Інформаційна безпека в комплексі взаємопов’язаних складників безпеки. Джерела загрози інформаційній безпеці.

Комісія з питань національної безпеки визначила такі потенційні загрози в інформаційній сфері:

- незбалансованість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;

- повільне входження України до світового інформаційного ринку, відсутність у міжнародного співтовариства об’єктивного уявлення про Україну;

- інформаційна експансія з боку інших країн; ідтік даних, що містять державну таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави.

Е. Макаренко та В. Кирик вважають, що внутрішнім джерелом інформаційної безпеки є посилення організованої злочинності та збільшення кількості комп’ютерних злочинів, зниження рівня освіченості громадян. Залежність ЗМІ від кланово-олігархічних структур чи держави, що зумовлює односторонність у висвітленні подій. Причиною цього є неприбутковість переважної частини ЗМІ.

Потенційною загрозою є домінування в інформаційному просторі України інформації негативного змісту.

проблема розподілення функцій між органами які здійснюють контроль в інформаційній сфері: Верховна Рада України, Профільний парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації, Президент України, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України, Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.

У Законі України " Про основи національної безпеки України" зазначено такі загрози:

1) прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

2) поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

3) комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;

4) розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства та держави;

5) намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Автори відмічають, що вперше на законодавчому рівні в Україні з’явилися категорії " комп’ютерна злочинність" та " комп’ютерний терроризм". Для розуміння реальних та потенційних загроз інформаційному простору України необхідно дати визначення інформаційній операції, актам зовнішньої інформаційної агресії, інформаційного тероризму та комп’ютерна злочинність.

Спеціальні інформаційні операції (СІО) – це сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію шляхом впливу на її свідомість і поведінку за допомогою використання певним чином організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети. Акти зовнішньої інформаційної агресії (АЗА) – легальні та/або протиправні акції, реалізація яких може мати негативний вплив на безпеку інформаційного простору держави. Вони поділяються на такі види:

1. операції, спрямовані проти суб’єктів, які ухвалюють рішення;

2. операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам;

3. операції, спрямовані на політичну (економічну) дестабілізацію.

Варто мати на увазі, що СІО та АЗА відбувається на макро- і мікрорівні.

СІО та АЗА можуть проводитись спецслужбами, насамперед, іноземних держав. Треба підкреслити, що СІО та АЗА створюють загрозу не стільки своїм існуванням як явище взагалі, а тим, що вона „вмикає" та запускає в дію речово-енергетичні процеси, а також контролює їх.

Інформаційний тероризм – небезпечні діяння з інформаційного впливу на соціальні групи осіб, державні органи влади і управління, пов’язані з розповсюдженням інформації, яка містить погрози переслідуванням, розправою, вбивствами, а також викривлення об’єктивної інформації, що спричиняє виникнення кризових ситуацій в державі, нагнітання страху і напруги в суспільстві.

Комп’ютерні злочини – протиправні діяння, у сфері використання електронних обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем та комп’ютерних мереж, за які передбачена відповідальність чинним Кримінальним кодексом України.