Правила складання тексту документа.

Текст- головний елемент док-та, що містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Під час складання тексту док-та мають викон вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та макс. стислість. Достовірним текст док-та є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей. Точним - коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів. Точним мовлення може бути за умови знання предмета мовлення, мови, володіння її лексичним багатством. Найбільше можливостей для вираження точності мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Для діл. мовлення важливе явище синонімії, адже воно покликане якнайточніше відтворювати відтінки людської думки. Незнання синонімічних можливостей слова часто призводить до помилок. Доречним є текст, у якому засоби відповідають меті, темі, логічному змістові, ситуації мовлення. Доречність мовлення нерозривно пов’язана з його чистотою. Для чистоти мовлення важливим є вживання слів, що відповідають літер. нормі. Руйнують чистоту мовлення діалектні, просторічні слова, канцеляризми, професіоналізми, іншомовні слова. Надмірне їх використання засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприйняття.

64. Професійна лексика і термінологія.

Професiоналiзми — слова й мовленневi звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професiон. вживають лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, вони назавжди вiдповiдають нормам літ. мови. Професiон. виступають як неофiцiйн. 3-помiж професiон. можна вирізнити науково-технiчнi, професiйно-виробничi, просторiчно-жаргоннi. На вiдмiну від термiнiв, професiон. не мають чіткого наукового визначення й не становлять цiлiсної системи. Якщо ТЕРМІН — це, як правило, абстрактні поняття, то професiон. — конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою дiяльностi вiдповiдної професії, наприклад:

1. Професiоналiзми працiвникiв банкiвсько-фiнансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, прикинути баланс. 2. Професiоналiзми користувачів ПК: мама — материнська палата; Клава — клавіатура; вінт — вінчестер. Професiон. музикантів: фанера — фонограма; ремiкс — стара мелодія з новою обробкою. Здебільшого професiон застосовуються в усному неофiцiйному мовленні людей певного фаху. У писемній мові професiон. вживаються у виданнях, призначених для фахiвцiв (буклетах, iнструкцiях, порадах).

Професiоналiзми використовують також літератори з метою створення професійного колориту. Канцеляризми — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють образності, емоцiйностi та iндівiдуальностi стилю, надають йому нейтрального, офiцiйного та шаблонного значення.

80. 46. Хар-ка оф. – діл. стилю.

Оф.-діл. стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних діл. док-тів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він хар-ється використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення. В оф.-діл. стилі може викорис. лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.

Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя.

35.Логічна послідовність документів.

Здебільшого док-ти пишуться від 3-ї особи. Є ще й такий різновид док-в, коли назва діючої особи вживається в давальному відмінку. Третю групу док-в становлять ті, що мають дієслівну структуру.

Лог. послід-ть як необхідна ознака кожного діл док-ту реалізується за допомогою причинно-наслідкових зв’язків у межах одного речення чи в повному тексті. Також вона може виражатися за допомогою протиставлення. Важливим в док-ті може бути суворе дотримання певної послід-ті викладу матеріалу, підкреслення наступності чи черговості подій. Одним із способів вираж лог. послід-ті є підкреслення мети за допомогою слів: тому, для цього та ін. Загальна лог. послід-ть док-в досягається ще й за допомогою слів на позначення результативності (таким чином, отже).

70.71. Стилі сучасної української мови.

Стиль- сукупність прийомів уживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування.В сучасній укр. мові можна виділити дві історично сформовані функціонально- стильові сфери – книжне мовлення і розмовне мовлення. Розмовне мовлення: 1) побутовий 2) світський 3)ораторський 4) усної народної творчості. Книжне мовлення: 1) художній 2)науковий 3) публіцистичний 4)офіційно-діловий 5) конфесійний.

Сфера розмовного мовлення

1): виконує комунікативну функцію, загально уживана лексика, прості синтаксичні конструкції, різноманітне інтонаційне забарвлення, позамовні засоби спілкування.

2)– близький до побутового: неприпустимою стає просторічна, жаргонна, ненормативна лексика, синтаксис у міру ускладнений, діалогічна форма мовлення, жестикуляція обмежена, міміка стримана.

3). Основна функція- вплинути на слухача, спонукати його мислити чи діяти так, як цього хоче оратор. Викорис. загальновживана лексика, фразеологізми, речення різноманітної синтаксичної будови, багате інтонаційне забарвлення, активна жестикуляція й міміка.

4) об’єднує різні фольклорні жанри. Використовується загальновживана лексика, багатство художніх засобів, різноманітність синтаксичних конструкцій, багатство інтонацій.

Сфера книжного мовлення

Худ. стиль: використання слів різних стилістичних шарів, використовуються речення всіх типів складності, панує різноманітність інтонаційних відтінків, ритміко-мелодійних варіацій, з розмовних форм мовлення використовуються і монолог, і діалог, і полілог.

Наук стиль обслуговує усі сфери професійно-наукового життя суспільства. Широко викорис. терміни, переважають складні розповідні речення, чітка внутрішня структура, викорис. спеціальна наук. символіка, умовні скорочення.

Публіц. стиль поєднує риси наук. і худ. стилів. Широко викорис. суспільно-політична лексика, наявні різні типи складних речень, текст однозначно висвітлює авторську позицію й оцінку, розгортається послідовно і логічно.

Конфесійний стиль пов’язан з релігійним життям суспільства. Викорис. книжна лексика, яка включає старослов’янізми, використання художніх засобів, непрямий порядок слів у реченні.

Оф.-діл. стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних діл. док-тів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він хар-ється використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення. В оф.-діл. стилі може викорис. лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.

62.Прийменник ПО у діловому мовленні

Для укр. ділового мовлення важливе правильне вживання приймен ПО, особливо тоді, коли йдеться про переклад з рос на укр. мову. Адже рос конструкції з приймен ПО в укр. перекладаються цілим рядом прийменникових і безприймен конструкцій. Напр..:

- з приймен за: за свідченням, за дорученням;

- з приймен з: з багатьох причин, з нагоди

- з приймен на: на замовлення, на вимогу;

- з приймен для: курси для вивчення;

- з приймен після: після повернення;

- з приймен у (в): у вихідні, в усіх напрямках;

- з приймен по: черговий по району, колеги по роботі;

- безприймен конструкцією (з орудним відмінком іменника): демократична змістом, молодший віком.

7.52.Графічні скорочення у діловому мовленні. Типи абревіатур

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м-метр, мм-міліметр, см-сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, напр.: півн.-сх.

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. напр.: український – укр., україн.

При збігу двох однакових пригол-х скорочення робимо після першого приголосного: змін. робота

За збігом 2-х і більш різних пригол-х скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід. мідн. (мідний)

Абревіатури (складноскорочені слова):

Розділяють 2 види скорочення слів: для зорового сприйняття і для вживання в писемній і усній мові.

Скороч 1-го типу не мають граматичного оформлення, познач малими літерами: рр., р-н, це – нормативні скороч

Другий тип: АН-24, КПІ – пишуться без крапок і мають граматичні форми.

Назви установ, закладів тощо, утворені з частин слів пишуться:

- з великої літери, якщо вживаються на позначення установ одиночно: Укрнафта

- з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: міськрада

Складноскорочені назви, утворені з початкових букв імен власних і загальних, пишуться великими літерами: НЛО, АТС. Абревіатури від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних слів), пишуться малими літерами: неп (під час непу). Такі слова відмінюються.

37.Мова та професія

Кожна нац мова – універсальна система, в якій живе нац душа кожного народу, його світ і духовність.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу дух культури, а й пов’язана з виробництвом, із соц відносинами, вона – елемент соц сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання ф-ції мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

НТП, перебудова соц-економічної й політ системи насичують мову новими поняттями, термінами.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

76.Терміни у діловому мовленні.

Слова та словосполучення, що означають або пояснюють предмети, явища, дію тощо у специфічній наук, публіцистич чи діл. сфері, назв термінами. Т. мають точне, конкретне значення й тому позбавленні суб’єктивно-оціночних відтінків.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюються із активної лексики; запозичується із інших мов; утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних із запозичених складників тощо.

В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Нестандартні терміни в справочинстві не бажані, бо вони засмічують, ускладнюють складення ділових паперів.

Кожна вузька галузь має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень. Напр.: справа – означає один док-т, інше значення має словосполучення «юридична справа».при утворені форм терміна необхідно користуватися лише тими формами які подані у словнику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання. Рекомендовано уникати використання застарілих термінів.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками.

5.Вставні слова та словосполучення у діловому мовленні

Слова та слов-ня, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснювання, назв вставними. Вони не зв’язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом зв’язані з цілим речення. Тому виключення вставних слів і слов-нь із речень змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова та слов-ня часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Для певних галузей вони є традиційно усталеними. Однак рекомендовано вживати їх обмежено (2-3 на стор).

В усному діловому мовленні вживання Вставних слів та слов-нь не створює надлишкової інформації. Навпаки воно допомагає доповідачу зорієнтуватися, а слухачу – сприйняти сказане.

За значенням поділяються на 3 групи:

1 вказують на ставлення мовця до висловленої їм думки: звичайно, напевно, на жаль, сказати правду і т. ін.

2 вказують на те, кому належить висловлена думка: по-моєму, на мій погляд, за словами (такого) тощо.

3 вказують на зв'язок висловлюваного з контекстом: значить, виходить, до речі.

Вставні слова та слов-ня в письменному мовленні виділяються комами, в усному – паузами.

8.Діалекти укр. мови.

Відгалуження загальнонародної мови, яким говорить частина народності, нації, племені, назив діалектом.В укр. мові вони поділяються на 3 групи:

Північна – північ Київщини, Волин-кої, Ров-кої, Житом-кої обл. - тверда вимова звуків(р), (у): бура, зора. Уживання двозвуків (УО), (УЕ), (УІ), (ІЕ), вуоз, ліес. Закінчення Є на місці А, Я: насіннє, десеть. У зворотних дієсловах афікс –СЯ виступає у формі-СЕ: загрівсе. Уживання місцевих слів: кукуля (зозуля), товар (худоба).Південно-Західна. – Закарпа, Ів-Фр., Льв-ку, Чер-ку, Хм-ку., Терн-ку, Одеську, Він-ка. Особливості: вимова ненаголошеного звука (О), особливо перед наступним (У) з наближенням до (У) кожух, голубка. – втрата дзвінкої мови приголосних у кінці слова: діт, сат. – вживання перед дієсловом старої займенникової форми СЯ (він ся дивит). – відхилення від літературних норм у наголошенні слів. – місцеві слова вуйко (дядько), неньо (батько).

Південно-Східна - охоплює Чер-ку, Пол-ку, Хар-ку,, Дон-ку, Зап-ку, Хер-ку, Дніп-ку, Киї-ку, Одес. Мик-ку, Киров-ку, Кримську. Основа нац літ-ної мови, вона має найменше відмінностей в суч. укр. мові. Але має свої особливості. – дзвінкі приголосні в кінці слова не оголошуються: мороз, рід. – вживання стягнених дієслівних форм: біга (бігає), співа (співає). – втрата чергування кореневих приголосних у дієслівних формах: ходлю, просю.

66. 79. формуляр і реквізити док-тів.

Для виготовлення будь-якого з організаційно-розпорядчих документів необхідно засвоїти правила формуляра-зразка. Формуляр-зразок-це модель побудови форми документа, яка встановлює галузь використання, формати, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити.

31.Книжні та іншомовні слова у діловому мовленні

Усі слова, що трапляються в писемному мовленні, зокрема в діл паперах, назв книжними. Вони не належать до певних нац стилів чи сфер. Це лексика наукових публіцистичних праць, статей, вираж загальнонаукові поняття й уживається в широкому значенні. Серед книж.слів є чимало таких, що хар-ються незначним відтінком книжності: дієслова на –увати, -ювати; віддієслівні іменники на –ння, -ття (вибуття); дієприкметники. Док-ти – наочний приклад переваги книж.слів над розмовними завдяки своїй точності. У док-тах особливу увагу слід звертати на урочисті книж.слова, бо саме їх вживання в даній сфері спричиняє чимало недоречностей. Не рекомендовано використовувати урочисту лексику в буденних док-тах, що мають офіційний хар-р. Слід бути обережними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо їх можна замінити відповідними укр. словами, то вживання іншомовних – недоречне. Якщо ж вони ввійшли до активного словника міжнац спілкування, тоді їх можна використовувати в певних діл паперах.