Поняття та види форми політико-територіального устрою.

Під політико-територіальним устроєм слід розуміти національно-територіальну організацію держави, що охоплює правове становище складових частин держави (республік, штатів, провінцій, земель, кантонів тощо) і порядок взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади.

Розрізняють дві основні форми політико-територіального устрою: унітарну та федеративну.

Унітарна держава - неподільна держава, що надає мінімальну господарську самостійність регіонам.

Унітарна форма державного устрою являється домінуючою. До числа унітарних держав відносяться Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди, Португалія, переважна більшість країн Латинської Америки та Африки, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Японія та багато інших країн.

Проста унітарна держава - це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути суб'єктами політичних міжнародних відносин. Наприклад, республіки Білорусь, Польща, Болгарія Є прості унітарні держави, які мають автономні утворення. До таких держав відносяться. України, Іспанія, Італія, Португалія.

Для країн з унітарною формою державного устрою (такі держави називаються простими) характерна наявність наступних основних ознак:

- єдина конституція, норми якої по всій території країни без будь – яких обмежень.

- Єдина система вищих органів державної влади (голова держави, парламент, уряд), юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї держави. Функціональна, предметна та територіальна компетенція вищих органів державної влади та підпорядкованої їм центральної адміністрації ні юридично, ні фактично не обмежена повноваженнями будь-яких регіональних органів.

- Єдине громадянство. Населення унітарної держави має єдину політичну приналежність. Ніякі адміністративно – територіальні одиниці власного громадянства мати не можуть.

- Єдина система права. Місцеві органи управління зобов’язані застосовувати у відповідних адміністративно – територіальних одиницях нормативні акти, ті що застосовуються центральними органами влади.

- Єдина судова система, яка здійснює правосуддя на території держави, керуючись єдиними нормами матеріального і процесуального права. Судові органи, які створюються в адміністративно – територіальних одиницях, являють собою ланку єдиної централізованої судової системи.

- Територія унітарної держави поділяється на адміністративно – територіальні одиниці, котрі не можуть володіти будь-якою політичною самостійністю. Створені в цих адміністративно – територіальних одиницях місцеві органи управління в тій або іншій мірі підпорядковані центральним органам державної влади і центральної адміністрації. Їх правовий статус визначається правовими нормами єдиної загальнодержавної системи права.

Федеративна форма політико-територіального устрою менш поширена порівняно з унітарною формою.

Сьогодні у світі існують такі федеративні держави, як Росія, США, Канада, Австралія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Союзна Республіка Югославія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія та ін., тобто країни, які відіграють провідну роль в економіці світу. Вони розташовані на різних континентах, вирізняються площами своїх територій (від Австралії, яка займає весь континент, до невеликих - Австрії та Бельгії) та є унікальними за ступенем свого політичного й культурного розвитку, а також за національним складом населення. Загальна кількість їх населення наближається до півтора мільярди громадян.

Федерація - це союзна держава, що складається з окремих державних утворень (республік, штатів, земель, провінцій).