Бар’єри на шляху комунікаційних каналів.

Жодний із комунікаційних каналів не обходиться без бар’єрів, що заважають руху смислів. Комунікаційні бар’єри – це перешкоди на шляху руху смислів від комуніканта до реципієнта. Усна комунікація має 4 види комунікаційних бар’єрів:

а) технічний бар’єр у вигляді шумів та перешкод у штучних комунікаційних каналах. Шуми мають природне походження, а перешкоди створюються навмисно;

б) міжмовний бар’єр виникає при невідповідності мов та кодових систем комуніканта й реципієнта;

в) соціальний бар’єр виникає між людьми, які розмовляють однією мовою, але належить до різних соціальних груп. Ускладнено взаєморозуміння різних поколінь (суперечки " батьків і дітей"), представників різних класів та станів, які мають антагоністичні інтереси, мешканців міста і села, чоловіків та жінок, людей з різним освітнім рівнем. Сутність соціального бар’єра не в жаргонах або стилях мови, а в різних ціннісних орієнтаціях, особистого психофізіологічного й життєвого досвіду. Ці відмінності не можуть бути усунені та й необхідності у цьому немає, так як тоді відбулась би уніфікація людства;

г) Психологічний бар’єр виникає внаслідок викривлень в сприйманні комунікантом й реципієнтом одне одного, що неминуче супроводжує комунікацію. В результаті, у свідомості тих хто спілкується формується образ партнера, який може бути привабливим або огидним, байдужим або хвилюючим. Велике значення також має комунікаційна ситуація: ці люди є рівноправними співробітниками, які роблять спільну справу, або знаходяться у відносинах " начальник – підлеглий"

Документна комунікація має наступні бар’єри:

а) технічний бар’єр полягає в недоступності необхідних документів для реципієнта. Якщо реципієнту відомі вихідні дані, потрібної йому публікації, то бібліотечно-бібліографічні служби здатні представити йому цей документ. Це завдання адресного пошуку, що носить чисто технічний характер;

б) психологічний бар’єр при вивченні документів виникає внаслідок нерозуміння реципієнтом їх смислу. Воно може поширюватися на всі типи документів. Нерозуміння замислу художника зустрічається також часто, як і нерозуміння творчого задуму письменника;

в) соціальні бар’єри це перешкоди, що створюють документні інститути комунікаційних систем та їх органи управління на шляху передачі повідомлення від комуніканта до реципієнта. Головною з таких перешкод є цензура, яка має багатовікову історію. Слід підкреслити, що цензура – це специфічний бар’єр саме документної комунікації. Її неможливо здійснити ні в усній, ні в електронній комунікації, хоча подібні спроби неодноразово здійснювалися властями.

Електронна комунікація також має три види перешкод:

а) технічний бар’єр в телевізійно-комп’ютерних систмах залежить від якості електронної техніки. Але по мірі її вдосконалення буде підвищуватися якість електронної техніки та усуватися ці перешкоди. Однак, і в майбутньому будуть існувати комп’ютерні бандити й хулігани, для боротьби з якими знадобиться комп'ютерна поліція. В електронній комунікації ХХІ ст. людству варто побоюватися не слабкості техніки, а залежності від неї. Було б надто оптимістично сподіватися на то, що проблеми інформаційного пошуку будуть успішно вирішені, адже для автоматичного ретроспективного пошуку в документних фондах минулих років, необхідно їх відповідним чином обробити – це завдання складне й невдячне. Тут, як і раніше, будуть діяти документні інформаційно-пошукові системи в модернізованій електронній формі з високими показниками втрат інформації та інформаційного шуму. Так що ситуація " ми знаємо те, що ми не знаємо" збережеться й для фондів та документів, виданих у ХХІ ст. Інша справа – пошук в базах даних, побудованих на основі інформаційних технологій електронної комунікації, буде значно ефективнішою;

б) психічні бар’єри, що виникають в електронній комунікації, викликають чималу стурбованість сучасних вчених. Вони звертають увагу на наступні негативні наслідки постійного спілкування з телевізійною технікою для нормального розвитку:

* послаблення уваги, оскільки регулярний перегляд телевізору не потребує тієї зосередженості, якої вимагає читання (адже не можна читати й розмовляти), а перегляд телебачення можна сполучати з різними іншими заняттями, які не займають візуальний канал;

• зниження інтелектуального сприймання, внаслідок полегшеного доступу до аудіовізуальних повідомлень, адже читання вимагає розумових зусиль для розуміння змісту тексту. Звідси – " лінощі думки" у телеглядача та інтелектуальна працездатність у читача;

• мозаїчність індивідуальної пам’яті складається у телеглядачів внаслідок безсистемності та різноголосиці тих повідомлень, які їм пропонуються; читання ж може бути (правда рідко) систематичним та цілеспрямованим

В результаті людина яка читає краще підготовлена до творчої й комунікаційної діяльності, вона більш повноцінна соціально та багата духовно, ніж ті, хто за визначенням деяких вчених -" опромінені телебаченням";

в) соціальні бар’єри виникли наприкінці ХХ ст., коли електронна комунікація набула глобального характеру, а споживачами телепрограм й користувачами комп’ютерів стала більша частина людства й це – значне досягнення освіти, науки й культури. Сьогодні створюються матеріально-технічні основи для перетворення людства в мешканців, за висловом М. Маклюєля, " глобального села", для формування Всесвітньої цивілізації, яка охопить всі народи. Головні перешкоди на цьому шляху – не технічного або економічного плану, а соціально-культурного та політичного.

• Загальнолюдська єдина й уніфікована культура створює загрозу для вільного розвитку самобутніх національних культур, і відповідно, - духовної незалежності нації. Звідси недовіра національно орієнтованої інтелігенції до закликів переходу до " відкритого суспільства", космополітизму, а тому її представники прагнуть завадити реалізації подібних намірів. У зв’язку з цим виникає проблема крос-культурної комунікації, що відкриває загальнолюдське в національному.

• Електронна комунікація – величезна й приваблива сфера вкладання капіталу. Капіталізація телебачення та комп’ютерного виробництва це необхідна умова їх розвитку і вдосконалення. Проте капітал небезкорисливий, тому масові аудиторії, які втягнуті в глобальні комунікаційні мережі, стають об’єктом експлуатації. Вони повинні не тільки повернути інвесторам вкладені гроші, але й принести прибуток. Комерціалізація комунікаційних систем означає їх заангажованість. Монополізовані телекомпанії та комп’ютерні мережі не визнають іншої свободи слова крім демагогії. Звідси бар’єри брехні та обману, що створюють електронні засоби масової інформації між правдою та багатомільйонною довірливою аудиторією.

• Демократична західноєвропейська преса на початку ХХ ст. завоювала право називатися " четвертою владою". Електронна комунікація зберігає це звання, причому можливості її впливу на аудиторію значно зросли. Роль засобів масової комунікації в політичній боротьбі досить часто виявляється вирішальною. Але вони залежать від своїх власників, а тому відпрацьовують замовлення, отримане від них. Тому масові аудиторії стають жертвами політичних маніпуляцій з боку володарів телекомпаній та комп’ютерних мереж.