Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Налаштування системних програм.

12.03.2012

1.1. Структура управління підприємства.

День неділі Вихід на роботу Обід Закінчення роботи
Понеділок 9: 00 12: 00 – 13: 00 17: 00
Вівторок 9: 00 12: 00 – 13: 00 17: 00
Середа 9: 00 12: 00 – 13: 00 17: 00
Четвер 9: 00 12: 00 – 13: 00 17: 00
П’ятниця 9: 00 12: 00 – 13: 00 17: 00
Субота 9: 00 - 13: 00

 

 


Структура підприємства виконана у вигляді блок-схеми


1.2 Автоматизація обробки інформації.

Важливим методологічним принципом організації автоматизованої обробки інформації є машинне формування первинних даних з одночасним формуванням їх на машинному носії. Відомо, що облік як функція управління включає в себе безперервне і взаємозв’язане спостереження (сприйняття, збирання), реєстрацію, нагромадження і зберігання первинних фактів господарської діяльності підприємства з метою подальшої їх систематизації та обґрунтування у вигляді облікових показників, що відображують кількісну оцінку та якісну характеристику конкретних явищ (процесів).

Робоче місце - це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців). Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПК та паперового носія) різні. Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. При 10 % зменшенні освітленості працездатність знижується на 1 %. Освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк. Оптимальною освітленістю робочих приміщень для роботи з відеотерміналом є освітленість від 300 до 500 лк.

Освітлення робочого місця повинно бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення з ВДТ була на північ. Природне освітлення повинно здійснюватись у вигляді бічного освітлення та відповідати нормальним рівням за СНиП 11-4-79 ”Естественное и искуственное освещение. Нормы проектирования”.

Слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, що знижують перепади яскравостей між природним світлом та свіченням екрана ЕОМ. Необхідно використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються. Світлорозсіюючі штори повинні мати коефіцієнт відбивання 0, 5-0, 7.

Робоче місце оператора ЕОМ повинно бути розташоване так, щоб в поле зору не потрапляли вікна або освітлювальні прилади. Коли штучне освітлення змішується з природним, рекомендується використовувати лампи за спектральним складом, які є найбільш близькі до сонячного світла.

Штучне освітлення у приміщеннях з ЕОМ здійснюється у вигляді комбінованої системи з використанням люмінісцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які розташовують над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Пульсація люмінісцентних ламп не повинна перевищувати 10 %. Вікна бажано розміщувати з одного боку робочих приміщень.

Відношення яскравості екрану комп'ютера до яскравості оточуючих його поверхонь не повинно перевищувати у робочій зоні 3: 1.

На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого або розсіяного світлорозподілу світлових відблисків з клавіатури, екрана та від інших частин відеотермінала (ВДТ) з обох його сторін.

Тут мова піде про приладдя, яке потрібне для елементарного обслуговування комп'ютера на рівні плати і вузлів.

При роботі усередині корпусу комп'ютера дуже зручно використовувати інструменти з намагніченими кінцями. За допомогою таких інструментів досить просто встановити і закрутити гвинт в важкодоступному місці або ж витягнути кріпильний елемент, що впав в " глибини" комп'ютера. Але, працюючи з такими інструментами, слід проявляти особливу обережність, оскільки деякі елементи комп'ютера (наприклад, жорсткі диски) чутливі навіть до дуже слабких магнітних полів.

1.3 Інструктаж з техніки безпеки.

Усі прийняті на роботу люди повинні бути ознайомлені із умовами роботи, правами й обов'язками, що вони повинні виконувати. У статтях розділу “Охорона праці” Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці.

При обслуговуванні, ремонтних та профілактичних роботах використовуються різні лейкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові елекропровідники, здійснюється паяння. Виникає додаткова пожежна небезпека, яка потребує відповідних заходів пожежного захисту. До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належать вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри.

Приміщення, в який встановлено комп’ютери і де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежогасіння, необхідно оснащувати переносними вуглекислотними з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 в приміщеннях. Звуковбирне облицювання стін, стель приміщень треба виконувати з незгорючих та важкогорючих матеріалів.

З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем атоматичного пожежогасіння там, де цього вимагають.

При виконанні робіт на комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог загальної та даної інструкції з охорони праці.

До самостійної роботи на комп’ютерах допускаються особи, які пройшли медичний огляд, навчання по професії, вступний інструктаж з охорони праці та первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці. В подальшому вони проходять повторні інструктажі з охорони праці на робочому місці один раз на півріччя, періодичні медичні огляди один раз на два роки.

Під час роботи на комп’ютерах можуть діяти такі небезпечні та шкідливі фактори, як:

· фізичні;

· психофізіологічні.

Основним обладнанням робочого місця користувача комп’ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1, 5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1, 5 м.

Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід рошташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла.

Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах – жалюзі.

Фільтри з металевої або нейлонової сітки використовувати не рекомендується, тому що сітка спотворює зображення через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично всі відблиски, роблять зображення чітким і контрастним.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача.

Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Зручна робоча поза при роботі з комп’ютером забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла та підставки для ніг. Раціональною робочою позою може вважатися таке положення, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі або підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук – вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70-90°, зап’ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови 15-20°.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконується робота на комп’ютерах, в тому числі на лазерних та світлодіодних принтерах, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.

Згідно статті 18 Закону України ”Про охорону праці” працівник зобов’язаний:

а) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

б) дотримуватись зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

в) співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю, або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран – під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з’єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана;

відрегулювати освітленість робочого місця;

відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з’єднюють системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп’ютері;

ввімкнути апаратуру комп’ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор,

системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Рекомендується:

яскравість свічення екрана – не менше 100Kg/M2;

відношення яскравості монітора до яскравості оточуючих його поверхонь в робочій зоні – не більше 3: 1;

мінімальний розмір точки свічення не більше 0, 4 мм для монохромного монітора і не менше 0, 6 мм для кольорового, контрастність зображення знаку – не менше 0, 8.

При вивленні будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника.

Для запобігання створенню значної напруженості та захисту від статистичної електрики у приміщеннях з ПЕОМ використовують нейтралізатори та зволожувачі повітря. Всі ПЕОМ повинні бути заземлені (занулені).Підлога повинна мати антистатичне покриття. Захист від статичної електрикиповинен проводитись згідно з санітарно-гігієнічними нормами напруженості електричного поля, які є допустимими. Ці рівні не повинні перевищувати 20 Кв протягом години (ГОСТ 12.1045-84).

Усунення небезпеки ураження електричним струмом при такому переході напруги на неструмоведучі частини електроустановок здійснюється за допомогою захисного заземлення.

13.03.2012

2.1. Поблочна перевірка та регулювання вузлів ЕОМ.

При дослідженні процесів в цифровій техніці, стандартної КІА часто виявляється недостатньо - надто велика трудомісткість реєстрації та порівняння таких довгих неповторюваних послідовностей імпульсів, які характерні для роботи процесора, контролерів та інших вузлів схеми комп'ютера. Тому розвиток мікропроцесорних систем зажадало розробки широкого спектру спеціалізованих приладів і сервісних засобів реєстрації цифрових логічних сигналів, двійкових послідовностей і станів вузлів СВТ, починаючи з простих логічних пробників, фіксують наявність логічних нуля або одиниці в досліджуваній точці, і закінчуючи логічними аналізаторами. Останні дозволяють реєструвати вхідні і вихідні виконавчі послідовності для досліджуваних вузлів, автоматично порівнювати їх з еталонними і повідомляти оператору про місце і характер розбіжностей логічних станів цифрової схеми з еталонними.

Цей клас приладів і апаратів називають нестандартною, або спеціальної КІА.

Найбільш широко відомі і застосовуються у практиці діагностики СВТ наступні прилади та пристрої нестандартної контрольно-вимірювальної апаратури:

- Логічний пробник,

- Індикатор струму,

- Пульсатор,

- Тест кліпси,

- Сигнатурний аналізатор,

- Логічний аналізатор.

Логічний пробник.

Логічний пробник - дуже простий пристрій, виготовити яке під силу навіть початківцю радіоаматорові. Він містить порогові схеми, що фіксують рівні логічного нуля, логічної одиниці, рівень на непідключеному вході логічного ІМС (для ІМС ТТЛ це: > +0, 4 вольт і < +2, 4 вольт, т. Тобто в районі 1 вольта), з індикацією цих рівнів на світлодіодах, лампочках розжарювання, світлодіодних або РКІ-індикаторах і т. п.

Недоліком логічного пробника є те, що, кожна його модель розрахована на реєстрацію сигналів від ІМС тільки одного типу, скажімо ТТЛ, або ЕЗЛ; зробити його універсальним досить складно, але можна мати для цієї мети і два різних пробника.

Індикатор струму.

Індикатор струму - це пристрій, виконаний у розмірах логічного пробника, яке дозволяє перевірити як цілісність монтажу, так і справність вхідного ланцюга ТТЛ-мікросхеми. Виконати цю перевірку з використанням стандартної КІА досить складно, а індикатором струму - легко і просто. Ідея його роботи використовує ту обставину, що вхід ІМС ТТЛ-типу являє собою ключовий генератор вхідного струму.

Індикатори струму бувають декількох типів. Найбільш прості з них визначають мікроразность потенціалів (падіння напруги) на ділянці з'єднувального провідника.

Більш досконалий логічний пробник використовує безконтактний принцип детектування струму в провіднику і виконується з використанням магніторезисторах, або магнітоелектричного ефекту Холла.

Стандартний індикатор струму показує наявність струму в провіднику, починаючи від 10 mkA. Його чутливості достатньо для індикації робочих струмів ТТЛ-ІМС при вступі на її вхід логічного нуля, витоків струму при надходженні на вхід ІМС логічної одиниці, обривів провідників на входах і виходах ІМС, замикань ланцюгів та інше.

Індикатор струму, виконаний на магніторезисторах або датчиках Холу, має один недолік - він не працює з ІМС КМОН, так як польові транзистори з входів - не струмові елементи, а потенційні, втім, тут не допоможе і контактний датчик.

Тест-кліпси.

Розвитком ідеї багатоканального осцилографа із запам'ятовуванням є логічний аналізатор.

Під час практики мені довелося працювати з комп’ютером на якому були проблеми з звуковою картою.

До більшості звукових карт додаються настановні програми, які аналізують конфігурацію АПС і шукають ресурси, ще не використовувані іншими пристроями. Це надійний метод конфігурування, але слід мати на увазі, що якщо якийсь пристрій в момент аналізу не активно, то воно може бути і не виявлено. За замовчуванням, для звукових карт призначається IRQ5, але деякі з звукових карт можуть працювати тільки з певними IRQ. Наприклад, карта Sound System фірми Microsoft може працювати з IRQ 7, 9, 10 або 11, а карта Sound Man фірми Logitech - IRQ 2, 3, 5, 7, 10, 11, 12 або 15. Так, друга може вкластися в резерв, а перша повинна бути реконфигурирован.

Симптоми конфліктів через IRQ - раптові зриви звучання або навпаки, що не припиняється звук.

Перевірити функціонування виведення аудіоінформації на вбудований динамік РС можна, наприклад, за допомогою тест-програми NDiags, якщо вибрати пункт меню ІНШІ / ДИНАМІК. Втім, якщо при завантаженні DOS видається штатний звуковий сигнал про нормальне завершення POST-програми, це говорить про справність таймер і вбудованого динаміка. Якщо комп'ютер обладнаний звуковою картою і звуковими колонками, то при завантаженні ОС Windows видається системне запрошення у вигляді невеликої музичної фрази. Це свідчить про справність аудіо підсистеми РС. Якщо ж аудіоінформація не виводиться, то це - симптом несправності аудіо підсистеми, чи конфліктів звукової карти з іншим периферійним пристроєм.

Тестуючих програм для звукових карт ще не багато, тому рекомендується наступний порядок локалізації несправностей аудіо-підсистеми за симптомами:

1. Немає звуку:

- Перевірити, підключені чи звукові колонки;

- Підключені вони до гнізда лінійного або потужного виходу відеокарти, відповідно до типу використовуються колонок;

- Подається Чи харчування на активні колонки;

- Чи правильно налаштований програмний мікшер (регулювання гучності буває і на шпальтах, і у вікні програми відтворення);

- Перевірити, чи сумісна поточна програма з даною звуковою картою (часто ігри вимагають конкретних налаштувань звукової карти);

2. Працює тільки один з двох каналів:

- Чи не використовується двоконтактну вилка для підключення стереофонічної системи;

- Завантажений драйвер звукової карти (Без його завантаження через файл config.sys, в деяких платах працює тільки лівий канал);

3. Треском в гучномовцях:

- Не розташована чи звукова карта дуже близько до інших картах розширення (звукову карту слід розташовувати в слот, максимально віддалений від інших карт);

- Не розташовані чи активні колонки занадто близько від відеомонітора;

4. Після установки звукової карти комп'ютер не запускається:

- Причина може бути в тому, що картка не вставлена в слот;

5. З'являються про шпарко парності і зависання:

- Чи немає конфлікту з-за використання одного з каналів ПДП одночасно звуковою картою та іншим периферійним пристроєм;

- Чи відповідає призначений канал ПДП конкретної встановленої звуковий карті;

- Чи немає конфлікту з-за адрес портів введення-виведення;

- Чи використовується канал ПДП-1, для забезпечення сумісності з Sound Blaster;

6. Після підключення звукової карти перестав працювати джойстик:

- Чи не використовуються відразу два ігрових порту;

- Чи не занадто швидкодіючий комп'ютер для даної гри (деякі ігрові порти погано працюють з швидкодіючими комп'ютерами).

14.03.2012

2.2. Збір та комплексна перевірка обчислювальної системи.

Все різноманіття конструкцій РС можна звести до основних п'яти типів:

1) все в одному корпусі (All-On-Oncе) - старі комп'ютери з 8-бітовим CPU, такі як Apple, Commodore, Atary, Spectrum і т. п.;

2) портативні комп'ютери (LapTop, Note-Book і т. п.) з вбудованими плоским дисплеєм і клавіатурою;

3) РС з вбудованим дисплеєм на ЕПТ (TSR-80 моделей I-IV, Macintosh);

4) найпопулярніші до недавнього часу IBM PC / XT / AT і більшість їх клонів, мають системний блок у міцному корпусі, що підключаються окремо клавіатуру і монітор, який можна встановити на системний блок;

5) системний блок вертикальної конструкції, що встановлюється на столі (Mini Tower) або на підлозі (Big Tower), що звільняє місце на столі і забезпечує простий доступ до роз'ємів слота і плат.

Для розбирання та складання РС потрібно мати конкретне технічне керівництво (User Manual) для даного РС. Це заощадить багато часу і дозволить уникнути помилок і привнесених несправностей.

Інструкція з розбирання комп'ютера, від початку до кінця складається з кінцевого числа операцій, що виконуються послідовно. Потрібно розбирати тільки те, що потрібно для виявлення дефекту, або ремонту несправної частини. Більш широкий демонтаж - не тільки марна трата часу, а й джерело нових несправностей. Так що настійно рекомендується, незважаючи на простоту розбирання, знайти вказівки по розбиранню-складання даного конкретного комп'ютера в його технічному керівництві або довідковій літературі. У літературі можна знайти дуже детальний опис послідовності розбирання та складання більшості комп'ютерів, починаючи з РС / ХТ / АТ і закінчуючи РS / 2 моделей 60 і 80, до правил доступу до всіх компонентів - від карт в слотах, до блоків живлення, дисководів і SВ в цілому.

Сучасна конструкція системного блоку проста. Якщо зняти з нього кришку корпусу, або бічні стінки відкриється доступ до його внутрішніх компонентів.

На системній платі розміщені, і, в більшості своїй - припаяні, елементи обчислювача: CPU, FPU, модулі обрамлення мікропроцесора (Chip-Set). У спеціальних роз'ємах SВ, - модулі пам'яті SIMM, DIMM, а в панельках (Chip-Sockets) встановлюються іноді ІМС ROM BIOS, контролера клавіатури (типу 8042), CMOS-пам'яті. Для ранніх моделей РС-286, РС-386 і РС-486 в спеціальний роз'єм встановлювався математичний співпроцесор, а для деяких старих моделей РС-286, в Chip-Sockets встановлювався і набір окремих мікросхем оперативної пам'яті (RAM).

Не припаяні елементи можуть зніматися і встановлюватися і без спеціального інструменту, за допомогою невеликої шлицевой викрутки, хоча для полегшення зняття ІМС бажано мати спеціальний екстрактор, а для їх установки - спеціальне пристосування. Модулі пам'яті SIMM, DIMM встановлюються руками в їх роз'єми під кутом, потім піднімаються до вертикального положення і автоматично закріплюються відповідними клямками. Всі інші компоненти (карти адаптерів розширення) просто встановлюються в слот розширення системної шини на SВ і закріплюються гвинтом.

Інші компоненти ПС, такі як дисководи FDD, HDD, CD-ROM, вдвигаются по напрямних у конструктивний блок і фіксуються клямками, або гвинтами на бічних сторонах системного блоку. Для їх зняття і установки іноді потрібно зняти лицьову панель, або особові накладки, які закріплюються пружинними фіксаторами.

Після збірки обчислювальної системи необхідно перевірити її працездатність. Для цього потрібно ввімкнути комп’ютер, і перевірити працездатність всіх основних компонентів: оперативної пам’яті, жорсткого диску, відеокарти, блоку живлення та ін. Основні признаки того, що компю’тер вірно зібраний: індикатори пристроїв працюють, при завантаженні ОС, не видаються звукові та текстові повідомлення щодо помилок, система самовільно не перзавантажується.

Для вибору методу діагностики та визначення первинних і вторинних симптомів відмови необхідно вміти класифікувати несправність, тому що первинний відмову часто викликає цілий спектр відмов вторинних, що є наслідком первинного і затінюють причину несправності.

Запропонована класифікація охоплює помилки і відмови, викликані електронними вузлами системної плати, як найбільш складної частини РС, і може бути поширена на весь клон IBM PC.

З позиції апаратних і програмних засобів, які використовуються в РС, несправності поділяються на апаратні, програмні та апаратно-програмні.

Апаратні несправності, тобто несправності апаратних засобів, у свою чергу, поділяються на випадкові, м'які і жорсткі помилки.

До випадкових помилок відносять:

1) плаваючі помилки;

2) кориговані відмови;

3) некорректіруемие відмови (технічні аррестори).

Потенційно, будь-яка несправність, пов'язана з випадковими помилками, може призвести до жорсткої помилку. Випадкова помилка, що набула фактор стабільності і робить неможливою подальшу експлуатацію системи класифікується як жорстка, не коригується і потребує аналізу і діагностики несправності АПС. Нерідко, після корекції умов експлуатації ПС (температурно-кліматичні, вібраційні і т. д.), такі помилки зникають, але, після закінчення деякого часу, з'являються знову. Таким чином, це - не метод усунення помилок, і завдання інженера або техніка з ТО - навпаки, посилити умови експлуатації ПС на час діагностики, з метою виявлення помилки та виділення відмовив вузла. Найбільш неприємні відмови, пов'язані з факторами нестабільності і невизначеності - плаваючі помилки. Їх поява часто пов'язано:

1) з наявністю потужних джерел електромагнітного випромінювання, таких як:

- Зварювальне обладнання;

- Силові контактори;

- Щіткові електродвигуни;

- Дугові прилади;

- Мікрохвильові медичне обладнання;

- Рекламна світлотехнічна апаратура і т. п.;

2) з пошкодженням чи погіршенням параметрів контурів захисного заземлення. " Схемних земля" (або " логічна земля"), об'єднує за загального проведення кілька ПЕОМ, і якщо їх нульові потенціали сильно відрізняються, то це призводить до помітної різниці потенціалів між ними і освіти паразитних струмів в контурі: схемна земля - захисне заземлення;

3) з наявністю джерел механічних коливань, кінематичних переміщень, що, крім небезпечних для НЖМД прискорень, може бути причиною порушень електричних з'єднань в роз'ємах живлення, слотах розширення, панельках для установки ІМС (Chip Sockets) і т. п.;

4) з запиленістю приміщень, наявністю агресивного зовнішнього середовища, що викликає забруднення і окислення контактів роз'ємних з'єднань;

5) з розношеним або забрудненістю мережевих розеток і вилок підключення СВТ до мережі первинного харчування;

6) з перепадами температур, які завжди негативно впливають на всі компоненти ПЕОМ;

7) поява несправностей часто виникає після закінчення профілактики або модернізації системи. Причина подібних несправностей може полягати в неправильному, неуважному або непрофесійному виконанні цих робіт.

1. До апаратних несправностей, т. е. несправностей апаратних засобів, належать, наприклад, такі:

1) несправності енергопостачання в РС;

2) відмови компонент локальної шини;

3) відмови буферів шин каналів адреси і даних;

4) відмови вузлів підсистеми DRAM і кеш-пам'яті;

5) відмови карт розширення підсистем вводу-виводу;

6) відмови компонент вузлів обрамлення (обвески) CPU;

7) відмови вузлів підсистеми ROM BIOS;

8) відмови компонент клавіатури;

9) відмови вузлів та елементів аудіосистеми;

10) відмови вузлів розширення підсистем, розташованих на системній платі і т. д.

2. До програмних помилок належать:

1) помилки, пов'язані із завантаженням операційної системи;

2) помилки прогону користувальницьких програмних засобів (Soft Ware);

3) помилки, спричинені вірусного зараження пам'яті комп'ютера.

3. До апаратно-програмним помилок належать:

1) втрата або спотворення інформації в ROM BIOS, що призводять до порушень функцій обслуговування засобів введення-виведення;

2) втрата або спотворення інформації в CMOS-пам'яті, що призводять до перекручувань інформації про поточну апаратної конфігурації ПС;

3) втрата або спотворення інформації в регістрах портів підсистем вводу-виводу, що призводять до порушень інтерфейсу введення-виведення;

4) некоректна установка засобів конфігурації системи, що приводить до втрати обслуговування чи розпізнавання компонент ПС (не той тип дисководу, монітора, клавіатури, FPU і т. Д.)

15.03.2012

2.3. Проведення електричних, механічних та кліматичних досліджень.

Електричними дослідженнями є базові виміри і пошук несправностей. Для вимірів і пошуку несправностей використовують мультиметр.

Мультиметр - електровимірювальний прилад, що об'єднує в собі кілька функцій. У мінімальному наборі це вольтметр, амперметр і омметр.

Механічним дослідженням є вимір руху матеріальних об’єктівмі взаємодію між ними.

Кліматичним дослідженням є вимір температури, вологості і т.п. у приміщенні.

Температура має бути 23- 24°С, вологість 40-60%.

16.03.2012

2.4. Налагодження мережі

Сьогодні моїм завданням була настройка мережі Internet.

Для нормальної роботи VPN-з'єднання, через яке організований доступ до інтернету, необхідно відключити вбудований брандмауер Windows.

Щоб зробити це, відкрийте диспетчер служб: кнопка Пуск, пункт Настройка, пункт Панель управления, папка Администрирование, апплет Службы. Знайдіть серед служб ту, назва якої починаеться словом " Брандмауэр..", натисніть на ній правою кнопкою миші, і оберіть із меню пункт Свойства. У відчинившомуся діалозі в поле " Тип запуска: " оберіть варіант " Отключено", натисніть кнопку Применить внизу вікна, далі натисніть кнопку Стоп, дочекайтесь зупинки служби, і зачиніть вікно натиском кнопки ОК.

Поданий крок необов'язковий, але більша частина абонентів вважає його необхідним.

Подібно попередньому кроку, можна також відключити службу автоматичного оновлення Windows. Ця служба, на відміну від брандмауера Windows, не заважає нормальній роботі інтернет-з'єднання, але оновлення Windows відбувається через інтернет в довільні моменти часу, і об'єм цих оновлень може бути доволі значним; як наслідок, одного разу Ви можете помітити по сторінці статистики, що завантажили з інтернету мегабайт 100 в денний час, хоча точно пам'ятаєте що в цей час інтернетом не користувались - оце і є типовий " прояв" роботи автоматичного оновлення Windows.

Щоб уникнути таких непорозумінь - ми рекомендуємо Вам відключити службу автоматичного оновлення Windows, а якщо Ви забажаєте обновити свою систему - це можна зробити в інтерактивному режимі на спеціальному сайті, в зручний для Вас час. Щоб відключити службу автоматичного оновлення Windows, подібно попередньому кроку знайдіть службу, що називаеться " Автоматическое обновление" і в такому ж порядку відключіть та зупиніть її.Відчиніть папку мережевих підключень: кнопка Пуск, пункт Настройка, пункт Панель управления, апплет Сетевые подключения.

В залежності від налаштування представлення вікон, в ній Ви побачите або Создание нового подключения серед задач з лівого боку вікна, або значок Мастер новых подключений, що є одне і те саме. Запустіть цей майстер. В першому діалозі просто натисніть кнопку Далее.

У двох наступних діалогах оберіть із можливих ті пункти, в описі котрих звучить сполучення " VPN", і також натискайте Далее.

В наступному діалозі потрібно вказати ім'я для створюваного підключення - воно може бути довільним, назвіть его " Esphil Internet", і натисніть Далее.

Далі, потрібно вказати ім'я чи адресу комп'ютера, до якого (вірніше - через який) відбувається підключення. VPN-сервер в нашій мережі так и називається - " vpn" (без кавичок), вкажіть це ім'я і натисніть Далее.

Наступний діалог - останній, повідолмляючий про завершення роботи майстра. Поставте тут " галочку", щоб додати значок підключення до інтернету на робочий стіл, и натисніть кнопку Готово.

Створене підключення негайно відчиниться, запрошуючи Вас ввести реквізити Вашого інтернет-підключення. Введіть з реєстраційної карти, яку Ви отримали після заключення договору, ім'я користувача (на карті звучить як " Ваш логін на вхід в мережу") і пароль (на карті - " Ваш пароль на вхід в мережу").

Поставте, якщо потрібно, " галочку" щоб зберегти введені ім'я та пароль (щоб не набирати їх щоразу при підключенні знову з реєстраційної карти), і натисніть кнопку Свойства.

На закладинці " Общие" властивостей створеного підключення переконайтесь в тому, що " галочка" " Сначала набрать номер..." не встановлена.

На закладинці " Параметры" змініть число повторень набору номера на 999, встановіть інтервал між повтореннями рівным 3 секундам, і встановіть " галочку" " Перезвонить при разрыве связи".

На закладинці " Безопасность" приберіть " галочку" " Требуется шифрование данных."

На закладинці " Сеть" зніміть " галочки" із всіх компонентів, крім " Протокол Интернета (TCP/IP)."

Остання закладинка, " Дополнительно", ніяких змін не потребує.

Натисніть кнопку ОК - діалог налагодження з'єднання повинен зникнути, а саме з'єднання, якщо Ви все вірно зробили - автоматично підключитись.

Після виконання підключення в системному треї (біля годинника) з'явиться значок підключення у вигляді двох мигаючих моніторов (мигання одного з них показує прийом даних через з'єднання, другого - відповідно передачу). Клік правою кнопкою миші по цьому значку викличе меню, в якому Ви можете продивитись стан підключення (продовженність сесії, об'єм переданих та прийнятих даних), і, якщо необхідно - відключитись від интернету вибором пункту " Разъединить".

Налагодження інтернет-підключення на цьому закінчено.

19.03.2012

3.1. Тестова перевірка обчислювальних машин і периферійних пристроїв.

Ремонт ПЕОМ, в загальному випадку, полягає:

1) в аналізі симптомів відмови;

2) у попередньому тестуванні;

3) у скороченні апаратної і програмної конфігурації ПС, для виділення відмовив пристрої;

4) в поглибленій діагностиці несправного пристрою, для локалізації місця виникнення несправності, до вузла або компоненти схеми;

5) у заміні відмовив вузла, компоненти, або відновлення працездатності схеми усуненням дефекту в монтажі, роз'ємному з'єднанні і т. д.

Таким чином, ремонт НД більш ніж на 9 / 10 складається з діагностики АПС і складається з п'яти етапів:

1) аналіз ситуації відмови;

2) тестування;

3) ремонт;

4) тестування після ремонту;

5) відновлення робочої конфігурації і перевірка функціонування.

При виконанні роботи з діагностики несправностей рекомендується:

1) детально документувати роботу;

2) передбачити одну зі схожих за симптомами несправність (ідентифікувати несправність);

3) виділити несправність приладу (інтерпретувати вид помилки);

4) скористатися, якщо можливо, еталонною таблицею станів ПС;

5) виділити несправну компоненту у пристрої;

6) якщо симптомів кілька, - класифікувати їх на первинні і вторинні (залежні від первинних).

Процес пошуку несправностей.

На етапі аналізу ситуації слід:

1. проаналізувати, в якому режимі роботи АПС, при виконанні якої програми і в якому місці програми відбулася відмова;

2. зафіксувати симптоми несправності:

1) стан індикаторів РС,

2) повідомлення програми (диспетчера, ОС, оболонок і т. д.),

3) звукові сигнали, штатні та позаштатні;

3. спробувати перезапустити програму;

4. перезавантажити систему (" теплий" рестарт, або " холодний" старт);

5. уважно переглянути, як проходять рестарт, POST-контроль;

6. перевірити параметри АПС в CMOS-пам'яті, за допомогою процедур SETUP;

7. вимкнути ЗС, перевірити якість з'єднань кабелів інтерфейсів, підключення живлення, температурний режим всіх ІМС (навпомацки), ступінь забрудненості плат;

8. якщо POST-програма не виконується, перейти до локалізації компоненти, використовуючи відео-або аудіо-коди, що повідомляються POST-програмою;

9. якщо POST-програма виконується, - перейти до тестової діагностики ПС;

Ефективний пошук несправностей в устаткуванні СВТ вимагає дедуктивного методу міркувань для виділення головної проблеми.

Проводячи аналіз ситуації, потрібно постаратися зрозуміти:

1) причину несправності і її тип;

2) зв'язати причину несправності з первинної компонентою ЗС, викликає подібний тип несправностей;

3) провести аналіз роботи виділеного вузла, використовуючи його функціональну схему;

4) припустити ймовірний джерело помилки;

5) записати розташування карт контролерів у слотах, схему підключення кабелів, положення перемичок і перемикачів на контролерах, картах розширення і системної плати;

6) перевірити, чи проблема несправність після:

- Встановлення іншого контролера в слот розширення (реконфігурація ПС);

- Підключення до контролера додаткового периферійного пристрою;

- Перевстановлення конфігурації периферійних пристроїв на контролерах, периферійних пристроях, системної платі.

Якщо помилка виникла внаслідок реконфігурації АПС, то слід перевірити правомірність проведених підключень і переустановлень, користуючись керівництвом користувача (User Manual) контролера, периферійного пристрою, системної плати.

При можливості, корисно порівняти установки і підключення таких же пристроїв на інший, аналогічної АПС.

Якщо все було підключено вірно, - повернути ПС у вихідний стан: вимкнути тільки що встановлене ПУ і / або контролер і знову перевірити працездатність НД

Якщо помилка залишилася, значить, компонента визначена невірно, і треба повторити аналіз по пунктах 1) - 4).

Якщо помилка усунулася, слід по-черзі заміняти елементи вузла на свідомо справні в наступному порядку:

- Периферійне устаткування, що відноситься до виділеної підсистемі (дискова, VIDEO, комунікації, маніпулятори і т. д.), звертаючи увагу на їх конфігурування;

- Кабельні з'єднання (не сплутати підключення шлейфів: виділена кольором жила плоского шлейфу підключається до першого контакту роз'єму);

- Контролер, звертаючи увагу на встановлену конфігурацію відповідно до типу, обсягу буферної пам'яті і т. д. принтера, маніпулятора, дисководу і т. п.

Якщо помилка залишилася, значить, справа не в апаратній, а в програмній конфігурації:

- Драйвер не відповідає даному конкретному пристрою;

- Конфлікт драйверів;

- Конфлікт запитів переривань;

- Перетин областей векторів переривань в DRAM

і слід ретельно перевіряти програмну конфігурацію РС при введенні нового обладнання. При виявленні невідповідності - відкоригувати програмну конфігурацію АПС.

На етапі тестування потрібно виконати:

1. запуск тест-програми, найбільш підходящою за складом і можливостям, до виділеного пристрою або компоненті АПС;

2. уточнити місце виникнення ПЕРВИННОЇ несправності;

3. для визначення характеру первинної помилки, провести поглиблену діагностику виділеної компоненти, підсистеми, пристрої;

4. розібратися в логіці роботи несправного вузла;

5. підготувати програмний матеріал для поглибленої, детальної перевірки несправного вузла:

1) підібрати програму поглибленого тестування;

2) виділити необхідний фрагмент програми для його тестування;

3) написати приклад програми, що виділяє дану несправність (можна використовувати налагоджувальну програму DEBUGGER, що дозволяє програмувати на мові Асемблер) і перевіряти його проходження, трасування і т. д.);

6. виключити з роботи з діагностики всі пристрої, вузли, компоненти, що не беруть участі в роботі тестового вузла;

7. запустити підготовлену програму, або приклад роботи даного вузла;

8. перевіряти роботу вузла по компонентах, використовуючи необхідну КІА і КВП (логічний пробник, тестер, осцилограф, логічний аналізатор і т. д.);

9. виділити несправну компоненту вузла (ІМС, ЕРЕ і т. п.);

10. визначити причину виникнення несправності;

11. прийняти рішення за способом усунення несправності:

1) заміна ІМС, ЕРЕ і т. д.;

2) відновлення контакту;

3) відновлення схеми з'єднань і т. п.

На етапі РЕМОНТУ виконується власне ремонт виділеного вузла, з дотриманням всіх вимог персональної електробезпеки та безпеки ремонтованої апаратури (відключення РС від мережі живлення, витяг вузла із конструктиву, робота низьковольтним паяльником з заземленим жалом, прийняття засобів захисту апаратури від статичної електрики і т. д.).

На етапі ПЕРЕВІРКИ ПІСЛЯ РЕМОНТУ потрібно:

1. візуально переглянути відремонтований вузол на відсутність механічних пошкоджень компонент;

2. переглянути під лупою відсутність замикань (перемичок з припою) між висновками замінних компонентів і обривів друкованих провідників поблизу місця ремонту;

3. низьковольтним тестером або мультиметром перевірити відсутність замикань з харчування відремонтованого вузла (застосовувати тестер з напругою понад 1, 5 вольт небезпечно для ІМС);

4. поставити відремонтований вузол на місце в систему;

5. запустити програму перевірки роботи даного вузла (як на етапі тестування).

На етапі ВІДНОВЛЕННЯ РОБОЧОЇ КОНФІГУРАЦІЇ потрібно:

1. відновити, порушену на другому етапі, вихідну апаратну конфігурацію АПС;

2. прогнати тест-програму перевірки-діагностики відремонтованого пристрою;

3. протестувати АПС, прогоном тест-програм в цілому, разом з периферією;

4. запустити контрольне виконання робочої програми в тому режимі, в якому була виявлена несправність;

5. докладно записати в журналі Технічного обслуговування:

- Коли і ким був виявлений дефект;

- Зовнішній прояв дефекту, в якому режимі роботи АПС він виявляється;

- Ким і які заходи були прийняті для його усунення;

- Результати ремонту, ким і коли він був виконаний;

6. зробити відмітку про ремонт у формулярі і здати АПС користувачеві.

Для перевірки системи я використовувала наступні програми “ BurnInTest, AIDA-32, PC Wizard, WINCheckit, Sandra -2000.”.

20.03.2012

3.2. Перевірка функціонування операційних систем.

Для гарного функціювання ОС її необхідно підтримувати в належному стані, в цьому допомагають:

Вбудовані утиліти системи

Перевірка (сканування) диска

Перше, чим варто займатися досить регулярно, - проводити сканування вашого жорсткого диска на предмет помилок. Перейдемо безпосередньо до утиліти.

Перевірку диска можна запустити декількома способами: традиційно - вибравши в меню " Програми - Стандартні - Службові - Перевірка диска" або ж зазначивши необхідний розділ жорсткого диска в Провіднику, клікнути на ньому правою кнопкою миші, в меню вибрати " Властивості", а потім " Сервіс " - там ви побачите необхідний пункт.

Після того, як ви натиснете кнопку " Перевірка диска", перед вами з'явиться вікно.

В полі нагорі відображаються диски (їх розділи, якщо ваш жорсткий диск розбитий на кілька частин), які треба відзначити мишкою, щоб почати перевірку. Можна вибрати як один розділ, так і всі диски відразу або частково, користуючись звичайною операцією виділення декількох об'єктів, утримуючи ліву кнопку миші. Загалом, діяти так само, як і при виділенні файлів в Провіднику. Перевірки поділяються на стандартну і повну (з тестуванням поверхні диска). У багатьох випадках буде досить стандартної перевірки, тому що сканування поверхні диска великої місткості займає досить довгий час. Та й можливість виникнення фізичного пошкодження досить мала, якщо тільки ви не б'єте ваш системний блок ногою або роняєте на підлогу досить регулярно. Однак перед тим, як переходити до перевірки диска, подивіться, не відзначена чи галочкою опція " Виправляти помилки автоматично". У більшості випадків корисно тримати цю опцію включеною, це позбавить вас від необхідності підтверджувати виправлення помилки кожен раз, як тільки вона виявляється програмою.

Наступним дуже важливим пунктом при обслуговуванні операційної системи є дефрагментація жорстких дисків.

Дефрагментація - це процес упорядкування розрізнених частин файлів на жорсткому диску.

З чим пов'язана фрагментація файлів?

Справа в тому, що в міру надходження інформації (збереження, копіювання, переміщення) дані зберігаються не пачками (цілими файлами), а шматочками. Як тільки на жорсткому диску є вільне місце, то відбувається запис даних, якщо наступний ділянку диска зайнятий, то відбувається запис шматочка файлу на наступному вільній ділянці жорсткого диска. В результаті кожен файл на диску лежить не цілком, а шматочками.

При зверненні програми або утиліти до файлу відбувається його зчитування. А оскільки він розкиданий по диску, то потрібно більше часу, щоб його вважати. Це викликає сповільнену роботу комп'ютера.

Також часто буває, що при запуску будь-якої гри або потужної програми, комп'ютер працює повільно, хоча системні вимоги підходять. Але не варто забувати, що потужні програми вимагають багато оперативної пам'яті. Як відомо, оперативна пам'ять комп'ютера володіє дуже великим швидкодією. При нестачі оперативної пам'яті відбувається запозичення пам'яті на жорсткому диску - так званому файлі підкачки. Швидкодія жорсткого диска нижче, ніж оперативної пам'яті. У результаті швидкість роботи знижується, система веде себе " неповоротко", " підвисає".

Особливо важливо регулярно проводити дефрагментацію жорсткого диска, на якому встановлені файли операційної системи. Це важливо тому, що при роботі комп'ютера операційна система Windows постійно звертається до системних файлів і файлів програм. Якщо вони сильно фрагментовані, то значно знижується швидкодію системи. Неважко помітити, що після переустановлення операційки, відчувається значне збільшення швидкодії і " чуйність" системи в цілому.

21.03.2012

3.3 Виявлення несправних вузлів та елементів. Усунення несправностей комп’ютерних мереж.

Мережа – це сукупність об'єктів, що утворюються пристроями передачі і обробки даних. Міжнародна організація по стандартизації визначила обчислювальну мережу як послідовну біт-оріентировану передачу інформації між пов'язаними один з одним незалежними пристроями.

Несправність обладнання. Коммутатор («хаб» або «світч» -- останній мати переважно) часто буває причиною неполадок. Наприклад, часто на ньому «вигорають» якісь порти, щоб виявити несправність, перевірте наявність фізичного з'єднання з палаючим індикаторами на платах і комутаторах, спробуйте переставити кабелі. Коммутатор, як і всі мережеве обладнання, боїться грози - використовуйте для захисту нетпротекти. Не любить він і нестабільного живлення - тут іноді допомагає перезавантаження. Іноді в комплекті з обладнанням йдуть діагностичні утиліти від виробника пристрою - можна ними скористатися. Ідеально, звичайно, мати запасний хаб для оперативної перевірки працездатності основного і його заміни. Врахуйте тільки, що бувають випадки, коли повністю справні пристрої чомусь недолюблюють один одного і відмовляються працювати разом - наприклад, дешевий хаб не працює з деякими конкретними мережевими картами.

Перевірку працездатності мережевої карти можна легко здійснити, переставивши її на інший ПК, на якому мережа працює нормально. Зрозуміло, драйвера для неї повинні бути встановлені найсвіжіші, відповідні встановленої операційній системі, перемички на мережевої карти (якщо такі є) встановлені вірно (включений режим Plug-and-play). Відкрийте Менеджер Пристроїв і переконайтеся, що ОС не сигналізує про несправність пристрою або конфлікті переривань та адрес вводу-виводу. Бажано, щоб IRQ 15 не діставалося мережного адаптера - деяким вона не подобається. Поставте мережеву карту в інший PCI-Cлот (він повинен бути bus master - перевірте це за інструкцією материнської плати), перевірте, що у плати хороший контакт з PCI-роз'ємом. До речі, для невеликої мережі зручно настроїти, щоб переглянути мережу, встановивши всі комп'ютери в одній кімнаті і з'єднавши їх тимчасовими короткими проводами - нерідко це рятує дуже багато часу.

При з'ясуванні причин збою один з основних інструментів - консольна програма ping.exe. Вона дозволяє отримати інформацію про працездатність безпосередньо самої мережі, переконатися, що немає обривів кабелю і працює стек TCP/IP. У командному рядку введіть команду PING 192.168.0.1, після виконання якої ви довідаєтеся, за який час запущені вами пакети досягли машини з зазначеним IP-адресою і повернулися назад. Якщо час відгуку великий, то, швидше за все, є апаратні проблеми - неякісний або занадто довгий кабель, наведення, перегини і т. п. Виконайте ту ж операцію з усіма IP вашої мережі, щоб виявити всі проблемні ділянки. «Пінговать» комп'ютери можна не тільки по їх IP, а й на ім'я в робочій групі або домені. Якщо ж не працює «Пінгування» власного ПК: PING 127.0.0.1, то проблема в локальній ОС і стеку протоколу TCP/IP.

Якщо ви хочете дати доступ до папок багатьом користувачам, то в Windows XP можна в діалозі «Керування комп'ютером» (Computer Management) розблокувати обліковий запис гостя, але з точки зору безпеки це не найкращий варіант. Крім того, в Windows XP запустите діалог «Панель управління» - «Адміністрування» -- «Локальна політика безпеки» - «Параметри безпеки» - «Локальні політики»-«Призначення прав користувача»(Local Security Settings - Local Policies - User Right Assignment) і, натиснувши на рядку «Відмова в доступі до комп'ютера з мережі»(Deny access to this computer from the network), видаліть з списку заблокованих користувачів обліковий запис Гостя. Також перевірте параметр Access this computer from the network та інші настройки безпеки - Можливо, на вашій машині просто встановлені такі політики безпеки, які не дозволяють встановити з'єднання. Зверніть увагу на права доступу в властивості «Розшарені» папок і файлів - можливо, заборона встановлена саме там. Активуйте функцію «NetBIOS через TCP/IP» в настройках з'єднання і запустіть службу «Оглядач комп'ютерів» на кожному комп'ютері в складі робочої групи.

Спробуйте також тимчасово відключити або видалити встановлений фаєрвол, який може не давати доступ з мережі до вашого ПК або конфліктувати з деякими прикладними програмами. Вимкніть вбудований в Windows XP фаєрвол.

22.03.2012

3.4. Ведення експлуатаційної документації.

При купівлі ПК, його комплектуючих або інших пристроїв, додається пакет документів:

1. Інструкція з експлуатації

2. Гарантійний талон

3. Технічний паспорт

Інструкція містить правила користування, а якщо це компонент ПК, тоді правила його встановлення та налагодження.

Технічні характеристики містяться у технічному паспорті. Такі як габарити пристрою, напруга живлення, споживчий струм.

Гарантійний талон містить:

• назву організації продавця;

• найменування виробу;

• серійний номер;

• срок гарантії;

• печатка продавця;

• гарантійні зобов΄ язання.

23.03.2012

4.1. Етапи інсталяції операційних систем

Сам процес установки складається з наступних етапів:

· копіювання файлів операційної системи на жорсткий диск;

· визначення конфігурації комп'ютера за допомогою системи автоматі чесанням налаштування Plug and Play;

· первинне налаштування всіх програмних модулів (драйверів вуст ройств), що входять до складу встановлюваної операційної системи. Дані про налаштування беруться із спеціальних файлів, що поставляються з ді стрібутівом. Надалі всі налаштування доступні користувачеві для зміни;

· після закінчення первинного налаштування здійснюється перезавантаження, після чого операційна система готова для використання.

В процесі установки операційної системи вам буде задана низка запитань, які можуть вплинути на зручність роботи з комп'ютером надалі, цьому трохи зупинимося на найбільш важливих аспектах. По-перше, програма установки обов'язково перевіряє жорсткий диск на наявність на нім помилок (звичайно, якщо ви не відключили дану функцію). При цьому особливо довго система може перевіряти ті диски, на яких є велика кількість невеликих за розміром файлів, наприклад картинок у форматі JPG. Якщо є така можливість, то на період установки краще відключити всі додаткові диски, вони лише уповільнюватимуть процес установки.

Наступний етап — вибір каталогу установки, а за наявності декількох дисків, то і диска, на якому розташовуватиметься робочий каталог Windows. При цьому слід дотримуватися наступних правил:

ім'я каталогу не має бути дуже довгим, а також не повинно складатися з російських символів;

чимала кількість вірусів може працювати лише з каталогом під назвою WINDOWS, тому яке-небудь інша назва, наприклад, WIN обереже вас від дії даної категорії комп'ютерних вірусів. Тим паче, що після цього ви зможете вільно побачити, що на комп'ютері " хтось оселився", оскільки такі віруси зазвичай самі створюють каталог WINDOWS, а вже потім розміщують в нім свій програмний код. Вам буде досить уручну видалити каталог і забути про небезпеку;

краще розташовувати робочий каталог операційної системи на найшвидшому диску, оскільки це впливатиме надалі на загальну продуктивність ПК.

При запиті імені користувача і назви організації слід дотримуватися все тих же правил — ім'я не має бути дуже довгим і повинно складатися лише з латинських символів або хоч би цифр. Інакше вам не уникнути ряду збоїв, коли встановлювані програми не можуть працювати коректно з кирилицею. Якщо на вашому комп'ютері встановлена мережева плата, то при запиті мережевого імені і імені робочої групи можна ввести практично будь-яку назву, оскільки згодом все це легко змінюється. Хоча якщо ваш комп'ютер вже підключений до локальної мережі, то краще відразу ввести правильні імена, що значно зменшить час налаштування комп'ютера для роботи в мережі. Завантажувальний диск можна не створювати, навіть якщо система наполегливо його пропонує створити. Річ у тому, що функціональність такого диска зазвичай залишає бажати кращого, тим більше що у вас вже є завантажувальний диск, з якого ви запустили комп'ютер перед початком установки. Приблизно те ж саме можна сказати і з приводу пропозиції зберегти [ старі системні файли. Зазвичай встановлюють заново систему при виникненні збоїв в її роботі, так що зберігати старі системні файли великого сенсу немає.

26.03.2012

4.2. Робота в різних операційних системах

При проходженні практики я ознайомилась з основними операційними системами Windows та Linux.

Операційна система - комплекс взаємопов'язаних системних програм, призначення якого - організувати взаємодію користувача з комп'ютером і виконання всіх інших програм.

Операційна система виконує роль сполучної ланки між апаратурою комп'ютера і виконуваними програмами, а також користувачем.

Найбільшою популярністю у світі користуються операційні системи фірми Microsoft. Їх частка складає 95% серед всіх операційних систем.

Найбільш стійкі системи цієї фірми засновані на технології NT (Windows NT/2k/XP/Vista/Seven). В останні шість років зростає популярність операційної системи під назвою Linux.

Всі перераховані операційні системи є багато користувачів багатозадачними. У них широко розвинена підтримка мережі, захист даних і безліч інших однакових функцій. У результаті цього в них збігаються області інтересів щодо споживача, що й послужило основою конфлікту розгорівся як між прихильниками ОС, як і між їхніми творцями.

Особливу увагу на ОС Windows я загострювати не буду, тому що практично будь-який, хто користується комп'ютером, напевно використовує в якості своєї настільної операційної системи Windows. А ось з ОС Linux знайомі не всі, тому я розгляну цю ОС ближче.

Linux - багатозадачна і розрахована на багато користувачів операційна система для освіти, бізнесу, індивідуального програмування. Linux належить до сімейства UNIX-подібних операційних систем.

Linux спочатку був написаний Линусом Торвальдсом, а потім поліпшувався незліченною кількістю народу у всьому світі. Він є клоном операційної системи Unix, однією з перших потужних операційних систем, що розробляються для комп'ютерів, але не безкоштовною. Але ні Unix System Laboratories, творці Unix, ні Університет Берклі, розробники

Berkeley Software Distribution (BSD), не брали участь у його створенні. Один з найбільш цікавих фактів з історії Linux'а - це те, що в його створенні брали участь одночасно люди з усіх кінців світу - від Австралії до Фінляндії - і продовжують це робити досі.

Спочатку Linux розроблявся для роботи на 386 процесорі. Одним з перших проектів Лінуса Торвальдса була програма, яка могла перемикатися між процесами, один з яких друкував АААА, а інший - вввв. Згодом ця програма виросла в Linux. Правильніше, правда буде сказати, що Лінус розробив ядро ОС, і саме за його стабільність він відповідає.

Linux підтримує більшу частину популярного Unix'овского програмного забезпечення, включаючи графічну систему X Window, - а це величезна кількість програм, але варто підкреслити, що Linux постачається АБСОЛЮТНО БЕЗКОШТОВНО. Максимум, за що доводиться платити, так це за упаковку і CD, на яких записаний дистрибутив Linux.

Дистрибутив - це сама ОС + набір пакетів програм для Linux. Варто також згадати, що все це поставляється з вихідними текстами, і будь-яку програму, написану під Linux, можна переробити під себе. Це ж дозволяє перенести будь-яку програму на будь-яку платформу - Intel PC, Macintosh. До речі, все описане вище вийшло завдяки Free Software Foundation, фонду безкоштовних програм, який є частиною проекту GNU. І саме для цих цілей була створена GPL - General Public License, виходячи з якої Linux - безкоштовний, як і весь софт під нього, причому комерційне використання програмного забезпечення для Linux або його шматків заборонено.

Крім описаного вище, Linux - дуже потужна і стабільна ОС.

1. " Звичайно, альтернативи Windows є. Але якщо ви бажаєте займатися бізнесом, вам не обійтися без MS Word, Excel і т. д.", - Кім Картні, оглядач сайту MSNBC.

У світі Linux існують як мінімум 4 проекти, які поставили за мету створення офісних додатків. Це Applixware Office, GNOME Workshop,

KOffice і StarOffice. Всі вони вже здатні працювати з готовими RTF-і DOC-файлами, а також зберігати документи у більш розумних, компактних форматах без втрати функціональності.

2. " Linux не представляє для Windows загрози, оскільки сучасній операційній системі необхідно підтримувати орієнтовані на бізнес програми, а Linux таких додатків не має", - Ед Мут, менеджер одного з підрозділів Microsoft.

Ось невеликий перелік додатків під Linux, доступних, як правило, вільно і безкоштовно: бази даних: IBM DB2, Informix, Oracle 8, Sybase SQL Anywhere; графічні редактори: CorelDraw 9, GIMP; електронні таблиці: Wingz, Gnumeric; багатокористувацькі програми: Lotus Notes Domino Server, Novell Directory Services; сумісні з ICQ Internet-пейджери: licq, kicq, GnomeICU, micq...

3. " Під Linux немає можливості запускати програми Windows, такі, як Word і Excel, а я без них жити не можу", - сотні тисяч користувачів.

Існує чимало емуляторів Windows в середовищі Linux: Citrix MetaFrame,

Mainsoft's MainWin, TreLOS Win4Lin, VMWare, WINE... Вони різні за функціональними можливостями: одні забезпечують роботу програм для

Windows 9x; інші здатні запускати ще й продукти для Windows NT/2000.

Є, втім, і складність у цьому напрямку -- відсутність підтримки

DirectX. І хоча гри під OpenGL чудово під Linux запускаються, про більшість найсучасніших ігор, які випускаються в розрахунку на

DirectX, користувачі Linux поки лише мріють. Проте, за заявами розробників, ця проблема може бути незабаром подолана.

4. " Вірусів під Linux дуже мало або зовсім немає тому, що ця система не поширена. Варто їй вийти на рівень хоча б 10% від поширеності Windows, і ми побачимо масу шкідливих програм для

Linux! " - Безліч переляканих користувачів.

Принципова відмінність Linux від Windows у сенсі роботи з обліковими записами користувачів полягає в тому, що в Linux у кожного файлу є атрибут володіння. Тобто кожен файл належить будь-якому конкретному користувачу, зареєстрованому в системі, і одній групі користувачів: скажімо, користувачеві vasya групи students. У той же час управлінням системою займаються програми, що належать в основному адміністратор - root і його ж групи, root. Таким чином, якщо навіть vasya завантажить собі в домашню директорію гіпотетичний шкідливий код і спробує його виконати, виконуватися такий код буде саме з привілеями користувача vasya. І тому він не зможе зашкодити або замінити файли, що належать root, тобто завдати шкоди функціональності системи в цілому. Це, звичайно, спрощене пояснення, але в цілому воно вірно відображає картину. Звичайно, побачивши, що запущене їм програма видає повідомлення про неможливість щось там зробити, vasya може (якщо комп'ютер належить йому) переключитися в режим root і виконати код як суперкористувач - але в цьому випадку вже, вибачте, медицина безсила.

Нікуди не дінешся: за зміцнення систему безпеки доводиться платити підвищенням рівня підготовки користувачів Linux - якийсь відблиск їх елітарності залишається до цих пір.

Ще кілька років тому Linux не можна було назвати системою для початківців юзерів. Навіть установка дистрибутиву вимагала певних знань, і тому поставити Linux на свій комп'ютер міг не кожен. І це

- не кажучи вже про те, що тільки що встановлена система вимагала налаштування і редагування різних скриптів, а для цього потрібні вже більш глибокі знання.

Сьогодні все набагато змінилося, і OS Linux стала набагато дружні до починаючим користувачам. Тепер інсталяція дистрибутивів стала графічної та зручною, і, що найголовніше, програма інсталяції в більшості випадків сама розпізнає те, що треба для правильної конфігурації та налаштування системи! Встановити Linux стало дуже просто. Здавалося б, і після встановлення все зрозуміло - основні дії в графічному середовищі інтуїтивно зрозумілі для користувачів

Windows, те ж саме Start Menu, в ньому ярлички для додатків, що залишається тільки запускати прийдуть програми і працювати. Але навіть після запуску самої основної програми - переглядача файлової системи починаєш розуміти, що все-таки перебуваєш не в звичній OS, а в зовсім іншому світі - світі Unix... Тепер ми підійшли до головної думки: Linux - це операційна система, дуже істотно відрізняється від Dos, Windows і взагалі всіх OS від Microsoft. Так що, якщо ви все життя працювали тільки в OS від M $, і хочете перейти на Linux, то спочатку буде не складно, а дуже складно! Справа навіть не в тому, що Linux дуже складна система - просто це ІНША система.

27.03.2012

Налаштування системних програм.

Під час проходження практики я користувався наступними системними програмами: Редактор реестра, Оптимізація властивостей системи та інші. Далі я напишу які дії я виконував у програмах.

Що ж можна змінити в системному реєстрі:

Відключити Dr.Watson - відладник, який за замовчуванням запускається при кожному збої в роботі. Щоб його відключити, треба запустити редактор реєстру: нажати на клавіатурі кнопку «Windows» (зазвичай з зображенням віконця, знаходиться в нижньому ряду між кнопками Ctrl і Alt) та утримуючи її натисніть кнопку «R» («К» в українській розкладці). Або в меню " Пуск" виберіть пункт " Выполнить". У лівому нижньому куті екрану відкриється вікно запуску програм. Напишіть у ньому regedit і натисніть кнопку «ОК».

В лівій частині редактора реєстру йдемо наступним шляхом:

«HKEY_LOCAL_MACHINE» - «SOFTWARE» - «Microsoft» - «Windows NT» - «CurrentVersion» - «AeDebug», знаходимо там параметр «Auto» (з'явиться у правій частині редактора р

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Календарный график подготовки выпускной квалификационной работы | Для студентов. проходящих преддипломную практику




© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.