Поняття та історичні типи етносу

Формування етносу пов’язано з усвідомленням приналежності до спільноти, прийняттям її цінностей, норм. Етнічність передбачає відчуття єдності, яке виражається через протиставлення «ми – вони».

У соціологічній думці до 70-х років вважалося, що загальне значення етнічності буде поступово зменшуватися, оскільки будуть стиратися релігійні, культурні та інші етнічні відмінності. Але останні десятиріччя продемонстрували відродження етнічності. В умовах зростання соціальної напруженості, заглиблення економічної кризи звернення до етнічних джерел виконує захисні функції. Етнічність не може зникнути, тому що вона уособлює культурну спадщину.

Слово «етнос» має грецьке походження, перекладається як народ. Етнос – це історично сформована на окремій території стала сукупність людей, які мають спільні риси, стабільні особливості культури і психологічного складу, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших схожих утворень (самоусвідомленням). Формування етносу звичайно відбувається на основі спільної території і господарської діяльності. До основних характеристик етносу можна віднести такі:

· спільна назва;

· міф про спільних предків;

· спільна історична пам’ять;

· один або декілька диференційних елементів спільної культури (мова, релігія, традиції, фольклор);

· зв’язок з конкретним «рідним краєм», територією;

· відчуття солідарності зі значною часткою населення (самоідентифікація).

Ознаки етносу можна об’єднати у три групи:

1. Об’єктивні біологічні і природні риси (типова зовнішність, «рідний край», менталітет).

2. Об’єктивно-культурні риси (мова, фольклор, традиційний одяг і їжа, побутові традиції, релігія).

3. Суб’єктивні критерії (самоідентифікація, відчуття приналежності, солідарності, єдності з конкретною етнічною групою).

Історичні типи етносу:

1. Рід – форма спільноти людей, яка базується на кровній спорідненості.

2. Плем’я – об’єднує декілька родів, що мають спільну мову, територію, натуру і звичаї. Рід і плем’я виникають та існують за часів первіснообщинного устрою.

3. Народність – форма мовної, територіальної, економічної і культурної спільноти людей, яка утворюється за часів виникнення відносин приватної власності і притаманна рабовласницькому та феодальному суспільствам. Народність за чисельністю переважає плем’я, кровноспоріднені зв’язки не охоплюють всю народність. Формуванню народності сприяє більш чітка організаційна структура суспільства, розвинені політичні форми. Народності існують у наш час і не лише в країнах, що розвиваються, а й в індустріально розвинених суспільствах. (Франція: бретонці, корсиканці; Велика Британія: уельсці, галли, нормандці).

4. Нація – тип етносу, що виникає в період ліквідації феодальної роздробленості і розвитку капіталістичних відносин. Нації більш чисельні, ніж народності, вони нараховують десятки і сотні мільйонів людей. На базі єдиної території, мови і економіки формується єдиний національний характер і психічний склад. Виникає відчуття солідарності зі своєю нацією.

Ознаки нації, що відрізняють її від народності:

· стала державність;

· спільність економічного життя, яка базується на єдиному національному економічному ринку;

· уніфікація мови, головним чином у процесі поширення її літературної форми через систему освіти, літературу і засоби масової інформації;

· розвиток професійної культури і мистецтва;

· формування соціально-класового складу, що відповідає епосі промислово-культурного розвитку.

У зарубіжній літературі склалися дві абсолютно різні тенденції у розумінні нації:

– етатична (фр. «етат» – держава), поширена у англо-романських країнах. Поняття «нація» вбирає в себе всіх громадян держави незалежно від етнічної приналежності (Франція, США, Канада).

– етнічна («етнос» – народ), поширена у Германії.Поняття «нація» вбирає в себе людей, які мають спільне походження, незалежно від того, громадянами якої країни вони є або були.