Типи сім’ї

Залежно від структури родинних зв’язків сім’я може бути:

1. Нуклеарна (проста) – складається з подружжя й дітей, які від них залежать. Така сім’я включає два покоління.

2. Розширена – складається з декількох нуклеарних сімей або з нуклеарної сім’ї та інших родичів.

3. Неповні – в яких відсутній один із батьків. Відсутність одного з батьків може бути викликана різними причинами: смертю, відсутністю шлюбу, розлученням.

Найпоширенішими у сучасних західних країнах є нуклеарні сім’ї. У них існують не більше 3-х рольових позицій (батько – чоловік, мати – дружина, син – брат або дочка – сестра). Кожна людина може бути одночасно членом декількох нуклеарних сімей, проте ці сім’ї не утворюють розширену сім’ю, тому що не живуть «під одним дахом».

У розширених сім’ях, як правило, більш раціонально організований побут, у молодих більше часу, рідше виникають великі сварки через дріб’язки, більше уваги до чужої думки. Проте можуть бути присутнім втручання в особисте життя дітей, дріб’язкова опіка, твердий контроль із боку батьків.

У нуклеарних сім’ях акцент робиться на шлюбні відносини, а батьківські відносини батька й матері з дітьми, дітей між собою виступають доповненням до шлюбу. Навпаки, розширена сім’я всією своєю структурою виявляє, що зв’язок, який цементує її, є кревність батьків і дітей, братів і сестер.

За кількістю дітей виділяють сім’ї:

1. Бездітні.

2. Малодітні (1–2 дитини).

3. Багатодітні (3 і більше дітей).

Малодітні сім’ї – ті сім’ї, в яких «мало дітей» з демографічної точки зору (для відтворення населення). З погляду соціальної психології для виникнення первинних групових відносин серед дітей, двох дітей недостатньо, тому що первинні групові відносини виникають, починаючи з 3-х членів групи. Але сьогодні в містах України більше половини сімей мають лише одну дитини.

Відомий у соціології факт стійкості первинних груп, які складаються з 5–7 членів, підтверджується у соціології сім’ї статистикою розлучень – збільшення кількості дітей веде до зменшення ймовірності розлучення. Народження другої дитини зменшує ймовірність розлучення в 2, 5 рази, а народження третьої – у 9, 5 разів. Було б помилкою вважати, що народження ще однієї дитини зміцнює сім’ю, скоріше в подружжя, яке впевнено у надійності своїх відносин, існує потреба в дітях, відповідно, вони ухвалюють рішення щодо народження ще однієї дитини.

За критерієм розподілу влади розрізняють:

1) патріархальні сім’ї, де батько є «главою сімейної держави»;

2) матріархальні сім’ї, де найвищим авторитетом і впливом користується мати;

3) егалітарні родини або партнерські – це такі, де немає чітко виражених сімейних прав, де переважає ситуативний розподіл влади між батьком і матір’ю.

Залежно від віку подружжя розрізняють:

1. Молодіжну сім’ю – коли вік подружжя до 30 років. Основними проблемами такої сім’ї є адаптація до нових обов’язків, побуту, поява ролей, пов’язаних з батьківством, проблеми із працевлаштуванням і економічним забезпеченням.

2. Сім’ю середнього подружнього віку. Основні проблеми такої сім’ї – одноманітність, рутинність виконання домашніх обов’язків, нудьга, стереотипність взаємин, відчуття того, що саме цікаве й значне в житті вже відбулося й тепер життя «протікає» мимо.

3. Літню подружню пару. Виникають проблеми, пов’язані зі здоров’ям подружжя, необхідність турботливого відношення один до одного, освоєння нових сімейних ролей.

За місцем проживання подружжя сім’ї бувають:

1. Патрилокальні – подружжя живе із батьками чоловіка.

2. Матрилокальні – подружжя живуть із батьками дружини.

3. Неолокальні – подружжя живуть окремо від батьків у власному будинку.

4. Унілокальні – подружжя живуть із тими батьками, в яких є житлова площа.

За особливими умовами сімейного життя виділяють такий ряд сімей:

1. Студентські сім’ї. Типові проблеми такої родини: відсутність житла, повна матеріальна залежність від батьків, проте такі родини характеризуються великою згуртованістю, активністю, емоційністю. Подружжя у таких родинах сприйнятливі до нового, вірять у краще.

2. Дистантні сім’ї – юридично зафіксовані, проте фактично їх немає. Таких родин близько 5 % в Україні. Це сім’ї трудових мігрантів, моряків, полярників, артистів, спортсменів, геологів тощо. Чоловіки й дружини тривалий час перебувають окремо, не господарюють, обов’язки з виховання дітей та їхнього втримування виконує, як правило, один з них. У цих родинах більша небезпека адюльтеру й розпаду шлюбу, але деякі дуже стійкі, де міцність відносин пояснюється свіжістю почуттів.

3. Сім’ї, які очікують народження дитини – виникають проблеми, пов’язані з підготовкою до майбутніх ролей, надмірною турботою про здоров’я майбутньої мами й дитини.

Функції сім’ї. У визначенні функцій сім’ї мова йде про результати життєдіяльності мільйонів родин, які позначаються на рівні суспільства, мають загальнозначущі наслідки й визначають роль родини як фундаментального соціального інституту. Проте не слід забувати, що в процесі створення родини мільйони людей прагнуть до досягнення своїх особистих цілей, до задоволення особистих потреб. Тому функції родини можна аналізувати з погляду задоволення суспільних або індивідуальних потреб.

Таблиця 6.1 – Основні функції сім’ї