Розвиток кредитних відносин та грошові системи

в українських землях в ХІV – ХVІ ст.

У XV столітті поширився продаж товарів у кредит, під заставу, з’явилися векселі, зародилася іпотечна система (земля приймалася у заставу). Були створені перші “банківсько-торгові доми”. Відсоткові ставки досягали 50-100%, а тому держава намагалась регулювати кредитні відносини.

В ХІV – ХV ст. українські землі були загарбані Литвою та Польщею, що мали свої монетно-грошові системи. У 1349 р. Галицька Русь ввійшла до складу Польщі як автономне формування з правом карбування власної монети. З 50-х років ХІV ст. і до 1414 – 1415 рр. у Львові карбувалися великі срібні руські півгроші із зображенням лева, а також мідні денарії. Дослідники пов’язують карбування напівгрошей із краківською гривнею, яка ділилася на 4 лічильні вярдунка (1 вярдунок дорівнював 12 грошам) і 24 лічильних шкойця (шкойць дорівнював 2 грошам). Але протягом значного часу Польща карбувала лише 2 основні номінали – квартники-напівгроші та денарії.

До 1526 р. у Польщі не карбувалися монети номіналом у гріш, а використовувався чесько-празький гріш, карбований згідно з празькою гривнею. У Польщі на лічильну гривню йшло 48 грошів, у Чехії – 60. Празькі гроші користувалися попитом і в Україні.

Назва „гріш” мала загальноєвропейське походження, а в Україні пов’язувалася спочатку з празькими (чеськими), а не польськими грошима. Нові, більші срібні монети – гроші прийшли на зміну знеціненим дрібним денаріям ХІ – ХІІІ ст. З появою талярів на початку ХVІ ст. гріш перетворився на розмінні монети.

Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського сприяло пожвавленню економічного життя. В Київському та Новгород-Сіверському князівствах карбувалися власні монети, які мали дуже малі розміри та вагу і відповідали денарію.

В подальшому на українських землях запроваджується загальнодержавна литовсько-руська грошова система. Розповсюдження набувають лічильні литовський рубль та копа, а розмінними номіналами виступають гріш та денарій. З другого десятиліття XV ст. литовський рубль відповідав 100 грошам та 1000 денаріям. Копа як грошово-лічильна одиниця набула широкого вжитку і дорівнювала 60 грошам (для Чехії була еквівалентом гривні).

З початку XVІ ст. Польщею та Литвою робляться спроби уніфікувати свої грошові системи. Основні номінали литовського карбування були вищі за якістю від польських, 8 грошів литовських за кількістю монетарного срібла (в розмінних номіналах) відповідали 10 польським.

В 1526 – 1528 рр. в Польщі провадилася грошова реформа, результатом якої була злотова грошова система. Термін „золотий (злотий)” виник ще у XV ст.., коли золоті дукати та флоріни стали коштувати 30 грошів у срібній монеті. Ціни на золоті монети продовжували зростати у сріблі, але золотий як одиниця у 30 грошів закріпився в монетній лічбі, став основою польської національної грошової системи.

До 1564 р., коли було випущено реальний срібний злотий (польський еквівалент таляра), він залишався лише грошово-лічильною одиницею. Монетами ж цієї системи були 6 грошів, 3 гроші, гріш, напівгріш, солід – 1/3 гроша і денарій – 1/8 гроша. Одночасно лічильною одиницею Великого князівства Литовського залишалася копа.

Реформа 1526 – 1528 рр. не змогла реально об’єднати грошові системи обох держав. Це вдалося здійснити після Люблінської унії в результаті грошової реформи С. Баторія в 1578 – 1580 рр. Карбування півгроша і денарія припинилися, а основним монетами стали шеляги (соліди), грош, три – і шестигрошовики, півторагрошовики, в 1580 р. був введений в обіг польський злотий, або таляр (30 грошів, або 60 півгрошів). Випускалися легкі таляри (12, 5 г чистого срібла) і важкі, або імперські (25, 2 г. чистого срібла). В обігу були також західноєвропейські таляри і дукати. З 1627р. срібні монети не карбувалися, а лише таляри (90 грошів), півталяри, дукати (180 грошів). У зв’язку з економічними проблемами у Речі Посполитій у середині XVІІ ст. почали випускати мідні монети (боратиники) і неповноцінні золоті з міді та срібла – тимфи.

На українських землях найбільш вживані номінали отримували свої назви та звучання. Соліди звалися шелягами, гроші – осьмаками (дорівнювали колись 8 литовським денаріям). Новим номіналом, введеним у 1614 р. за зразком німецьких драйпелькерів, були півтораки (1, 5 гроша). Півтораки, карбовані у величезних кількостях, стали чи не найбільш вживаним номіналом в Україні в XVІІ ст. На українських землях вони отримали назву „чех”. Чехами в Україні називалися не тільки польські півтораки, а й схожі до них за зовнішнім оформленням драйпелькери та грошени чисельних німецьких володінь і прибалтійських міст, що належали Швеції. Монети номіналом в 3 гроші в Україні називалися шагами, в 6 грошів – шостаками. Карбовані з 1608 р. великі срібні монети в ¼ таляра – фти - в українських джерелах згадуються, як „урти”, „вурти”. Бажаною монетою в Україні були таляри та напівталяри, оскільки на відміну від дрібних номіналів, майже не знецінювалися. До дрібних номіналів курс талярів постійно підвищувався: в 1580р. таляр коштував близько 35 польсько-литовських грошів, у 1631 – 1640 рр. – близько 90, а в 1671 – 1700 рр. – 180 – 200 грошів. Але польсько-литовські таляри XVІ – XVІІІ ст. – рідкісні монети. Натомість талярні монети Північної і Західної Європи масово надходили на українські землі. Однак всі номінали узгоджувалися із злотовою системою лічби.

Входження значної частини Чернігово-Сіверщини в 1503 – 1618 рр. до складу Московської держави обумовлювало використання тут російських монет уже з початку XVІ ст. Значно посилилося надходження російських монет на Лівобережну Україну в другій половині XVІІ ст., але до початку XVІІІ ст.. в грошовому обігу домінували польсько-литовські та західноєвропейські монети.