Криміногенні чинники злочинних посягань стосовно жінок

У різних країнах бачення причин та умов, що породжують зло­чинність відносно жінок, неоднакове. Однак існують системні про­яви, які мають однакові наслідки в кожному суспільстві. Напри­клад, злочинні посягання стосовно жінок прямо корелюються з обмеженим доступом їх до судочинства, бідністю, соціальною ізоля­цією та тендерною нерівністю. У країнах, в яких державні інститу­ти та релігійні традиції заохочують постраждалих жінок терпіти насильство, частота та радикальність проявів злочинних посягань підносно жінок зростають. В Україні, за неофіційними даними, щорічно від злочинних посягань страждає понад 10 тисяч жінок. Домінуючими видами протиправних дій стосовно жінок є такі: умисні вбивства та вбивства за обтяжуючих обставин, нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо.

Згрупуємо та проаналізуємо основні чинники злочинних пося­гань відносно жінок.

Причинами поширення цього явища в Україні є як внутрішні, гак і зовнішні чинники. До внутрішніх чинників належать такі, що пов'язані із соціально-політичною ситуацією в країні; трудовою діяльністю жінок; сімейним життям і побутовою сферою; несприят­ливими процесами у сфері жіночої культури, а також недоскона­лою правовою регламентацією захисту жінок - жертв злочинів.

До зовнішніх чинників належать такі: відкриття кордонів та падіння залізної завіси; спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці; інтернаціоналізація тіньової економіки; корумпованість працівни­ків державних органів тощо.

Названі вище чинники, безумовно, потребують більш детально­го розгляду, адже їх знання дає можливість більш ефективно спрямовувати діяльність урядових структур і неурядових організа­цій на запобігання злочинним посяганням стосовно жінок.

Соціально-економічні фактори значною мірою змушують жінок торгувати своїм тілом, що забезпечує можливість злочинцям отримувати значні незаконні прибутки. Як стверджують представ­ники неурядових організацій, безробіття та бідність є чинниками, що підштовхують жінок до торгівлі своїм тілом. Крім цього, фахівці

визнають, що велике значення має загальний рівень моральності суспільства, характер загальновизнаних моральних цінностей І правил поведінки у сфері соціальних відносин. Відсутність ідеалів, високих моральних цінностей призвела до занепаду моралі, пану­ванню цинізму, прагматизму. Це створило можливість для негатив­них проявів у поведінці людей. Саме низький моральний рівень значної частини суспільства, бездуховність, руйнування морально-етичних норм і різке падіння моралі за останні роки, падіння пре­стижу материнства, споживацьке ставлення до людини породили існування таких негативних явищ, як проституція, торгівля людь­ми, насильство в сім'ї. Сьогодні, як ніколи, спостерігається збіль­шення кількості безпритульних. Зокрема, практика свідчить, що діти молодшого віку психологічно не виживають у нелюдських умовах вулиці. Саме такі діти стають жертвами сексуальної екс­плуатації. Це призводить до того, що дівчатка поповнюють лави повій.

94, 9% потерпілих від знущань та насильства в сім'ї зазначили, що злочину передували сімейні конфлікти, які, за словами 35, 5% респондентів, тривали кілька місяців. Причому 88, 8% опитаних заявили, що конфлікти в їх сім'ях супроводжувалися насильниць­кими діями¹. Різного роду знущання над жінками стали найпо­ширенішою формою агресії в сучасній Україні. Нині 30-40% тяж* ких насильницьких злочинів учиняється саме в сім'ї. Жінки-жертви сімейно-побутових конфліктів становлять найчисленнішу групу серед загиблих і потерпілих від злочинів. Серед тих жінок, які стали жертвами насильства, у п'ять разів більше спроб само­губства, ніж у жінок, які не зазнали цього лиха. Майже третина жінок, яким було завдано побої, страждає на довготривалі депре­сії, деякі з них долучаються до вживання алкоголю і наркотиків, багатьом потрібна допомога лікарів. Офіційна статистика також не відтворює реального стану проблеми через те, що більшість жертв не звертається за допомогою до органів внутрішніх справ.

Як відомо, найчастіше знущань та експлуатації жінки зазнають у своєму сімейному оточенні. Здебільшого сімейне насильство за-лишається прихованим через почуття сорому, традиції, які не до­зволяють потерпілим жінкам повідомляти про акти насилля до

¹ Див.: Правові та кримінологічні засади запобігання насильству всім')': Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужі, І. В. Опришка, О. Г. Кулики. К,: Нац. акад. внутр. справ України, 2005.

правоохоронних органів, а звідси - зменшення кількості зареєст-рованих фактів ганебної поведінки стосовно жінок і значно усклад­нений захист потенційних жертв від зловживань такого характеру. За статистичними даними, понад 30% усіх справ, що розглядаються в районних судах, пов'язано з насильством у родині.

Проведені в США дослідження свідчать, що близько 97% жертв цього виду злочинних посягань - жінки (кожні дев'ять секунд б'ють жінку, що становить понад чотири мільйони жінок щороку). Кожна друга жінка протягом життя потрапляє в ситуацію, пов'я-зану з насильством. Жінки в шість разів частіше стають жертвами злочинів, учинених близькими людьми, а 50% усіх бездомних жі­нок і дітей рятуються від наруги в сім'ї. У середньому щодня чо­тири жінки гине внаслідок насильства в сім'ї. Американські спеці-алісти в галузі сімейної кримінології зазначають, що в США що­року вчинюється близько 10 тис убивств серед членів сім'ї. Жінки стають жертвами вбивства удвічі частіше, ніж чоловіки; 88% жертв насильства з фатальним кінцем мають задокументовану іс­торію розвитку злочинних посягань або фізичного залякування¹.

Отже, під злочинними посяганнями стосовно жінок слід розу­міти сукупність суспільно небезпечних і протиправних умисних діянь, які посягають на життя, здоров 'я чи тілесну недоторкан­ність жінки, поєднаних із фізичним чи психічним впливом або по­грозою такого впливу, вчиненим проти або за волею останньої. Злочинне посягання стосовно жінок означає будь-який акт насиль­ства, вчинений за статевою ознакою, що завдає або може завдати шкоди фізичному, статевому або психічному здоров'ю жінок.

Термін «злочинне посягання стосовно жінок» можна вважати за тотожний терміну «насильство стосовно жінок», який, згідно з «Де­кларацією про викорінення насильства проти жінок», означає довіль­ний акт насильства, вчинений на підставі статевої ознаки, який завдає або може завдати фізичних, статевих чи психологічних збитків або страждань жінкам, а також становити загрозу вчинення таких актів, призвести до примусового позбавлення свободи або власного життя.

Крім того, «насильство стосовно жінок», згідно з «Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (грудень, 1979 рік), охоплює фізичне, статеве та психологічне насильство,

' Див.: Указані дані були оприлюднені під час проведення міжнародної науково-практичної конференції з проблем насильства в сім'ї (23 лютого 1999 року), яка проходила в Національній академії внутрішніх справ України.

що пов'язано з експлуатацією, статевим примусом, домаганням та залякуванням, примусом до заняття проституцією тощо. До на­сильства проти жінок належить торгівля жінками, зґвалтування, насильницька проституція.

Серйозною проблемою залишається такий злочин, як зґвалту­вання жінок і дівчат. За даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом одного року в нашій країні зареєстровано 1334 ви­падки вчинення цього злочину. Майже кожне шосте зґвалтування вчинено неповнолітніми, кожне третє - особами, які раніше вчи­няли злочини, більше половини (62%) - у нетверезому стані.

Існує високий ступінь латентності статевих злочинів взагалі і зґвалтувань - зокрема. Основні причини, що стримують потерпілих від повідомлення правоохоронних органів про вчинення зазначених насильницьких актів, є страх подальшої розправи злочинця - 50%, сором перед оточуючими - 30%, зневіра в можливості правоохо­ронних органів - 10%, небажання жінки піддаватися огляду - 5%'.

Водночас дедалі все більшого поширення набув такий вид злочинної діяльності, як вивіз (продаж) українських жінок за кор­дон для подальшого примусового використання в секс- та порно-індустрії.

Торгівля жінками з метою сексуальної експлуатації стала світо­вим тіньовим ринком з багатомільйонним доларовим обігом. Обсяг світової торгівлі жінками як товаром для секс-індустрії оцінюється від 7 до 12 млрд дол. на рік. Що ж до України, то вона стала другою (після Росії) країною в Європі, яка є основним постачальником жі­нок для заняття проституцією. За оцінками міжнародної організації з питань міграції, з 1991 по 1998 роки на Захід виїхало 500 тис. українських жінок. Це є найчисленніша група іноземних жінок, які займаються проституцією в Туреччині, і друга за чисельністю група іноземних жінок, які займаються проституцією у Кореї. Як підкрес­лює газета «Нью-Йорк Тайме», на ринку секс-індустрії сьогодні най­більш популярними та цінними є жінки саме з України та Росії².

Див.: Джужа О. М., Іващенко В. О. Проблеми протидії секс-бізнесу (кримінологічні та кримінально-правові аспекти): Наук.-практ. посіб. К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000.-71 с.

Див.: Міжнародно-правові проблеми протидії нелегальній міграції та торгівлі жінками (теоретико-методологічний аналіз): Відп. ред. Ю. Римаренко, Я. Кондратьєв, Ю. Шемшученко.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Ко-рецького НАН України, 2003.

Очевидно, дати точне визначення поняттю «торгівлі жінками» важко, адже це визначення охоплює як викрадених або умисно обманутих жінок та дівчат, які зазнають протизаконного фізичного й статевого впливу і яких торгівці примушують займатися прости­туцією, так і жінок, які «добровільно» дозволяють собою торгувати та займаються проституцією, щоб досягти відповідного матеріаль­ного становища.

Експерт Ради Європи бельгійський адвокат Мішель Гірш за до­рученням Керівного комітету з питань рівності між жінками та чо­ловіками розробив план дій, спрямованих проти торгівлі жінками і примусової проституції. У ньому він запропонував визначення «торгівлі жінками», під яким розумів «жінку, яка зазнала експлуа­тації не у своїй країні, з боку іншої особи (фізичної чи юридичної), з метою одержання фінансової вигоди, коли така торгівля склада-ється з організації законної чи незаконної еміграції жінки, навіть за її згодою, з країни її походження до країни призначення і втяг­не пня будь-якими засобами у проституцію або іншу форму стате-вої експлуатації».'

Зауважимо: недоліком цього визначення є те, що воно дуже широко підходить до питання згоди, але є обмеженим, коли йдеться про вид отримуваної вигоди (фінансової на противагу матеріальній взагалі) та становище жінки, якою торгують у межах її власної країни.

На нашу думку, більш вдалим буде таке визначення:

Торгівля жінками - це комплекс дій з рекрутування, транспор­тування, передачі та отримання жінок з використанням загроз ніс/посування сили, інших форм примусу, залякування, або через надання неправдивих відомостей щодо можливості отримання (заробітку) грошей у місці призначення.

Неодмінним атрибутом торгівлі людьми є отримання контролю над особою (наприклад, через вилучення документів) з метою її експлуатації.

В Україні у 70% випадків торгівці заволодівають жертвою шля­хом обману, а саме це: обіцянка роботи; участь у конкурсах краси; виїзд за туристичними візами для відпочинку в екзотичні країни за

¹ Див.: Міжнародно-правові проблеми протидії нелегальній міграції та торгівлі жінками (теоретико-методологічний аналіз): Відп. ред. Ю. Римаренко, Я Кондратьєв, Ю. Шемшученко.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Ко-рецького НАН України, 2003.

доступними цінами; поїздки на навчання в престижні навчальні за­клади, а також за шлюбними оголошеннями та для працевлаштування. Торгівля жінками призводить до значних негативних наслідків для потерпілих - як матеріальних, так і фізичних. А такі наслідки, як, наприклад, психічні, не компенсуються ні кримінальним роз­слідуванням, ні покаранням злочинців. Тому потрібно активно розвивати мережу служб щодо реабілітації, адаптації і надання до­помоги жертвам торгівлі людьми, інших видів насильства та екс­плуатації, служб соціальної довіри. Жінок необхідно інформувати про медичне обслуговування та соціальну допомогу потерпілим, а також про існуючі процедури компенсації через державні та при­ватні механізми. Кожній жінці, потерпілій від злочинів такої спря­мованості, треба забезпечити повну можливість подати цивільний позов на злочинця для одержання компенсації, а також забезпечи­ти право захищати свої інтереси в суді.