Ресурси банку: сутність та види

Проблеми ресурсного за безпечення діяльності комерційних ба нків, за лежності між обсягом, скла дом ресурсів та досягнутими результа та ми діяльності, оцінки доста тності ресурсного потенціа лу для досягнення за пла нова них пока зників а ктуа лізова ні суча сними дина мічними процеса ми розвитку економіки, функціонува ння суб’єктів господа рюва ння. Ба нківська система ма є володіти сукупністю ресурсів, доста тніх для кредитува ння поточних потреб суб’єктів господа рської діяльності, формува ння відповідних резервів, підтримки вла сної ліквідності.

Суча сне розуміння ресурсного за безпечення ба нківської діяльності пов’яза но, в першу чергу, зі зміна ми зовнішнього та внутрішнього середовища функціонува ння уста нов ба нківської системи. Розвиток ресурсної ба зи сприяє посиленню ролі ба нків як емітентів пла тіжних за собів через підвищення коефіцієнта грошово-кредитного мультипліка тора та як уча сників систем розра хунків у економіці. Збільшення обсягів ба нківських ресурсів при одноча сному використа нні ба нка ми різнома нітних видів ра хунків дозволяє підвищити рівень контролю та довіри уча сників розра хункових опера цій при здійсненні процесів опла ти продукції, робіт, послуг спожива ча ми, оптимізува ти структуру грошового обігу шляхом збільшення ча стки безготівкових розра хунків, за безпечува ти ста більність та керова ність курсу гривні, а та кож стимулюва ти використа ння пла стикових ка рток при розра хунка х, що відповіда є за вда нням за лучення до користува нням ними як можна більшої кількості суб’єктів економіки. Слід за зна чити, що розвиток ресурсної ба зи ба нків позитивно вплива є і на суб’єктів господа рюва ння та сімейні господа рства. У суча сних умова х для економіки будь-якої кра їни ха ра ктерні процеси прискорення розра хунків, їх а втома тиза ції і комп’ютериза ції. Збільшення оборотності ресурсів суб’єктів економіки робить можливим одержа ння ними більшого прибутку, виклика є зроста ння за ціка вленості в збільшенні обсягів виробництва, підвищенні рівня добробуту. Ресурсна ба за ба нків ма є ва жливе зна чення як для ста біліза ції всієї ба нківської системи, та к і для підвищення рівня ліквідності та керова ності ба нків, що створює ва жливі передумови для розвитку економіки кра їни.

Сучасна роль банківських ресурсів представлена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Сучасна роль банківських ресурсів *

Макроекономічний аспект	Мікроекономічний аспект
Інструмент забезпечення кількісної та якісної адекватності грошової маси	Джерело фінансування діяльності бан-ку на початковій стадії його створення
Джерело розвитку прогресивних техноло-гічних пропорцій та пріоритетів у економіці	Інструмент доступу на нові ринки банківських послуг
Джерело розширення інвестицій у реальний сектор економіки країни	Інструмент забезпечення банком при-бутку та задоволення інтересів його акціонерів
Сприяє зростанню ВВП	Сприяє зростанню капіталізації банку
Сприяє структурній перебудові економіки	Інструмент підвищення довіри до банку
Засіб досягнення соціальної стабільності у суспільстві, зростання добробуту громадян	Інструмент досягнення іміджевих та інших маркетингових цілей
Інструмент підвищення довіри до банківсь-кої системи України	Джерело підтримки ліквідності і за без-печення фінансової стійкості та надій-ності банківських установ
Створює можливість для накопичення

* Джерело: побудовано на основі [41]

У системі теоретичного і практичного блоків дослідження ресурсного забезпечення банківської діяльності використовується широкий спектр взаємопов’язаних термінів та визначень, що розкривають зміст цього процесу, і зокрема, ресурси банку.

Поняття “ресурси” походить від французького слова “resource” і означає грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела доходів [87, с. 529]. В економічній літературі існують різні трактування сутності ресурсів банку, що пов’язано з поступовим пізнанням цієї категорії, різним розвитком її наукових досліджень в окремих країнах, зосередженням уваги деяких дослідників на окремих аспектах формування банківських ресурсів.

Узагальнена інформація щодо трактування наукового розуміння поняття «ресурси банку» представлена в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Трактування щодо наукового розуміння поняття «ресурси банку»

Джерело	Поняття «ресурси банку»

1 Підхід. Акцент на використанні коштів ресурсного забезпечення в ході проведення активних операцій банку
О.Васюренко, І.Федосік [16]	сукупність власних, залучених і цільових фінансових коштів банку, що знаходяться у безпосередньому його розпорядженні та використовуються на його розсуд для повномасштабної банківської діяльності
О.Заруба [37]	грошові ресурси, які становлять основу усіх видів активних операцій, продажу продуктів, послуг, що надаються комерційними банками
А. Мороз, М. Савлук, М.Пуховкіна [4]	сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні й використовуються ним для виконання активних операцій
А.Загородній [93]	кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитнх, інвестиційних та інших активних операцій
О. Лаврушин [7]	сукупність власних і залучених коштів, що є у розпорядженні банку та використовуються для проведення активних операцій
М.Алексеєнко[2]	сукупність грошових ресурсів й виражених у грошовій формі матеріальних, нематеріальних та фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і можуть бути використані ними для здійснення активних операцій та надання послуг.
2 Підхід. Акцент на використанні коштів ресурсного забезпечення в ході проведення пасивних операцій банку
С.Абламонов [1]	сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитування та інших активних операцій
С.Мочерний [34]	сукупність васних коштів й тимчасово вільних коштів клієнтів, яких вони обслуговують, що є у розпорядженні банків і використовуються для кредитних та інших операцій
Продовження табл.1.2

В.Тарасов, Ф.Крутіков [91]	сукупність коштів, які є у розпорядженні банків і використовуються для кредитних та інших операцій
Б. Райзберг [80]	різновид фінансових ресурсів, що містять у своєму складі власні та залучені кошти. Джерелами формування ресурсів є, з одного боку акціонерний та резервний капітал, а також нерозподілений прибуток, що становлять разом власний капітал, а з іншого – вклади, кошти від продажу облігацій та інших цінних паперів, тобто залучені кошти.
3 Підхід. Акцент на цільових установках банківської діяльності, зокрема, отримання прибутку
Б.Луців, О.Заславська [58]	сукупність його власних коштів (банківського капіталу), залучених та запозичених коштів, що знаходяться у його розпорядженні та використовуються для банківської діяльності шляхом проведення активних операцій та надання послуг з метою отримання прибутку
Ж.Довгань [31]	Вузьке розуміння: акумульовані банком вільні грошові кошти економічних суб’єктів на умовах виникнення зобов’язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою отримання прибутку Широке розуміння: реальні можливості банку не лише акумулювати грошові зобов’язання боргу чи власності, а й здатність отримувати прибуток від проведення дохідних банківських операцій
Б.Луців [59]	Мікрорівень: ресурси акумулюються банком за допомогою емісії пайових цінних паперів або залучаються у тимчасове користування на основі зобов’язальних правовідносин з метою одержання прибутку та досягнення інших цілей Макрорівень: сукупність грошових ресурсів банківської системи країни, джерело інвестицій для економічних суб’єктів, найважливіший важіль економічного зростання та структурної перебудови економіки

*Джерело: побудовано автором

Результати дослідження засвідчують про існування трьох основних акцентів у науковому розумінні поняття «ресурси банку», жоден із яких не може повністю відобразити його суть. У більшості з них наявна жорстка прив’язка до типу банківської операції або до цільових установок банківської діяльності, зокрема, отримання прибутку.

Так, у розумінні поняття «ресурси банку» такими науковцями як: О. Васюренко [16], І. Федосік [16], О. Заруба [37], А. Мороз [4], М.Ф. Пуховкіна [4], А. Загородній [93], О. Лаврушин [7] акцент ставиться на використанні коштів ресурсного забезпечення, тобто на проведенні активних операцій банку. У межах другого підходу (С. Абламонов [1], С. Мочерний [34], В. Тарасов [91], Ф. Крутіков [91]) поняття «ресурси банку» прив’язано переважно до процесу використання коштів ресурсного забезпечення в ході проведення пасивних операцій банку.

Українські вчені в галузі банківської діяльності О. Дзюблюк та О.Заруба банківські ресурси зводять до всієї величини коштів, які може використати банк для проведення окремих операцій, насамперед, кредитних [27; 36]. При цьому автори, акцентуючись на джерелах залучення і напрямках розміщення ресурсів, обходять увагою процес формування ресурсів, а процес банківської діяльності зводять лише до кредитних функцій. На наш погляд, кредитна діяльність банків є лише частиною їх діяльності, а тому поняття «банківські ресурси» є більш широким, ніж «кредитні ресурси». Банківські ресурси мають більш широке цільове призначення і можуть використовуватися не тільки для кредитних, але й для інших видів активних операцій, що приносять банкам дохід, а також для нарощування матеріально-технічної бази банку. Істотним недоліком перших двох підходів є відсутність розуміння механізму акумуляції і джерел банківських ресурсів.

Більш вдалим, на наш погляд, є визначення «ресурси банку» Б. Райзберга, який ставить акцент не лише на використанні коштів ресурсного забезпечення, але й на їх формуванні, тобто на проведенні як активних, так і пасивних операцій банків[80]. Але у цьому визначенні відсутня цільова спрямованість ресурсного забезпечення банку, що зводить термін до спрощеного трактування.

Дещо уточнене бачення сутності ресурсів банку представляють Ж. Довгань [31], В. Колесніков [8] та Л. Кролівецька [8], які банківські ресурси поділяють на власні, позичені і залучені кошти, що використовуються для здійснення банком активних операцій з метою одержання доходу». Однак не можна погодитися, що метою акумулювання банківських ресурсів завжди є одержання доходу. У сучасних умовах акумуляція фінансових ресурсів банків може бути обумовлена й іншими цілями, зокрема покриття збиткової діяльності, розширення своїх територіальних чи операційних масштабів діяльності, досягнення бажаної конкурентної взаємодії на ринку банківських послуг тощо.

На нашу думку, зміст поняття «банківські ресурси», залежно від рівня їх локалізації доречно розглядати в двох основних аспектах: у мікроекономічному та у макроекономічному. Слід зазначити, що між банківськими ресурсами мікроекономічного та макроекономічного рівня існують не лише кількісні відмінності, але і якісні.

До складу банківської системи входять НБУ (перший рівень банківської системи) та мережа комерційних банків (другий рівень банківської системи). На кожному із цих рівнів формуються свої системи цілей, які реалізуються в тому числі допомогою ресурсного інструменту. Так, уся сукупність ресурсів окремих установ 2 рівня банківської системи кількісно не відповідає сукупним ресурсам банківської системи країни через наявність мультиплікаційного ефекту при створенні ресурсів установ 2 рівня банківської системи та діяльності центральних банків щодо емісії платіжних засобів. Кількісні ресурсні параметри окремо взятої установи 2 рівня банківської системи є сукупністю усіх грошових, матеріально-технічних, організаційних, людських, нематеріальних ресурсів, які формує і використовує банк в ході своєї діяльності з метою отримання прибутку. Іншими словами, ресурси окремо взятої установи 2 рівня банківської системи – це акумульовані банком за допомогою емісії пайових цінних паперів або отримані в тимчасове користування на грошовому ринку кошти суб’єктів економіки на основі зобов’язальних правовідносин, а також кошти внутрішньобанківського походження, у т.ч. результати фінансової діяльності банку, що використовуються для подальшого розміщення згідно визначених напрямків з метою одержання прибутку, забезпечення ліквідності, зміцнення матеріально-технічної бази тощо. У макроекономічному аспекті кількісно банківські ресурси є сукупністю усіх грошових, матеріально-технічних, організаційних, людських, нематеріальних ресурсів установ 2 рівня банківської системи та НБУ, які формуються і використовуються з метою отримання очікуваного ефекту від реалізації грошово-кредитної політики держави. Щодо відмінностей в якісних характеристиках банківських ресурсів, що локалізуються на мікро- і макрорівнях, то, на наш погляд, їх є декілька, найбільш вагомі серед яких цінові та строкові параметри ресурсів.

Здійснення грошово-кредитної політики, як однієї із цільових ознак функціонування НБУ, а значить і всієї банківської системи, формує особливі якісні характеристики її ресурсного забезпечення та специфіку самого визначення «банківські ресурси». Виходячи із цього, у широкому розумінні слова, на наш погляд, під ресурсами банку слід розуміти систему відносин щодо формування, розподілу, перерозподілу та використання ресурсних можливостей усіх установ банківської системи з метою досягнення цілей макроекономічної стабілізації. У вузькому ж розумінні слова під ресурсами банку слід розуміти систему відносин щодо формування, розподілу, перерозподілу та використання ресурсних можливостей окремої банківської установи, що входить до складу банківської системи, з метою досягнення бажаних параметрів власного розвитку.

Найповніше розкрити сутність ресурсів банку можна за допомогою їх класифікації. У вітчизняній та зарубіжній літературі зустрічаються різні підходи щодо класифікації ресурсів комерційних банків, побудованих на основі певних критеріїв.

Найбільш доцільно класифікувати банківські ресурси за такими критеріями:

1) за характером управління – ресурси комерційних ба нків поділяються на керова ні й некерова ні. В основі та кого поділу лежа ть строки їхнього розміщення в ба нка х, тобто ті строки, упродовж яких ба нки можуть використовува ти їх для вкла дення у дохідні а ктиви.

До керова них ресурсів відносять постійні й ста більні кошти ба нків, а до некерова них – депозити до за пита ння. Постійні ресурси ста новлять ка піта л ба нку, за винятком ча стини, вкла деної у його основні кошти, нема теріа льні а ктиви і резерви, що формуються за ра хунок позитивного фіна нсового результа ту поточного року. До ста більних відносять строкові депозити і строкові недепозитні кошти (позики, одержа ні від інших ба нків, коштів від опера цій РЕПО, одержа ні від прода жу ба нківських а кцептів і т. ін.). Конкретні терміни за лучення і за позичення ба нка м цих коштів визна ча ють їхню ста більність у скла ді ресурсів і можливості упра вління їхнім розміщенням у дохідні а ктиви.

До некерова них ресурсів відносять кошти до за пита ння – за лишки на поточних, розра хункових, розподільчих, бюджетних ра хунка х юридичних осіб, за лишки на кореспондентських ра хунка х “лоро”, на ка рткових ра хунка х і кошти на поточних і розра хункових ра хунка х фізичних осіб, кредиторську за боргова ність ба нку. Кошти до за пита ння по кожному з цих ба ла нсових ра хунків нестійкі, їхнє прогнозува ння є проблема тичним для ба нку [19, с. 118].

2) за принципом стабільності, що дає змогу визначити найбільш нестабільні пасиви банку, вилучення яких можна очікувати у будь-який момент часу. Це дає змогу уникнути ризику ліквідності, оскільки можна розміщувати зазначені ресурси у найбільш ліквідні види активів [31, с. 14].

3) за типом контрагентів, тобто необхідно забезпечити виділення не лише великих груп контрагентів, але поділити їх відповідно до характеру діяльності. Можна виділити операції, які проводяться у різних галузях, а також важливо виділити операції, які проводяться для акціонерів банку.

4) за ознакою дохідності, що дозволяє дати відповідь на питання, якою є плата банку за їх використання. Так, постійні кошти (капітал) банку і строкові ресурси достатньо дорогі – платою банку за їхнє використання є дивіденди акціонерам (та прирівняні до них доходи власників банку) і проценти за строковими депозитами та позиками.

5) за валютою формування (ресурси, залучені в іноземній і національній валюті), що необхідно для оцінки валютного ризику.

6) за типом ринку дає змогу розподілити ресурси залежно від того, за допомогою яких ринків формуються ресурси комерційного банку – з ринку грошей, ринку капіталів [31, с. 14, 15].

7) найпоширенішою в економічній літературі є класифікація за джерелами утворення банківських ресурсів. Частина економістів та вчених дотримуються думки, що банківські ресурси за цією ознакою поділяються на власні і залучені. Такої думки дотримуються Ю.І.Коробов [5], В.М. Шелудько [96] та інші. Однак більшість вчених виділяють крім власних і залучених також запозичені ресурси: В.І.Колесников та Л.П.Кролівецька [6], О.І.Лаврушин [12], Вожжов А.П. [19], О.Д.Заруба [37].

Детальну класифікацію, яка характеризує ресурси банку загалом запропонував Землячов С. В., виділивши такі класифікаційні ознаки:

а) за можливістю прогнозування:

- ресурси прямого прогнозування;

- ресурси непрямого прогнозування;

б) за часом використання:

- постійні ресурси, динаміка яких може бути спрогнозована, а частина використана для здійснення активних операцій;

- тимчасові кошти, які утворюються періодично в результаті банківської діяльності і динаміку яких важко прогнозувати;

в) за джерелами формування:

- власні ресурси;

- акумульовані ззовні;

г) за ініціативою залучення:

- залучені ресурси, за ініціативою клієнтів;

- позичені ресурси, ініціатором отримання яких виступає банк;

д) за характером використання:

- ресурси, на формування портфеля доходних активів;

- ресурси, на формування матеріально-технічної бази банку;

- не використані (резервні) ресурси [42, с.153].

На основі розглянутих класифікаційних ознак та нормативних актів, виділимо основні з них та для наочності зобразимо на рис. 1.1.

Статутний капітал

Резерви під кредитні операції;

Рис. 1.1 Класифікація ресурсів банку

Розроблено автором на основі [26, с.287; 42, с.153; 94, с. 120]

Таким чином, запропонована нами класифікація ресурсів банку є систематизованою та охоплює різні джерела їх формування, що дозволяє здійснити відповідні заходи щодо їх збільшення.

© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.