Пробний пуск установки.

У процесі пробної роботи холодильної установки перевіряють повноту її заповнення холодоагентом, дію всіх механізмів, апаратів, систем автоматичного регулювання, сигналізації і захисту. Перед пробним пуском установки відкривають всі клапани (див. рис. 5.2), крім ТРВ, обвідного 15 у випарника і всмоктуючого 1 на компресорі (нагнітальний 2 відкривають в останню чергу). Хладагент направляють мимо фільтра-осушувача. Після пуску компресора поступово відкривають всмоктуючий клапан 1, не допускаючи вологого ходу, і потім по черзі ТРВ, встановлюючи потрібний перегрів в кожному випарнику.

При нестачі хладагента в системі буде більш висока температура всмоктуючого трубопроводу компресора і знижений тиск конденсації. Надлишок хладагента характеризується підвищеним тиском конденсації і вологим ходом компресора - з'являються глухі стукоти і обмерзає всмоктуючий патрубок.

У такому випадку надмірний хладагент переливають назад у балон, розташовуючи його на терезах клапаном вгору і під'єднуючи до наповнювального клапану 9 або клапану ресивера. Перекривши випарник на рідинній лінії клапанами 13, компресором нагнітають хладагент в конденсатор або ресивер до максимально можливого тиску. Обережно відкриваючи наповнювальний клапан 9 і клапан балона, перепускають частину хладагента в балон.

Пуск і зупинка холодильної установки.

Основні завдання, які вирішуються під час пуску холодильної установки, - виключення можливості гідравлічного удару і пуск компресора при мінімальному навантаженні. Перед поточним пуском холодильної установки по вахтовому журналу перевіряють причину її останньої зупинки, при необхідності переконуються в усуненні всіх зазначених неполадок.

Підготовка до пуску починається із зовнішнього огляду компресора, перевірку рівня масла в картері і щільності сальників, провертання компресора вручну на 1-2 обороти.

При пуску холодильної установки відкривають всі клапани на всмоктуючому, нагнітальному і рідинному трубопроводах хладагента, а також клапани у манометрів і приладів автоматики, за винятком (див. рис. 5.2): запорного клапана 1 на всмоктуючої порожнини компресора для попередження гідравлічного удару;

клапанів 13 на рідинному колекторі перед ТРВ та їх обвідних клапанів 15 для попередження переповнення випарників.

Запірний нагнітальний клапан 2 компресора відкривають безпосередньо перед пуском, щоб виключити підвищення тиску в картері. Без необхідності холодоагент направляють мимо фільтра-осушувача. Після пуску насосів (якщо є) охолоджуючої і розсільної систем, вентиляторів повітроохолоджувачів і включення приладів автоматики відкривають запорний нагнітальний клапан 2 компресора і вручну включають його електродвигун.

Компресор, що має байпасний клапан, пускають при закритому нагнітальному клапані і відкритому байпасному клапані. Компресори, в яких змінюють холодопродуктивність вручну, пускають при мінімальній подачі. Після пуску компресора повільно і обережно відкривають запорний всмоктуючий клапан, не допускаючи вологого ходу. При появі стукотів в циліндрах всмоктуючий клапан швидко закривають і після припинення стукотів знову повільно відкривають. Після відсмоктування парів холодоагенту з випарника, коли тиск в ньому буде відповідати заданій температурі кипіння, але не нижче 0, 03 МПа надлишкового тиску, здійснюють подачу рідкого хладагента, для чого по черзі відкривають запорні клапани 13 перед відповідними ТРВ. При пуску після тривалої зупинки рекомендується додатково повільно відкривати обвідний ручний регулюючий клапан 15 для більш швидкого заповнення випарника. Після досягнення стійкого перегріву парів на виході з випарника на 2-4°С більше рекомендованого обвідний клапан закривають і живлення здійснюється тільки через ТРВ.

До особливостей введення в дію гвинтових компресорів ставиться більш ретельна підготовка масляної системи і пуск при відкритих всмоктуючих і нагнітальних клапанах. Гвинтовий компресор так само, як і поршневий, пускається при мінімальній холодопродуктивності, яка забезпечується відповідним положенням регулюючого золотника.

При пуску двоступеневої холодильної установки спочатку приводять в дію ступінь високого тиску. Включивши електродвигун компресора, повністю відкривають нагнітальний клапан вищого ступеня при одночасному закритті байпасного вентиля. Якщо тиск в масляній системі відповідає нормі, обережно відкривають всмоктуючий клапан ступені високого тиску компресора. Як тільки тиск в проміжному посудині знизиться до робочого, включають в дію ступінь низького тиску. Послідовність відкриття нагнітального проміжного судини установлюють таким чином, щоб не було вологого ходу у ступені високого тиску компресора. Потім підключають випарники в послідовності, описаної при пуску одноступеневої холодильної машини.

Після пуску холодильна установка працює деякий час у нестійкому режимі. Для цього періоду характерні часті пуски компресора, підвищений тиск конденсації, більш інтенсивне кипіння хладагента у випарнику (через великі температурних напорів), що підвищує ймовірність викиду рідкого хладагента у всмоктувальну порожнину компресора. Тому до виходу на усталений режим установку необхідно тримати під безперервним спостереженням, звертаючи особливу увагу на подачу рідкого агента у випарник.

Перед вимиканням холодильної установки на нетривалий час (до 15 діб), щоб уникнути вологого ходу компресора при повторному пуску, зменшують кількість хладагента у випарнику. Для цього закривають запорний клапан 8 за лінійним ресивером, а при його відсутності - клапан 4 за конденсатором (див. рис. 5.2.) І відсмоктують компресором хладагент з випарників в ресівер або конденсатор до надлишкового тиску на стороні всмоктування 0, 02-0, 03 МПа. Після відсмоктування парів холодоагенту закривають запорний клапан 1 на всмоктуванні компресора і, вимкнувши двигун, перекривають запорний клапан 2 на стороні нагнітання. Після зупинки компресора припиняють подачу води в конденсатор. Якщо немає необхідності продовжувати охолодження трюмів, вимикають ропні насоси і вентилятори повітроохолоджувачів (якщо вони є). Причину зупинки і час фіксують в вахтеному журналі. При тривалій зупинці хладагент відсмоктують з випарувателів до сталого досягнення тиску 0, 02-0, 03 МПа шляхом багаторазового включення компресора. Крім того, закривають все запорні вентилі на паровій і рідинній магістралях випарників.