Формування особистості підлітків

ВСТУП

Актуальність. Нагальною проблемою нашого часу залишається формування творчої людської особистості, а для цього необхідно надати освітньо-виховному процесу чітко визначеного соціально-виправданого напрямку. Особливо болючі питання щодо цього виникають у підлітковому та юнацькому віці, який часто і, мабуть, небезпідставно, вважають кризовими, критичними, оскільки саме в цей період відбуваються досить істотні якісні зрушення у розвитку особистості. У цей віковий період найбільш імовірні конфлікти між більш-менш сформованими настановленнями «Я» та безпосереднім досвідом людини. Така невідповідність може виникнути в таких випадках, коли «Я-концепція» (уявлення про себе) переважно зумовлена цінностями та уявленнями інших людей. Особистості необхідна правильна самооцінка, яка формується найінтенсивніше у підлітковому віці. Процес формування свого «Я» породжує потребу в самовираженні, в апробації своїх життєвих сил та можливостей.

Таким чином, сказане вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Проблема самооцінки особистості є однією з найбільш досліджуваних у пснхолого-педагогічнін теорії, але при цьому менш розглянутим є питання про вікові особливості формування самооцінки молодших школярів.

Серед вчених, що вивчали проблему самооцінки, можна назвати як зарубіжних так і вітчизняних: Б. Анаиьєва. Л. Виготського. О. Спіркіна, Г. Костюка, В. Століна, К. Левіна, А. Маслоу. К. Роджерса та інші.

Гіпотеза: особливості розвитку самооцінки у сучасних підлітків проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб‘єктивних якостей конкретної людини.

Об’єкт: особистість підлітка.

Предмет: розвиток самооцінки в підлітковому віці.

Мета роботи: дослідити роль самооцінки в процесі формування особистості підлітків.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Проаналізувати процес формування особистості підлітків

2. Проаналізувати різні підходи до визначення поняття самооцінка

3. Визначини причини заниженої та завищеної самооцінки.

4. Експерементально визначити вплив самооцінки на формування якостей підлітка.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Формування особистості підлітків

Проблемою формування особистості підлітка протягом багатьох років займається Д. І. Фельдштейн. Дослідження, проведені під його керівництвом, показують, що перехід від дитинства до дорослості протікає, як правило, гостро і часом драматично, в ньому найбільш опукло переплетені суперечливі тенденції соціального розвитку. З одного боку, для цього складного періоду показові негативні прояви, дисгармоничность особистості, згортання і зміна усталених інтересів дитини, протестуючий характер його поведінки по відношенню до дорослих. З іншого боку, підлітковий вік відрізняється і масою позитивних факторів - зростає самостійність дитини, більш різноманітними і змістовними стають всі відносини з іншими дітьми та дорослими, значно розширюється й істотно змінюється сфера його діяльності, розвивається відповідальне ставлення до себе і до інших людей і т. д. Головне, даний період відрізняється виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується його свідоме ставлення до себе як члену суспільства [13].

Д. І. Фельдштейн показав, що центральним в особистості підлітка є активне прагнення до заняття нової соціальної позиції, усвідомлення свого Я і затвердження в дорослому світі. При цьому мова йде не про бажання підлітка наслідувати дорослим людям, а про те, що він жадає долучитися до їх справ і відносин; у нього з'являється почуття соціальної відповідальності як можливість і необхідність відповідати за себе і за інших на рівні дорослої людини. Якщо дошкільник грає в дорослого, молодший школяр наслідує йому, то підліток ставить себе в ситуацію дорослого в системі реальних відносин [13].

Виступаючи як важливий етап становлення особистості, підлітковий вік представляє разом з тим не одноразовий акт, а складний етап у процесі особистісного розвитку, що відрізняється равноуровневих характеристиками соціального дозрівання [14].

Рівень соціальних можливостей підлітка, умови і швидкість його соціального розвитку співвіднесені з осмисленням підлітком себе і своєї приналежності до суспільства, ступенем вираженості прав і обов'язків, рівнем оволодіння світом сучасних речей і відносин, насиченістю далеких і ближніх зв'язків, їх дифференцированностью. У міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості бачення себе в суспільстві, сприйняття суспільства, ієрархії громадських зв'язків, змінюються його мотиви і ступінь їх адекватності суспільним потребам [13].

Поряд з самооцінкою, важливим механізмом самосвідомості виступає особистісна рефлексія, що представляє собою форму усвідомлення підлітком як свого внутрішнього світу, так і розуміння внутрішнього світу інших людей. І, нарешті, значущим показником соціального розвитку виступають інтереси зростаючих людей, в яких виражається спрямованість особистості, її інтелектуальна і емоційна активність [13].

Д. І. Фельдштейн стверджує, що процес розвитку дитини в підлітковому віці має різні рівні соціального дозрівання, що фіксуються в послідовних стадіях становлення особистості. Цей процес відрізняється складними зрушеннями, переривчастістю тенденцій, глибокої диференціацією і розшаруваннями. Водночас чітко проявляється особлива пластичність і Сензитивність певних стадій цього важливого періоду онтогенезу до соціального розвитку, формуванню особистісного самовизначення зростаючих людей [13].

Перша стадія підліткового періоду характеризується тим, що вже на рубежі між 9 і 10 роками з'являється тенденція дитину до самостійності і потреба у визнанні цієї його самостійності в дорослому світі і суспільстві, яке усвідомлюється не просто як сукупність знайомих людей, а як соціальний організм, де його Я виступає нарівні з іншими. Для дитини в цей час типово прагнення і потреба бути дорослим, «значущим серед дорослих», бажання вийти з кола відносин з близькими людьми в коло широких суспільних відносин. Усвідомлення себе як особистості, відмінною від інших людей, породжує особливий інтерес дитини до своїх морально-психологічним особливостям і потреба в оцінці власних особистісних якостей і якостей інших людей. Цим, зокрема, викликаний бурхливе зростання негативних самооцінок, що відображають, крім усього іншого, загострене поняття дитиною почуття обов'язку [13].

Головне для десяти-одинадцятирічного підлітка - отримати з боку інших людей (знайомих і незнайомих) визнання своїх нових можливостей, домогтися довіри, бо «я теж дорослий», «я разом з усіма». Звідси пошук конкретних справ, що відрізняються реально дорослим характером, пошук таких видів діяльності, які мають соціальне визнання і отримують соціальну оцінку [13].

Накопичення обсягу різних форм соціально визнаних справ призводить на другій стадії даного періоду, в 12-13 років, до розгортання потреби в суспільному визнанні, усвідомлення не тільки своїх обов'язків, а й прав у суспільстві, що найбільш повно задовольняється в спеціально задається і соціально схвалюваної діяльності, потенції якої досягають тут максимального розвитку.

Дана стадія характеризується формуванням нового рівня самосвідомості дитини як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, усвідомлення себе суспільно значущим істотою, суб'єктом.

Прагнення проявитися в суспільстві веде до розвитку соціальної відповідальності як можливості відповідати за себе на рівні дорослого, актуалізації себе в інших, до пошуків виходу за межі самого себе, коли Я не розчиняється в системі взаємозв'язків, а проявляє силу - «я для всіх», що формує свідоме ставлення до інших людей, до навколишнього, потреба знайти своє місце в колективі - виділитися, не бути пересічним, грати певну роль в суспільстві [13].

Формування готовності до функціонування в суспільстві породжує на наступній, третій стадії підліткового періоду, в 14-15 років, прагнення застосувати свої можливості, проявити себе, що веде до усвідомлення своєї соціальної прилученості, активного пошуку шляхів і реальних форм розвитку предметно-практичної діяльності, загострюючи потреба зростаючого людини у самовизначенні, самореалізації [14].

Говорячи про розвиток особистості підлітка, особливу увагу слід приділити його афективно-потребностной сфері. Як зазначалося багатьма авторами, центральним моментом у сфері почуттів підлітка стає «почуття дорослості». Прояви почуття дорослості різноманітні. Вони були докладно описані Т. В. Драгуновой [3, 10].

Наслідування зовнішніми ознаками дорослості - куріння, гра в карти, вживання алкоголю, особливий лексикон, прагнення до дорослого в одязі і зачісці, косметика, прикраси, прийоми кокетства, способи відпочинку, розваг, залицяння. Це найлегші способи досягнення дорослості і найнебезпечніші. Наслідування особливому стилю веселою, легкого життя соціологи та юристи називають «низькою культурою дозвілля», при цьому пізнавальні інтереси втрачаються, і складається специфічна установка весело провести час з відповідними їй життєвими цінностями.

Рівняння підлітків-хлопчиків на якості «справжнього чоловіка». Це сила, сміливість, мужність, витривалість, воля, вірність в дружбі і т.п. Засобом самовиховання часто стають заняття спортом. Цікаво відзначити, що багато дівчат в даний час також хочуть володіти якостями, які століттями вважалися чоловічими.

Соціальна зрілість виникає в умовах співпраці дитини і дорослого у різних видах діяльності, де підліток займає місце помічника дорослого. Зазвичай це спостерігається в сім'ях, що переживають труднощі, там фактично підліток займає положення дорослого. Тут турбота про близьких, благополуччя їх приймає характер життєвої цінності. Багато хлопчики прагнуть оволодіти різними дорослими вміннями (слюсарювати, столярувати, фотографувати і т. п.), а дівчатка - готувати, шити, в'язати.

Початок підліткового віку - дуже сприятливий час для цього. Тому психологи підкреслюють, що необхідно включати підлітків на правах помічника у відповідні заняття дорослих.

Інтелектуальна дорослість виражається в прагненні підлітка щось знати і вміти по-справжньому. Це стимулює розвиток пізнавальної діяльності, зміст якої виходить за межі шкільної програми. Значний обсяг знань у підлітків - результат самостійної роботи. Вчення отримує у таких школярів особистий зміст і перетворюється на самоосвіту.

Почуття підлітка надзвичайно напружені. Співробітники Л. І. Божович описали характерний для підлітка «афект неадекватності» - бурхливу некеровану реакцію дитини, яка не відповідає по виразності викликав її приводу. Їх дослідження показали, що в основі «афекту неадекватності» лежить невідповідність самооцінки, як правило, низькою для підлітків, їх високому рівню домагань [11].

Суперечливість у настроях, спонукань і бажаннях підлітка призводять до того, що у підлітків нерідко буває стан депресії. З одного боку, у підлітка впевненість у своїх силах іноді більша, ніж це відповідає об'єктивному стану речей, і він береться за те, що йому не під силу. А з іншого боку, у нього часто виникає стан невпевненості в собі, свідомість своєї неповноцінності, і це буває пов'язано з важкими переживаннями, які далеко не завжди виявляються зовні.

Зростання самосвідомості підлітка призводить до того, що він іноді досить прискіпливо оцінює свої зовнішні якості і душевні властивості. Підліток багато думає про свої вольових якостях і шляхах їх зміцнення. Він дуже чуйно ставиться до того, як дорослі оцінюють його якості розуму, його здібності.

В цей період зростання діти (особливо дівчатка) стають незграбними. Ось чому підліток може болісно переживати невинне зауваження про те, що виявився незграбний, сказав щось не дуже до речі або не дуже доладно. А оскільки такі зауваження падають на грунт його внутрішньої невпевненості в собі, то це може, залежно від обставин і обстановки, викликати у підлітка аффективную спалах (нагрубіянить, заплаче), або образу, яку він затаїть глибоко в собі, або ж почуття туги від того, що він невдаха, нездатний і т. д. І всі ці обставини можуть привести його в стан депресії, змусити «замкнутися», зробити його сором'язливим [17].

Іншою серйозною причиною депресивного стану підлітка можуть бути його еротичні думки, яких він соромиться, а разом з тим вони мимоволі володіють ним. Свідомість того, що він не може змусити себе потрібним чином відволіктися від цих думок і спонукань, змушує його відчувати власне безсилля, і це також приводить його в депресивний емоційний стан. Він всіляко прагне його приховати від оточуючих, особливо рідних, побоюючись, що вони можуть дошукатися причин його пригніченого стану, а цього він дуже соромиться [17].

Але в цілому основними мотивами дій підлітків є позитивні соціальні спонукання, переживання доброзичливості до людей, співчуття їх горю і нещастю. Саме такими, часто прихованими і суперечать повсякденного зовнішній поведінці почуттями пояснюються багато героїчні вчинки підлітків під час нещастя, коли пожежа, хтось тоне, зазнав аварію і т. д. Бажання зробити людям гарний - допомогти їм при горе, нещастя, неприємності, відновити потоптану справедливість, проявити гаряче співчуття пригнобленим і знедоленим - займає істотне місце в емоційному світі підлітка. Ці бажання і устремління часто стають усвідомленими, а іноді і недостатньо усвідомлюваними мотивами дій і вчинків підлітків. І якщо ці устремління увійдуть в потрібне, дієве русло, то підліток буде відчувати велике моральне задоволення [17].