Його нейтралізації в місцях позбавлення волі

Умовне виділення віктимологічного напряму як автономного, хоча й маловивченого (особливо в середовищі засуджених), дозво­ляє розширити уявлення про причиновий комплекс та криміноло­гічні механізми учинення злочинів у КВУ: визначити певні резер­ви та можливості стосовно профілактичних засобів боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями під час відбування кримінальних покарань. Такий підхід не суперечить зв'язку вікти­мологічного напряму з кримінологічною теорією попередження злочинності та практикою цієї діяльності (у тому числі у КВУ). Він також дає змогу збагатити арсенал запобіжних заходів новими можливостями в напрямі вироблення захисних ресурсів як з боку конкретних потерпілих (потенційних жертв), так і з боку специфіч­ної спільноти людей (кримінально-виконавчої системи, її установ, підрозділів та посадових осіб).

Тому дослідження та вивчення процесу попередження злочин­ності у КВУ слід здійснювати під кутом зору вивчення «... інди­відуальної та масової» віктимізації'.

Питаннями віктимології і віктимологічної профілактики та роз­робкою (на основі наукових досліджень) деяких рекомендацій для органів міліції займалися такі вчені, як Л. В. Франк, В. С. Мінська,

' Франк Л. В. Потерпевшие от преступления и проблеми советской вик-тимологии.- Душанбе.- С. 977.

Д. В. Рівман, В. 1. Полубинський та інші, а перші спроби усві­домлення деяких проблем становлення віктимологічної профілак­тики в місцях позбавлення волі започатковані такими авторами, як О. М. Джужа та Є. А. Цибуля в 1987 році¹.

На наш погляд, слід погодитись із названими авторами щодо розуміння основних напрямів досліджень, які були визначені ди­ректором Інституту проблем злочинності Польщі Б. Холистом в його виступі на IX Міжнародному кримінологічному конгресі (у вересні 1983 року у Відні) стосовно віктимології (загальної криміногенної), її етіології, вивчення основних етапів віктимоло­гічного процесу. Ці дослідження мають бути зосереджені на та­ких питаннях, як:

1) стан індивідуальної та групової віктимності;

2) процес віктимізації;

3) віктимологічні стимуляції;

4) функціональний механізм співвідношення «жертва - винува­тець злочину».

Тільки після одержання зазначених даних, на думку Б. Холиста, можна розглядати віктимологічну профілактику, що є одним з елементів загальної системи засобів попередження злочинів².

У вищеназваній роботі О. М. Джужа та Є. А. Цибуля розгляда­ють не звичайну жертву злочину, а жертву, яка перебуває у стосун­ках зі злочинцем, що регулюються кримінально-виконавчим пра­вом. Автори виділяють із загальної кримінологічної віктимології специфічний її аспект - «виправно-трудову віктимологію» (кримі­нально-виконавчу). Це визначення не конкурує із кримінальною віктимологією, а лише відображає специфічну спрямованість до­сліджень даного напряму.

На думку авторів, усі вищеназвані етапи або елементи віктимо­логічного явища охоплюються поняттям віктимологічного потен­ціалу, що являє собою таку систему властивостей індивіда, групи, яка становить небезпеку учинення злочинних дій.³ 1 з цим можна погодитися.

Немає, на нашу думку, заперечень стосовно того, що під час ана-

¹ Див.: Джужа А. Н., Цибуля Е. А. Проблеми становлення виктимологи-чсской профилактики в ИТУ (в помошь работникам ИТУ).- К., 1987.- С. 15.

" Див.: Ходист Б. Факторьі, формирующие виктимность // Вопросьі борьбьі с ирєступностью.- М., 1984.- Вьіп. 4Ь- С. 73.

Див..: Джужа О. М„ Цибуля Є. А. Вказ. праця, - С. 6.

лізу віктимологічного потенціалу необхідно враховувати властивос­ті особи засудженого, на підставі яких він формується, а саме:

а) біологічні;

б) психологічні;

в) властивості особистості, які вона придбала у соціальній сфері
відносин (економічного, соціально-правового, культурного та ви­
ховного характеру)¹.

Крім цього, віктимологічний потенціал формується не тільки на підставі властивостей особистості, а й у зв'язку з іншими факто­рами, наприклад, ситуації, під час якої учиняється злочин, харак­тер поведінки жертви, безвідповідальність та непокарання за свої протиправні вчинки.

Аналіз матеріалу стосовно названої проблеми може виявити пе­вні залежності, відносини, елементи поведінки, характеристики особистості потерпілих, які повторюються та не були нейтральни­ми і в процесі вчинення злочину. Як зазначає О, М. Джужа, у бага­тьох зі злочинів демонструється значний внесок потерпілого в те, що з ним трапилось, що злочин став результатом дії кари - зло­чинця та потерпілого. Однак слід мати на увазі, з віктимологічних позицій потерпший - це особа, яка постраждала від злочину, неза­лежно від того, визначена вона формально такою чи ні². Віктимо­логію перш за все цікавить не формально-логічне поняття потерпі­лого, а його дійсна роль у механізмі злочину.

З'ясування закономірностей «прояву» раніше не виявлених (по­тайних) негативних кримінологічних факторів у КВУ, пов'язаних із віктимологічними аспектами, має як наукове, так і практичне зна­чення. Отже, виникає проблема «латентної жертви» в місцях по­збавлення волі. Дослідження, проведені О. М Джужею та Є. А. Ци булею щодо латентної жертви в КВУ, свідчать про те, з яких причин жертви злочинів серед категорії засуджених віддавали пере­вагу тому, щоб залишатися латентними. Цей вибір з їх боку був визначений на ґрунті таких підстав, як:

- небажання налагоджувати стосунки з представниками КВУ -14, 3%;

- малозначність спричиненої фізичної, матеріальної, моральної шкоди-20, 1%;

- страх перед посягателем - 25, 7%;

¹Див..: Джужа О. М., Цибуля Є. А. Вказ. праця.- С. 7^{. 2}Див.: Там само.- С. 9.

- зневір'я в спроможність адміністрації КВУ щодо розкриття посягання - 20, 7%;

- дружні стосунки з посягателем - 9, 5%;

- небажання компрометувати себе - 14, 2%;

- усвідомлення частки своєї вини у вчиненому посяганні -5, 4%;

- відчуття небезпеки, що розслідування уможливить розкриття вчинку (злочину), учиненого раніше потерпілим, - 2, 3%, тощо.

Вищевикладене, на нашу думку, свідчить про те, що в низці ви­падків проблема латентної жертви у КВУ виникає через невміння представників адміністрації будувати свої взаємостосунки з різни­ми представниками контингенту засуджених (35%).

Іншими причинами такого явища, на думку авторів, є те, що адміністрація КВУ поки що неспроможна належною мірою захис­тити від посягань негативної частини контингенту тих засуджених, які стали на шлях виправлення, тому 25, 7% відчувають страх пе­ред розправою з боку названих осіб². Крім цього, існує низький рівень соціально-правової та моральної свідомості засуджених, певною мірою викривлення та деформованість життєвої позиції і уявлень про поняття соціальних цінностей.

Таким чином, звернення до віктимологічних чинників у КВУ під час організації запобіжної діяльності змінює та значно допов­нює погляди в напрямі об'єктів та обставин, які підлягають профі­лактичному впливу. Потерпілий (чи потерпілі) визначається не тільки як пасивний елемент у злочинному комплексі причин та умов, а й як певне джерело збуджуючих та провокуючих злочинця дій і обставин. Тому підвищення самозахисту від злочинів окремої особи (як засудженого, так і працівника КВУ загалом), системи та її структурних елементів (спільності, групи людей) і зменшення їх віктимності (тобто імовірності стати жертвами), безперечно, до­зволяє стримувати, а в окремих випадках - викорінювати злочинні прояви під час відбування покарань.

На нашу думку, можна погодитися з окремими думками деяких авторів щодо визначення об'єктів віктимологічної профілактики, якими вважаються особи, які, з огляду на їх поведінку чи сукуп­ність особистих характеристик, з найбільшою імовірністю можуть стати жертвами злочинів, оскільки в багатьох випадках здійснен-

¹ Див.: Джужа О. М, Цибуля Є. А. Вказ. праця.- С. 9-Ю. ² Див.: Там само- С. 10.

ню злочинного наміру сприяють особисті якості потерпілого, його поведінка та взаємовідносини зі злочинцем. Тому під час розробки профілактичних засобів не можуть залишатися осторонь питання зменшення віктимної схильності окремих осіб. Вони потребують профілактичного впливу не менше, ніж потенційні правопорушни­ки. Відомо, що чим менше буде людей, спроможних за тих чи ін­ших особистих якостей та характеру поведінки ставати жертвами, тим менше буде й злочинів¹.

Але, з урахуванням віктимологічних ситуацій в місцях позбав­лення волі, слід, вважаємо, підходити більш широко до цієї про­блеми, і вбачати жертвами серед злочинців не тільки окремо взя­тих осіб, а й недоліки та вразливість системи КВУ (специфічної спільноти людей). Саме у цій сфері діяльності слід викривати зна­чну частину віктимогенних факторів та вести боротьбу з ними.

Отже, вивчення віктимологічного фактора в місцях позбавлення волі стосовно його ролі в причиновому комплексі злочинності в КВУ повинно починатися з визначення причин і умов формування та наявності віктимологічного потенціалу як на фізичному рівні, так і на рівні діяльності юридичних осіб (тобто кримінально-вико­навчої системи, її підрозділів та специфічної спільноти людей, об'єднаних єдиними завданнями).

Таким чином, на фізичному рівні необхідно розглядати особис­тість потерпілого від злочину в КВУ, її структуру, класифікацію, властивості та типологію; місце та роль у причиновому комплексі й механізмі злочинної поведінки. При цьому необхідно застосуву-вати диференційований підхід до таких її видів, як:

а) особистість потерпілого-засудженого;

б) особистість потерпілого - працівника органів виконання по­
карань (атестованого, вільнонайманого);

в) особистість потерпілого — іншого громадянина.

Стосовно особистості потерпілого-засудженого, то можна по­годитись із такими авторами, як О. М. Джужа та Є. А. Цибуля в тому, що жертвами злочинних посягань у КВУ здебільшого ста­ють засуджені з негативною спрямованістю. Цей чинник залежить від психічних рис засудженого, рівня його загальної структури, а також від того, чи став він на шлях виправлення та позитивної по-

¹ Див.: Полубинский В. И. Криміногенная виктимология, что зто такое? -М.: 3нание, 1977.-С.49.

ведінки, яка значно зменшує імовірність небезпеки негативного впливу з боку середовища правопорушників та потрапляння його до категорії жертв¹.

Для виявлення потерпілих серед засуджених у місцях позбав­лення волі та потенційних жертв існують різні підходи щодо ви­вчення їх структури, класифікації та типології. Наприклад, названі вище автори вважають зручною так звану класифікацію розподілу за поведінкою жертв на: агресивних, активних, ініціативних, паси­вних, некритичних, нейтральних.

Відповідно до цієї класифікації, зауважимо, необхідно вести картковий облік потерпілих вищеназваних категорій засуджених². Серед названих у даній класифікації осіб потерпших характеризу­ється категорія ініціативних, як потенційно вразливих, громадська діяльність яких зобов'язує їх вдаватися до різних видів ризикова­них утручань та дій, а тому вони поділяються на: активістів, бри­гадирів та осіб, які позитивно діють у небезпечній ситуації, хоча це утручання не викликане формальними обов'язками.

Типовими в КВУ випадками, що сприяють формуванню вікти­мологічного потенціалу стосовно особи засудженого, є такі, коли: особа видає себе за«авторитета», але не є ним насправді⁴ або не заплатила картковий борг⁵, дала злодійську клятву і не дотримала обіцянки⁶. Особливу поширеність у КВУ має явище, коли засу­джені крадуть у сокамерників або потайно з'їдають передачу -«крисятник»⁷. У КВУ також поширена так звана помста за образу, що була нанесена засудженому, який вчиняв протиправні дії на­сильницького характеру. Стосовно пасивних жертв, то є приклади, коли засуджені грають у карти, ставлячи «на життя» небажаної для угруповання людини - «поставить на кон»⁸. До кола активних жертв потрапляють і ті, хто виявляє активність у підтримці поряд­ку в КВУ.

¹ Див.: Джужа О. М, Цибуля Є. А. Вказ. праця.- С. 17^{. 2}Див.: Там само — С. 21.

³ Див.: Там само- С. 22-23.

⁴ Див.: Вакунин ЮА. Словарь жаргонньїх слов и виражений.- Омск,

1979.-С. 33.

⁵ Див.: Там само- С. 78, 82, 86.

⁶ Див.: Там само- С. 91, 93, 99, 101.

⁷ Див.: Там само- С. 186.

⁸ Див.: Там само.- С. 279.

Особливу увагу повинні привертати засуджені, які мають пев­ні відхилення від біологічної норми: хворі на алкоголізм та нар­команію, які завжди намагаються входити в недозволені зв'язки та стосунки, пов'язані із здобуттям спиртного та наркотиків. До цього контингенту засуджених належать також «психопатичні особливості збудженого кола», котрі легко провокують на відпо­відну реакцію з боку певної категорії злочинців своєю «вибухові­стю», гнівом та агресивною поведінкою, категорія «гальмівних психопатів», яким властива боязливість, образливість, нерішу­чість, які також нерідко виступають у ролі жертви («латентної жертви»). «Істеричні психопати» своїм позерством, прагненням звернути на себе увагу також викликають певну негативну реак­цію з боку засуджених і можуть стати жертвою. «Нестійкі психо­патичні особливості» під час ухилення від праці, обов'язків мо­жуть викликати негативну реакцію, у тому числі й фізичного ха­рактеру. Засуджені з «паранойяльними вадами» (обмеженістю інтелекту, заниженою здатністю до психічного регулювання, са­мовпевненістю), сутяги та ревнивці є також потенційними «кан­дидатами в жертви». «Шизоїдні»-психопати, які мають ідею пе­реслідування, та «мозаїчні», які мають великі труднощі в адапта­ції, можуть створювати конфліктні ситуації, під час яких стають жертвами. Категорія «сексуальних психопатичних особистостей» серед засуджених, реакції яких мають украй різноманітний харак­тер - від вибухових, агресивних дій до істеричних проявів та реакцій за типом «зміщеного афекту», через свої особистості мо-жуть утворювати умови, що поглиблюють дезадаптацію та спри­яють виникненню конфліктних ситуацій.

Названі категорії засуджених певною мірою мають свій вплив на стан віктимності у КВУ та становлять певну частку віктимоген-ного потенціалу. Тому осіб, які мають суттєві в криміногенному плані вади, слід вивчати як на соціальному, так і на медико-біоло-гічному рівні. З урахуванням цих факторів варто організовувати та проводити запобіжну діяльність.

Потерпілими від злочинів серед працівників адміністрації КВУ можуть стати як атестовані працівники, так і вільнонаймані. З боку цієї категорії потерпілих мають місце характерні порушення сто­сунків із засудженими з різних підстав: від дрібних порушень мо­рально-етичних норм до порушення кримінального закону. Напри­клад, дії, пов'язані зі вступом у недозволені зв'язки із засудженими

(пронос заборонених для використання засудженим предметів). Саме така категорія, що втягнута в протиправні дії, являє собою «потенційну» жертву з боку негативної частини засуджених. Крім того, можуть бути відхилення, пов'язані з неправомірною поведін­кою працівників (погрози, образи, у тому числі фізичного характе­ру, приниження людської гідності тощо).

Таке масове соціальне відхилення, як недозволені зв'язки із за­судженими з боку працівників у КВУ, підвищує рівень їх активно­сті, тобто спроможності ставати «мішенню» для злочинних пося­гань з боку засуджених у ситуаціях, коли обіцяні доручення засу­джених не були виконані цими працівниками.

Найбільш типовими обставинами, за яких працівники КВУ стають потерпілими, є: недостатня професійна підготовка, невмін­ня поводити себе в конкретній (у тому числі екстремальній) ситу­ації, орієнтуватися в складній обстановці, недооцінка небезпеки злочинних посягань, недостатня правова та оперативна підготовка, низький культурний та моральний рівень.

Таким чином, на особистісному рівні під час аналізу віктимо-логічного потенціалу необхідно враховувати властивості особи, на ґрунті яких вона формується, тобто: 1) біологічні властивості; 2) відсутність захисних механізмів; 3) властивості, які людина придбала в процесі специфічних соціальних стосунків; 4) власти­вості, що формуються під впливом економічного та правово­го становища особи та дії субкультури, що панує в цих місцях,

тощо.

Важливу роль у визначенні віктимологічного потенціалу та
його нейтралізації відіграє рівень професійної підготовки персо­
налу КВУ. Особисті та професійні якості працівників зазвичай
перебувають у прямому зв'язку та залежності від тих ситуацій,
під час яких працівники стають жертвами злочинів. Відомо, що
знущання, образи, некваліфіковані дії персоналу можуть бути
приводами до масового заворушення засуджених, непокори, без­
ладдя на всіх рівнях стосунків, а також дій, що дезорганізовують
роботу КВУ, та інших злочинів, за яких працівники КВУ чи її
підрозділу стають жертвами через своє службове становище і по­
ведінку.

Таким чином, основними напрямами щодо нейтралізації вікти­мологічного потенціалу КВУ можна визначити:

а) дослідження та вивчення особистих якостей потерпілих

(потенціальних) від злочинів, тобто віктимність на особистісному соціально-психологічному рівні;

б) дослідження поведінки потерпілих у різних, найбільш типо­
вих ситуаціях, які належать до різних видів злочинів відповідно до
їх динамічного стереотипу;

в) дослідження взаємовідносин між потерпілим та злочинцем
тією мірою, якою вони визначають характер та динаміку криміна­
льних подій, у тому числі й вибір жертви, вибір способу вчинення

злочинів;. '

г) вивчення безпосередньо ситуацій, всяких реалізуються осо­
бисті якості як потерпших, так і злочинців.

Загальні напрями віктимологічної профілактики у КВУ поляга­
ють у:

1) максимальному використанні захисних можливостей потен­ційних жертв, що може бути досягнуто на основі організації як правових, так і виховних заходів; повинні бути враховані основні моменти надання допомоги, починаючи з того моменту, коли вони стають «кандидатами» в жертви;

2) навчанні засуджених та працівників КВУ вміло розпізнавати

небезпечні ситуації;

3) правовому навчанні та вихованні засуджених, знанні законо­
давства про необхідну оборону, у готовності протистояти злочин­
цеві, активно допомагати адміністрації КВУ у недопущенні вчи­
нення злочинів та їх готувань;

4) якісному збільшенні можливостей протидії нападам та нейт­ралізації злочинців шляхом забезпечення засобами захисту, у тому числі технічними;

5) певній переорієнтації уваги не тільки на злочинця, а ще и на «потерпілого», поповненні дієвих засобів як у напрямі інформа­тивних можливостей, так і вжитті заходів профілактичного

характеру.

Така робота «від потенційного потерпшого до злочинця» до­зволяє в низці випадків, у тому числі відносно злочинів проти осо­би, більш ефективно виявляти чинники розвитку даних дій і своє­часно реагувати на них.

Отже, віктимологічний фактор у КВУ певною мірою є складо­вим елементом кримінологічного фактору загалом та частиною

¹ Див.: Джужа О. М., Цибуля Є. А. Вказ. праця.- С. 19. 314

криміногенного комплексу, приводить в дію механізм злочинної поведінки в місцях позбавлення волі.

У даному разі взаємодія злочинця та його жертви в конфліктних ситуаціях, що мають місце в КВУ, може умовно розглядатися та­ким чином:

а) з одного боку, - діють об'єктивні причини й умови та вияв­
ляються суб'єктивні криміногенні властивості і якості особи зло­
чинця, які забезпечуються процесом злочинної детермінації, ста­
новлять злочинний причиновий комплекс і формують криміноген­
ний потенціал, що генетично впливає на поведінку особи злочинця
та регуляцію його поведінки;

б) з іншого боку, - діють об'єктивні віктимологічні причини та
умови, що детермінують суб'єктивні віктимогенні якості та влас­
тивості, які забезпечують процес віктимізації, створюють саму ка­
тегорію віктимності та формують віктимологічний потенціал, що
безпосередньо впливає на поведінку жертви злочину, регуляцію її
поведінки в конкретній ситуації.

Таким чином, віктимологічний потенціал доповнює криміно­генний потенціал злочинцеві і ситуації, в якій він діє, що полегшує можливість злочинцеві вчинити злочин, а залежно від ролі жертви, регуляції її поведінки (позитивної, негативної, нейтральної) пев­ною мірою залежать і наслідки злочину.

Тому під час визначення питання: «чому вчиняється злочин у КВУ?» слід брати до уваги вищерозглянутий віктимологічний фак­тор, його місце і роль у криміногенній системі детермінант та вплив на стан злочинності в місцях позбавлення волі. Під час ор­ганізації запобіжної діяльності, її складової - спеціально-криміно­логічного запобігання - необхідно приділяти увагу нейтралізації об'єктивних і суб'єктивних факторів криміногенно-віктимогенного характеру та зниженню рівня віктимізації, стану віктимності, зав­дяки чому можна досягнути зменшення рівня віктимологічного потенціалу та збільшення захисних можливостей від злочинних посягань у місцях позбавлення волі, забезпечити безпеку особово­го складу та засуджених, підтримувати законність та правопорядок в установах виконання покарань.

Тема 14