Віктимологічні заходи запобігання злочинам у сфері сімейно-побутових відносин

Останні роки в кримінологічній літературі усе гостріше постає проблема вивчення жертв злочинів, більш активного включення в процес попередження злочинності віктимологічної профілактики.

Це зумовлено низкою причин і, насамперед, висуванням на пер­ший план в ієрархії цілей правоохоронної діяльності захисту осо­би, її життя, здоров'я, прав і законних інтересів.

Тривалий час правоохоронні органи були зорієнтовані одно­бічно на роботу навколо злочину й злочинця без належної уваги до жертви злочину. Як наслідок, дотепер немає повного обліку потерпілих, а отже, не фіксуються статистично соціально-демо­графічні, рольові ознаки, їх характерні риси, час від часу прово­дяться заходи віктимологічної профілактики, де взагалі фігура потерпілого розглядається лише як джерело інформації про зло­чинця та злочин.

Втім, майже все світове співтовариство, починаючи з кінця 40-х ро­ків минулого сторіччя, послідовно проводить у життя ідею захисту жертв злочинів від сваволі злочинців і влади. У цьому напрямі вдосконалюється національне законодавство, проводяться семіна­ри, симпозіуми, створюються різні соціальні служби, фонди допо­моги, будинки довіри й порятунку потерпілих. Поряд із професій­ною діяльністю за фактом злочину, не менш професійно ведеться робота з жертвами злочинів в інтересах недопущення їх повторної віктимізації.

У Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» ви­значено правові та організаційні основи профілактики сімейно-побутової злочинності, органи та установи, на які покладається здійснення цих заходів. Згідно із цим Законом, спеціальними захо­дами щодо запобігання сімейно-побутовій злочинності є такі:

¹ Див.: Алексеев А. И. Криминология.- М., І998.- С. 164. 332

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення наси­льства в сім'ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної по­ведінки щодо насильства в сім'ї;

- взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї;

- захисний припис.

Важливим аспектом профілактики сімейно-побутових злочинів з боку органів внутрішніх справ є вжиття заходів, спрямованих на своєчасне виявлення осіб, схильних до вчинення насильства, якщо існує реальна загроза його вчинення.

Працівники міліції приймають та розглядають заяви (повідом­лення) про вчинення насильства в сімейно-побутовій сфері або ре­альну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616, та нормативно-правових актів Мі­ністерства внутрішніх справ України.

У своїй діяльності щодо запобігання сімейно-побутовій зло­чинності органи, на які покладається такий обов'язок, керуються Конституцією України, Сімейним та Кримінальним кодексами Ук­раїни, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону дитинства», «Про звернення громадян», «Про освіту», «Про міліцію», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціа­льні установи для неповнолітніх», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», постановою Кабінету Міністрів України «Про за­твердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» від 26 квітня 2003 ро­ку № 616, наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства осві­ти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приво­ду жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 січня 2004 року за № 99/8698, на­казом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міні­стерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та

молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення захо­дів з попередження насильства у сім'ї» від 9 березня 2004 року № 3/235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 берез­ня 2004 року за № 399/8998, наказом Міністерства внутрішніх справ України про затвердження «Положення про службу дільнич­них інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» від 20 жовтня 2003 року № 1212, зареєстрованим у Міні­стерстві юстиції України 11 листопада 2003 р. за № 1031/8352, та іншими нормативно-правовими актами.

У 1948 році ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка проголосила: «...Визнання гідності та рівних і невід'ємних прав усіх членів людської сім'ї є запорукою свободи, справедли­вості та миру у світі». На проблемі сімейно-побутової злочинності акцентувало увагу багато правозахисних організацій. Невтомна багаторічна праця цих організацій сприяла тому, що з'явилася ни­зка досліджень і наукових статей, присвячених даній темі. Сімей­но-побутова злочинність, на думку громадськості, - це прихована епідемія світового масштабу. Така позиція громадськості змусила уряди багатьох країн звернути увагу на цю проблему. У червні 1993 року на Всесвітній конференції з питань прав людини, яка відбулася у Відні, тему сімейно-побутової злочинності було вису­нуто на перший план. Ця проблема вийшла на міжнародний рівень і стала предметом розгляду ООН.

При визначенні цілей і завдань системи віктимологічних захо­дів запобігання сімейно-побутовим злочинам необхідно виділити її загальносоціальний, спеціально-кримінологічний та індивідуаль­ний рівні.

Загальносоціальні заходи запобігання жертвам сімейно-побуто­вих злочинів полягають, перш за все, у вирішенні соціально-еконо­мічних і культурно-виховних завдань, спрямованих на усунення або нейтралізацію причин та умов, що сприяють кримінологічній віктимізації сімей, а також зниження їх ступеня віктимності.

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що аналізуються, повинні здійснюватися державними органами, гро­мадськими об'єднаннями й окремими громадянами, реалізовуючи віктимні властивості та якості окремих осіб або груп населення.

Індивідуально-профілактична робота із запобігання сімейно-побутовій злочинності має бути організована з урахуванням пове-

дінки або сукупності особистих характеристик осіб, які можуть стати жертвами злочинців, та спрямована на підвищення активно­сті їх захисних реакцій, а також забезпечення особистої, майнової та іншої безпеки.

Основним завданням віктимологічної профілактики сімейно-побутової злочинності є створення системи ефективного соціаль­ного захисту всіх громадян від можливої віктимізації, зміна сфор­мованої практики поведінки з потерпілими та іншими жертвами злочинів. Для цього необхідно розробити або удосконалити чинне законодавство, створити нові державні та недержавні структурні підрозділи, соціальні служби, фонди допомоги, реабілітаційні центри та інші організації із захисту жертв злочинів, організувати підготовку спеціальних кадрів для такої роботи.