Макроекономічні напрями удосконалення ресурсного забезпечення банківської діяльності Україні

Вітчизняний ба нківський сектор є ключовим прова йдером короткострокових ресурсів, що робить нинішню модель ресурсного за безпечення ба нківської діяльності в Укра їні неа деква тною потреба м економіки. Серед істотних проблем ресурсного за безпечення ба нківської діяльності: гострий дефіцит довгострокових ресурсів, недоста тній розвиток меха нізмів коротко- і середньострокового рефіна нсува ння, відста ва ння в розвитку за конода вчої ба зи, на дмірний а дміністра тивний тяга р, сла бкість меха нізмів за хисту фіна нсового суверенітету, неоптима льна продуктова і геогра фічна диверсифіка ція а ктивів ба нків тощо. Удоскона лення ресурсного за безпечення ба нківської діяльності в Укра їні обумовлює пошук та реа ліза цію нових стра тегічних підходів [9, с. 2].

Оцінка проблем ресурсного за безпечення ба нківської діяльності в Укра їні дозволила виокремити перспективні ма кроекономічні на прями удоскона лення цього процесу: збільшення потужності ба нківського сектора через введення в оборот нека піта лізова них елементів на ціона льного ба га тства, що дозволить збільшити потужність ба нківського сектора; стимулюва ння на копичення на селенням довгострокових за оща джень і їх за лучення до внутрішнього фіна нсового обороту; рівнопра вний доступ до ресурсів ма лих і середніх регіона льних ба нків, необхідний для їх успішного розвитку; стимулюва ння появи конкурентозда тних ба нків; а ктивіза ція процесів міжга лузевого перетіка ння ресурсів, яке зда тне підвищити ресурсне за безпечення ба нківського сектора; використа ння періодів високої рента бельності ба нківської діяльності для ма сшта бної ка піта ліза ції ба нківського сектора; орга ніза ція міжба нківського ринку в системі ба га тока на льної а лока ції ресурсів усередині ба нківського сектора; зміцнення зовнішньо-на ціона льного ресурсного за безпечення вітчизняних ба нківських уста нов (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Основні шляхи ресурсного забезпечення банківської діяльності в Україні*

*Джерело: побудовано автором на основі [9, 18; 30; 32; 52; 55]

Введення в оборот некапіталізованих елементів національного багатства, а саме: основних фондів, землі, надр, нерухомості, нематеріальних активів (патенти, авторські права) дозволить збільшити потужність банківського сектора. З одного боку, капіталізація дозволить значно збільшити активи банківського сектора без катастрофічного зростання кредитних ризиків. З іншого - гроші, емітовані для операцій з капіталізованими активами, можуть виступати як джерела пасивів банків, а самі активи – як частина їх власного капіталу. Для формування механізму капіталізації активів необхідно створити ефективні правові інститути захисту власності, передбачити систему обмежень, здатну унеможливити загрозу переходу стратегічно важливих активів у власність нерезидентів. На наш погляд це можуть бути довгострокові орендні права замість прав повної власності розпорядження, різні параметри використання активів, можливостей їх відчуження на користь іноземних осіб тощо[9, с. 3].

Одним із ключових напрямів ресурсного забезпечення банківської діяльності в Україні повинні стати заощадження домогосподарств. Для цього необхідно створити систему стимулів для населення в частині їх довгострокових заощаджень і залучення до внутрішнього ресурсного потенціалу банків. Високі інфляційні очікування населення, висока споживча мотивація сприяли тому, що заощадження вітчизняних домогосподарств носять короткостроковий характер і не можуть служити базою для видачі довгострокових інвестиційних кредитів. Окрім макроекономічної стабільності, для цього необхідно створити спеціальну систему заходів, які б стимулювали створення та інвестування довгострокових заощаджень населення, а саме:

- розширення спектру доступних малоризикових інвестиційних інструментів, наприклад житлових накопичувальних внесків з підвищеними страховими гарантіями;

- популяризація ощадних сертифікатів, які можуть виступати адекватною заміною безвідзивним внескам;

- підвищення фінансової грамотності населення, без чого всі інші заходи можуть виявитися малоефективними;

- уповільнення переходу частини населення до кредитної та споживацької моделі поведінки шляхом обмеження беззаставного кредитування фізичних осіб за допомогою підвищених нормативів резервування і введення жорстких вимог до системи ризик-менеджменту банків, які активно працюють з фізичними особами тощо[9, с. 4].

Ва жливим на прямом ресурсного за безпечення ба нківської діяльності в Укра їні може ста ти формува ння умов рівнопра вного доступу до ресурсів ма лих і середніх регіона льних ба нків. За га льновідомо, що регіона льні ба нки зда тні демонструва ти вищу ефективність і соціа льну відповіда льність, ніж філії ба нків. Проте в існуючих умова х вони вимушені підтримува ти підвищений рівень ліквідності, що знижує їх конкурентоспроможність. Меха нізм за безпечення рівнопра вного доступу до ресурсів для усіх груп ба нків передба ча є:

- формува ння спеціа льних інститутів, що за йма тимуться на да нням ресурсів регіона льним ба нка м;

- держа вна підтримка регіона льних ба нків шляхом викупу держа вою чи держа вними ба нка ми боргових цінних па перів цих інститутів;

- створення дода ткових схем примусового перерозподілу ба нківської ліквідності в межа х ба нківського сектора (обов'язковий викуп крупними ба нка ми обліга ційних позик ма лих ба нків; укла да ння довгострокових угод про викуп великими ба нка ми ча стини кредитних портфелів ма лих ба нків тощо;

- на да ння місцевим орга на м вла ди більшої свободи у використа нні меха нізмів підтримки місцевих ба нків як за допомогою розширення джерел фіна нсува ння ресурсного за безпечення, та к і шляхом уча сті у розподілі кредитних ризиків;

- надання малим і середнім банкам можливостей виконувати роль провайдерів розміщення державних ресурсів в регіонах тощо[9, с. 4].

Проблеми структурного реформування економіки та ресурсного забезпечення банківської діяльності можуть бути подолані за рахунок ефективної алокації ресурсів за посередництва могутнього банківського сектора. В сучасних умовах в Україні міжгалузева алокація ресурсів є малорозвинена і малоефективна. Вітчизняний банківський сектор забезпечує лише 9-10% інвестиційних потреб економіки [66], що сприяє збереженню сировинної спрямованості економіки.

Слід за зна чити, що нині на міжба нківському ринку Укра їни скла лися певні вза ємозв’язки: великі ба нки пра цюють з великими, середні пра цюють в основному з середніми ба нка ми. Така структура стосунків перешкоджає перетіканню сформованої надмірної ліквідності до невеликих банків. При цьому існуюча структура міжбанківських відносин обумовлює поділ потенційних банківських партнерів на дві групи: нових партнерів, операції з якими здійснюються на організованому міжбанківському ринку за конкурентними заявками банків, та перевірених партнерів, операції з якими носять позабіржовий характер. При цьому найбільші банки можуть брати на себе зобов'язання з підтримки індикативних котирувань з обсягами не нижче обумовленого мінімуму. Гарантією виконання зобов'язань на організованому ринку можуть бути права кредиторів на безакцептне списання обумовленої суми з кореспондентського рахунку. Організований майданчик міжбанківського ринку – тільки один з каналів перетікання ресурсів усередині банківського сектора. Повноцінна ж система банківського рефінансування може бути доповнена такими сучасними інструментами як: синдиковане міжбанківське кредитування, викуп облігаційних випусків, кредитних портфелів і застав тощо[10, с. 138].

Вітчизняний банківський сектор є неадекватним потребам бізнесу, населення, держави за об'ємом і якістю послуг. Великі компанії, здебільшого, вимушені йти на обслуговування в іноземні банки через низьку капіталізацію і рейтинги «спекулятивного» рівня вітчизняних банків. Послідовна політика по залученню заощаджень держави, капіталізації активів і формування ефективних внутрішніх інвесторів створить умови для формування фінансово стабільних вітчизняних банків. Крім посилення фінансової стійкості банків механізм довгострокового рефінансування може доповнюватися обмеженнями на використання наданих коштів. Узагальнені пропозиції щодо вдосконалення інструментів рефінансування банків представлено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Запропоновані заходи щодо вдосконалення інструментів рефінансування банків*

*Джерело: побудовано автором на основі [9, 18; 30; 32]

Вибір можливих заходів удосконалення інструментів рефінансування залежить від цілей, які слід вирішити в ході процесу рефінансування. Адже, такого роду заходи будуть ефективні лише в поєднанні з монетарними важелями: політикою рефінансування, політикою обов’язкових резервів, політикою операцій на відкритому ринку.

На наш погляд, значного удосконалення потребує процес визначення коридору ставок НБУ за активними та пасивними операціями, остільки механізм реалізації процентної політики в Україні не відповідає правилу “вузького процентного коридору”, яке є базовим у реалізації процентної політики розвиненими країнами світу. В Україні офіційний процентний коридор утворюється між ставками за кредитами овернайт (забезпеченого та бланкового), що становить верхню межу коридору, та депозитними ставками НБУ за операціями із 2 -, 3 -, 4 - денною строковістю (нижня межа коридору), оскільки у практиці НБУ депозити овернайт використовуються рідко[10, с. 139].

У 2013 р. коридор процентних ставок НБУ овернайт було звужено з 7, 3 п. п. до 5, 5 в.п. Зазначені заходи поряд з іншими стимулюючими діями НБУ сприяли зниженню вартості коштів. Протягом більшої частини 2013 року середньозважена процентна ставка за операціями в національній валюті підтримувалась на рівні: за міжбанківськими кредитами – 2 – 4%, за кредитами – 15 – 16%, за депозитами – близько 10% і була нижчою, ніж у відповідному періоді 2012 р. [66]. Для переходу до “вузького процентного коридору”, який забезпечує мінімальну волатильність процентних ставок на міжбанківському ринку, доцільно насамперед визначити ключові ставки-орієнтири для суб’єктів грошово-кредитного ринку. Ключовою є ставка за інструментом грошово-кредитної політики, за яким проводиться найбільший обсяг операцій НБУ. Розмір такої ставки відповідає офіційній ставці або максимально наближений до неї. Таку функцію на вітчизняному грошово-кредитному ринку можуть виконувати процентні ставки за кредитами та депозитами НБУ із 7- та 14-денною строковістю. Це дасть змогу підвищити прогнозованість операцій НБУ.

Сприяти ресурсному забезпеченню банківської діяльності може також цілеспрямоване заміщення середньострокових кредитів зарубіжних банків на кредити вітчизняних банків із аналогічними умовами. Для цього обираються сектори, де існує висока частка іноземних позик (> 60-70%) і велика потреба в інвестуванні або рефінансуванні. В межах цього механізму не виникає додаткового тиску на ціни, посилюється процес трансформації державних заощаджень, зміцнюється фінансовий суверенітет тощо.

Рефінансування гривневих банківських кредитів спрямованих в ті сектори підприємництва, що генерують немонетарну інфляцію може привести до зростання цін на ресурси та споживчі ціни. Саме тому ці ризики в системі кредитування фізичних осіб можуть бути нейтралізовані введенням жорстких вимог до оцінки таких позичальників і резервування коштів на можливі втрати.

Одним з ефективних шляхів реалізації подібних обмежень може стати розроблення методик управління банківськими ризиками в роздрібній сфері. Наприклад, доступ до рефінансування в гривнях може бути відкритий тільки банкам, які добровільно встановили підвищені вимоги до первинного внеску при покупці товарів у кредит. Заходи щодо заборони зростання беззаставного кредитування населення меншою мірою впливають на економічне зростання, ніж обмеження корпоративного кредитування через істотну частку імпортних товарів у витратах домогосподарств.

Отже в активізації процесів ресурсного забезпечення банківської діяльності вагомим напрямком є розвиток системи рефінансування – створення єдиного механізму, який дозволить будь-якому фінансово стійкому банку отримувати будь-який вид кредитів під забезпечення будь-яких активів з «єдиного пулу забезпечення», що складається з «ринкових» і «неринкових» активів. Основними етапами створення єдиного механізму рефінансування може стати:

- уніфікація інструментів рефінансування під забезпечення як ринкових, так і неринкових активів;

- формування «єдиного пулу забезпечення», що включає як ринкові, так і неринкові активи (векселі, права вимоги по кредитних договорах організацій, інше майно).

Важливим напрямом ресурсного забезпечення банківської діяльності є зміцнення зовнішньонаціонального ресурсного забезпечення вітчизняних банківських установ. Основними інструментами цього каналу є випуск та розміщення єврооблігацій (короткострокова емісія на грошовому ринку та довгострокова – на ринку капіталів), отримання довгострокових синдикованих кредитів та короткострокових кредитів від материнських структур тощо [51]. Поповнення ресурсів банків за рахунок емісії єврооблігацій на зовнішньому ринку є привабливим, остільки їх випуск не потребує застави, необхідність формування публічної кредитної історії банків – емітентів на міжнародних ринках капіталів, що автоматично спонукає банківську установу у майбутньому ефективніше залучати ресурси у будь-якій формі. Проблемним аспектом випуску єврооблігацій є тривалий термін (до 6 місяців) та складний процес організації емісії, Згідно з українським законодавством, вітчизняні емітенти можуть випускати облігації, номіновані лише у національній валюті, що є малопривабливим для іноземних інвесторів [53]. Тому вітчизняні емітенти випускають спеціальні сертифікати участі у кредиті Loan Participation Notes, LPN. У рамках цих схем формально емітентом цінних паперів є іноземний банк, який розміщує LPN серед іноземних інвесторів. На отриману від такого розміщення суму іноземний банк видає кредит вітчизняному банку-позичальнику. Банк-емітент є посередником, через якого проходять кошти інвесторів, однак він не гарантує виконання зобов'язань за сертифікатами. Інвестори, згідно з умовами емісії, мають право вимоги за кредитами, виданими українським позичальникам (мінімальна сума кредиту $100 млн.) [52].

Емісія євробондів є відносно дешевшим джерелом поповнення ресурсної бази банків, однак існує ряд недоліків, які необхідно усунути, щоб зробити цю форму запозичення більш привабливою і доступною для вітчизняних банківських установ - йдеться про усунення перешкод у використанні гарантійної схеми емісії єврооблігацій SVP (Special Purpose Vehicle) [52]. При цьому формальним емітентом є спеціальна дочірня структура позичальника (SVP), а випущені нею сертифікати (облігації) гарантуються материнською компанією (позичальником). Для позбавлення існуючих недоліків цієї схеми на наш погляд, доцільно:

- врегулювати валютне законодавство (існує ризик неотримання ліцензії НБУ при необхідності здійснювати виплати за межі України відповідно до умов гарантії за сертифікатами);

- удосконалити механізм видачі гарантій, оскільки це дозволено лише банкам, що в свою чергу обмежує корпоративних позичальників;

- мінімізувати витрати позичальника на створення, утримання та аудит компанії у країні, в якій він планує розміщувати облігації;

- усунути бар'єри при передачі дочірньою банківською структурою коштів материнській компанії (позичальнику) зокрема, мінімізувати податковий ризик, обмеження при віднесенні до валових витрат процентних платежів тощо.

Слід зазначити, що випуск LPN позбавлений недоліків, обумовлених наявністю гарантійної схеми, платити але при цьому існує обов’язкова додаткова комісія банку - емітенту у розмірі близько 0, 1% суми випуску [54]. Незважаючи на ці відмінності у схемах емісії, запозичення коштів у широкого кола інвесторів на зовнішньому ринку є досить вигідним та дешевим джерелом фінансових ресурсів для вітчизняних банківських установ, однак недостатньо доступним, що пов'язано з особливо жорсткими вимогами до вітчизняних емітентів стосовно фінансової стабільності банківської установи, масштабності розмірів її діяльності, прозорості бізнесу, структури власності, регулярності подання річної звітності та проведення аудиту за міжнародними стандартами. Трансакційні витрати при використанні цього джерела фінансових ресурсів становлять близько $500 тис., тому доцільним є вихід на зовнішній ринок запозичень з даним фінансовим інструментом за умови, що фінансово-кредитна установа прагне залучити не менше $100 млн. [55 ].

Українські банки на сучасному етапі залучають кошти шляхом емісії облігації типу LPN та ABS. LPN (Loan Participation Notes, облігації участі у кредиті) – боргові цінні папери, що дають змогу інвесторам купувати частки у виданому позичальнику кредиті чи кредитному портфелі. Облігації типу LPN переважно середньострокові. ABS (Asset Backed Securities, єврооблігації за операціями сек’юритизації (це процес перетворення неліквідних фінансових активів на інструменти ринку капіталів, що придатні для продажу)) – боргові цінні папери, забезпечені фінансовими активами, роль яких можуть виконувати кредити, лізингові платежі, іпотечні кредити тощо. Такий вид облігацій вигідний для банків, кредитний портфель яких перевищує 100, 0 млн. дол. і є достатньо диверсифікованим. Успішними банками-емітентами є ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «УкрСиббанк» на які припадає майже 80% сукупної заборгованості за єврооблігаціями[10, с. 144].

В активізації ресурсного забезпечення банківської діяльності важливу роль повинні відіграти синдиковані кредити, термін користування якими не перевищує двох років, а тому банківські установи в майбутньому можуть розраховувати на рефінансування цієї заборгованості. У зв’язку зі світовою фінансовою кризою отримання нового кредиту у 2008–2009 роках на зовнішньому ринку вітчизняними банками було проблематичним, а основним джерелом погашення раніше отриманих синдикованих кредитів став власний капітал банків та ресурси, залучені всередині країни. Із загальної суми отриманих синдикованих кредитів понад 60% припадає на «Укрсоцбанк» (11, 4%), «Райффайзен банк «Аваль» (18, 1%), «УкрСиббанк»(10, 4%), «Укрексімбанк» (10, 6%)[10, с. 144].

В умовах світової фінансової кризи банківським установам, у статутному капіталі яких немає іноземного капіталу, доступ до фінансових ресурсів на зовнішньому ринку буде обмеженим, оскільки материнські структури в першу чергу вливатимуть кошти у власні дочірні установи. Здатність вітчизняних банків з іноземним капіталом відповідати за свої борги залежить від стійкості та характеру діяльності їх материнських компаній. Існуюча методика розрахунку ефекту фінансового важеля від проведення банківськими установами країни зовнішніх запозичень розраховується за наступною формулою[97]:

(3.1)

де, Д – ставка дохідності банківського ресурсного потенціалу;

НРП – національний ресурсний потенціал банківської системи;

ЗРП – зовнішній (іноземний) ресурсний потенціал банківської системи;

%1 – розмір плати за отримані фінансові ресурси на внутрішньому ринку;

%2 – розмір плати за отримані фінансові ресурси на зовнішньому ринку;

%3 – ставка дохідності вкладених коштів (ВРП+ЗРП).

Отже, зовнішні джерела ресурсного за безпечення ба нківської діяльності створюють можливість за лучення відносно дешевих та довгострокових фіна нсових ресурсів, гостру потребу у яких відчува ють суб'єкти вітчизняної економіки у зв'язку з відсутністю довгострокових ресурсів всередині кра їни, сприяють підвищенню ліквідності ба нківського сектору шляхом зба ла нсува ння а ктивних та па сивних опера цій за терміна ми і обсяга ми тощо. Попри за зна чене співвідношення між внутрішніми та зовнішніми за позиченнями і зроста ння зовнішнього боргу ба нків визна чення оптима льних пропорцій між збільшенням на ціона льного та зовнішнього ресурсного потенціа лу повинно ста ти ва гомим елементом стра тегії Укра їни. А дже не ва рто ігнорува ти нега тивні на слідки, спричинені ма совим виходом вітчизняних ба нківських уста нов та інших суб'єктів економіки на зовнішній фіна нсовий ринок з метою проведення за позичень. Особливо а ктуа льним та ілюстра тивним для ба нківської системи Укра їни і вітчизняної економіки є цей а на ліз в умова х світової фіна нсової кризи. Перед центра льними ба нка ми кра їн світу, які а ктивно користуються зовнішніми за позиченнями, у тому числі перед НБУ, поста ло за вда ння впорядкува ти кредитну діяльність ба нківських уста нов, на реа ліза цію якої використовуються фіна нсові ресурси із-за меж кра їни. Для того, щоб економіка кра їни отрима ла очікува ний ефект від проведення ба нківськими уста нова ми зовнішніх за позичень, необхідно:

- вста новити перелік на прямів, які доцільно фіна нсува ти за ра хунок зовнішніх за позичень, - у першу чергу це повинні бути іннова ційні сфери економіки, промисловість, сільське господа рство тощо;

- обмежити використа ння зовнішніх за позичень для кредитува ння роздрібного імпорту (придба ння а втомобілів, побутової техніки тощо), яке стимулює розвиток економік іноземних кра їн та збільшує зовнішній борг кра їни – позича льника;

- за пустити на уково обґрунтова ний меха нізм дотрима ння оптима льного співвідношення між зовнішніми та внутрішніми джерела ми фіна нсових ресурсів для кредитува ння економіки.

Дієвим засобом покращення фінансового стану українських банків також могло б стати створення державою «банку поганих активів», в якому слід було б акумулювати принаймні ту прострочену заборгованість за кредитами, яка виникла на тимчасово окупованих територіях, а отже зовсім не з вини самих комерційних банків.

Таким чином, необхідність удосконалення існуючої моделі ресурсного забезпечення банківської діяльності в Україні обумовлена її неадекватністю потребам суспільно-економічного розвитку країни. На макроекономічному рівні перспективними напрямами удосконалення цього процесу можуть стати: введення в оборот некапіталізованих елементів національного багатства; залучення до внутрішнього фінансового обороту довгострокових заощаджень населення; створення умов рівноправного доступу до ресурсів малих і середніх регіональних банків; активізація процесів міжгалузевого перетікання ресурсів; організація міжбанківського ринку в системі багатоканальної алокації ресурсів усередині банківського сектора; зміцнення зовнішньо-національного ресурсного забезпечення вітчизняних банківських установ тощо.

3.3. Напрямки збільшення обсягу ресурсної бази ПАТ КБ «Приватбанк»

Процес упра вління ресурсного за безпечення ба нківської діяльності в ПА Т «Прива тба нк» на цілений на поповнення ресурсної ба зи. Для досягнення за пла нова них пока зників ба нк повинен прова дити ефективну депозитну, та рифну, процентну політики. Ми пропонуємо ПА Т «Прива тба нк» на прямки, які дозволять збільшити обсяги ресурсної ба зи ба нку.

Підґрунтям для реа ліза ції перспективного пла ну є розробка ефективної депозитної політики, яка повинна бути з одного боку прива бливою для клієнтів, з іншого прибутковою для ба нку. При її розробці ба нку необхідно керува тися визна ченими критеріями її оптиміза ції, серед яких можна виділити на ступні:

– взаємозв’язок депозитних, кредитних та інших операцій для підтримки його стабільності, надійності та фінансової стійкості банківської установи;

– диверсифікація ресурсів з метою мінімізації ризику;

– сегментування депозитного портфелю по клієнтах, диференційований підхід до кожного споживача;

– розробка простих та зрозумілих для споживача депозитних продуктів, водночас які б не потребували високих витрат з боку банку;

– використання новітніх банківські технології для поліпшення якості обслуговування;

– пропозиція широкої номенклатури депозитних продуктів, які б привабили клієнтів;

– швидкість реагування на динаміку можливостей (загроз) зовнішнього середовища;

– можливість формування конкурентних переваг депозитних послуг;

– відповідність депозитної політики обраній стратегії [95].

Для залучення та збереження клієнтів необхідно об’єднувати цінові та нецінові інструменти (рис. 3.4).

Рис. 3.4 Комплекс заходів щодо збереження існуючих та залучення потенційних клієнтів в ПАТ «Приватбанк» [33]

Слід за зна чити, що ПА Т «Прива тба нк» для за лучення та збереження клієнтів в більшій мірі за стосовує цінові методи, на прикла д, діють програ ми лояльності, а са ме, при повторному розміщенні ста вка підвищується на 0, 25 процентних пункти річних у гривні, а та кож до 23-річчя ба нку ста вка підвищується на 0, 2 % при розміщенні вкла ду не менше ніж на 12 місяців. А ле депозитна політика на пра влена на за доволення клієнта, тому для підвищення її ефективності ба нку необхідно більше за стосовува ти ма ркетингові інструменти.

ПА Т «Прива тба нк» досить добре висвітлює інформа цію на своєму са йті, а ле на йбільш ефективними способа ми розміщення інформа ції вва жа ються рекла мні ролики, га зети, журна ли, бігборди, рекла ма у тра нспорті тощо. Кожний новий продукт, його конкурентна перева га на д пропозиціями інших ба нків, повинні бути відомі та зрозумілі клієнту. Окрім рекла ми депозитних продуктів ба нку необхідно інформува ти клієнтів про свою діяльність для підвищення довіри.

В структурі ПА Т «Прива тба нк» можна створити ма ркетингово- рекла мний підрозділ, за вда нням якого буде підтримка, пла нува ння і упра вління всіма вида ми діяльності по на да нню послуг клієнта м корпора тивного та роздрібного бізнесу.

Для швидкого отрима ння клієнтом достовірної та повної інформа ції про депозитні продукти доцільно створити службу телема ркетингу – рекла му ба нківських вкла дів по телефону, яка на да ється безкоштовно. Служба веде індивідуа льну роботу з кожним клієнтом за ціка вленим в отрима нні більш дета льної інформа ції. Да на послуга є вигідною, оскільки, якщо потенційний клієнт за трудняється з вибором виду вкла ду, спеціа лісти служби за да ють на відні пита ння: якою сумою володіє клієнт, на який прибуток розра ховує, на який термін ба жа є розмістити кошти та інші. За результа та ми розмови пра цівник ба нку порекомендує вкла д, який на йбільш підходить до умов клієнта.

Одним із нових інструментів просування депозитних продуктів, який може застосовувати ПАТ «Приватбанк», є прямий маркетинг. Його особливість в тому, що він направлений на окремого клієнта, на частину чи весь сегмент клієнтів з максимальною персоналізацією та комунікацією.

З інструментами прямого маркетингу можемо ознайомитися з табл.. 3.2 [3].

Таблиця 3.2