Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Інвестиційна політика: зміст, інструменти та особливості реалізації в національній економіці
|
|
Економічна теорія та господарська практика переконливо довели провідну роль інвестицій в процесах функціонування і розвитку національної економіки. Стрижневі напрями їх впливу на коротко-, середньо- та довгострокову макроекономічну динаміку умовно представлені в табл. 10.2.
Враховуючи, що фактичні кількісно-структурні параметри інвестиційних процесів (табл. 10.3) та динаміка їх розгортання у часі формують майбутнє соціально-економічної системи і є передвісниками наступних макро-економічних змін, їх постійному моніторингу приділяється значна увага.
З огляду на вищевикладене та статистичні дані, які охоплюють власну інвестиційну історію незалежної України (1991-2007 pp.), стає зрозумілим, що головною перешкодою на шляху національної економіки України до стабільного економічного зростання на засадах структурного та якісного оновлення товаропродукуючої сфери є досить низька активність процесів капіталотворення та його недосконала галузева структура.
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Таблиця 10.2 Напрями впливу інвестицій на економічне зростання
| Період | Характер дії на економічне зростання і розвиток | Визначальні параметри |
| Короткостроковий | Інвестиції як складова сукупних видатків (сукупного попиту) | Темп зростання інвестиційних видатків економічних суб'єктів |
| Середньо-строковий | Інвестиції як інструмент розподілу і перерозподілу ресурсів між видами економічної діяльності та галузями промисловості | Галузева, територіальна та інституціона-льна структура інвестицій, її динаміка |
| Довгостроковий | Інвестиції як фактор підвищення продуктивності суспільної праці | Показники ефективності інвестиційних процесів та їхнє інноваційне наповнення; відтворювальна та технологічна структура, ії динаміка |
Статистика переконує, що норма нагромадження основного капіталу у ВВП за останні роки не перевищувала 22%. Враховуючи ж, що для ефективного функціонування економіки та безперервного відновлення матеріально-технічної бази загальний обсяг інвестицій в основний капітал залежно від фази економічного циклу повинен коливатися у межах 20-25% від ВВП, можна стверджувати, що навіть реноваціині інвестиційні потреби української економіки задовольняються не повністю, не кажучи вже про потреби розвитку.
Негаразди в інвестиційній сфері пояснюються цілою низкою причин, серед яких:
• значний інвестиційних ризик, викликаний соціально-економічною та політичною нестабільністю;
• мінливість і непередбачуваність законодавчої бази (передусім податкової);
• дезінтеграція реального та фінансового секторів економіки;
• загальне скорочення державних видатків (особливо державних інвестицій та державного споживання), обмеження їх головним чином соціальними потребами;
Глава 10. СТРУКТУРНА ГА ШВЕСгаЩЙНаШНОВАЦГЙНА ПОЛІТИКА
Таблиця 10.3 Основні показники інвестиційної діяльності
| Група показників | Показники |
| Абсолютні показники (у грош. од. за рік) | • валові, чисті та реноваційні інвестиції; • капіталовкладення в основний капітал; • інвестиції в приріст запасів обігових засобів; • обсяг будівельно-монтажних робіт; • чистий приплив капіталу, у т.ч. прямі та портфельні інвестиції |
| Структурні показники | • за суб'єктами інвестиційної діяльності або інституціональна структура (співвідношення між державними, приватними, іноземними та спільними інвестиціями) |
| • територіальна структура (розподіл інвестицій за економічними регіонами) | |
| • галузева структура (розподіл інвестицій між видами економічної діяльності та галузями промисловості) | |
| • за джерелами фінансування інвестицій (співвідношення між використаними коштами централізованих (бюджетних) джерел, власних коштів підприємств, кредитів банків) | |
| Відносні показники (%) | • частка валових інвестицій у ВВП (норма валового нагромадження); • частка чистих інвестицій у ВВП або ЧВП (норма чистого нагро мадження); • частка капіталовкладень у ВВП або ЧВП (норма нагромадження основного капіталу); • частка інвестицій інноваційного характеру у ВВП |
| Показники ефективності | • капіталовіддача; • середній термін окупності капіталовкладень; • лаг інвестицій — запізнення віддачі від інвестицій; • інвестиційний мультиплікатор |
| Показники динаміки | • абсолютний приріст; • ланцюговий та базисний індекси зростання; • середні темпи росту та приросту за певні проміжки часу; • показники структурної динаміки |
• надмірний рівень оподаткування. В Україні ставка податку на прибуток юридичних осіб — безпосередніх суб'єктів інвестиційних процесів — дорівнює 25%, що формально відповідає рівню розвинених країн. Однак реальна величина «податкового тягаря» для суб'єктів господарювання значно вища. З огляду на необхідність здійснення відрахувань у різноманітні бюджетні та позабюджетні цільові фонди, сплати податків, що входять у ціну, фактичній рівень оподаткування економічних результатів виробничої діяльності сягає 75-85%), що не має аналогів у цивілізованому світі;
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
• значне податкове навантаження на товаровиробників змушує частину підприємств обирати шлях приховування від держави результатів своєї економічної діяльності та відходити у тіньовий сектор, інтереси суб'єктів якого концентруються на короткострокових торговельних операціях спекулятивного характеру і знаходяться поза сферою реального інвестування;
• відтік капіталів за кордон. За оцінками фахівців, за роки незалежності Україна втратила від 40 до 60 млрд. дол. і стала донором більш розвинутих економік, перш за все, американської;
• часткова доларизація та єврозація економіки (внутрішній витік капіталів).
Подолання негативних явищ та процесів у інвестиційній сфері потребує провідної ролі держави — суб'єкта регулювання інвестиційних процесів та держави — безпосереднього інвестора.
Подвійне втручання держави в інвестиційну сферу (в якості суб'єкта регулювання та прямого інвестора) знаходить свій інтегральне вираження в цілях, пріоритетах, механізмах та інструментах інвестиційної політики.
Інвестиційна політика — цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального перебігу розширеного відтворення та підтримання сталої динамічної макроекономічної рівноваги.
Реалії переконують, що набір функцій держави у розвиненій ринковій економіці повинен стати базовим і для української держави, але бути скори-гованим з урахуванням національної економічної специфіки (див. табл. 10.4).
Пріоритетне завдання інвестиційної політики в умовах України — забезпечити умови для накопичення критичної маси інвестиційних ресурсів, регулювання їх структурно-кількісних параметрів, необхідних для виходу на траєкторію стабільного економічного зростання, формування нового екологобезпечного соціально-інноваційного типу розширеного відтворення.
Основними складовими активної інвестиційної політики є:
1) полегшення податкового пресу на національних товаровиробників та інвесторів, зокрема:
Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ІНВЕСТИЩИНО-ШНОВАЩИНА ПОЛІТИКА
Таблиця 10.4 Роль держави в регулюванні інвестиційних процесів: функції, принципи, інструменти
| Держава як | |
| Суб'єкт регулювання інвестиційних процесів | Інвестор — безпосередній суб'єкт інвестиційної діяльності |
| Функції | |
| • формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, зо крема, регулювання сфер та об'єктів інвестування; • моніторинг інвестиційного клімату, оцінка та прогнозування макроекономічної інвестиційної кон'юнктури і динаміки інвестиційних процесів; • сприяння розбудові ефективної системи регулю вання інвестиційних процесів, координація та оптимі- зація взаємодії її складових; • визначення стратегічних завдань та пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку країни; • свідомий вплив на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання недержавного сектору еко номіки, націлений на: пом'якшення циклічних коли вань обсягів інвестицій; коригування галузевої струк тури та регіонального розподілу інвестиційних ресурсів відповідно до системи національних пріоритетів тощо | • розвиток суспільно значу щих сфер, у якому через їх певні специфічні характеристики (значну капіталоємність, тривалий термін окупності, ризиковані, суспільний характер споживання отриманих результатів тощо) не зацікавлений приватний сектор економіки; • розвиток державного секто ра у виробничій сфері; • реалізація державної інвес тиційної програми |
| Принципи: прогнозованість, селективність, комплексність, послідовність, несуперечли-вість тактичних і стратегічних завдань, адекватність, адаптивність | |
| Об'єкти впливу: макроекономічне середовище інвестиційної діяльності, величина фінансових ресурсів (заощадження та амортизація) та їх доступність, альтернативна ціна грошеї — реальна ставка відсотка, чиста очікувана прибутковість капіталу, термін окупності, ризик і невизначеність | |
| Інструменти • загальні: законодавчі та нормативні акти, що регламентують інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання; система сертифікації та стандартизації інвестиційних товарів; макроекономічне прогнозування й індикативне планування; достовірне інформаційне забезпечення суб'єктів економіки щодо пріоритетів державної соціально-економічної політики та макроекономічної кон'юнктури | |
| переважно непрямі | переважно прямі |
| • бюджетно-податкові(рівень оподаткування, по даткові пільги, податкові канікули, прискорена аморти зація, державні замовлення та закупівлі, дотації, субси дії, субвенції, пільгові або безпроцентні кредити); • грошово-кредитні(цільова емісія, ставка рефі нансування, обов'язкові резерви, операції на відкри тому ринку); • протекціоністські(митні та акцизні збори, кво тування, ліцензування, податки як елемент ціноутво рення) тощо | • кількісно-структурні зміни у державних капіталовкладеннях; • динаміка інвестиційної дія льності державних підприємств та підприємств, співвласником яких є держава; • законодавчий захист від ско рочення стратегічних державних інвестицій, що фінансуються з дер жавного бюджету, встановлення їх квоти у відсотках до ВВП тощо |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
• диференціація ставок оподаткування залежно від напрямку діяльності підприємства та характеру і мети використання прибутку;
• зниження податкового тягаря на товаропродукуючу сферу та встановлення агрегованої ставки оподаткування суб'єктів господарювання реального сектора економіки на рівні 30-35 відсотків;
• посилення стимулюючого потенціалу інвестиційно орієнтованих податкових пільг, зокрема впровадження податкового кредиту на приріст інвестиційних видатків;
2) реструктуризація державних видатків та підвищення їх ефек
тивності щодо регулювання інвестиційних процесів, насамперед:
• підвищення ефективності інвестиційних програм і проектів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів;
• відновлення керованості інвестиційними процесами у державному секторі економіки. Прикладами заходів, стимулюючих інвестиційну діяльність у державному секторі та на підприємствах, співвласником яких є держава, можуть слугувати: а) встановлення інвестиційного нормативу— фіксованої частки прибутку, не менше якої суб'єкт господарювання повинен спрямовувати в інвестиції; б) надання державою підприємствам в якості безвідсоткового цільового інвестиційного кредиту частки отриманих нею дивідендів; в) контроль інноваційної якості інвестицій з метою прискорення виводу з експлуатації технологічно застарілого обладнання та оновлення матеріально-технічної бази виробництва;
3) здійснення заходів щодо зменшення ставки відсотка по креди
тах і відповідного багаторазового збільшення обсягів кредитування ре
ального сектора комерційними банками:
• зміцнення курсу гривні й відповідна стабілізація інфляційних процесів;
• активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних інститутів за рахунок освоєння таких відносно нових для української економіки форм інвестиційного фінансування, як лізинг, форфейтинг, франчайзинг, селенг, факторинг тощо;
• трансформація ринку цінних паперів із приватизаційного механізму в інвестиційний;
Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ШВЕСТИЦШНО-ШНОВАЩИНА ПОЛГГИКА
посилення у населення схильності до інвестування та заохочення його до взаємодії з фінансово-кредитною системою через оподаткування по занижених ставках тієї частки доходів громадян, котра протягом звітного періоду трансформувалася в інвестиції (зокрема, в житлове будівництво) та/або пільгове оподаткування відсоткового доходу і дивідендів;
введення правила, за яким ставка оподаткування прибутків банку буде коливатися залежно від частки довгострокових виробничих інвестицій у його «кредитному портфелі»; 4) перекриття каналів витоку капіталів: суттєві обмеження на капітальні валютні операції; жорсткий контроль угод з нерезидентами та офшорними компаніями;
обмеження обсягів кредитування нерезидентів та вивозу валютної готівки і доходів від операцій на ринку цінних паперів, передусім державних;
спрощення процедур легалізації «тіньового» капіталу, зменшення прибуткового податку з його власників за умов його виробничого використання.
10.3. Національна інноваційна система як стратегічний інститут розвитку
Початок XXI сторіччя знаменує собою завершення епохи індустріалізації і початок ери постіндустріального, інформаційного суспільства, в якому провідна роль належить НТП і формам його реалізації — інноваціям, а головним ресурсом розвитку є знання та інформаційно-інтелектуальні технології, що вирішують проблему обмеженості ресурсів, відкривають принципово нові горизонти зростання продуктивності праці й прискорення відтворювальних процесів і, найголовніше, змінюють в системі економічних координат місце та роль людини — унікального генератора інноваційних ідей.
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
|
|