Схилів.

Розділ XIV. Ґрунтозахисна контурпо-меліоратнвна організація території

схилів.

Екстенсивний розвиток землеробства в Україні спричинився до того, що 81% площі с/г угідь були розорані (що становить 57% всіх земель України). Це привело до порушення екологічно допустимого співвідношення площі ріллі, природних угідь, лісів та водних ресурсів.

Велика розоранність с/г угідь, рівнинно-прямолінійна організація території, що базувалася на уті оренні полів-прямокутників на схилах земель, збільшення площі просапних культур в сівозмінах привело до значної деградації грунтів та зниження кількості гумусу.

Ііродовані землі в Україні займають площу до 10 мільйонів гектарів (майже третину площі ріллі). За основні 25 років площа еродованої ріллі збільшилась на 26% (найбільше у Львівській, Житомирській, Чернігівській і Київській областях).

Появилася необхідність розробити принципово нову систему землеробства, щоб збільшити родючість грунтів та надійно захистити ріллю від ерозійних процесів.

Наукові дослідження довели, що найбільший ефект серед протиерозійних заходів дає ведення ґрунтозахисного землеробства з контурно-меліоративною організацією території схилів. Гловним елементом цієї організації є водозахисний комплекс, що регулює поверхневий стік талих вод, який попереджує замулення та забруднення рік і водоймищ.

Розвиток ерозії пов'язаний з рельєфом місцевості, що зображується на плані горизонталями. Нахил поверхні визначається зміною закладання горизонталей на плані. Поверхні поділяються на: рівнонахилені, опуклі, вгнуті та складні.

Рівна поверхня- паралельна площині горизонту.

Нахилені поверхні - мають різну величину схилу (опуклі та вгнуті поверхні мають крутість більше 2 ).

Опуклі поверхні мають більшу крутість в нижній частині, меншу - у верхній.

Вгнуті поверхні характеризуються більшою крутістю у верхній частині, мешою -в нижній.

Складні поверхні є поєднанням поверхні різного виду крутості.

Рельєф має характерні лінії-вододільні, тальвеги, бровки та лінії підніжжя.

Для боротьби з ерозією с/г угідь потрібно мати план території з нанесеними елементами рел> " ру в масштабі 1: 10000 з переризом горизонталей через їм (для проектування окремих елементів - в масштабі 1: 5000-1: 2000 з переризом горизонталей через 0, 5 м).

На основі плану з горизонталями проектують заходи боротьби з ерозією:

а) відновлене розміщення культур в сівозміні;

б) правильне розміщення полів та напрямків обробітку грунтів;

в) відповідне розміщення лісосмуг.

Ґрунтозахисна система землеробства, побудована з врахуванням екологічних законів та з контурно-меліоративною організацією території схилів, дозволяє захищати гунтів від ерозії, впливати на родючість грунтів та водний режим і збільшувати продуктивність с/г культур.

В системі ґрунтозахисного землеробства ділянки угідь об'єднуються н іри технологічні групи за екологічними умовами та методами використання. Ділянки з різними технологічними групами ріллі повинні чітко закріплюватися на місцевості контурними лінійними межами.

Перша група ріллі-нееродовані та слабоеродовані ділянки на рівніший місцевості зі схилами до 3°. Тут треба проектувати інтенсивні зерно-просапні сівозміни та зерно-просапні сівозміни з 50% просапних культур.

Друга група ріллі-середньозмиті, частково слабо та сильнозмиті ділянки зі схилом 3°-7°. На землях цієї групи треба проектувати зерно-трав'яні та траво-зернові сівозміни з виключенням просапних культур і 40-80% багаторічних трав.

Третя група рілля на схилах більше 7°. Ділянки цієї групи включаються зі складу ріллі і використовуються як сіножаті та пасовища.

Межі кожної технологічної групи (лінійні рубежі) визначають на плані відповідно до рельєфу (вздовж горизонталей, впоперек схилу) - це межа території сівозміни. На лінкЧкому рубежі проектують водорегульовані вали з канавами, які мають трикутники профіль (висота 0, 6-0, 8 м, схил: сухий 1: 1, 5, мокрий- від 1: 5 до 1: 10) або лісосмуги.

Вода з довозбірної площі технологічної групи відводиться в залужені водотоки, таким чином споруди на лінійних рубежах є напрямними лініями для контурного виконання окремих технологічних операцій (перш за все - основного обробітку ріллі та сівби). На території технологічної групи (сівозміні) зменшується непродуктивна витрата вологи через стіканнята та випарювання.

Поля сівозміни з забезпеченням напрямку обробки ріллі відповідно до напрямку горизонталей. Віддаль між лінійними рубежами на межах технологічних груп проектують з розрахунку парної кількості проходів ґрунтообробних та збиральних машин.

У 1990 році Укпземепроект видав «Альбом типових решений размещения линейных рубежей при почвозащитной контуро-мелиоративной организации в хозяйствах Украины», в якому розміщенні фрагменти розташування лінійних рубежів в зонах лісостепу та степу.

Контурно-меліоративний захист недоцільно впроваджувати на зрізаних схилах (бо утворюється багато глухих клинів) та на зволожених грунтах.

Для перенесення в натуру запроектованих лінійних рубежів прокладають спеціальний теодолітний хід, обчислюють координати точок цього ходу, визначають графічним методом координати проектних точок на лінійних рубежах і обчислюют обернені геодезичні задачі між точками теодолітного ходу та проектними точками на рубежах, після чого ведеться перенесения проектних точок в натуру.