Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Література до теми. 1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан Н.М., К., Освіта, 2011, с.242-256.






1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан Н.М., К., Освіта, 2011, с.242-256.

2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.277-303.

3. Новітня історія України (2001-2006 рр.) (додаток до підручника) 11 кл., Кульчицький С.В., К., Генеза, 2006.

4. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

5. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.

 

Тема 33: Економічний розвиток України в 90-ті роки та на початку ХХІ століття. Етносоціальні процеси та рівень життя населення.

Основні терміни: лібералізація цін, інфляція, емісія, приватизація, приватизаційні папери, корупція, криміналізація економіки, аграрна реформа, інтеграція економіки.

 

План

1. Стан господарства після розпаду СРСР.

2. Спроби реформування економіки.

3. Роздержавлення, приватизація та фінансова система України.

4. Соціальне та економічне становище населення України.

5. Еміграція.

6. Основні тенденції розвитку економіки України у другій половині 90-тих років.

7. Пошуки шляхів стабілізації на початку ХХІ століття. Здійснення аграрної реформи.

8. Залучення населення до ринку.

9. Інтеграція української економіки у світовий простір.

10. Демографічні зміни.

11. Соціальна диференціація суспільства.

12. Міжнаціональні відносини.

 

1. Здавалось, що в економіці Україна має всі можливості по переходу до ринку. Але країна успадкувала від СРСР застарілі енергомісткі технології, що забезпечило її енергетичну залежність від Росії і Туркменії, на виробництві випускалась продукція застарілих зразків, не існував завершений виробничий цикл бо до цього був єдиний народногосподарський комплекс СРСР (для прикладу, лише зв’язки з Росією забезпечували виробництво 67, 3% кінцевого продукту промисловості України).

Тяжким було становище в сільському господарстві. В УРСР був найбільший рівень розорюваності грунтів у світі (82%). Як результат – виснаження українських чорноземів.

Вплинули негативно і горбачовські реформи. Внаслідок них зменшився валовий суспільний продукт а грошова маса зростала. Тому всі товари на прилавках магазинів стрімко зникали.

 

З 1991 року почалось переведення економіки під контроль України. У березні 1992 року Верховна Рада прийняла “Основи національної економічної політики України”, де говорилось про розвиток ринку, приватизацію і т. п. Тим часом Росія підняла ціни на енергоносії: на нафту в 300 разів, на газ в 100 разів. В результаті стрімко зросли ціни на всі товари в Україні. Наприклад – в промисловості в 42 рази. Російські рублі в Україну практично перестали надходити, тому в 1992 році в Україні були введені купоно-карбованці. У такий спосіб Україна вийшла з рубльової зони. Але вартість купоно-карбованця почала стрімко знижуватись (наприклад в 1993 році у 103 рази). Це породило (грошову емісію – випуск надлишкових грошей)і забезпечило перехід відінфляції (обезцінення грошей)до гіперінфляції (один з видів інфляції).

В 1992 році уряд України прийняв постанову “Про регулювання цін”, якою почав лібералізацію цін на товари. Тобто був усунутий державний контроль за ростом цін. Це продовжило руйнацію економіки. У грудні 1993 року інфляція перевищила 90%. В 1994 році рівень інфляції був збитий до “2, 1%. Цього було досягнуто монетарними обмеженнями (затримкою виплат зарплат, пенсій, скороченням фінансування бюджетників: в освіті на 64%, медицині-69%, науці-60%).

Ці заходи тимчасово призупинили гіперінфляцію, але в 1994 році розпочався новий її виток. Тому влада повернулась до директивного господарювання і запровадила фіксований курс купона до долара, що спричинило зростання тіньової економіки, посилення корупції в державному апараті, втечі капіталів за кордон (в 1994 р. в Україні було 4 млрд. дол.. а за кордоном 20 млрд. дол..). З 1990 по 1994 рік валовий національний продукт впав до 27, 7%, а національний доход на 54%. Це відповідає показникам часів війни, коли падіння за 1941-1945 роки становило 30%.

Перехід від командної до ринкової економіки, від єдиного народногосподарського комплексу до власної економічної системи не міг бути не болючим. Але те, що сталось в Україні, не мало аналогів у світі. Влада розробляла програми, але вони не діяли, міняла уряди. Дії влади були хаотичними. Змінам противились консервативні прокомуністичні сили, копіювались бездарно дії уряду Росії і т.п.

 

3. І все ж в Україні формувалась нова господарська модель з різними формами власності. У березні 1992 року Верховна Рада прийняла закони про приватизацію майна державних підприємств, випуск приватизаційних паперів. Але замість цивілізованої приватизації відбувалась “диеа приватизація”, яка супроводжувалась навмисним доведенням підприємств до банкрутств, а потім їх скуповування за безцінь. При цьому страждали трудові колективи. Водночас створювались малі підприємства, кооперативи. Директори державних підприємств отримали повну самостійність, в тому числі користування прибутками.

Відбувались зміни і в селі. У 1992 році Верховна Рада прийняла постанову “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”. Головним в цій постанові було дозвіл на паювання землі а не на приватизацію с.господарських угідь. Тобто право продажу земельних масивів не надавалось. Це уповільнювало процес розвитку фермерських господарств. Місцева номенклатура, керуючись цим законом почала “прихватизовувати” землю, розвалюючи по ходу колишні колгоспи. Таким чином на селі фермерство ще не стало домінуючою господарською ланкою, а колективні господарства вже розвалювались.

Відбувались перетворення і в фінансовій системі. Росія самочинно привласнила активи і пасиви банківської системи, позбавивши українців вкладів. Головним в Україні став Національний банк України. Почалось створення нових банківських установ в тому числі приватних, таких як “Аваль”, “Приватбанк” та інші. Коштами для них стали частково гроші колишнього КПРС І КПУ та ВЛКСМ. Наприклад, всі відділення “Приватбанку” очолили колишні перші секретарі обкомів ВЛКСМ в Полтаві Удовиченко, в Дніпропетровську Тигіпко і т.п. В цілому банківська система виявилась некерованою, що створило умови для масових зловживань.

Для підтримки економіки України, почалось співробітництво з МВФ та ЄБРР, які почали давати кредити. Це породило зростання зовнішнього боргу, який став становити в 1995 році 8, 2 млрд. дол..

 

4. Після 1992 року основна маса населення опинилася за межею бідності. Частка зарплати в валовому національному доході в 1994 році становила лише 25%. Реальна зарплата зменшилась у 3, 8 раза. На 1993 рік ціни зросли в 167 раз, а мінімальна зарплата – у 57 раз. Часто зарплату отримували в натуральній формі. Впала купівельна здатність населення. Вона знизилась у 5 разів, що привело до скорочення споживання продуктів харчування. Держава не могла реформувати соціальну сферу, тому вдалася лише до введення замість безплатних, платних послуг. Стрімко зростало безробіття. В 1995 році було зареєстровано 526 тисяч безробітних. Це при тому, що були значні масштаби прихованого безробіття. Значно погіршилось життя людей у селі. В селі закривали дитячі садочки, медпункти, перукарні, аптеки, магазини. Доставка всього необхідного в села ускладнилась, через подорожчання пального. В середині 90-тих років лише 10% жителів села опалювали оселі газом, в той час, як в Білорусії цей показник становив 80%.

Отже, в порівнянні з 1989 роком у 1993 році життя людей в Україні погіршилось в 17 разів.

 

5. Погіршення життя людей привело до масової еміграції. Головний потік заробітчан направлявся до Бельгії, Італії, Іспанії, Німеччини, Польщі, Португалії, Чехії та інших країн. Більшість українців їхали, щоб заробити гроші. Частина українців направлялись до Росії на будівництво і в сферу нафтогазвидобування. Багато українців також їхали на постійне проживання. На початку 90-тих років зросла еміграція до Ізраїлю. Частина з них з ізраїльськими візами відправлялися до США, Канади та інших країн, де були родичі, що потрапили туди під час попередніх еміграцій.. Стало популярним, з метою еміграції створити подружні пари. Як правило це були дівчата і молоді жінки.

 

У 1994 році президент Л.Кучма оголосив нову соціально-економічну стратегію, яка передбачала прискорення ринкової трансформації. Головна увага була приділена недержавному сектору економіки, який перебував в руках нових власників, в тому числі представників сімї Л.Кучми. Цей сектор в 1998 році виробляв 65, 9% промислової продукції. Частка державної власності скоротилася з 96 до 62%. Прискорилась приватизація і на селі. Сертифікати права на земельний пай за 1994-2002 роки отримали 7 млн. чоловік. Були зроблені спроби перетворити колгоспи в кооперативи. На 1996 рік було роздержавлено 30% радгоспів і перетворено в КСП. Було створено 34, 1 тисяча фермерських господарств, кожне четверте з яких згодом збанкрутувало. Внаслідок прискорення реформ зростання цін зменшилось, що дало змогуу вересні 1996 року провести грошову реформу і ввести нову грошову одиницю гривню.

Дякуючи реформам поліпшився інвестиційний клімат в Україні у вигляді податкових пільг та страхових гарантій для іноземних інвесторів. Дякуючи цьому з 1995 по 2004 рік присутність іноземного капіталу зросла в 14 разів. Але інвесторів відлякували нестабільність в Україні, криміналізація та тінізація економіки. Щоб поправити цю ситуацію влада почала знижувати податковий тиск на підприємців і фізичних осіб. Це трохи поліпшило життя людей і економіки, загальмувало темпи падіння ВВП. Зарплата в людей почала потроху підніматись а темпи інфляції падати. Середньомісячна зарплата в 1997-1999 році становила 50 доларів. Але збільшилась кількість безробітних до 1, 5 млн. чоловік. За межею бідності було більше половини населення України. За даними ООН за всіма показниками індексу людського розвитку опустилась з 1994 по 1999 рік з 54 на 102 місце у світі.

 

7. На початок ХХІ століття економіка України стала розвиватися більш високими темпами. На 2003 рік обсяг виробленої промислової продукції зріс до 60%. Україна стала приймати участь в міжнародній програмі “Морський старт”, відновивши космічну галузь виробництва. Спільно з Росією почалось виробництво літаків АН-70 та “Мрія”. В сільському господарстві також продовжувались зміни. Зокрема, в 2002 році був прийнятий Земельний кодекс, який орієнтував село на ринкові стосунки. Обсяг продукції АПК в 2004 році зріс на 15%. В 2002 році зарплата по Україні вперше перевищила прожитковий мінімум і становила 377 гривень при мінімумі 365 гривень.

Але мали місце негаразди. Зберігались деформації в економіці (перевага важкої промисловості), фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів, проблеми з приватизацією обленерго (рейдерські захоплення і пере захоплення), незмінна енергетична залежність від Росії, для подолання якої влада нічого не робила, “тонізація економіки, низький рівень життя людей, втому числі і через затримки виплат зарплат.

 

8. Проблема виживання примусила людей включитись в ринкову економіку. Але успіх мав той, хто накопив стартовий капітал. Відбувся розкол суспільства на дві нерівні групи – на зайнятих у привілейованому секторі економіки (сировина, нафта і т.п.) і тих, хто працює в секторі економіки, що регресує, або в бюджетній сфері. В результаті, у більшості людей склалося негативне відношення до людей бізнесу. Це також передалось від старої комуністичної системи, яка засуджувала капіталістичні відносини. І все жє ринковий тип поведінки формується в суспільстві і залежить від успіху реальних реформ.

 

9. Інтеграція потрібна Україні, щоб подолати штучну відокремленість країни від світу. Країна зацікавлена в імпорті і в експорті. Пріоритетні напрямки експорту: пошук ринків збуту літаків, верстатів, виробів порошкової металургії і т.п.; перетворення аграрного виробництва в прибуткову галузь; розвиток торгівлі патентами, ліцензіями і т. п.; виробництво і пошук ринків збуту для кольорової металургії, урану і т.п. Пріоритетні напрямки імпорту: імпорт ліків, медичного обладнання; імпорт продовольства, новітніх технологій для харчової промисловості.

Досить привабливим для України є ринок СНД куди реалізовується 25% виробленого ВВП. Але більш привабливим є європейський і світовий ринок. Більше 50% продукції реалізується в країнах Євросоюзу. Тому, хоч і з великим запізненням, в порівнянні з країнами Балтії, Україна в 1998 році підписала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС”. Був взятий курс на вступ до ЄС. При президентові В.Ющенко розпочались переговори з ЄС про асоційоване членство і зону вільної торгівлі з ЄС. 19 грудня 2011 року, хоч і було заявлено, але не було парафовано угоду про асоційоване членство, в зв’язку зі звинуваченнями Євросоюзом влади в Україні в вибірковому судовому переслідуванні лідерів української опозиції і порушенні норм демократії. За президента В.Ющенка, в 2008 році Україна була прийнята в Світову організацію торгівлі.

Україна плідно стала співпрацювати, особливо за президента В.Януковича, з Китаєм. Різко зросла кількість китайських товарів на українському ринку, серед них і гречка, яка була завезена в 2010 році, під час нестачі цього продукту на українському ринку. Цікава деталь, українська еліта уникає купувати китайські товари, а забезпечує себе високоякісними європейськими товарами.

Отже Україна здатна інтегруватись, при добрій волі влади і за бажанням народу, в європейський і світовий економічний простір.

 

10. За кількістю населення Україна посідала п’яте місце в Європі. За переписом 1989 року в УРСР мешкало 51, 7 млн. чоловік. За умов погіршення життя кількість населення почала скорочуватись. На 2011 рік кількість населення становить 45, 6 млн. чоловік. Одним з чинників скорочення населення є депопуляція, тобто зниження народжуваності в порівнянні зі смертністю. Особливо це відчувалось у селі, де йшов відтік молоді, а залишались старі люди. Стрімко зменшувалась частка молоді. Великий вплив на зменшення народжуваності мала економічна криза. Молоді сімї, не маючи коштів купити житло, не хотіли заводити дітей. Посилились тенденції до розлучення сімей. На кожний п’ятий шлюб у середині 90-тих років припадало 4, 5 розлучень. Загрозливою ставала проблема безпритульності дітей. На січень 2005 року їх нараховувалось 150 тисяч. Зменшенню населення сприяла трудова міграція. В першу чергу виїздили за кордон кваліфіковані молоді робітники, а також інтелігенція. Ці тенденції продовжились і на початку ХХІ століття. Певне зменшення міграції спостерігалось після “помаранчевих” подій 2004 року. Нині цей процес знову посилився. Серед мігрантів зявились і політичні опоненти нинішньої влади.

 

11. Наслідком введення ринкових відносин стала соціальна диференціація суспільства, тобто розшарування населення на бідних і багатих. На початку 1992 року за межею бідності було 11% населення, а вже в 1998 цей відсоток становив 74%. Заможні верстви населення становили підприємці, банкіри, певна категорія управлінців, представники творчої інтелігенції. Прірва між бідними і багатими зростала. На 2000 рік 3% людей володіли 65% доходів всієї України. 2% населення щомісяця отримували дохід у розмірі 20 тисяч доларів, в той час як мінімальна заробітна плата становила 65 доларів у місяць. Тому і ринок ділився для осіб з високою платоспроможністю і для останнього населення. Елемент бідності по різних регіонах України також був різним. В Києві він був найнижчим, а в Миколаївській, Луганській областях найвищий (відповідно 11, 5% проти 44, 9%).

Таким чином, поглиблення соціальної диференціації суспільства поділило його на заможніх і знедолених, багатих і бідних. Середній прошарок (так званий середній клас) був незначним.

 

12. На території України найчисельнішим етносом є українці. За переписом 1989 року їх нараховувалось 72, 7%. В 2001 році їх кількість зросла до 77, 8%. Інші є представниками різних етнічних груп, яких нараховується 134. Тому Україна є поліетнічна країна. З проголошенням незалежності України були закладені правові основи міжнаціональних відносин. 1 листопада 1991 року Верховна Рада України прийняла Декларацію прав національних меншин. В роки незалежності національній політиці приділялась велика увага. Був створений Комітет у справах національностей при уряді. В червні 1992 року прийнятий Закон “Про національні меншини в Україні”. В місцях компактного проживання національних меншин відкрито 210 шкіл для навчання рідною мовою. Також права нацменшин гарантує стаття 11 Конституції України. Але в Україні є проблема співвідношення 3 мегагруп: україномовних українців, російськомовних українців (які залежно від ситуації переходять на ту чи іншу мову) і російськомовних росіян, які є в меншості і в більшості випадків не переходять на українську мову. Тобто ситуація в Україні, так звана гойдалка, залежить від того, скільки російськомовних українців перейдуть на ту чи іншу сторону. Від цього залежить домінування проросійського чи про українського вектора внутрішньої і зовнішньої політики.

В контексті міжнаціональної політики слід згадати репатріацію (повернення) кримських татар на Кримський півострів, що також викликало певні складнощі за останні 20 років. Є проблеми й з іншими народами, які нині проживають в Україні. Це роми, корейці, араби, в’єтнамці. Значна частина з них розглядає територію України, як транзитну зону на шляху до Євросоюзу в умовах існування відкритого кордону з Росією, звідки і йде основний потік мігрантів зі сходу. Це становить велику небезпеку для національної безпеки нашої країни.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.