Одномірне суспільство» Г. Маркузе

Безпосередній представник Франкфуртської школи Герберт Маркузе (1898-1979) на основі критичної теорії прагне визначити шля­хи переходу від капіталізму і соціалізму до нерепресивної (гуманної) цивілізації. На думку Маркузе, в центр критичної теорії потрібно поставити конкретну людину у всьому багатстві її потреб.

Антропологічна тематика та критика сучасного індустріаль­ного суспільства з позицій ви­явлення його антигуманної сут­ності поставили проблему соці­альної революції, але не з по­зицій - класової боротьби, а з позицій людської сутності та історичного існування люди­ни. Г. Маркузе «мірою реаль­ності» людських відносин пропонує розглядати «критичні відно­шення». Революція — це «проект», який здійснює критично мисля­чий суб'єкт, здатний усунути суперечності між розумом і дійсністю. В індустріальному суспільстві таким суб'єктом виступає інтелігенція і молодь, а не пролетаріат, який через інтегрованість в індустрі­альну систему втратив свою революційність.

В умовах репресивної цивілізації робітничий клас стає пасивним, нездатним на рішучі дії. В такій ситуації революційна ініціатива не­мовби переходить до таких соціальних груп, які з огляду на їх при­душення неможливо включити в репресивну цивілізацію (тоб­то студентство, молодь, націо­нальні меншини, народи країн третього світу). Будь-яка репре­сивна цивілізація, чи то капіта­лізм, чи соціалізм, недостатня, вона не задовольняє потреб лю­дини. А це означає, що вона не­минуче зустрічається з опором. Завдання полягає в тому, щоб його організувати.

У концепції «одномірної лю­дини» доводиться, що в індуст­ріальному суспільстві рабом є не пролетар (як у XIX ст.), а споживач. У «суспільстві спожи­вання» зникають революційно-критичні наміри, людина стає співмірною з тими орієнтаці­ями, які задає «суспільство споживання». Такій людині не потрібна політична активність, адже її інтереси виражає саме суспільство. На­віщо їй свої партії, політичні рухи? З появою одномірної людини во­ни повинні просто піти з історичної сцени: адже одномірна людина і клас, який складається з таких людей, стали опорою існуючого ладу.

Згідно з Маркузе, в «одномірної людини» формується відповідна психологія: все її життя наповнене бажаннями, потребами, прагнен­нями, спрямованими в те ж русло одномірного виміру - споживання. «Одномірна людина» повністю поглинається «одномірним суспільст­вом».