Книга в інформаційному просторі України.

Книга, друк сл, видавн справа завжди були, є і буд одним із визнач фактор формув нац свідом та гідності укр нар. Сьогодні ми прагн досягти євр станд в усіх сферах життя нашої держави: соц, екон, культ. Саме тому зрост важл і знач для країни вітчизн книговид. Адже книга є ваг інстр збереж і розв традицій. Тим часом для укр ринку паперово-поліграф продукц хар-й цілий ряд парадоксів і колізій, що стрим його подальш розв. Значн мірою завдяки кволості держ регулюв цього ринку пересічний пенсіонер часто не може придбати укр книгу. Волод сумарн виробн потужн власн целюлозно-папер промисл У щорічно кредитує іноз, в осн рос і польськ виробн. Внасл цього темпи імпорту картону і паперу перевищ темпи зрост вітчизн вир-ва. На думку експ, в інт нац безп частка власн виробн паперу на укр ринку не пов бути менш 70%. Тільки в такому вип можна буде забезп додаткові надходж в держбюдж, створ нов роб місць на підпр-х, а також вир-во достатн кільк паперу для вітчизн поліграф промисл. Серйозн пробл укр паперовир-в є відс в країні сировин бази для вир-ва паперу. Целюлозу довод імпорт з Рос, де більш папер підпр-в волод власн базою вир-ва цієї сировини. Пробл папер ринку тисн і на ринок полігр прод У. Зокр, звичн атриб цього стала переваж роль мас рос кн. Лідерство рос кн на укр ринку визнач більш вигідн податк умов для книговир-ва в сусідній країні, а також шир масшт " сірого" імпорту дешевої книжк продукції в У. Пробл ринку поліграф продукц найб яскр вираж в секторі наймас друк-х товарів: підручн для школ та студ. Ці товари в У корист підвищ попитом, що виклик абсол не ринкові деформації відпов сектора поліграф ринку. До мин року всі підручн в У друк на рос папері і картоні. Для організ повн циклу вир-ва підручн на власн папері необх кошти в обсязі 220 млн. грн. Тим часом асигнування з держбюдж на ці цілі становл лише 70% від потреби. У рез-ті дефіцит доходить до того, що в сільськ школах на клас припад лише 6-8 підручн. Част випущ продукц потрапл на книжк ринки, і там, за собіварт підр в 5 грн., його ціна може злетіти до 20 грн. Так товар, необхідний кожному юному мешканцеві країни, стає майже предметом розкоші. Система книготоргівлі в Україні практично зруйнована, попит населення на книги - незначний. За даними соціологічного опитування, проведеного УЦЕПД у грудні 2000р., половина громадян України (49, 8%) протягом року взагалі не купували книг (за винятком підручників).

Головними причинами низького попиту на книги є, знову ж таки: недостатня платоспроможність населення - відсутність фінансових можливостей купувати книги засвідчили 71, 5% громадян з числа тих, хто не купував їх протягом останнього року; висока собівартість книг, зумовлена високими цінами на папір та несприятливою податковою політикою в галузі видавничої діяльності. Вид книг в У є нерентаб, тому обсяги книгодрук скороч, а за позицією " підручники" вони вже сьогодні не відповідають стандартам розвинутих країн.

За оцінками фахівців, поліграфічна галузь – одна із найбільш перспективних сфер економіки країн СНД і, зокрема, України. Поліграфічний бізнес завжди вважався досить рентабельним, а книговидавнича галузь займає четверте місце за річним обігом і поповнює мільярдами доларів бюджети розвинених країн.

- збір інформації;

- розповсюдження інформації.

Такі ж функції виконує і книгодрукування.

Традиційна книга – унікальний, універсальний засіб фіксації, збереження, передачі інформації. Вона найбільш пристосована до природних особливостей людського сприйняття.

Книговидавнича справа в Україні занедбана. Сьогодні набуває популярності електронний варіант книги. Українською мовою видається 0, 6 книги на 1 громадянина України. В Росії це 3, 9, Польщі – 9, 5, Німеччині – 12 книг.

У період становлення ринкових відносин (сер. 80-х рр.), книгодрукування було однією з рентабельних галузей виробництва, але 70% коштів йшло в державний бюджет. Видавництва нічим не ризикували – їм передавались замовлення на тиражі. Дефіцит був і тоді, оскільки за таких умов значна частина літератури виявилась незатребуваною.

З 1 січня 1988р. книговидавничу справу було переведено на держрозрахунок і самофінансування.

За даними Держкомінформу, станом на 1 січня 1990 року, мережа книжкової торгівлі в Україні Сьогодні ця мережа знищена. У 90-х рр. змінюється форма власності в книговидавничій справі. Кількість видавництв збільшилась, ціни були вільними, а не встановлені держстандартом (ГОСТ). Зростає видавництво " ходових" видань. Встановлюється ПДВ на книги.

Функціонує 20 державних книговидавництв.

В 1997 р. виходить Закон " Про видавничу справу": звільнення від ПДВ вітчизняних книг і підручників.

2002 р. виходить інший Закон ВР " Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні": звільнення від ПДВ і ввізного мита тих товарів, які не вироблено в Україні, але які використовуються на виробничу діяльність і книгодрукуванні. 2002 рік став рекордним за всю історію українського книгодрукування за кількістю назв виданих книжок – 12 444.

У 2002 році частка України у спільному книгодрукуванні з Росією становить 8%.

У 1966-1985 роках випуск книжкових видань здійснювало 24 видавництва, у 1986-1990 – 29 видавництв; у 2000 році – 35 видавництв, видавничих організацій державної форми власності та 367 видавництв і видавничих організацій різних форм власності. У 2002 році – 48 видавництв, видавничих організацій державної форми власності та більш ніж 1 200 видавництв і видавничих організацій різних форм власності.

У 2004 році стався скандал через підняття цін на поліграфічну продукцію. В січні 2004 р. жодна друкарня не видавала книг українською мовою. Наприкінці літа " Буква" відмовляється продавати україномовні книги.

У червні 2006 року уряд затвердив проект розвитку діяльності книговидавництва в Україні: всі видавництва, що працюють в Україні, зобов'язані друкувати видання українською мовою. Дане правило не розповсюджується на класичні твори російської літератури. Виключення також зроблено для підручників і художньої літератури, які видаються на мовах національних меншин, що проживають на території України. Оскільки, щорічно до України ввозилося 70 млн. екземплярів зарубіжних книг – тоді як в країні друкувалося тільки 54 млн. екземплярів книг, з яких 49% припадало на шкільні підручники.

У книговидавничій справі України можна виділити такі основні проблеми:

Закордонні видання. Наші видавці не можуть заробити гроші на іноземній літературі. Що я маю на увазі? У нормальних західних країнах видавництва купують права на книгу в іноземного автора, а потім друкують її у своїй країні і отримують прибуток. Щороку до України завозиться 120-130 млн. книжок. Переважно з Росії. Ввезли, заплатили податки на митниці і відправили на полиці. Отриманий прибуток не залишається в Україні, а відправляється до видавців, за кордон.

Якщо проаналізувати процентне співвідношення видань, що надходять до книгарень, то стає зрозумілим той факт, що за кількістю назв художня література займає 25 %, дитяча - 15 %, суспільно-політична - 10 %, навчально-педагогічна - 10 %, періодичні видання - 10 %, видання з літературознавства та філологічних наук - 7 %, картографічна продукція - 6%, видання з мистецтва -5 %, природничо-наукова - 4 %, листівки та плакати - 3 %.

Існує три технологічно пов'язані ланки - видавництва, підприємства ​ поліграфії та книгорозповсюдження.

Проблеми видавництва:

1. повністю зруйнована колишня радянська система взаємозв'язків видавництв та книгорозповсюджувальних підприємств;

2. видавництву доводиться вирішувати складні питання " де взяти недорогий папір? " та " що друкувати? ";

3. встановлення конкурентоспроможної вартості, щоб українська книжка добре продавалася та не коштувала дорожче російської;

4. високі податки, які не дають змоги вкладати гроші в збільшення тиражів видань та створення нових книгарень, що зачиняються через неприбутковість, а книжки не продаються через відсутність елементарної реклами;

5. не відпрацьована система знижок для гуртових та дрібногуртових закупівель.

Книжковим дилерам та книгарням необхідно шукати нові шляхи співпраці з видавництвами та будувати її на сучасних ринкових принципах - вивчення всіх аспектів, пов'язаних з механізмом діяльності книготорговельних підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів книжкової продукції є однією з головних цілей для майбутнього працівника книготоргівлі.

Книжкова торгівля - це важлива державна справа, яку держава повинна так чи інакше регулювати: стимулювати видання книжок українською мовою, порівняно дешевої літератури для дітей та юнацтва, видання художньої літератури, доступної за цінами широкому колу споживачів; надавати допомогу науковим та навчальним закладам у виданні наукової літератури.