Повітряні властивості і повітряний режим грунту

Сукупність фізичних властивостей грунтів, які виз-
начають стан і переміщення грунтового повітря, називають повіт-
ряними властивостями грунту. Найважливішими з них є: повітро-
ємкість, вміст повітря, повітропроникність і аерація.

Повітроємкість грунту — максимально можлива кількість по-
вітря (в %), яка міститься в повітряносухому непорушеному грун-
ті. Ця величина залежить від гранулометричного складу і острук-
туреності грунту. Піщані і структурні грунти мають високу повіт-
роємкість.

Вміст повітря— величина, яка вказує, скільки повітря (в %)
містить одиниця об’єму грунту в даний момент. Вона безперервно
змінюється залежно від зміни вологості. Тому максимальний вміст
повітря має сухий грунт.

Повітропроникністю (газопроникністю) називають здатність
грунту пропускати крізь себе повітря. Вона залежить від грануло-
метричного складу і оструктуреності грунту, тобто від об’єму і кон-
фігурації пор. Найкращу газопроникність мають структурні розпу-
шені грунти.

Аерація грунту — безперервний газообмін грунтового повітря з
атмосферним. В процесі аерації грунтове повітря збагачується на
кисень, потрібний для дихання живих організмів, а приземний шар
повітря — вуглекислим газом, який використовують рослини в про-
цесі фотосинтезу. Аерація грунту зумовлюється газовою дифузією
внаслідок коливання температури, зміною атмосферного тиску, пе-
ріодичним зволоженням і висиханням грунту та іншими факто-
рами.

Сукупність всіх явищ надходження повітря в грунт, зміна його
складу, виділення в атмосферу називають повітряним режимом
грунту. Він постійно змінюється під впливом погодних умов, рос-
линності, обробітку грунту тощо. Найсприятливіший повітряний
режим мають структурні грунти. Вони забезпечують мікроорганіз-
ми і кореневу систему вищих рослин киснем у потрібній кількості.

Регулюють повітряний режим грунту агротехнічними та меліо-
ративними заходами (розпушення грунту, осушення перезволоже-
них земель, створення водоміцної структури тощо).

Розділ 11
РАДІОАКТИВНІСТЬ ГРУНТІВ

Радіоактивність грунтів зумовлена наявністю в них
радіоактивних елементів. В науковій літературі немає даних про
безпосередній вплив радіоактивності на процеси грунтоутворення.

Проте вивчення цього явища має важливе значення для екологіч-
ної оцінки грунтів тієї чи іншої території та впливу його на здоров’я
місцевого населення.

Радіоактивність грунтів виражається кількістю ядерних розпа-
дів за одиницю часу. В міжнародній системі СІ одиницею кількості
радіоактивності є беккерель (1 Бк = 1 розп/с), а одиницею актив-
ності — кюрі (1 Ki = 3, 7 ·10¹⁰ Бк).

Залежно від характеру накопичення радіоактивних елементів в
грунтах розрізняють природну і штучну радіоактивність.