Особистісні комунікаційні потреби.

Варто зазначити, що існує причинно-наслідковий зв’язок між потребою (П) та діяльністю (Д), що може бути відображена залежністю П → Д. Потреба - це джерело та спонукаючий фактор будь-якої людської діяльності. Тому діяльність не можна глибоко й всебічно дослідити без пізнання потреб, що її обумовили. У той же час, потребу не можна зрозуміти з неї самої, а для розкриття її сутності та особливостей, потрібно аналізувати її у світлі тієї діяльності, яку вона обумовила.

Визначення поняття " комунікаційна потреба" відрізняється від терміну " потреба" наступними рисами:

· комунікаційна потреба властива не будь-яким живим системам, а лише тим, які мають свідомість, а отже здатні здійснювати комунікаційну діяльність;

· комунікаційна діяльність – це рух смислів в соціальному просторі й вона здатна задовольнити комунікаційну потребу тільки у тому випадку, якщо остання усвідомлюється суб’єктом як недолік знань, вмінь або інших смислів.

Особистісні комунікаційні потреби відрізняються тим, що їх носій – це індивід, який хоч і є природною істотою, але сутність його не біологічна, а соціальна. У зв’язку з цим абсолютні індивідуальні потреби (АІ) поділяються на біогенні (органічні), які належать до біологічного виду хомо сапієнс та соціогенні (суспільні), властиві членам суспільства.

До біогенних абсолютних індивідуальних АІ – потреб відносяться:

АІ 1. Матеріальні фізіологічні потреби: потреби в їжі, одязі, житлі, відпочинку, статева потреба, потреба в нормальному фізичному розвитку у відповідності до генетичної програми.

АІ 2. Фізіологічні передумови духовної діяльності:

АІ 2. 1. Інтелектуальна потреба – потреба в розвитку розумових здібностей.

АІ 2. 2. Емоційна потреба – потреба в підтримці позитивного балансу емоційної сфери, тобто переважання позитивних емоцій над негативними.

АІ 2. 3. Потреба в свободі, вільному прояві життєвих сил індивіда.

АІ. 2. 4. Вольова потреба – потреба долати перешкоди та страх.

АІ 2. 5. Потреба в грі.

АІ 2. 6. Мнемічна потреба – потреба в пам’яті.

АІ 2. 7. Контактна потреба – потреба в спілкуванні з іншими людьми.

АІ 3. Інші біогенні абсолютні особистісні потреби (релігійні).

Серед біогенних потреб є такі, які можна вважати передумовами соціогенних комунікаційних потреб: це, перш за все, мнемічна потреба (АІ 2. 6.) і контактна потреба (АІ 2. 7.), а також потреба в грі (АІ 2. 5.), інтелектуальна (АІ 2. 1.) та емоційна (АІ 2. 2.) потреби, які породжують смисли, що утворюють зміст соціальної комунікації. Якби людина не володіла цими смислами, комунікація була б неможливою, так як їй нічого було б сказати.

Соціогенні АІ - потреби – результат суспільного способу життя людини та культурної трансформації біогенних потреб. Їх поділяють на матеріальні та духовні.

АІ 4. Матеріальні соціогенні потреби:

АІ 4. 1. Потреба в доцільному перетворенні оточуючого середовища; потреба в творчій фізичній праці й виготовленні знарядь праці.

АІ 4. 2. Потреба в організації соціального життя – соціально-політична потреба, яка включає потребу в забезпеченні особистої безпеки та безпеки сім’ї.

АІ 5. Духовні соціогенні потреби:

АІ 5. 1. Потреба в самореалізації й самоствердженні, яка співпадає з потребою в індивідуалізації.

АІ 5. 2. Потреба в соціалізації, яка співпадає з потребою в приналежності й усунення самотності.

АІ 5. 3. Пізнавальна потреба.

АІ 5. 4. Етична потреба.

АІ 5. 5. Естетична потреба.

АІ5. 6. Комунікаційна потреба.

Біогенні та соціогенні потреби, які утворюють тип АІ – це потреби загальнолюдські, що випливають з біопсихічної природи людини. Але " людини взагалі" не існує, а життя кожної особи детермінується суспільними процесами, професійною працею, проведенням дозвілля. Все це і складає зміст вторинних і спонтанних потреб особи, які конкретизують абсолютні особистісні потреби в даних суспільно-історичних умовах. Людина народжується з набором абсолютних потреб у вигляді нерозвинутих форм й потенційних структур. В процесі життєдіяльності ці форми та структури заповнюються В – та С – потребами і в результаті утворюється унікальна потребо-мотиваційна сфера індивідуальної особистості.

Вторинні індивідуальні потреби (ВІ) обумовлені професійно-виробничою та дозвільною діяльністю людей. Комунікаційні професійні потреби окремого виконавця в системі суспільного виробництва безособові. Від зміни виконавців потреби не змінюються. Тому, професійні комунікаційні потреби спеціалістів представляються у вигляді об’єктивних інформаційних потреб (ОІП), які можна планувати заздалегідь, виходячи із виробничих завдань. Отже, індивідуальні комунікаційні потреби розчиняються в колективних потребах цільових соціальних груп.

Непрофесійні комунікаційні потреби – це потреби в знаннях, вміннях, стимулах, емоціях, що випливають з інтересів, захоплень, хобі, яким люди присвячують свій вільний час. Але ці інтереси ні що інше, як спонтанні потреби особи. Отже виходить, що непрофесійні ВІ = СІ. Спонтанні комунікаційні потреби вивчаються соціологією культури, де вони називаються " культурними потребами". Їх головними функціями визначаються: потреба в іншій людині, потреба в універсальному, не обмеженому простором й часом спілкуванні з людьми. До культурних потреб також відносяться пізнавальні, моральні й естетичні аспекти. З цього випливає тотожність комунікаційних та культурних потреб. Саме ці потреби спонукають людей до відвідання театрів, бібліотек, клубів, стадіонів, музеїв, туристичних мандрівок.

Сьогодні накопичений значний емпіричний матеріал, що характеризує залежність індивідуальних культурних потреб від освіти, професії, місця проживання, віку та інших соціально-демографічних характеристик. Здійснюються спроби об’єднати спонтанні потреби у окремі групи. Проте вони малоуспішні, так як СІ - потреби суб’єктивні й особисто-унікальні, подібно до художніх смаків й читацьким інтересам. І все ж, можна назвати наступні спонтанні комунікаційні потреби, які правомірно вважати " культурними":

СІ 1. Потреба в освоєнні культурної спадщини, в тому числі – потреба в постійній освіті;

СІ 2. Потреба в самостійній духовній творчості, яка реалізується в художній самодіяльності, технічному конструюванні, літературній творчості та ін.;

СІ 3. Потреба в самопізнанні та саморозвитку, аж до телепатії, екстрасенсорної діагностики і т. п.

Історія людства вказує на те, що прогрес культури забезпечується спонтанними потребами, які мимовільно виникають та розвиваються стихійно, що надає суперечливості й непередбачуваності цьому процес