, щоб не бути японкою). [13; 16]. Японія поставала найвеличнішою країною, яка ідеально вписувалася в роль «володіння» дитини, як Бога. «Un soir, j'avais dit, à une tige surmonté e d'un bouton: " Fleuris." Le lendemain, c'é tait devenu une pivoine blanche en pleine dé flagration. Pas de doute, j'avais des pouvoirs. J'en parlai à Nishio-san qui ne dé mentit pas» (Якось, ввечері, я сказала стеблині, яка вивищувалася над бутоном «розцвітай». Назавтра, ця рослина перетворилася в білого піона у повному розквіті. Поза сумнівом, у мене була сила. Я говорила про це с Нішио-сан, з якою не розлучаласяя) [13; 17]. Дитина намагаэться зав’язати стосунки з іншою служницею: Кашимою-сан, однак та не йде назустріч і відповідає холодно і сухо на всі спроби зближення. Перша подорож до моря стає одним із найважливіших і найяскравіших вражень письменниці, пережитих в дитинстві. Море, стає ще одним доказом величі божественного образу дитини. «le fluide s'empara de moi et me jucha à sa surface. Je poussai un hurlement de plaisir et d'extase. Majestueuse comme Saturne avec ma boué e pour anneau, je restai dans l'eau des heures durant. Il fallut m'en retirer de force» (Потік підхопив мене і викинув на поверхню. З мене вирвався крик задоволення і екстазу. Велична, як Сатурн з кільцем мого буйка я залишався в водщі протягом наступних годин. Мене доводилося силою виводити з води) [13; 18]. Раптовий нещасний випадок, що стався з дитиною, своїм підтекстом підкреслює безстрашне і добровільне приняття смерті, рису, якою наділяються у міфології титани і надлюдські істоти. «Bientô t, je n'eus plus la force de bouger mes membres et je me laissai couler. Mon corps glissa en dessous des flots. Je savais que ces moments é taient les derniers de ma vie et je ne voulais pas les manquer: je tentai d'ouvrir les yeux et ce que je vis m'é merveilla. La lumiè re du soleil n'avait jamais é té aussi belle qu'à travers les profondeurs de la mer. Le mouvement des vagues propageait des ondes é tincelantes» (незабаром у мене вже не було сили рухати кінцівками і я простог тонула. Моє тіло розсікало потоки. Я знала, що це останні миттєвості мого життя і не хотіла пропустити їх. Я насилу відкрила очі, і те, що я побачила мене вразило. Сонячне світло ніколи ще не було таким прекрасним, крізь морську глибину, відчуваючи грайливі рухи хвиль наді мною.) [13; 19]. Дитина ставить перед собою філософські питання про свою «божественну» сутність. Вона порівнює себе з Ісусом Христом. Дитина порівнює епізод коли Ісуса розіп’яли перед натовпом і ніхто не прийшов йому на поміч зі своїм нещодавним випадком, коли вона ледь не потонула і ніхто з японців не прийшов їй на допомогу. «L'image n'en é tait que plus formidable. Donc, Jé sus é tait en train de mourir devant une foule, et personne ne venait le sauver! Ca me rappelait quelque chose» (Картина була від того тільки красивішою. Отже Ісус вмер перед натовпом і ніхто не врятував його.. це мені дещо нагадало) [13; 20]. Найбільшим розчаруванням для дитини стали коропи. Вони викликали в неї огиду. Їй сказали, що в Японії коропи є чоловічим символом. У дитини образ коропа незмінно асоціюється з братом, якого вона не любить. «Ma conclusion fut sans appel: de tous les poissons, le plus nul, le seul à ê tre nul, é tait la carpe. Je ricanai à part moi «…». Les Japonais avaient eu raison de choisir cette bê te pour emblè me du sexe moche» (Мій висновок був наступним: з усіх риб найнікчемнішою, єдиною нікчемною рибою є короп. Я вишкірила злорадісно губи. Японці правильно зробили, що зробили його символом гидкої статі) [13; 24]. Головна героїня дуже важко переживає новину про те, що її батька можуть перевести на інше місце роботи в іншій країні. Вона відчуває себе володарем, якого забирають з прекрасного саду Едема. Вона вважає це карою. «Ce qui t'a é té donné te sera repris: c'est la rè gle» (те що тобі дане, те буде в тебе забране[13; 33]. На день народження головна героїня отримує подарунок – трьох коропів. Дитина сприймає це як жахливен покарання, однак не показує незадоволення. Вони змушена годувати їх кожен день. Назва, яку дала їм головна героїня, символізує їхню нижчість перед величчю дитини. «Une bouche d'é gout eû t é té ragoû tante en comparaison. Le diamè tre de leur orifice é tait presque é gal au diamè tre de leur corps, ce qui eû t é voqué la section d'un tuyau, s'il n'y avait eu leurs lè vres poissonneuses qui me regardaient de leur regard de lè vres, ces lè vres saumâ tres qui s'ouvraient et se refermaient avec un bruit obscè ne, ces bouches en forme de boué es qui bouffaient ma bouffe avant de me bouffer moi!» (Стічні канави були красивіші у порівнянні з їхніми ротами. Діаметр їхніх пащек майже дорівнював діаметру їхніх тіл, тіл що нагадували водостоки, ніби там не було риб’ячих губ, які, здавалося, дивилися на мене своїми губами, своїми гидкими губами, своїми ротами у формі грязюки, які захапували мою їжу перед тим як пожерти мене!) [13; 37]. Поступово до дитини приходить усвідомлення, що дитинство, як пора безтурботності і вічного спокою мине. Попереду – тривоги і випробування. Дитина вирішує закінчити своє життя і падає в озерце. «Je me sens bien. Je ne me suis jamais sentie aussi bien. Le monde vu d'ici me convient à merveille» (Мені добре. Мені ще ніколи не було так добре. Звідсіля світ мене повністю влаштовує) [13; 39]. Вода виступає головною силою – стихією, образом сили і образом володаря природи, ця ознака вписується в образ дитини-бога, який є втіленням концепту дитини. Врешті, дитину знову рятую Нішио-сан. В лікарні дівчинці зашивають рану. Закінчу4ючи твір письменниця підкреслює, що смерть – це неминуча подія, яка трапить обов’язково у житті людини і відсрочка лише дає час насолодитися тим, що дає життя. У творі втіленням образу, який є складовою концепту є автобіографічний образ письменниці, яка описує своє дитинство, проводячи численні паралелі з божественними ознаками починаючи від унікальності і закінчуючи бажанням пізнати прекрасне. Доповнює цей образ бога місце дії роману – Японія, яка замальована у барвах східного колориту. У центрі стоїть образ бога, який порвнюється з трубою. У цьому значенні місце дитини є і пасивним і активним водночас. З самого народження вона виступала об’єктом дії дорослих, пропускаючи через себе всі дії, які робилися над нею. Головною силою, якою письменниця підкреслювала «божественнысть» свого образу є нерухомість. Нерухомість є силою протидії, силою, яка відділяє «божественну» дитину від інших дітей і приковує до неї увагу дорослих людей. Активність дитини полягає у центрпальному положенні і суб’єктному сприйнятті навколишнього світу. Дитина постає не істотою у своєму класичному розумінні, тією яка плаче і створю шум, а механізмом, який заглиблений у себе і живе з усвідомленням власної сили і власних можливостей. Вона обурюється поведінці і засобам, які використовують дорослі. Дитина – бог з самого народження виступає суб’єктом в стосунках з навколишнім світом, а діти ровесники - об’єктами. У творі проводяться численні паралелі образу дитини з Ісусом Христом, але взаємодія «бога» у творі Амелі Нотомб має більш людський характер. Хоча сам образ дитини є «божественним» віна не позбавлений людських рис: захоплення, незнання, розпач. Письменниця прагне гармонізувати образ «дитини-бога» разом з колоритом Японії, який вона змальовує на основі особистих вражень. Однак на відміну від стандартного образу божества Ісуса Христа, у свій образ «бога» Амелі нотомб вкладає естетичні поняття, які набула з досвідом життя в Японії. Шоколад є символом особливого «народження», символом початку дитинства, як пори краси і радості. Порівнюючи втілення концепту дитинства у романі «Метафізика труб» з втіленням у романі «Гігієна вбивці» можна з впевненістю сказати, що автор акцентує увагу на житті, як засобі насолоди, але у поняття «життя» вкладається єдине для всіх образів концепту значення – дитинство. Підкреслюється відсутність життя після дитинства і висміюється відсутність здатності більшості людей отримувати насолоду від життя і від дитинства, через упередженість людських уявлень. Одна з головних рис, яка була вкладена письменницею в автобіографічний образ є риса любові і «божественність» образу не виключає любові до людей, які турбуються про дитину і віддають їй своє тепло. Воді наданий образ стихії, бо вода уособлює спокій і красу, в конексті японського колориту. Письтменниця втілила свої власні спогади з метою «перенести» читача у світ своїх дитячих переживань. Дитина дивиться на світ під романтичним кутом, аналізуючи його згідно зі своїми поняттями і досвідом. У дитячий образ головноноі героіні твору " Метафізика труб" вкладені чистий автобіографічний образ, однак, як зазначила письменниця, в основу твору покладені іі спогади у 2 річному віці, отже вона не упевнена в іхній достовірності.[3; 63] Однак, це, найвірогідніше, не має великого значення, оскільки письменниця прагнула відтворити себе, а не персонажа зі своіми рисами. В монографіі, дослідеика творчості і життя Амелі Нотомб, Франсиса Клодона, про автобіографічні мотиви говориться так: " C’est ce qui explique son besoin d’é criture, son besoin autobiographique: compenser la solitude effrayante dont elle avait souffert dans ses premiè res anné es en Europe ou dans l’entreprise nippone" - " Автобіографічний мотив письменниці пояснюється бажанням компенсувати жахливу самотність, через яку страждала письменниця в перші роки перебування в Європі або на японському підприємстві" (переклад з французькоі мій) [3; 45]. З упевненістю можна стверджувати лише наступне: у своій творчості письменнця опиралася на почуття, які пережила у дитинстві, особливо це стосується твору " Метафізика труб", в якому найчіткіше змальовані автобіографічні факти з життя письменниці. Японія, як краіна, в якій зростала письменниця, безумовно вплинула не лише на дитинство а й на світогляд письменниці, оскільки японська культура і ідентичність, з якою письменниця довгий час ототожнювала себе безумовно прищепила письменниці своі поняття краси.

3) Концепт дитинства у романі Амелі Нотомб «Словник імен власних Робер»

У третьому творі втілений стандартний і базовий елемент концепту дитини у творчості Амелі Нотомб – божественість. Дія твору починається з опису життя подружньої пари. Чоловік, на ім’я Фаб’єн не приділяє сім’ї достатню увагу і дружина Люс’єтта, побоюючись його застрелює свого чоловіка з револьвера. (цитата). Потім спокійно здається поліції і сідає у в’язницю. Там вона народжує маленьку дівчину і вчиняє самогубство. Вона вирішує назвати дівчинку Плектрудою. (цитата). Плектруду виховує старша сестра Люсь’єтти Клеманс. Плектруда одразу подобається жінці, незважаючи на те, що у Клеманс уже є дві дитини. (цитата). Жінка приділяє багато уваги і турбується про Плетруду, ця турбота відрізняється від турботи про двох інших дітей. Плектруда має незвичайний і дуже красивий вигляд (цитата). Клеманс, залишаючись вдома, влаштовує несподіванки для Плектруди. (цитата). Вона відверто захоплюється найменшою дитиною, в той час як Дені, її чоловік, вважає Плектруду просто красивою, але не незвичайною. Плектруда поводиться, на думку Дені і Клеманс, дуже дивно.(цитата). У дитячому садчку дівчинка одразу вирізняється серед ровесників і має неприємності (цитата).Клеменс не помічає ніяких докорів від вихователів. Вонап записує дівчинку в балетну школу. Плектруда бажає отримати на день народження балетні туфлі. Вона хоче стати балериною. (цитата). Школа також не подобається дівчинці. Їй не зрозумілі все правила, які пояснюють вчителі. (цитата). Найбільше її лякало те, що треба було сидіти нерухомо. (цитата). Жахливий вигляд їдальні, її неприємна атмосферак погано впливали нак дівчинку. Після цього Плектруда розуміє, що поза домом її чекає суворе життя. У школі батьки Плектруди мають неприємності, бо дівчинка відстає зі своєю успішністю. Клеманс показує дитині книжку з казками, які надзвичайно подобаються Плектруді. Вони швидко навчається читанню і робить успіхи. Письменниця віддзеркалює несправедливе погане ставлення вчительки до Плектруди (цитата). У балетній школі Плектруду люблять і вчителька і ровесниці і всі змагаються за право бути порч з нею. Однак, Плектруда була холодною і самотньою і лише в другому класі знайшла собі подругу, яку звали Розелін. Плектруда сближується з Розелн. Вона стає кумиром і ідеалом недосяжності для своєї подруги. Вона демонструє їй впевнен6ість, непохитність і волю.(цитата). Плектруда стає все більш популярною. Вона покращує свої успіхи і до неї краще починають ставитися в школі. Балет став її пристрастю. (цитата). Плектруда, однак, не позбавлена почуття любові до подруги і також прив’ящується до Розелін (цитата). Коли Плектруді минає 12 років, вона починає лякатися, бо наближається підлітковий вік, який не периваблює нічим дівчинку. Дівчинка пізнає кохання, після прибуття в клас нового хлопчика на ім’я Метьє Саладен. Їй подобається його шрам. Дівчинка порівнює хлопчика з героєм з казки, яку колись читала (цитата). Метьє не звертає спочатку увагу на Плектруду. У школі оцінки дівчини, через інциденти падають, але звістка про перспективи вступу в балетну школу раддують Плектруду. Вона закінчує п’ятий клас школи з хорошими оцінками і залишає школу, де зажила славу знаменитості. Однак, балетна школа для неї виявилася справжнім пеклом (цитата). Перед дівчинкою відкриваються всі жахи знущання вчителів над балеринами. Звірячий режим ставить дівчинку у скрутне становище і хоча дівчинці, нарешті дозволяють танцювати, Плектруда повністю змінюється. Образ дівачинки-володарки, яка не підкорена обставинами швидко змінюється на образ покірного. Готового на все вихованця. Незбалансоване харчування призводить до того, що під час однієї з вправ у дівчинки ламається нога.

2)Твір «Метафізика труб» який за допомогою багатьох автобіографічних елементів віддзеркалює уявлення письменниці про дитину і її нове місце у світі, або якщо точніше новий кут зору під яким цей образ може бути досліджений.

Однією з найважливіших характеристик дитини у творчості Амелі нотомб є певна егогцентричність дитини. Найяскравішими приклладами цієї думки є образи Плектруди з твору «Словник власниїх назв робер) і образ Амелі з твору «Метафізика труб». Дитина виступає центром, який наділяється божественними рисами. Особливо ця «божественність2 проявляється в «Метафізиці труб» де дитина постає певними «богом». «Богом трубою»: «Les seules occupations de Dieu é taient la dé glutition, la digestion et, consé quence directe, l'excré tion. Ces activité s vé gé tatives passaient par le corps de Dieu sans qu'il s'en aperç oive. La nourriture, toujours la mê me, n'é tait pas assez excitante pour qu'il la remarque. Le statut de la boisson n'é tait pas diffé rent. Dieu ouvrait tous les orifices né cessaires pour que les aliments solides et liquides le traversent. C'est pourquoi, à ce stade de son dé veloppement, nous appellerons Dieu le tube» «єдиними заняттями Бога було ковтання, травлення і як наслідок екскреція. Ці вегетативні процеси, що проходили через тіло Бога без його відома. Незмінна їжа не була предметом, який він помічав. Походження напою були для нього несуттєвим. Бог відкривав всі необхідні отвори для харчування і для напоїв. Таким чином на цьому єтапі розвитку називаймо Бога трубою». Дитина постає не істотою у своєму класичному розуміння, тією яка плаче і бешкетує, а механізмом, який заглиблений у себе і живе з усвідомленням власної сили і власних можливостей. Вона обурюється поведінці і засобам, які використовують дорослі. Пасивність. Яка демоснтрується дитиною, як «трубою» є прагненням письменниці втілити неординарні риси в образі дітей, оскільки діти виступають довершеними істотами, лише їм доступне життя в усій його красі і зростання є занепадом людини, старінням її тіла, і відповідно згасанням її сили і можливостей у житті. Та поведінка, яка притаманна багатьом дітям у їхній звичній манері поведінки є непритаманною для «Бога». Він не плаче, не видає звуків, не реагує ніяк на їжу, не реагує ніяк на експерименти батьків, які безуспішно намагаються підлаштувати свідомість дитини під звичний шаблонний лад. Беручи до уваги спосіб розподілу образів, використаний дослідницею творчості Амелі Нотомб Марією Бєлявською Слюсарєвою, метод «прозорості і непрозорості» можна зрозуміти, що дитина є істотою непрозорою, однак письменниця не наділяє образом «Бога» кожну дитину у своєму творі. Росповідь у творі ведеться з точки зору єдиного «Бога», який вступає в певний конфлікт зі сваітом, який навязує йому свої цінності, свої ідеали, на які в нього є власна реакція. Брат і сестра дитини мают звичні риси дітей. Дитина –Бог з самого народження виступає субєктом в стосунках з навколишнім світом, а діти ровесники - обєктами. Саме ця субєктність вивищує дитину над іншими істотами в тому числі і над дорослими, оскільки такі речі, як їжа, пиття не мають влади над почуттями дитини. Своєю владою «Дитина- Бог» змушує батьків звертати увагу на неї, як на вищу істоту, яка не може бути підкорена ніякими засобами природи. Дитина змінює свою «владу» над дорослими і починає вести себе незвично і «пробуджується». З одного боку вонап не втрачає свою «силу» свій вплив, на навколишній світ, а з іншого боку3 вона втрачає часточку своєї «сили» оскільки вона починає більше залежать від інших істот. Ця детермінація, що базується на творі Амелі нотомб «метафізика труб» вивищує дитину, ставить її на новий щабель і надає образові дитини новий романтичний відтінок з помітними ознаками постмодерного світогляду. При цьому не варто забувати про вплив Японської культури на образ дитини у творі «Метафізика труб». Японія стала для письмениці були нивою для творчості і землею з якою вона певний час ассоціювала свою ідентичність. «Божественність» дитячого образу не характерна лише для твору «Метафізика труб». Яскравим прикладом цього є і твір «Словник Власних назв Робер», де головна героїня дівчинка Плектруда, займає центральне положення причому «божественність» її дитинства протікає в схожому руслі, як і «Метафізиці труб». Вона також не схожа на своїх брата і сестру. Вона мовчазна і надзвичайно дивна, с погляд оточуючих її. Дівчинка наділяється рисами божественними, однак споглядаючи на хід твору можна сказати, що на її долю випадають випробування, які за звичною схемою створюють романтичне протистояння «Бог – реальність». Однак, письменниця не втілює безмежну і ні від чого не залежну ідею «Бога» в цьому творі, оскільки ідея цієї божественості набуває іншого змісту для Плектруди. Вона поступопово, під час процесу дозрівання втрачає зовнішню «божественну силу» і її життя перетворюється на звичайне доросле життя, яке підриває романтичну ілюзію божественості і все більше переконую дити ну, що життя стає марним з плином часу, однак божественість переходить в ментальній і духовний вимір у свідомості дитини, бо вона не бьаждає опускати руки і здаватися. Вона сміливо терпить всі випробування і не полишає свою мрію не дивлячись ні на що. Таким чином можна зробити висновок, що ідея божества не є суто принципом «іллюзорної романтизації» періоду дитинства, оскільки раніше «божественна природа» набуває нового «титанічного» змісту. Дивлячись на образ головної героїні під таким кутом можна сказати що не дивлячись на явний страх деградації яку провокує зростання, образ внутрішнього «Бога» не зникає, а трансформується ідея про божественність.Теперь «Бог» це не просто дитина, яка відчуває певний єгоцентризм, проявляючи субєктивізм своїх поглядів, а вона – активна істота, яка такаю ж силорю божества бореться проти обставин, проти «жорстокого» навколишнього савіту, який починає оволідвати свободою і забирати «божєественність» дитини. Дитина, по суті зберігає свй образ Бога, бо живе так як бажає сама, і прагне до того, що вабить її серце. Хоча, слід зазначити, що в боротьбі дитини, яка дорослішає, такого «нескороненого Бога» залишається той же романтичний сенс, оскільки «божетсвенність» і «чистота» дитини, як Бога взаємодіє зі звичайними людьми. Дорослі виступають обєктами діяльності дитини, оскільки легко «підкоряються» дитині, як божетсву. Звичайно з обєктивної точки зору вони це роблять не тому що вважають дитину «божеством», а тому що просто їм подобається зовнішня краса дитини, (в данному випадку дівчинки) і вони роблять все для того, щоб задовольнити її бажання. В творі відбувається сильна «літота» образу дорослих оскільки вони виглядають жалюгідними, нездатними зрозуміти її «велич» і готовими задовльнити будь яку забаганку. Однак «Божественість» не проявляється лише в егоцентричності дитини і в її бажанні «володарювати» над розумом і душею навколишніх людей. «Божественність» підкреслюється і чеснотами, які роблять її «істинною» з точки зору моралі. Дівчинка не позбавлена почуття кохання, вона турбується про свою подругу і думає і любить свою матір. Отже, образ дитини, як «Бога» на відміну від «Метафізики труб» має повчальний характер, оскільки дитина по суті виступає не егоїстичною істотою (з об'єктивної точки зору) а істотою, можливості якої перевершують можливості дорослих. В цьому творі реалізоване бажання письменниці показати, що класичний погляд на дорослу людину, як на опорну силу, на яку спирається дія і обставини в творі, вичерпала себе. Поняття краси є важливим складником жіночих і зокрема, дитячих образів у творчості Амелі Нотомб. Письменниця використовує термін " joliesse", який є унікальним дефінітивним терміном жіночих образів у творчості Амелі Нотомб. [2; 284]. Всі жіночі образи у письменниці влаштовані за однаковими мірками: tous les personnages fé minins qui prennent place dans l’œ uvre nothombienne obé issent à un mê me modè le: une beauté, qui fascine et paralyse "..." Toutes ses beauté s fé minines exhalent une intouchabilité de dé esses, une

distance qui frô le la froideur "..."

Elles sont

sveltes"..." Модель «дорослої людини» є класичною і літературі і тема «дитини, як істоти зі своїми бажаннями і можливостями» є досить принагідною для течії постмодернізму, як новаторство у погляді на можливості людини і відмова від «образів шаблонності» що згідно з теорією постмодернізму вичерпали себе. Поштовх, який змусив Амелі нотомб створити такий романтичний концепт досі –алишається не розгаданим чітко. Можливо, втілюється спроба письменниці осмислити власне дитинство: «j’é cris sur l’enfance pour retrouver mon enfance» - я пишу про дитинство намагаючись віднайти власне дитинство (переклад мій)[1; 88]. Вищезазначена думка належить дослідниці концепту дитинства в творчості Амелі нотомб Аманди Томас. За її словами, таким чином письменниця намагається відновити досвід цього періоду свого життя який раніше не був нею осмислений і повернутися до власних спогадів дитинства ще раз. Під цим кутом зору гіпотеза про автобіографічність письменниці стає все більш актуальною. За словами цієї ж дослідниці концепт дититнства у творчості Амелі нотомб був також сформований під впливом подій з її власного минулого. Розлука с сестрою, з сімєю і з дитинством, це факт який намагається побороти письменниця у своїй творчості. За словами Аманди Томас «…Nothomb seemingly shares the late-Victorian view of childhood (for if they never became adults they would escape worldly suffering and sin; they would remain forever pure and happy» - (Нотомб вірогідно поділяє пізньовікторіанські погляди щодо дитинства (якщо вони ніколи не стануть доросилими вони втечуть від мирського світу і гріха; Вони назавжди залишаться чистими і щасливими.) (переклад мій) [1; 88]. Ця думка підкріплюється фактом що в Пізньому періоді вікторіанської епохи в Англії диниство мало метафоричне значення, як уособленням минулого, яке перневершує теперішнє і було популярним серед художників і письменників [1; 85]. Як видно ідея «чистого дитинства» не є суто нотомбівською, маючи під собою певне історичне підгрунтя. Також відомо, що творчість Нотомб, як і іі життя відомі своім феміністичними образами.

" Mon é criture, c’est une tentative de dé finition du monde et du langage, trè s souvent avec l’œ il enfantin qui essaie de nommer les choses, de leur donner le nom juste" - " моя творчість це () визначень про навколишній світ, дуже часто зміряний дитячими очима, які намагаються дати назву усім речам, дати ім чітке визначення" (переклад з фр. мій).[3; 45-46] Отже творчість Нотомб - це певна призма, в якій письменниця прагне відтворити навколишній світ очима дітей, як суб'єктів. Серед дослідників немає згоди чи можна вважати твори Амелі Нотомб автобіографічними, як зазначається в монографіі Франсиса Клодіна Амелі Нотомб все таки більше підпадає під кптегорію письменників, що вкладають своі фундаментальні риси в своіх персонажів, життя яких змальоване, однак, не так я життя авторів. У дитячий образ головноноі героіні твору " Метафізика труб" вкладені чистий автобіографічний образ, однак, як зазначила письменниця, в основу твору покладені іі спогади у 2 річному віці, отже вона не упевнена в іхній достовірності.[3; 63] Однак, це, найвірогідніше, не має великого значення, оскільки письменниця прагнула відтворити себе, а не персонажа зі своіми рисами. В монографіі, дослідеика творчості і життя Амелі Нотомб, Франсиса Клодона, про автобіографічні мотиви говориться так: " C’est ce qui explique son besoin d’é criture, son besoin

autobiographique: compenser la solitude effrayante dont elle avait souffert dans ses

premiè res anné es en Europe ou dans l’entreprise nippone" - " Автобіографічний мотив письменниці пояснюється бажанням компенсувати жахливу самотність, через яку страждала письменниця в перші роки перебування в Європі або на японському підприємстві" (переклад з французькоі мій) [3; 45]. З упевненістю можна стверджувати лише наступне: у своій творчості письменнця опиралася на почуття, які пережила у дитинстві, особливо це стосується твору " Метафізика труб", в якому найчіткіше змальовані автобіографічні факти з життя письменниці. Японія, як краіна, в якій зростала письменниця, безумовно вплинула не лише на дитинство а й на світогляд письменниці, оскільки японська культура і ідентичність, з якою письменниця довгий час ототожнювала себе безумовно прищепила своі поняття краси письменниці.

Джерела:

1 Amanda Thomas @redefining the Seif: Life Writing, Fairy Tale and Fantasy Fiction in Amelie Nothomb’s Metaphysique des tubes оскільки

2 CORPS FEMININS DANS L’Œ UVRE D’AMELIE NOTHOMB

3. Le Japon et l'oeuvre romanesque d'Amé lie Nothomb

4. Литвинова

5. ДЕФІНІЦІЯ КОНЦЕПТУ В СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ

ДОСЛІДЖЕННЯХ Юрченко О. В

6.https://aldebaran.ru/author/nothomb_amelie/kniga_le_robert_des_noms_propres/

7.https://www.topos.ru/article/4062 (стаття)

8.https://www.fichier-pdf.fr/2014/08/16/am-lie-nothomb-hygiene-de-l-39-assassin-amelie/

9. КОНЦЕПТ “PROTEST” ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА КОНЦЕПТУ “WAR”

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ БРИТАНСЬКОЇ ЯКІСНОЇ ПРЕСИ) В. В. Павленко

10. https://www.stattionline.org.ua/filologiya/87/15725-xudozhnij-koncept-proceduri-rekonstrukci%D1%97-ta-modelyuvannya-na-materiali-tragedij-v-shekspira.html

11.https://naub.oa.edu.ua/2013/osoblyvosti-identyfikatsiji-hudozhnih-kontseptiv-uyavnoho-u-fentezijnij-kartyni-svitu-tvoriv-dzh-r-r-tolkina/

12.https://m.aufeminin.com/portraits-de-femmes/amelie-nothomb-d48226.html

13. https://partagora.com/Elle/amelie-nothomb-34980/metaphysique-des-tubes-amelie-nothomb, 37787.epub

14. Науковий вісник