Література до теми. 1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.316-341.

1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.316-341.

2. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3. Історія України. Бойко О.Д. – К., 2004.

Розділ VІІ: Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.)

Студент (студентка) визначає послідовність подій Другої світової війни;

характеризує геополітичні плани СРСР та Німеччини щодо України;

порівнює ставлення до війни в українських землях;

описує головні події Другої світової війни;

характеризує різні течії антинацистського руху Опору в Україні;

визначає причини створення УПА;

оцінює внесок України у перемогу антигітлерівської коаліції;

розповідає про наслідки війни для України.

Тема 19: Початок Другої світової війни та зміни кордонів України

Основні терміни: українське питання, пакт, радянізація.

План

1. Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.

2. Радянсько-німецький договір про ненапад.

3. Початок Другої світової війни та вступ Червоної армії на територію Західної України. Захоплення СРСР Бессарабії і Північної Буковини.

4. Радянізація західних областей України.

5. Становище в УРСР в 1939 – 1941 роках.

1. Напередодні війни українські землі знаходились в складі п’яти держав, що мали різний соціальний устрій. Це був дестабілізуючий чинник, який перетворював “українське питання” в козир в дипломатичній грі. (Українське питання - питання про місце і роль України у внутрішньому житті держав до яких вона входила і про механізм відновлення української держави). Зацікавленість до українських земель проявляли три групи держав. Перша група - Англія, Франція та США, як переможниці у Першій світовій війні не хотіли порушення кордонів у відповідності з Версальським договором. Другу групу представляла перш за все Німеччина, яка з метою поліпшення життя своїх громадян хотіла завоювати українські землі і розрахуватись за допомогу у війні з своїми союзниками Угорщиною та Румунією. До третьої групи входили перш за все СРСР, та Польща, Угорщина і Румунія, які вже володіли українськими землями, але кожна хотіла мати більше. Український народ в цій ситуації був лише суб’єктом а не об’єктом міжнародних відносин і не вирішував своєї долі самостійно.

2. А.Гітлер, на шляху до війни в Європі, вирішив спочатку підписати договір про ненапад з СРСР. СРСР, відчуваючи свою неготовність до війни в даний час, отримавши обіцянки Німеччини, про поширення впливу СРСР на Балкани, на Балтику і про відмову А. Гітлера сприяти створенню “Великої України” 23 серпня 1939 року підписав з Німеччиною договір про ненапад терміном на 19 років. (Пакт від латинського пактум – міжнародний договір великої політичної ваги). До нього прикладався таємний протокол про розмежування сфер впливу в Східній Європі. Цей договір підривав відносну стабільність в Європі і практично показав, що зачинщиками Другої світової війни є рівнозначно як СРСР, так і фашистська Німеччина з її союзниками.

Альтернативна точка зору. Підручник “История России” для 11 класів, від 2007 року, за авторством Н.В.Загладіна, хоч і показує ганебність цього договору але з іншої сторони говорить, що “у советского руководства не было другого выбора».

3. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Англія та Франція, будучи союзниками Польщі, стали на її захист. Далі події почали розгортатись згідно “пакту Молотова - Ріббентропа”. Польська армія змушена була відступати. Згідно домовленостей Червона армія, під лозунгом “братерської допомоги” повсталим робітникам Польщі і братам українцям, 17 вересня перейшла польський кордон. Українським фронтом командував маршал Семен Тимошенко (1895-1970). В поході брало участь 1 млн. червоноармійців. Поляки, воюючи проти німців, майже не чинили опору червоноармійцям. В складі польської армії воювало майже 200 тисяч українців. Подекуди виникала сутички. Загальні втрати Червоної Армії склали 795 убитими, 10 танків, 35 автомобілів, 5 гармат і 2 літаки. 17 вересня Червона армія захопила Тернопіль а 22 – Львів. В полон було взято 304 тисячі польських солдатів і офіцерів. Українських солдатів відпускали додому а польських в радянські концтабори. На жаль, останній типовий підручник з “Історії України” (автори О.І.Пометун і Н.М.Гупан) з якихось причин упустили той факт, що 15 тисяч польських офіцерів були розстріляні НКВС в Катинському лісі під Смоленськом, під Харковом і Києвом. Червоній армії в Західній Україні було наказано, не чинити кривд, тому спочатку їх прихід був зустрінутий позитивно. Але подальші дії, і зокрема, підписаний 28 вересня 1939 року Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР, насторожили західноукраїнців. Цей договір розділив західноукраїнців, адже Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя відійшли до Німеччини. Та все ж певний час доброзичливе ставлення зберігалось. Цьому сприяла також конфіскація земель у польських поміщиків.

Після включення Західної України до СРСР постало питання про захоплення в Румунії Північної Буковини і Бессарабії. Перш за все В.Молотов, (народний комісар зовнішніх справ СРСР) заявив, що СРСР ніколи не визнавав захоплення Румунією Бессарабії (березень 1940 року). Німеччина, зв’язана подіями на Західному фронті, не підтримала на даному етапі свого союзника, пообіцявши вирішити цю проблему пізніше. Тому, після ультиматуму СРСР, 28 червня 1940 року румунський уряд згодився передати ці території СРСР. В Бессарабію і Північну Буковину ввійшла Червона армія під командуванням Г.Жукова. 2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР прийняла рішення про приєднання Північної Буковини і Південної Бессарабії до УРСР. Від УРСР була забрана Молдавська Автономна РСР (сучасне Придністровя в Молдавії), і 15 серпня 1940 року утворено Молдавську РСР.

Спочатку нова влада здійснювала певні позитивні дії, що підтримувалось західноукраїнським населенням. Перш за все, в Західній Україні було створено шість областей: Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську. На території Північної Буковини – Чернівецьку а на Півдні Бессарабії- Ізмаїльську. Позитивні ператворення: націоналізація промисловості, що належала полякам і євреям; переселення міської бідноти у будинки колишніх багатіїв; безкоштовне медичне обслуговування; розширення українських шкіл; експропріація землі у поміщиків і передача її бідним селянам; подолання безробіття через звільнення робочих місць від поляків і румунів. Найбільш позитивним явищем було обєднання всіх українських земель в одній території.

Але згодом радянська влада, зміцнивши свою позицію, розпочала нав’язувати місцевому населенню свою ідеологію, яка дістала назву радянізація. Вона проявилась в наступному: була заборонена діяльність українських і польських політичних партій. (Лише ОУН, перебуваючи у підпіллі, продовжила боротьбу); в 1940 році в Західній Україні були проведені вибори до Рад різних рівнів, які були безальтернативними; відбулась націоналізація промисловості і продовження елементів індустріалізації за радянським зразком; здійснена аграрна реформа з конфіскацією польського поміщицького землеволодіння і передачею земель біднякам, але при цьому розпочалось створення колгоспів. На 1941 рік колгоспами було охоплено 13% сільських господарств; ув’язнення політичної еліти, яка керувала краєм до цього часу; поширення на Західну Україну депортацій (примусове виселення незгодних). На 1940 рік з краю було депортовано 10% населення. Боротьбу проти сталінського тоталітаризму очолила Організація Українських Націоналістів, яка нараховувала біля 20 тисяч чоловік. Жорстку протидію ОУН чинило НКВС. Так, у січні 1941 року у Львові відбувся гучний судовий процес над 59 членами ОУН. Серед них наймолодшою була 15-тирічна дівчина. В результаті 42 особи, в тому числі 11 дівчат, були засуджені до смертної кари, інші отримали тюремне ув’язнення.

5. Підприємства України напередодні війни в основному були мілітаризовані. Зявились нові типи озброєнь, такі як Т-34, який виготовлявся на Харківському заводі ім..Комінтерна. У 1940 році обсяг промислової продукції УРСР перевищив рівень 1913 року в 7, 3 рази. Зростала чисельність Червоної Армії. В УРСР знаходилось 50% військових навчальних закладів всього СРСР. Але через масові репресії, на початок 1941 року лише 7% командного складу армії мали вищу освіту. Проводилась оборонно-масова робота серед населення. Цим займався ТСОАВІАХІМ(Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву). В цій організації було задіяно біля 2 млн. чоловік.

У зв’язку з нестачею робочої сили на виробництві через збільшення армії, було затверджено звання “Героя Соціалістичної Праці”, медаль “За трудову відзнаку” і т.п. Також розвивались різні новаторські рухи, серед яких можна назвати рух багатоверстатників, рух жінок за оволодіння технікою (перша жінка –тракторист Паша Ангеліна) і т.п.

Особлива увага приділялась зміцненню трудової дисципліни. Її порушники суворо карались. У 1940 році президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ “Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного залишення робітниками і службовцями підприємств та установ”. Осіб, що порушували ці правила, заарештовували і відправляли у виправні табори.