Кількісні та якісні характеристики кримінологічної віктимізації

Як відомо, важливим поняттям кримінологічної віктимології є віктимізація. Терміном «віктимізація» позначають і процес «пере­творення» особи на жертву злочину, і результат цього процесу, що виявляється як на одиничному, так і на масовому рівні. Іншими словами, віктимізація є, по-перше, процес перетворення на жертву, по-друге, - визначений сукупний результат учинених злочинів, що характеризується якісними і кількісними показниками сукупності членів товариства або сімей, які постраждали від злочинів, зло­чинності загалом. Вона може бути обмірювана в абсолютних і від­носних розмірах, виходячи з числа потерпілих від злочинності, окремих видів злочинів і виду заподіяної шкоди.

Отже, загальна картина віктимізації - це загальна віктимологічна картина злочинності, що характеризується даними про потерпілих, часом, місцем, засобом перетворення їх на жертви. При цьому, на думку В. І. Полубинського, можуть бути визначені коефіцієнт, ін­декс віктимізації, що вказують на те, скільки осіб, хто, коли і чому перетворені на жертву внаслідок тих або інших злочинних зазіхань.

Для забезпечення потреб попередження злочинності велике значення мають рівні віктимізації. Виділяють два таких рівні: пер­ший - складається з даних про безпосередніх потерпілих від зло­чину (переважно - потерпілі, які фігурують у кримінальній справі або виявлені під час соціологічного дослідження); другий - із да­них про членів сімей потерпілих, фактично також постраждалих від злочинних посягань.

Дані про віктимізацію служать базою для розрахунку коефіцієн­та віктимності, що визначається як відношення числа потерпілих із віктимної характеристикою або числа віктимізованних сімей до загального числа віктимізованних осіб або сімей загалом. Коефі­цієнт віктимізації - це відношення всіх потерпілих від злочинів осіб (сімей) до загального числа осіб (сімей), які проживають на визначеній території.

Із поняттям віктимізації пов'язане і таке специфічне поняття кримінологічної віктимології, як віктимність.

Віктимізація виступає такою ж мірою узагальненням для віктим­ності, як злочинність для злочину, може бути виражена в подібних показниках.

Цс природно, оскільки опис первинної віктимізації сьогодні має бути більш глибоким, ніж це вважається можливим зробити на підставі даних кримінальної статистики, аналізу злочинності та її складових, ураховуючи латентність значної частини злочинів, що вчиняються. Аналізуючи віктимізацію, необхідно враховувати:

1) стан віктимізації як загальний інтерактивний показник, що
описує особливості кількісного, тимчасового й територіального
розподілу віктимності та її структурних елементів на визначеній
території, що обчислюється в абсолютних і відносних (коефіцієн-
тах) показниках;

2) структуру віктимізації, у тому числі й типи та види злочинів, а в подальшому - і типи віктимної активності;

3) динаміку віктимізації, що описує процес і закономірності розподілу віктимності в часі;

4) географію, екологію й топографію віктимізації, що описує особливості та закономірності розподілу віктимності в просторі стосовно економіко-географічних характеристик регіонів, екологіч­них характеристик середовища перебування соціальних груп, ха-рактеристик у просторі, конкретних криміногенних ситуацій.

Віктимізація, по-перше, є процес перетворення на жертву; вік-тимізувати - означає перетворювати будь-кого в потерпілого, вік-тимізуватися - бути перетвореним на жертву.

По-друге, для віктимологічних досліджень, особливо статистич­ного характеру, найбільше значення має поняття «віктимізація» як псиний сукупний результат учинених злочинів. Саме в цьому зна­ченні ми будемо досить широко користуватися терміном «віктимі-зація» в подальшому викладенні матеріалу.

Так, віктимізація серед населення характеризується якісними і кількісними показниками сукупності членів суспільства або сімей, які постраждали від злочинів, злочинності загалом. Вона може бу­ти вимірена в абсолютних і відносних величинах виходячи з кількості потерпілих від злочинності, окремих видів злочинів і виду спричиненої шкоди. Отже, загальна картина віктимізації - це, по суті, загальна віктимологічна картина злочинності, яка характери-

зується даними про потерпілих, час, місце, спосіб їх віктимізації. При цьому може бути підраховано коефіцієнт віктимізації та її індекс.

Індекс віктимізації характеризує співвідношення питомої ваги жертв злочинів певної статевої, вікової або соціальної групи в їх загальному числі до питомої ваги цієї ж групи в загальній чисель­ності населення.

Обчислюється за такою формулою

де І_в - індекс віктимізації;

П_вж - питома вага жертв певної групи в їх загальному числі; П_вн - питома вага цієї ж групи в загальній чисельності насе­лення.

Найбільш віктимізовані вікові групи населення, а саме: 15-20 ро­ків (індекс віктимізації - 2, 79); 21-25 років (2, 38); 51-55 (2, 38); 41-50 років (1, 73). Найнижчий індекс віктимізації осіб у віці 60 ро­ків і більше (0, 08) (дані А.О. Глухової).

За даними В. Е. Квашиса, індекс віктимізації такий: 40-49 ро­ків (2, 53); 30-39 років (2, 34); 20-29 років (2, 32); до 19 років (0, 21); старші 60 років (0, 62); особи з вищою освітою (3, 00). Як показали перші ж дослідження, проведені в Україні, абсолютна величина та відносна поширеність віктимізації серед різних кате­горій громадян і громадських груп неоднакові. Тому вірогідність стати потерпілим від злочину розподіляється серед населення не­рівномірно.

Досліджуючи жертву в різних аспектах та її роль у генезисі злочину, віктимологія виходить з того, що поведінка людини за своєю природою може бути не лише злочинною, а й необачною, ризикованою, легковажною, розпутною, іноді - провокаційною, а тому небезпечною для самої себе, що збільшує можливість стати жертвою злочинного посягання. У цьому плані додаткове значення мають й інші характеристики особистості: вік, стать, соціальний статус, виконувані соціальні ролі, професії, готовність діяти в кри­тичній ситуації належним чином, а також навколишнє середовище, конкретна ситуація, поведінка третіх осіб тощо. Поєднання об'єк­тивних і суб'єктивних чинників (не обов'язково усіх) і їх взаємодія впливають на «здатність» тієї чи іншої особи стати потерпілою від

злочину. Саме ця підвищена здатність людини через низку духов­них та фізичних якостей за певних об'єктивних обставин ставати «мішенню» для злочинних посягань і названа віктимністю.

Статистичні закономірності розподілу зв'язків і відносин, що характеризують віктимізацію, певних контингентів потерпілих вивчені поки що недостатньо. Але низка характерних особливос­тей, виявлених нами під час проведення конкретних віктимологіч-них досліджень, дозволяє на базі аналізу добутого емпіричного маїеріалу висунути для дискутування проблему організації вік-тимологічного напряму профілактики злочинності та її практич­ного рішення.

Розвиваючи думку про безпосередніх і опосередкованих потер­пілих, про різні кола жертв від спільного для всіх соціального зла -злочинності, можна передбачити, що існує кілька рівнів віктимізації.

Перший, «первинний», складається з даних про безпосередніх потерпілих від злочину, від його прямого впливу. Переважно це потерпілі, які фігурують у кримінальній справі або виявлені в ре­зультаті конкретно-соціологічних досліджень (латентні жертви від прямого впливу).

Другий рівень, «вторинна» віктимізація, складається з даних про членів сім'ї потерпілих, фактично також потерпілих від зло­чинних посягань, учинених хоча б лише проти одного члена сім'ї (кишенькова крадіжка грошей в одного з членів сім'ї при веденні місильного господарства - це віктимізація всіх інших членів сім'ї, сім'ї загалом). Більше того, у деяких випадках сім'я та її члени сприймають себе жертвами більшою мірою, ніж безпосередньо потерпілий, визнаний юридично по кримінальній справі, напри-клад, вчинюється статевий злочин стосовно малолітніх; часто при «чиненні насилля стосовно дружини чоловік вважає себе більшою мірою потерпілим, ніж сама жертва. Отже, особа, яка вчинює зло­чин, спрямовуючи його на одного, тим самим торкається інтересів не лише потерпілого, а й інших його близьких родичів, сім'ї. Такі ситуації повинні бути вивчені та зафіксовані в законодавстві, на­шій кримінальній політиці, статистиці, профілактичній діяльності, правовому вихованні й правовій пропаганді.

Третій рівень, «третинна віктимізація», становлять потерпілі від злочинів непрямого впливу і не спрямованих проти конкретної особи, сім'ї. Цей рівень віктимізації створюється, виявляється у зв'язку зі злочинами, вчиненими, головним чином, стосовно тру-

дових колективів підприємств і організацій у цілому. Велике роз­крадання на тому чи іншому підприємстві завдає шкоди не тільки власності загалом і не лише даному підприємству як юридичній особі, а й колективу працюючих на цьому підприємстві. Більше того, врешті-решт шкода завдається (матеріальна, моральна) кож­ному члену колективу окремо (зменшуються неподільні фонди підприємства, премії тощо).

Можна виділити «четвертий рівень віктимізації», коли потерпі­лим стає населення усього району, регіону, велика кількість людей одночасно (наприклад, при злочинному забрудненні навколишнього середовища, масовому випуску недоброякісної продукції, пору­шенні правил боротьби з епідеміями тощо).

І, зрештою, може бути виділений п'ятий рівень віктимізації у тих випадках, коли вчиняються так звані міжнародні кримінальні злочини, злочини проти людства. Прикладів такої віктимізації іс­торія знає багато (геноцид, злочинне знищення мирного населення під час війни).

Для актуальних проблем боротьби зі злочинністю мають зна­чення, головним чином, перші два та значною мірою третій рівні віктимізації. Дані про віктимізацію мають стати базою для визна­чення й уточнення понять віктимності та її коефіцієнта. Коефіцієнт віктимності може розглядатися як відношення числа потерпілих із віктимною характеристикою чи числа сімей, віктимізованих уна­слідок віктимогенних дефектів у структурі сімейно-побутових від­носин, до загального числа віктимізованих (сімей) у цілому. А ко­ефіцієнт віктимізації - це відношення всіх потерпілих від злочинів осіб (сімей) до загального числа осіб (сімей), які проживають на певній території чи належать до певного об'єкта.

При визначенні рівнів віктимізації беруться до уваги всі вікові категорії, оскільки на відміну від злочинців потерпілими можуть стати особи будь-якого віку. Дані досліджень контингенту потер­пілих від злочинів в Україні показали, що насправді їх вік розпо­діляється від двох до дев'яноста років, не враховуючи новона­роджених.

«Віктимізація» і «злочинність» - категорії, нерозривно пов'язані одна з одною. Віктимізація є складовою частиною процесу кримі-налізації суспільства. На рівні масового явища віктимізація завер­шує процес формування злочинності й, отже, без віктимізації не­має злочинності - й навпаки.

Інша справа, коли йдеться про поняття, що свідомо не збігаються. З різних об'єктивних і суб'єктивних причин статистика злочинно­сті далеко не повністю відтворює реальні масштаби віктимізації. І не випадково світова практика шляхом широких віктимологічних досліджень фіксує різною мірою значні «ножиці» між даними ста­тистики й віктимізацією, тобто реальною ситуацією, пов'язаною із заподіянням шкоди.