ЗАВДАННЯ 2 страница

В разі незадоволення підсумковим балом студент має право на підставі заяви складати письмовий іспит для підвищення своєї оцінки.

Якщо протягом триместру студент отримав менш, ніж 60 балів, він повинен самостійно вивчити передбачені програмою теми, навчально-методичну літературу та скласти письмовий іспит.

Зразок екзаменаційного білета

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра філософських та соціальних наук

Дата _________

Факультет _____________ Курс __________ Група __________

Прізвище та ініціали _________________________________________

ЗАВДАННЯ

до іспиту з історії України для студентів
денної форми навчання

ВАРІАНТ №

Завдання 1. Дайте повну відповідь на питання: Відповідь оцінюється у 60 балів.

Основні положення роботи М.Грушевського " Хто такі українці і чого вони хочуть".

Проблеми розвитку незалежної України в історіографії.

Завдання 2. Дайте визначення поняття: «Литовський статут». Відповідь оцінюється у 16 балів.

Завдання 3. Визначте вірні відповіді на питання: Відповідь оцінюється у 24 бали.

Чому було зруйновано Запорозьку Січ на початку ХVІІІ ст.?

а) з метою ліквідації осередку козацьких вольностей;

б) помста Петра І;

в) з метою ліквідації осередку епідемії.

Чи брали участь козаки у російсько-турецьких війнах?

а) так;

б) ні.

Коли остаточно було ліквідовано Запорозьку Січ?

а) 1775 р.;

б) 1793 р.;

в) 1800 р.

Хто такий П. Калнишевський?

а) останній кошовий отаман;

б) гетьма

в) генерал-губернатор.

На скільки періодів поділяється історія запорозького козацтва згідно з Д. Яворницьким?

а) на 10;

б) на 6;

в) на 3.

Затверджено на засіданні кафедри філософських та соціальних наук, протокол № 9 від 24 травня 2007 р.

Зав. кафедри філософських

та соціальних наук Кулагін Ю.І.

Критерії оцінки знань З КУРСУ " Історія України" НА ІСПИТІ

1. Виконання першого завдання потребує повної відповіді (оцінюється від 0 до 60 балів).

50-60 балів отримує студент, який правильно, повно та аргументовано розкрив основне теоретичне питання, продемонстрував вміння самостійно аналізувати матеріал, володіє політологічною термінологією і викладає матеріал чітко і логічно.

40-50 бали отримує студент, який достатньо повно розкрив суть питання, володіє політологічною термінологією, але назвав не всі риси, ознаки, або види явища, процесу, інституту, теорії, категорії, проблеми, не до кінця розкрив зміст понять, припустив деякі неточності, які не вплинули на їх правильне розуміння.

30-40 балів отримує студент, який в цілому розкрив суть питання, дає відповідь аргументовано і в цілому правильно, володіє політичною термінологією, але назвав не всі теорії, функції, риси політичного явища, інституту, процесу, допустив декілька помилок, які не вплинули на їх правильне розуміння.

20-30 балів отримує студент, який не до кінця розкрив основний зміст питання, деякі суттєві риси, явища, поняття, проблеми розкрив частково, припустив певні помилки та неточності, які свідчать про його не повне розуміння сутності питань. Студент достатньо не володіє політологічною термінологією.

10-20 балів отримує студент, який частково розкрив зміст питання, не повністю визначив істотні аспекти питання: риси, функції, види, форми і т.д., допустив деякі помилки принципового характеру.

0-20 балів отримує студент, який не достатньо розкрив зміст питання, не вміє його аналізувати, не може його послідовно та логічно викласти. Допустив суттєві помилки.

2. Потребує короткої відповіді, в якій повинна бути розкрита суть поняття чи дефініції. Оцінюється від 0 до 16 балів.

14-16 балів отримує студент, який повністю розкрив зміст питання, правильно розуміє його сутність, демонструє вміння та навички аналізу й самостійного мислення, знає основну джерельну базу з даної проблематики – наукові праці, політико-правові документи держави.

12-14 балів отримує студент, який розкрив основний зміст питання, правильно розуміє його сутність, демонструє навички аналізу, знає, але не повністю джерельну базу з даної проблематики – наукові праці, політико-правові документи держави.

10-12 балів отримує студент, який демонструє знання основ питання, в цілому і правильно розуміє його сутність, але йому бракує аргументованості та вміння самостійно мислити, знає частково джерельну базу з даної проблематики – наукові праці, політико-правові документи держави.

0-10балів отримує студент, що виявив незнання сутності питання, та зміст першоджерел.

3. Третє завдання складається з 3 тестів і оцінюється від 0 до 24 балів (кожна вірна відповідь – 8 балів).

V. Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни " Історія України"

І. Вступ

Історична наука в Україні поступово долає кризові явища, породжені добою тоталітаризму. Змінились методологічні підходи до історичних досліджень, дослідники й широкий загал отримали доступ до документів і матеріалів, що раніше зберігались у спецсховищах, розширилися можливості ознайомлення з доробком іноземних вчених.

Враховуючи стан сучасної історичної науки, вузівський курс «Історії України» передбачає наскрізний аналіз буття України. Осно­вою вивчення курсу є робота з джерелами. Саме вони, в усьому їх розмаїтті по кожному періоду української історії неупереджено відображають історичні реалії. Працюючи з джерелами, студент ви­робляє власний погляд на ту чи іншу проблему. Це допомагає йому зорієн­туватись у широкому колі думок, позицій, що висловлюються у науковій та популярній літературі, засобах масової інформації. Зреш­тою, саме знання першоджерел є основою формування історич­ного мислення та політичної культури.

Характерною рисою вузівського курсу «Історія України» є вивчення історіографії тієї чи іншої проблеми, тобто історії її дослідження, що знайомить студентів з різними поглядами вчених
(у тому числі й діаметрально протилежними), навчає молодь аналізувати різні думки та знаходити істину. Програма курсу «Історія України» передбачає також знайомство з роботами зарубіжних істориків, які займаються проблемами української історії. Порівняння поглядів, висновків вітчизняних і зарубіжних вчених сприяє формуванню глибоких знань студентів, усвідомленню ними України як органічної частини світової цивілізації.

Пріоритетне значення у вивченні курсу «Історія України» має самостійна робота. Лекція визначає орієнтири самостійної праці студента. Виходячи з особливостей вузівського курсу «Історія України», самостійна робота має декілька напрямків: робота з першоджерелами, підручниками, самостійне опрацювання окремих тем та питань, робота над рефератами.

ІІ. Методичні рекомендації до тем дисципліни

Тема 1. Вступ. Предмет української історії

Вивчення цієї теми потребує перш за все звернення до праць видатних філософів, істориків ХХ сторіччя, таких як Р.Дж. Коллінг­вуд, М.Блок, А.Тойнбі, К.Ясперс, М.Грушевський, Н. Полонська-Василенко. Ознайомлення з працями цих авторів дасть змогу зрозуміти, що історія України є частиною всесвітньої історії.

Центральною в курсі " Історія України" є українська національна ідея, сер­цевиною якої, за М.Грушевським, є визнання права українсь­кого наро­ду на самовизначення і пошук його оптимальних форм. Укра­їнсь­ка національна ідея спрямована на формування української народ­ності, потім – нації, на формування національного характеру, самосві­домос­ті історичного буття. Українська ідея – це безперечно патріо­тизм і водночас, відкидання шовінізму у будь-якій формі та проявах.

Вивчаючи стан історичної науки в Україні, її предмет і завдання та основні етапи національної історичної думки, необхідно ознайомитись зі статтями О.Сича " Про викладання історії у вищій школі", опублікованій в " Українському історичному журналі" (1998, № 5), О.П. Реєнта " Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу" (УІЖ, 1999, №№ 3, 4).

Методологічні основи історичної науки можна знайти у працях М.Блока, А.Тойнбі І.Пригожина, Л.Гумільова, К.Маркса, та інших. До цього ще варто додати вивчення джерел – археологічних, письмових, усних.

І, на самкінець, необхідно ознайомитися з працями сучасних українських та зарубіжних дослідників історії України.

Тема 2. Доісторичне минуле української історії

Це одна із складних тем вивчення курсу. Частина матеріалу подається на лекції, але тема потребує значної уваги та самостійного опрацювання.

У першу чергу зверніть увагу на праці Геродота, Страбона, Лукреція Кара. Для цього використайте працю А.Доватура " Народы нашей страны в Истории Геродота". (М., 1982), а також М.Брайчевського " Вступ до історичної науки" (К., 1995).

В останній роботі містяться також відомості про походження життя на Землі, чинники, які впливають на становлення людини, подається критика марксистської теорії походження людини. Питання заселення людиною сучасної території України розкрито в " Історії України" за редакцією В.Смолія. Доктор економічних наук Ю.Канигін у праці " Шлях аріїв" дає власну оригінальну концепцію виникнення української нації. Зверніть також увагу на перший том К.Бунятяна та В.Мурзіна 15-томної історії «Україна крізь віки».

Проблема трипільської культури розкривається у працях Т.Пассек, П.Толочка. За визначенням П.Толочка, в останні роки великий інтерес викликають своєрідні " міста" трипільської культури, які багато в чому є загадковими і ці загадки сучасна історична наука не взмозі розкрити. Аналогічні проблеми піднімає Б.Мозолевський у своїх дослідженнях скіфської доби української історії. Проблема первісних державних утворень широко представлена у 2 томі 15-томної історії «Укураїна крізь віки»

Далі слід звернутися до проблеми етногенезу східних слов’ян, використовуючи праці М.Грушевського, зокрема теми 2–й і 3–й " Історії України-Руси" та 3–й том п’ятнадцятитомної історії " Україна крізь віки" та перший розділ підручника В.Литвина «Історія України» 2006 р.

На завершення слід ознайомитися з теорією " автохтонності" українського народу, викладеного у працях М. Грушевського.

Тема 3. Україна-Русь (ІХ – перша половина ХІV ст.)

Розглядаючи питання етногенезу східних слов’ян, перш за все ознайомтеся з працями " Повість временних літ", " Слово о полку Ігоревім" та інші, не забувайте, що давньоруську літературу слід розглядати як літературу однієї теми та одного сюжету. Цей сюжет – світова історія, а тема – зміст і сенс людського життя.

Вітчизняна історіографія має ряд фундаментальних моногра­фіч­них досліджень, в яких розкриваються питання походження Київської Русі, внутрішні і зовнішні фактори розвитку Давньоруської держави, причини її розпаду. Це праці М.Костомарова, М.Грушевського, П.Толочка. Російська історіографія представлена працями М.Карам­зі­на, С.Соловйова, В.Ключевського. Під час вивчення цього періоду слід розділяти ці два напрям­ки історіографії Русі відповідно до того, що за М.Грушевським безпосередньою спадкоємницею Київської Русі стала Галицько-Волинська держава, а не Північно-Східна Русь
(згідно з іншою версією). Для цього слід ознайомитися з працею М. Грушевського " Звичайна схема " руської" історії і справа раціональ­ного укладу східнього слов’янства".

Розкриваючи питання про спадкоємність соціокультурних, військових і торговельних традицій давніх державних утворень на території сучасної України, а отже теорій походження державності у східних слов’ян, варто звернутися до першого розділу праці О.Толочка, П.Толочка " Київська Русь" (том 4–й серія: " Україна
крізь віки"), а також другого розділу підручника В.Литвина.

Вивчають проблему формування української народності та походження українського етносу радимо вам познайомитися з монографією А.Катренко «М.Драгоманов і український національний рух».

Зверніть увагу на 5–й том серії " Україна крізь віки" (автор М.Котляр), в якому йдеться про історію розвитку галицько-волинських земель, утворення князівств та держави на західно­укра­їнських землях.

Тема 4. Литовсько-польська доба української історії

(друга половина ХIV – перша половина ХVІІ ст.)

Розпочинаючи вивчення цієї теми, нагадаємо слова І.Крип’якевича: " Це доба не була часом переломних подій, але була часом сірої щоденної праці, що дала підбудову під національну культуру і уможливила розвиток національної революції".

Цей період української історії ускладнювався ще й тим, що саме з кінця ХІІІ ст. розпочався процес етногенезу східнослов’янських народів, отже виникає проблема, як їх розділити, звідки брати початок кожного з них.

Щодо характеристик новітньої вітчизняної та зарубіжної історіографії, то необхідно перш за все звернутися до статті Л.Капітана " Литовсько-польська доба на сторінках " Українського історичного журналу" (1985–2000 рр.)", надрукованої в УІЖ № 3 за 2000 рік. Слід також ознайомитися з працями сучасних авторів Ф.Шабульдо, Н.Яковенко і особливу увагу звернути на працю Н.Яковенко " Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна)".

Проблема інкорпорації українських земель до Литовської держави та їх державно-політичний, економічний розвиток, висвітлені у праці сучасної української дослідниці О.Русиної " Україна під татарами і Литвою", серії " Україна крізь віки" (т. 6. розділи 3, 4, 5). Московські змагання за українські землі розкриваються в 6–му розділі цієї праці.

Зверніть увагу на статтю Н.Яковенко " Здобутки і втрати Люб­лін­ської унії" (" Київська старовина" за 1993 рік, № 3), де розкрива­ють­ся деякі аспекти входження українських земель до складу Речі Посполитої.

Подальший розвиток українського етносу у цей період історії схарактеризований у праці " Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії", в статті О.Моці в УІЖ № 4 за 1996 рік, а також у 5 розділі, частині першій підручника В.Литвина.

Тема 5. Козацтво в історії України

Проблеми національної, соціальної і релігійної конфронтації розкриті у 1-му розділі частини другої підручника В.Литвина, та тринадцятому розділі праці О.Русиної «Україна під татарами та Литвою».

Слід самостійно з’ясувати причини виникнення українського козацтва, як феноменального явища в історичній долі українського народу.

У першу чергу необхідно звернутися до літописів С.Величка, Г.Граб’янки, Самовидця, де вперше в історіографії згадується українське козацтво.

Причини виникнення та періодизацію історії козацтва ви знайдете у 2–му томі " Історії запорозьких козаків" Д. Яворницького (розділи 1–3). Не забудьте визначити територію виникнення (повіти Наддніпрянщини та Побужжя), соціальний та національний склад козацтва. Для цього зверніться до розділів 1–4 праці В.Антоновича " Про козацькі часи в Україні". На сторінках 232–234 ви також знайдете повний список українських гетьманів за весь час існування козацтва.

З праць М.Грушевського, В.Голобуцького, В.Щербака ви дізнаєтеся про розподіл козацтва на низових (запорозьких), міських козаків, реформування козацтва Польською короною, появу реєстрового козацтва. Праця О.Апанович дозволить вам ознайоми­ти­ся з участю козаків у селянсько-козацьких повстаннях та національно-визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі в середині ХVІІ ст.

Про фактор консолідації українського козацтва у ХVІІ ст. ви дізнаєтесь, якщо ознайомитеся зі статтею В.Щербака в УІЖ № 5
за 1995 рік.

Проблеми української національної революції, зокрема формування української козацької держави широко розкриті у праці В.Смолія та В.Степанкова (том 7 видання «Україна крізь віки»). Оцінка Переяславської ради та її наслідки для українського народу ви знайдете у працях О.Апанович «Українсько-російський договір 1654 р.: міфи та реальність» та статті М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання».

Проблеми Великої руїна та Гетьманщини розкриті у працях В.Антоновича «Про козацькі часи на Україні» та О.Гуржія і Т.Чухліба «Гетьманська Україна». А також третьому розділі частини другої підручника В.Литвина.

Тема 6. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець ХVІІ – початок ХХ ст.)

З’ясуйте, які наслідки для України мали три поділи Польщі. Перебування України у складі різних держав відповідно впливало на ті соціально-політичні процеси, що відбувалися на теренах України.

Вивчення даної теми необхідно розпочати з вивчення джерел і в першу чергу з " Історії Малоросії" Бантиш-Каменського. Зверніть увагу на те, що цей автор з одного боку відстоює ідеї українського націоналізму, з іншого – російського шовінізму. Це проявилося при створенні ним низки історичних портретів видатних політичних діячів гетьманської доби. Переконливо подані головні риси українців ХVІІІ ст., розвиток культури і освіти.

Проблему входження України до державних структур Російської імперії краще вивчати за працею М.Драгоманова " Пропащий час. Українці під московським гнітом (1654–1876)". Зверніть увагу на оцінку України козацьких часів, а також висновок Драгоманова про політику російських можновладців щодо України.

Організація козацтва України доби Гетьманщини та ХІХ сторіч­чя яскраво висвітлена М.Слабченком у працях " Матеріали до соціально-економічної історії України ХІХ ст.", " Соціально-правова організація Січі Запорозької" та інших.

Історія українських земель у складі Австро-Угорщини докладно подана в " Історії України: нове бачення". Зверніть увагу на один з важливих моментів цієї теми, а саме на процес формування української модерної нації (ХІХ сторіччя – початок ХХ ст.). Ця проблема знайшла відображення у праці Я.Грицака.

Проблема державно-правового і політичного статусу України у складі двох імперій висвітлюється у працях сучасних дослідників В.Кременя, В.Ткаченка «Україна: шлях до себе» та «Україна: альтернативи поступу». Політико-адміністративний устрій, форми політичної і соціальної опозиції імперському режиму, а також модернізаційні процеси в економіці та соціальній сфері розкриті у 1, 2, 3 розділах частини 3-ї підручника В.Литвина та праці В.Сарбея «Національне відродження України».

Слід також проаналізувати стан українського національно-політичного руху та його основні течії в Україні на початку ХХ ст. Тут варто звернутися до програмних та довідкових матеріалів політичних партій України у збірнику В.Шевченка «Українські політичні партії кінця ХІХ початку ХХ ст.». К. 1993, та «Нові політичні партії України». А. Слюсаренка та М. Томенка.

Питання щодо участі України у Першій світовій війні краще вивчати за монографією П.Притуляка «України і Брестський мир», розділ перший. К. 2004 р.

Тема 7. Боротьба за відродження державності України

(1917–1920 рр.)

Розпочинаючи вивчення цієї теми, слід зосередити увагу на вивченні історіографії проблеми. У першу чергу необхідно ознайоми­тися з працями безпосередніх учасників революційних подій, а це перш за все М.Грушевський, В.Винниченко, Д.Дорошенко. Їх роботи хоч і мають певною мірою суб’єктивний характер, але передають безпосередні враження від історичних подій, в яких вони брали участь.

Щодо оцінки першого етапу революції, тобто діяльності Центральної Ради, радимо ознайомитись із працею В.Верстюка " Українська Центральна Рада" (К., 1997 р.) та двотомним виданням Інституту історії України НАН України " Українська Центральна Рада. Документи і матеріали" (К., 1996–1997 рр.).

Аналіз радянської та проблеми сучасної історіографії розкрито в праці В.Солдатенка " Українська революція. Історіографія проблеми" (К., 1998 р.) та " Українська революція" (К., 2000 р.).

Національно-політичні сили української революції слід вивчати за ІІ-м розділом праці В.Верстюка «Українська Центральна Рада», та І-м томом праці Д.Дорошенка. " Історія України. 1917–1923". (Ужгород, 1932 р.).

Розкриття першого питання теми слід розпочати з І-го розділу праці В.Верстюка та статті В.Кульчицького " Центральна Рада. Утворення УНР". (УІЖ, 1992, № 5, 6, а також праці О.Рубльова та О.Реєнта «Українські визвольні змагання 1917-1921рр.».

Військове протиборство після жовтневого більшовицького перево-роту, проблеми Брестського миру та Гетьманату ви зможете висвітлити, ознайомившись із працею О.Романчука " Ультиматум" (К., 1990) та монографією П.Притуляка «Україна і Брестський мир: від підписання до виконання» (К., 2004 р.)..

Тема 8. Україна в умовах становлення комуністичного режиму

Проблеми утвердження в Україні комуністичного режиму подані на сторінках 460-472 третього розділу частини 4-ї підручника В.Литвина.

Вивчення цієї теми, однієї із найскладніших з курсу історії України, радимо розпочинати з ознайомлення з виданнями: " Національні процеси в Україні: Історія і сучасність (Документи і матеріали: У 2-х ч." (К., 1997), " Репресивно-каральна система в Україні 1917–1933: У 2-х кн." (К., 1994), " Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів" (К., 1990).

Методологічні підходи до вивчення міжвоєнного періоду розкриті у працях С.Кульчицького " УСРР в добу нової економічної політики. 1921–1928 рр." (К., 1995) та " Ціна великого перелому"
(К., 1991), В.Гринчуцького " Промислові трести Укра­ї­ни в 20-х рр." (К., 1997), Ю.Шаповала " Україна 20–50-х рр." (К., 1993), В.Даниленка, Г.Касьянова, С.Кульчицького " Сталінізм на Україні: 20–30 рр."
(К., 1991).

Розкриваючи становище України в системі міждержавних відносин, зверніть увагу на два періоди існування української дипломатії до 1924 року, причини її згортання після утворення Союзу РСР. Далі слід розглянути форми і методи ЦК ВКП(б) щодо обмеження української державності у формі військово-економічного союзу, союзної федерації та утворення Союзу РСР. Зверніть увагу на опозицію серед українських державних діячів щодо автономізації України.

Вивчення нової економічної політики варто розпочати з характеристики непу, її суті і змісту, причин згортання, що подані у працях С.Кульчицького та О.Пиріг.

Далі слід зрозуміти причини індустріалізації та колективізації країни та зміни економічного курсу після листопадового пленуму ЦК РКП (б) 1929 року, що найшло відображення у 2-му розділі праці С.Кульчицького «Україна між двома війнами (1929-1939)».

Слід усвідомити суперечливий характер економічного розвитку країни у роки перших п’ятирічок.

Питання політичних репресій широко висвітлені у праці С.Білоконя»Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. (К., 1999.)

На завершення необхідно дати визначення тоталітаризму, зрозуміти процес становлення тоталітарної системи в Радянському Союзі та Україні, що розкрито у працях Ю.Шаповала.

Тема 9. Україна в роки Другої світової війни

та першому повоєнному десятиріччі

Розпочинаючи вивчення цієї теми, зверніть увагу на радянську історіографію, яка роками продукувала парадну літературу. Її пози­тивною рисою було те, що вона була націлена на виховання громадянських достоїнств, патріотизму, здатності до подвигу. Це досягалося шляхом приховування кричущих вад і прорахунків системи єдиновладдя, реальних людських втрат у війні. Існувала низка проблем, на яких було накладено табу, серед яких: допомога союзників по антигітлерівській коаліції, холокост єврейського наро­ду, проблема колабораціонізму, рух Опору та ін.

Пропонуємо також висвітлити питання внеску народів СРСР, зокрема України у перемогу над фашизмом, розкривши проблеми мобілізації людських та матеріальних ресурсів, роботу тилу, радянського підпілля, а також допомогу інших країн у розгромі фашистського рейху.

Серед нещодавно опублікованих документів зверніть увагу на працю, створену під керівництвом В.Косика " Україна у Другій світовій війні: Збірник архівних матеріалів" (у 3-х т., Львів, 1997 р.). Збірник допоможе відтворити реальні історичні факти і події цього періоду. Документи висвітлюють перш за все політичний аспект німецької окупації та докладно розкривають політику Німеччини щодо України.

Причини розв’язання Другої світової війни розкриті у другому розділі праці М.Коваля " Україна. 1939–1945 рр." (К., 1995 р.). Відпо­відно у четвертому і п’ятому розділах розкриваються питання участі України у Великій Вітчизняній війні, сутності " нового порядку" в Україні та форми руху Опору українців. До цього слід додати працю А.Чайковського " Невідома війна. Партизанський рух в Україні.
1941–1944 рр. Мовою документів, очима історика" (К., 1944), а також статтю Ю.Зеленського " Війна втрачених надій і український самостійницький рух у 1939–1945 рр." (УІЖ, 1992, № 6, с. 116–122).

Готуючись до розкриття проблеми післявоєнного розвитку України, зверніть увагу на її висвітлення у працях радянських та сучасних дослідників. Серед публікацій слід ознайомитися з працею " Про минуле заради майбут­нього" (К., 1989), статтею І.Кожухало " Компартія України в добу відлиги" (УІЖ, 1990, № 11, с. 39–51), статтею Ю.Курносова " Соціально-економічний розвиток УРСР в 50-х – першій половині 60-х рр." (УІЖ, 1990, № 5, с. 79–86), а також працею В.Барана та В.Даниленка «Україна в умовах системної кризи», (розділ 1. та 2).

Новий етап детального вивчення післявоєнної доби розпочався після 1991 року, що знайшло відображення у працях В.Барана " Україна після Сталіна: Нарис історії: 1953–1985 рр." (Львів, 1992), І.Воронова, Ю.Пилявця " Голод 1946–1947 рр." (К., 1991) та інших.

Готуючись до висвітлення питання щодо геополітичних наслід­ків Другої світової війни, зверніть увагу на те, що повоєнний розвиток України відбувався за умови докорінних зовнішньополітич­них змін. По-перше, розпочався розкол цілісного світу та процес формування політичних блоків, настала доба політики " холодної війни". По-друге, після Другої світової війни завершилося врегу­лювання тери­торіальних питань та змін у складі населення України. По-третє, зростає авторитет УРСР на міжнародній арені, що позначилось її участю у міжнародних організаціях, у тому числі заснуванні ООН. Україна стала членом 20 міжнародних організацій і самостійно уклала 65 угод про що можна довідатися на сторінках 587-591 підручника В.Литвина.

Розкриваючи питання відбудови народного господарства, до­цільно підкреслити, що в Україні, як і в Радянському Союзі в цілому, виникла складна і неоднозначна ситуація. Вона визначалася ство­ренням передумов для докорінної перебудови соціально-еконо­мічної і політичної системи, завершенням переходу до постіндустріальної доби, а саме – до нового етапу науково-технічної революції.

Зверніть увагу на те, що відбудова розпочалася відразу ж після очищення території України від ворога. Значні матеріальні ресурси виділялися республіці відповідно до урядової постанови " Про невідкладні заходи по відбудові господарства у районах, визволених від німецької окупації" (серпень 1943 р.). Слід звернутися і до показ­ників 4–ї п’ятирічки (1946–1950 рр.), наведених у статті М.Коваля.

Приділіть увагу формам і методам відбудовчого процесу та місцю, яке посідала Україна у повоєнній відбудові. Особливу увагу слід звернути на голодомор 1946–1947 рр. Для цього вико­ристайте працю І.Воронова, Ю.Пилявця, а також четвертий розділ (с. 151–180) монографії О. Веселова, В. Марочка " Голодомори в Україні. Злочини проти народу" (К., 2000 р.).

Складовою відродження республіки було культурне будівниц­тво. Радимо звернути увагу на запровадження обов’язкового семиріч­ного навчання; відновлення роботи українських університетів у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Ужгороді, активну дослідницьку роботу у таких перспективних галузях як атомна енергетика, теоретична фізика, радіофізика.

Однак, не слід забувати, що і в повоєнні роки природа тоталітар­ної системи не змінилася, а люди залишалися лише " гвинтиками" ве­личезної машини, яка перебувала на шляху до " кращого майбут­ньо­го", а низькі показники добробуту народу були постійними " тимча­со­вими труднощами". Зверніться до праці Ю.Шаповала " Сталінізм і Україна" (УІЖ, 1992, № 7–8, с. 13–26; № 9, с. 5–25; № 10–11, с. 3–13), а також до статті Л.Шевченка " Культурно-ідеологічні процеси в Україні у 40–50-х рр." (УІЖ, 1992, № 7, 8, с. 390–47).

Тема 10. Україна в 60–80-х рр. ХХ ст.