Загальні вимоги щодо інформації для споживача

Маркування продукту повинно бути чітким та зручним для сприйняття. Фон етикетки та текст, який на неї нанесений, за кольором і відтінками не повинні поглинати одне одного.
4.1. Не дозволяється в марковання продукту вводити інформацію щодо переваги цього продукту у порівнянні з аналогічним харчовим продуктом.
4.2. Виробник (продавець) зобов'язаний своєчасно надавати споживачу інформацію про харчові продукти. Ця інформація не повинна вводити в оману споживача. Інформація для споживача повинна бути чіткою, конкретною, однозначною, забезпечувати споживачу можливість правильного вибору продукту та нести правдиві відомості щодо продукту. Інформація, яка стосується складу, властивостей, харчової цінності, природи походження, способів виготовлення та споживання, а також інших властивостей, які характеризують прямо або опосередковано безпечність і якість харчового продукту, повинна забезпечувати однозначне сприйняття споживачем та унеможливлювати помилкове сприйняття цього продукту за інший, близький до нього за зовнішнім виглядом або органолептичними показниками.
4.3. Інформацію для споживача необхідно подавати безпосередньо на споживчій тарі, етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші разом із харчовим продуктом у вигляді тексту, умовних познак, а також штрихового кодування та рисунків з урахуванням способу нанесення інформації, прийнятного для певного виду продуктів. Марковання повинно відповідати вимогам чинного законодавства та CODEX STAN 1 [1]. Екологічне маркування повинно відповідати вимогам ДСТУ ISO 14020 та ДСТУ ISO 14021. Штрихове кодування - згідно з ДСТУ 3145, ДСТУ 3146 та ДСТУ 3147.
4.4. Текст на споживчій тарі, етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладипіі обов'язково повинен бути нанесений державною мовою згідно з чинним законодавством України, а додатково, відповідно до договору/контракту, продубльований іншою мовою. Текст, написи та мова повинні відповідати нормам української лексики або іншої мови, якою подано інформацію про харчовий продукт.
4.5. Інформація про харчові продукти повинна містити такі дані
4.5.1. Назва продукту
4.5.1.1. Назву продукту складають, як правило, з декількох слів, вона має бути зрозумілою для споживача, конкретно та правдиво характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, давати змогу вирізняти даний продукт від інших. Всі слова, які входять до складу знаків для товарів, загальної та власної назви харчового продукту, що наносять на споживчу тару, етикетку, контретикетку, кольєретку, ярлик, листок-вкладиш повинні бути однаковими за розміром та кольором шрифту, при цьому мінімальна висота літер має бути не меншою ніж 5 мм. Колір шрифту, яким наносять слова, має бути контрастним з фоном поверхні, на яку його наносять. Якщо марковання неможливо виконати шрифтом з розміром літер не меншим 5 мм, то розмір шрифту усіх слів, які входять до складу знаків для товарів, загальної та власної назви харчового продукту, під час нанесення на споживчу тару, етикетку, контретикетку, кольєретку, ярлик, листок-вкладиш має бути не менше ніж у 2 рази більшим від розміру шрифту іншої інформації.
У разі цифрового позначення вмісту основного складника у назві, під час маркування, необхідно зазначати його фактичний вміст поруч з назвою складника (наприклад, майонез „Оливковий 80% жиру" або майонез „Оливковий (80% оливкової олії)").
4.5.1.2. В назві продукту необхідно обов'язково подавати інформацію щодо характерних властивостей та спеціального оброблення продукту («натуральний», «концентрований», «відновлений», «сухий», «сублімований», «пастеризований», «стерилізований», «термізований», «УВТ-оброблений», «охолоджений», «заморожений», «генетично модифікований» тощо), долучають до загальної назви продукту або розташовують у безпосередній близькості від власної назви продукту. Харчові продукти необхідно супроводжувати інформацією щодо спеціальних способів (методів) оброблення самого продукту або його інгредієнтів (наприклад: опромінення іонізувальним випромінюванням). Шрифт, яким подають зазначену інформацію не повинен бути меншим, ніж загальна або власна назва самого продукту. Власну назву продукту треба подавати лише на лицьовому боці паковань.
4.5.1.3. Загальні назви харчових продуктів повинні відповідати назвам, які використовують в чинних в Україні нормативних документах. Крім назви допустимо додатково використовувати власну назву продукт. Перелік основних загальних назв харчових продуктів наведено у додатку А. Імпортовані харчові продукти, що не є традиційними для України (наприклад, равіолі, мате, лечо, тощо), повинні мати назви, що відповідають міжнародним, регіональним та національним стандартам та регламентам. Інформація про це повинна міститися в контрактах. Таку інформацію обумовлюють в договорі/контракті. Якщо в національних стандартах України, міждержавних, міжнародних, регіональних стандартах і регламентах конкретні назви (найменування) харчових продуктів не встановлені, їх встановлює виробник з урахуванням вищезазначених вимог.
4.5.1.4. Дозволено використовувати фантазійні власні назви, зображення, створені розробником, і які ніяким чином не пов'язані зі складом продукту, і не суперечать принципам гуманності та моралі, а також дозволено зазначати найменування за місцем виготовлення або за назвою виробника продукту за умови, якщо вони не суперечать вимогам цього розділу.
Задля унеможливлення фальсифікування харчових продуктів традиційного (усталеного) асортименту заборонено присвоювати новому харчовому продукту загальновідому назву, утворювати похідні слова від загальновідомих назв (наприклад, «нова», «екстра», «прима», «люкс» тощо) або використовувати ці назви у словосполученнях з іншими словами.
Примітка. До традиційного асортименту належать продукти з загальновідомими назвами, які виготовляють згідно з уже чинними національними нормативними документами.
4.5.1.5. Інформація про такі властивості продуктів, як „Вирощений з використовуванням лише органічних добрив", „Вирощений без використовуванням пестицидів", „Вирощений без використовуванням мінеральних добрив", „Вітамінізований", „Без консервантів" та інших дозволена лише за наявності у виробника документального підтвердження цієї інформації відповідними центральними органами виконавчої влади згідно з установленим порядком.
4.5.1.6 Не дозволено:
- у назві харчового продукту зазначати, що він є продуктом типу іншого відомого продукту (наприклад: мінеральна вода типу Боржомі, Нафтуся і т.п.);
- надавати харчовим продуктам назви, які вводять споживача в оману відносно природи походження харчового продукту (промислововиготовленим аналогам натуральних продуктів надавати назви, ідентичні назвам натуральних продуктів, наприклад: білковій ікрі - „Ікра чорна зерниста", напою, що виготовлений не бродінням - «Квас»); використовувати в назвах харчових продуктів назви натуральних харчових продуктів, - м'яса, риби, молока, масла, плодів, овочів та ін. - які в тій чи іншій формі не входять в їхній склад. (В разі включення в склад таких продуктів ароматизаторів, що імітують наявність в них натуральних харчових продуктів (інгредієнтів), в їх назві зазначають, що ці продукти з ароматом м'яса, риби, молока, фруктів, овочів та ін. залежно від того, аромат якого продукту він набув).;
- виготовляти під однією назвою декілька різних видів харчових продуктів;
- долучати традиційні назви продуктів у назви новорозроблених видів продуктів;
- наносити на споживчу тару, етикетку, контретикетку, кольєретку, ярлик, листок-вкладку зображення продуктів, сировинних компонентів (а також зображення тварин та рослин), що не були використані під час виготовлення упакованих в споживчу тару (для ваговігх - у транспортну тару) харчовігх продуктів, за винятком, коли такі продукти, сировинні компоненти нанесено не на лицьовому боці паковання винятково щоб зобразити рецепти готування страв, якщо вони разом із цим харчовим продуктом входять як інгредієнти відповідних страв; або коли зображення тварин та рослин імітують фантазійні власні назви.
Примітка. Під час маркування харчових продуктів дозволено наносити позначку, яка імітує продукти, сировинні компоненти, рослини, тварини, які не було використано під час виготовлення харчового продукту, за
а) рецептурою (технологічною інструкцією), згідно з якою виробляють харчовий продукт, передбачено використовування ароматизаторів, ароматичних препаратів, які надають продукту смаку (аромату) продуктів, сировинних компонентів, рослин, які не були використані під час виготовлення харчового продукту;
б) у безпосередній близькості з ідентифікаційною позначкою розташовано напис: «зі смаком» або «з ароматом». Загальний розмір ідентифікаційної позначки з написом: «зі смаком» або «з ароматом» не повинен перевищувати І/б частини марковання. Цей напис має бути нанесено розбірливо, шрифтом не меншим, ніж назва харчового продукту;
- використовувати назви (найменування) продукту, які відрізняють за своїми складовими від типових ознак і складників продукту, якщо вони не мають товарознавчих характеристик, притаманних їхній назві (найменуванню) наприклад:
- є цукерки „РОМАШКА польова", має бути „РОМАШКА ПОЛЬОВА" або „ПОЛЬОВА ромашка";
- є - МАСЛО З КОРОВ'ЯЧОГО МОЛОКА (СКЛАД: ВЕРШКИ МОЛОЧНІ, олії рослинні, емульгатор, стабілізатор....) має бути МАРГАРИН....;
- формувати та використовувати назву продукту, яка у будь-який спосіб переінакшує, приховує, фальсифікує чи модифікує назви, підписи, монограми, голограми, торгові марки, літери, цифри, заводські номери, емблеми, знаки будь-якого характеру, нанесені на товари і призначені для їхньої ідентифікації та застосування назв, зміст яких носить оманливий характер.
4.5.1.7. Не дозволено наносити на харчові продукти напис „Екологічно чистий".
4.5.1.8. У разі, якщо продукт може негативно впливати па здоров'я споживача, виробник зобов'язаний нанести на маркування інформацію щодо застереження споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками) за обов'язкової наявності висновку Центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
4.5.1.9. Дочірні підприємства власників товарних знаків (компаній та фірм), а також інші підприємства і організації, що отримали в установленому порядку право (ліцензію) на виготовлення і реалізацію харчових продуктів з товарним знаком цих компаній і фірм, наносять на харчові продукти назви, установлені компаніями і фірмами-власниками товарних знаків, за умови, що ці назви не суперечать чинному законодавству.
Назву продукту, сформовану відповідно до викладених вище вимог, може бути доповнено фірмовою назвою, а також написаними літерами латинської абетки, нанесенням фірмової марки (знака).
4.5.2 Назва місцезнаходження виробника, пакувальника, імпортера
4.5.2.1. У назві місцезнаходження зазначають юридичну адресу та/або адресу потужностей (об'єкта) виробництва, включаючи країну-виробника (пакувальника, експортера, імпортера або вітчизняного виробника продукту), а також ліцензіара (якщо харчовий продукт виготовлено за ліцензією). Назва міста виготовлення продукту може входити у назву харчового продукту. Юридичну адресу (у разі якщо адреса виробника і юридична і поштова адреси відрізняються, то на маркованні треба надавати відповідний перелік адрес) виробника зазначають українською мовою, та, додатково, на розсуд виробника, мовою країни місцезнаходження виробника.
На продуктах вітчизняного виробництва треба зазначати назву та повну адресу і номер телефона виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва.
На імпортованих харчових продуктах треба зазначати назву, повну адресу і номер телефона імпортера.
Дозволено наносити назви декількох виробників із кодуванням кожного відповідними позначками (крапкою, літерою, трикутником, тощо). Такі позначки наносять проти адреси підприємства-виробника.
4.5.2.2. Якщо сировину, напівфабрикати, харчові продукти (наприклад чай, кава, худоба і птиця для забою чи м'ясо для перероблення, молоко, олія, крупи, борошно тощо) постачають численні виробники на підприємства, що здійснюють технологічне перероблення, яке змінює їхні властивості та перетворює їх у готові (а також фасовані) для реалізації споживачам харчові продукти, внаслідок чого неможливо зазначити виробника кожної конкретної партії, тоді виробником і пакувальником таких харчових продуктів вважають підприємства, що здійснюють технологічне оброблення.
4.5.2.3. Якщо виробник продукту не є одночасно і пакувальником, і експортером (імпортером), то, окрім виробника і його адреси, повинні бути зазначені пакувальник, експортер (Імпортер) та їхня адреса.
4.5.2.4. Назву виробника та експортера харчового продукту дозволено наносити літерами латинського абетки.
4.5.2.5. Назва місця походження - це назва країни, населеного пункту, географічної місцевості (об'єкта), яку використовують для позначення харчового продукту, особливі властивості якого винятково або головним чином визначаються характерними для цієї місцевості (об'єкта) природними умовами чи людськими чинниками, або і природними умовами, і людськими чинниками одночасно.
Назвою місця походження продукту може бути історична назва географічної місцевості (об'єкта).
Не дозволено використовувати зареєстровану назву місця походження харчового продукту юридичними і фізичними особами, які не мають відповідного свідоцтва на право користування назвою місця походження харчового продукту, навіть, якщо при цьому зазначено справжнє місце походження харчового продукту, або назву використовують у перекладі у поєднанні з такими словами рід, тип, імітація і тому подібними, а також використовувати схоже позначення для однорідних харчових продуктів, здатне ввести споживачів в оману стосовно місця походження і особливих властивостей харчового продукту.
Якщо напівфабрикат (сировина), виготовлений в одній країні, проходить в іншій країні технологічне оброблення, яке змінює його властивості або перетворює в готовий виріб, то, під час нанесення інформації, іншу країну розглядають як країну його походження.
4.5.3. Товарний знак виробника.
Товарний знак виробника, повинен бути зареєстрований у порядку, встановленому в країнах місцезнаходження виробника.
4.5.4. Позначення маси нетто, чи об'єму, чи кількості продукту.
Кількість харчового продукту треба зазначати у встановлених одиницях вимірювання (вага, об'єм або поштучно).
Для продуктів, в яких основний компонент знаходиться в рідкому середовищі (у сиропі, тузлуку, маринаді, розсолі, у фруктовому або овочевому соку, в бульйоні тощо), окрім загальної маси нетто необхідно зазначати масу основного продукту.
Масу нетто і об'єм продукту потрібно зазначати в метричній системі мір та згідно з ДСТУ 3651.0. Для харчових продуктів, які продають „на вагу” (зважування в присутності споживача) масу нетто чи об'єм продукту дозволено не зазначати.
4.5.5. Склад продукту.
4.5.5.1. Перелік інгредієнтів наводять для усіх харчових продуктів. Специфічні назви деяких інгредієнтів можуть бути замінені назвами видів/класів харчових продуктів. Перед переліком інгредієнтів повинен бути заголовок „Склад”. Склад харчового продукту зазначають у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що їх використовували під час вироблення продукту
Якщо певний інгредієнт є продуктом із двох чи більше складників, то такий інгредієнт дозволено долучати в перелік інгредієнтів під загальною назвою. У цьому випадку, безпосередньо після назви такого складника (в дужках), наводять перелік (список) складників його інгредієнтів у порядку зменшення їх масової частки. Інгредієнти, які використовували під час виробництва харчового продукту і які не змінюють його склад, його вид, і які складають менше ніж 2 % готового виробу, можна у списку інгредієнтів наводити з короткою приміткою „Містить... та/або...”.
Якщо харчовий продукт складається з одного інгредієнту (компонента), то склад можна не зазначати за умови, що назва продукту ідентична назві інгредієнта.
Воду, яка входить до рецептури виготовлення продукту, зазначають у списку інгредієнтів, за винятком тих випадків, коли вона є складником відновлених продуктів, а також таких інгредієнтів, як: розсіл, маринад, сироп, бульйон, тузлук згаданих у списку інгредієнтів під власною назвою.
У списку інгредієнтів не зазначають:
- леткі компоненти продукту, які випаровуються під час його виготовлення;
- речовини, які під час виготовлення тимчасово видаляли з харчового продукту, а потім знову в нього повертали, не перевищуючи його первісну частку в кількісному відношенні;
- речовини і допоміжні матеріали та засоби, які використовують як агенти для перероблення;
- харчові добавки, які входили до складу одного або декількох компонентів/інгредієнтів цього харчового продукту, але в готовому продукті не виконують технологічну функцію;
- речовини, які використовують як розчинники або носії;
- речовини, які розпадаються під час виготовлення продукту.
4.5.5.2. Треба обов'язково наносити інформацію щодо застосовування під час виготовлення продукту харчових добавок, біологічно активних добавок до їжі, ароматизаторів, харчових продуктів нетрадиційного складу з долучанням невластивих їм компонентів білкової природи і щодо харчових продуктів, отриманих з використовуванням джерел ГМО та щодо їхнього вмісту у використовуваній сировині. Цю інформацію необхідно наносити шрифтом не меншим, ніж шрифт основного тексту складу продукту.
Інформацію для споживача щодо продуктів, отриманих з використовуванням джерел ГМО, наносять па споживчу тару, етикетку, коптретикетку, кольсретку, ярлик, листок-вкладку у вигляді відповідних написів та знаків. Маркування таких продуктів, повинно відповідати вимогам Директиви 2001/18 [2] та Регламенту 1830/2003 [3].
У разі зазначення харчових добавок використовують такі класи харчових добавок: антиокислювачі; речовини для оброблення борошна; речовини, які унеможливлюють злежування та утворення грудок; речовини, які сприяють збереженню забарвлення; вологоутримувальні агенти; напівфабрикати для покривання кондитерських виробів; драглеутворювачі; загусники; кислоти; консерванти; барвники; наповнювачі; піноутворювачі; підсолоджувачі; розпушувачі; регулятори; стабілізатори; ущільнювачі; підсилювачі смаку та запаху; емульгатори; емульгувальні солі тощо.
В разі використання харчових добавок, зазначають клас харчової добавки та індекс відповідно до Міжнародної цифрової системи (INS), або Європейської цифрової системи (Е) (наприклад, барвник Е 102, консервант Е 210) чи назву харчової добавки.
Під час застосовування ароматичних речовин (ароматизаторів) слова «ароматична речовина», «ароматичний препарат» або «ароматизатор» треба супроводжувати прикметником: «натуральний», «натурально-ідентичний», «штучний», залежно від природи походження, та назви ароматизатора (за наявності). Наприклад, патуральїшй ароматизатор ваніль.
У разі застосування барвників інформацію треба подавати з урахуванням їхньої природи походження та назви - " природний" /" натуральний", " синтетичний" /" штучний".
Відповідно до переліків, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я України, інформація щодо біологічно активних добавок до їжі з тонізувальними властивостями, гормоноподібною і впливаючою на ріст тканин організму людини дією, харчових добавок і харчових продуктів, які містять ці добавки, а також щодо харчових продуктів нетрадиційного складу з вмістом невластивих їм компонентів білкової природи повинна містити відомості про протипоказання щодо споживання певними категоріями населення з окремими видами захворювань. Така інформація повинна бути узгоджена у встановленому порядку згідно з чинним законодавством.
4.5.5.3 Застереження щодо споживання певними категоріями населення з окремими видами захворювань виробник зобов'язаний нанести на етикетку або контретикетку, кольєретку, або ярлик, або листок-вкладиш, який додають до кожного паковання за обов'язкової наявності висновку Центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Будь-яка інформація щодо спеціальних харчових властивостей, лікувального, дієтичного або профілактичного призначення продукту, наявності в ньому біологічно активних добавок, відсутності шкідливих речовин або щодо інших аналогічних характеристик може бути нанесена на етикетку винятково з дозволу центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я України.
Обов'язкові рекомендації щодо добової норми вживання такого продукту повинні бути узгоджені з центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я України.
4.5.6 Поживна (харчова) та енергетична цінність (калорійність) харчового продукту Поживну (харчову) цінність (вміст білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів) певного харчового продукту треба зазначати відповідно до вимог розділу 5. Відомості про вміст білків, жирів, вуглеводів наводять у випадку, якщо їх значення у 100 г (см) харчового продукту складає не менше ніж 2 %, а для мінеральних речовин та вітамінів не менше ніж 5% від рекомендованого добового споживання
Енергетичну цінність (калорійність) та поживну (харчову) цінність продукту треба зазначати з урахуванням розрахункових даних виробника відповідно до рецептури та з урахуванням вимог CAC/GL 2 [5].
Енергетичну цінність (калорійність) продукту треба зазначати в кілоджоулях (кДж) і /або кілокалоріях (ккал) у перерахунку на 100 г або на 100 см3 продукту.
Інформація про вміст показників поживної цінності (білків, жирів, вуглеводів, цукрів, насичених жирних кислот, харчових волокон, натрію) повинна бути виражена в грамах (г).
Інформація про вміст вітамінів та мінералів повинна бути виражена в одиницях системи SI.
Додаткову інформацію про поживну (харчову) цінність допустимо виражати у відсотках від рекомендованої добової норми споживання відповідного показника
Примітка. Поживну (харчову) цінність не зазначають для чаю, кави, оцту, мінеральної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів.
4.5.7. Призначення і умови застосовування (використовування) продуктів для дитячого, дієтичного харчування і біологічно активних добавок
Має відповідати вимогам, встановленим у розділі 5.1 та пункті 5.12.2.1. У разі заборони вживання продуктів дітьми до 7 років за обов'язкової наявності висновку Центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, виробник зобов'язаний нанести на марковання засторогу щодо вживання харчового продукту дітьми.
4.5.8. Способи і умови приготування готових страв, концентратів та напівфабрикатів харчових продуктів.
Зазначати рекомендації необхідно у випадку, якщо правильне застосовування продукту без такої інформації ускладнене, а неправильне його приготування і (або) використовування може нанести шкоду здоров'ю споживача, його майну, призвести до псування або неефективного використовування продукту.
4.5.9 Строк (термін) придатності.
Строк придатності встановлює виробник на підставі відповідних чинних нормативних документів Із зазначенням встановлених умов зберігання.
Виробник може встановлювати збільшений строк придатності у разі наявності санітарно-гігієнічного висновку центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я України та рішення галузевої (регіональної, спеціалізованої) дегустаційної (приймальної) комісії.
Строк придатності може бути зазначений так: „Придатний...(годин, діб, місяців або років) з дати виготовлення", „Строк придатності... (годин, діб, місяців або років)". Термін придатності може бути зазначений таким чином: „Придатний до...(дата), „Вжити до...(дата)".
Якщо термін придатності харчового продукту зазначено після слів „придатний до" або „вжити до”, то його закінчення позначають двозначними цифрами, що означає: годину, день і місяць - для продуктів, які швидко псуються (наприклад, вжити до 15 години 18.12); день, місяць, рік, - якщо строк придатності не перевищує три місяці. Рік дозволено зазначати двома останніми цифрами (наприклад, 15-12-06). Якщо строк придатності перевищує три місяці, то термін придатності такого продукту позначають цифрами місяця і року (наприклад, 02.06 або 11.06).
Під час маркування дати дозволено між двозначними цифрами проставляти розділові знаки (крапку, похилу лінію, тощо) або наносити їх через інтервал.
4.5.10. Умови зберігання.
Умови зберігання треба обумовлювати з урахуванням особливостей пакування/фасування, зберігання і реалізації продуктів.
Для продуктів (наприклад, продуктів для дитячого харчування, м'ясних і рибних консервів та інших аналогічних продуктів), які можуть становити небезпеку через певний проміжок часу з моменту відкривання герметичного паковання, і якість яких змінюється після відкривання герметичного паковання, що захищало продукт від псування, додатково треба зазначати умови та термін зберігання після відкриття упаковки - години або доби.
Освітленість треба зазначати винятково на транспортному маркованні. При цьому слід подавати написи або наносити маніпуляційні знаки: " Зберігати в темному місці", " Оберігати від потрапляння прямих сонячних променів".
4.5.11. Дата виготовлення (виробництва) і дата пакування (або фасування).
На етикетку (контретикетку, кольєретку, кришку, ярлик) або споживчу тару обов'язково наносять кінцеву дату споживання (термін придатності) «вжити до» або дату виробництва та строк придатності продукту. Для продуктів, дата пакування (фасування, або розливу - для напоїв) яких не співпадає з датою виробництва, дозволено додатково наносити дату пакування, фасування або розливу. Дату виготовлення (виробництва) зазначають словами: " виготовлено...(дата)..." або " дата виробництва", а дату пакування - " запаковано...(дата)..." (або розфасовано) або дата пакування (дата фасування). Якщо пакувальником є виробник, який одночасно виготовляє і пакує харчовий продукт, або виробником вважається пакувальник, то дату виготовлення (виробництва) і пакування зазначають словами: " виготовлено і запаковано...(дата)" або " дата виробництва та пакування" або " дата виготовлення та пакування". Для напоїв, пива зазначають дату розливу, яка є одночасно і датою виготовлення, і датою пакування. Якщо технологічний процес виготовлення харчового продукту подовжено після фасування (наприклад, стерилізація, охолодження, дозрівання тощо), наносять лише дату виготовлення (транспортне маркування). Для наборів, які складаються з різних видів продуктів, які в свою чергу мають індивідуальне пакування, дозволено зазначати дату фасування.
4.5.12. Нанесення позначень нормативних документів.
На етикетку паковань продуктів вітчизняного виробництва (контретикетку, кольєретку, ярлик) треба обов'язково наносити позначення нормативного документа (ГОСТ, ДСТУ, ДСТУ ГОСТ, ГСТУ/СОУ, ТУ), згідно з яким виготовлений і може бути ідентифікований продукт.
Позначення нормативного документа відповідно до якого виготовлено і може бути ідентифіковано продукт, дозволено наносити без зазначення року затвердження.
4.5.13. Інформація щодо сертифікації.
Інформацію щодо сертифікації харчових продуктів у законодавче регульованій сфері наносить за потреби виробник у вигляді знака відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296.
Інформація щодо сертифікації нефасованих харчових продуктів має бути нанесена за потреби на маркувальних ярликах.
4.5.14. Інформація рекламного характеру.
Дозволено наносити інформацію рекламного характеру, що характеризує продукт і яка не суперечить вимогам 4.1 -4.5.
Не дозволено наносити таку інформацію на продукти для дитячого харчування.
Заборонена реклама харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок без попереднього погодження її тексту з центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Заборонено для реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного
- споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок використовувати:
- вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю;
- листи подяки, визнання, поради, якщо вони пов'язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;
- вислови, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.
Зміст рекламної інформації повинен відповідати вимогам чинного законодавства України.
4.6. Розміщення інформації
4.6.1. Інформацію необхідно розташовувати безпосередньо на кожній одиниці споживчої тари у зручному для читання місці, на етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, листку-вкладишу. Дата розливання прозорих безбарвних рідких продуктів, які розливають у безбарвну споживчу тару, може бути нанесена на зворотню сторону етикетки.
4.6.1. Якщо на споживчій тарі невеликих розмірів (площа однієї сторони не перевищує 10 см2) неможливо нанести повністю необхідний текст інформації щодо продукту, тоді інформацію, що характеризує харчовий продукт дозволено розташовувати на листку-вкладишу, який додають до кожної індивідуальної або групової одиниці споживчої тари.
Примітка У разі реалізації споживачам харчових продуктів, які потребують подальшого фасування/пакування або, коли харчові продукти фасують у торговельних приміщеннях у присутності покупця, то інформацію про продукт, передбачену вимогами цього стандарту, треба розташовувати па ціппику безпосередньо біля продукту.
4.7. Спосіб подання інформації.
4.7.1. Викладена інформація повинна бути зрозуміла, чітка, легко сприйнята та прочитана пересічним споживачем.
Якщо групову споживчу тару, в яку вміщено продукт, покрито додатковою обгорткою, тоді етикетка внутрішнього пакування повинна легко читатися крізь зовнішню обгортку, або на зовнішньому пакуванні інформація щодо продукту повинна бути відповідно продубльована.
Засоби нанесення інформації на пакувальний матеріал, який контактує з продуктом, не повинні просочуватися на поверхню продукту і впливати на його якість. Вони повинні забезпечувати стійкість маркування під час зберігання, транспортування та реалізування продуктів, а також повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених центральним органам виконавчої влади з питань охорони здоров'я для контакту з харчовими продуктами.
Споживче пакування, в якому реалізують товари споживачу, повинне відповідати вимогам чинних нормативних документів, а також забезпечувати цілісність, збереження кількісних та якісних показників продукції.