Інтерпретація

Структура малюнка

Щодо основної структури малюнка, то можна сказати, що у найраціональніших натур переважають ізольовані фігури, які не входять між собою в контакт, у той час як найбільш чутливі діти схильні зображати сім’ю з більшою динамікою. Наприклад, зайнятою якоюсь діяльністю, що знаходиться в русі.

Найпривабливіший персонаж

Якщо такий є на малюнку, то його можна визначити по таких ознаках:

ü найважливіший, найпривабливіший персонаж малюється першим, при чому першим;

ü зліва, на першому плані;

ü він вищий і більший за інші персонажі;

ü виконаний із більшою любов'ю, кожна окрема деталь доведена до кінця;

ü інші фігури повернені в його бік і дивляться на нього.

Найближчого досліджуваному члена сім'ї можна пізнати за одягом, що відрізняє його від інших, але схожий на одяг персонажа, із яким ототожнює себе досліджуваний. Звичайно це один із братів або сестер, із якими у нього склалися добрі стосунки.

Найменш привабливий персонаж

Протилежний, найнепривабливіший персонаж на малюнку найменший з усіх, виконується останнім і знаходиться осторонь від інших фігур, ніби забутий усіма. Цей персонаж наприкінці роботи може бути перекреслений декількома штрихами олівця або стертий гумкою.

Стосунки між персонажами

Варто звернути увагу на таке: чи існує взаємозв'язок між тим, що зобразила дитина, і реальним життям сім'ї. Якщо, наприклад, персонажі тримаються за руки, або, навпаки, стоять спиною один до одного, це може відповідати, або суперечити реальній ситуації в сім'ї. Якщо два персонажі зображені поруч, це повинно бути інтерпретоване як сприймання дитиною їх особливої близькості, якій вона надає значення і яка може відповідати або не відповідати дійсності. Якщо якийсь персонаж віддалений на малюнку від інших фігур, це може говорити про дистанцію, яку дитина помічає в житті.

Іноді дитина малює себе набагато яскравіше і детальніше, ніж батьків, які ніби створюють їй фон. Такі малюнки часто виявляють ставлення дитини до себе як до когось важливого, унікального, а до інших - як до менш важливих і привабливих. Це може бути пов'язане з тим, що батьки, незадоволені собою, життям і навколишнім світом, починають реалізувати свої надії через свою дитину, ставлячи себе на другорядну позицію відносно неї.

Мізерно маленька, безвладна фігурка в оточенні батьків, у якій дитина визнає себе, може виражати її безпомічність, необхідність турботи про себе. Це може бути пов'язане з тим, що дитина звикла до атмосфери постійної і надмірної опіки, що оточує її в сім’ї (часто це спостерігається в сім'ях із єдиною дитиною), тому вона відчуває себе слабкою і навіть може зловживати цим, маніпулюючи батьками і постійно вимагаючи від них допомоги й уваги.

До малюнка сім'ї дитина може додати як людей, так і тварин для заповнення пустот, що почуває в реальному житті. Так, єдині діти, наприклад, дуже часто включають у свій малюнок двоюрідних сестер або братів, кішок, собак та ін., що виражає дефіцит близького спілкування з іншими дітьми і потребу мати постійного супутника в іграх, з яким можна було б спілкуватися на рівних.

Фігура людини, розташована поруч із фігурою батька, вказує на сильне почуття суперництва і бажання дитини зайняти таке ж важливе й авторитетне місце в сім'ї, як і батько. Кіт, зображений поруч з одним із членів сім’ї (якщо, звичайно, у будинку немає ніякого кота), говорить про бажання великої любові й прив’язаності з боку зображеного поруч із котом персонажа.

Батьки

Зазвичай батьки зображуються парою, батько вище і зліва, мати нижче і справа, за ними випливають інші фігури в порядку значимості. Необхідно пам'ятати, що зображення сімейної пари може мати різний зміст у залежності від того, об'єднана пара чи ні. Дитина, що живе з одним із батьків, але зображує їх разом, виражає цим своє бажання того, щоб їхній союз відновився. Якщо дитина малює одного із батьків, з яким живе, то це означає прийняття нею реально існуючої ситуації, до якої дитина більш-менш адаптувалася, оскільки явище окремого проживання батьків у нашому суспільстві поширене, і діти до цього звикають.

За допомогою ізольованого розташування фігур батьків дитина виражає своє неусвідомлене бажання. Скажімо, у тому випадку, коли осторонь зображена фігура одного з батьків тієї ж статі, що і дитина, то це можна інтерпретувати як бажання дитини знаходитися з тим із батьків, хто має протилежну стать. Ревнощі, які викликані едіповим комплексом, є цілком нормальним явищем для дитини до досягнення нею періоду статевого дозрівання. Зворотне явище, коли фігура дитини і одного із батьків протилежної статі віддалені один від одного, може розглядатися як порушення, хоча і незначне, проявів нормальних почуттів і бажань, виражене у відмові від кращих стосунків саме з одним із батьків іншої статі.

Іноді мати, яка для стороннього спостерігача й у власних очах виглядає турботливою, високоморальною, люблячою, для дитини є психотравмуючим фактором, тому що сприймається нею як людина, що не дозволяє дитині бути самостійною. Якщо у дитини склався образ одного з батьків як домінуючої, агресивної людини, то вона схильна зобразити таку фігуру більших розмірів у порівнянні з фігурами інших членів сім'ї, без урахування їх реальних фізичних розмірів. Якщо хтось із батьків сприймається загрозливим, то його образ доповнюється великими руками, і навпаки: слабкі, що не сприймається всерйоз, батьки малюються з маленькими руками або взагалі без них.

Ідентифікація

Дитина здатна відносно просто ототожнювати себе з тими персонажами, які зображує. Зазвичай це персонаж, у якому вона себе бачить, її віку, її статі і який розміщується у віковому порядку в сім'ї.

Крім того, вона може ототожнювати себе і з іншим персонажем - батьком, матір'ю, старшим або молодшим братом. Ідентифікація з одним із батьків своєї статі відповідає реальній ситуації і бажанню мати кращі стосунки з тим із батьків, хто має протилежну стать. Ідентифікація зі старшим братом, незалежно від статі, також є нормальним явищем, особливо якщо є суттєва різниця у віці.

Зверніть увагу на такий факт: дитина може ототожнювати себе і з додатковими персонажами, що не входять до складу сім'ї.

Коли дитина зображує на малюнку найменш привабливий персонаж (малюється зазвичай осторонь від усіх, має нечіткі обриси фігури, стирається гумкою після початку малювання), це не означає, що вона не ідентифікує себе з ним, не стає на його місце. Цю помилку часто допускають навіть психологи, вважаючи, що дитина може ідентифікувати себе з чітко вималюваними, завершеними фігурами персонажів, але не з тими, які ніби знаходяться в тіні. Якщо ви уважно поспостерігаєте за її малюнками, послухаєте пояснення, то ви побачите, що вона може ідентифікувати себе навіть із найменш привабливими персонажами. Саме тут і криється проблема: дитина, що ідентифікує себе з ізольованим від усіх персонажем, нечітко зображеним або стертим, відчуває великі труднощі і напруженість у стосунках в сім'ї і самим собою.

Наявність або відсутність того чи іншого члена сім'ї

Іноді в малюнках дітей, яким з тих чи інших причин прийшлося розлучитися зі своїми батьками, не зустрічається жодним членом сім'ї. Для них типове детальне зображення будинку - символу сім’ї, на який дитина дивиться з ностальгічним, але прихованим бажанням; сонця - символу материнської турботи і любові. Цим символічно виражається значимість для дитини сім'ї і тих стосунків, що існували. Не малюючи членів сім'ї, дитина ніби відмовляється, відвертається від них, оскільки спогади про них пов'язані з негативними переживаннями (почуття покинутості, нелюбові), і дитина уникає цієї теми.

Якщо між персонажем, із яким ідентифікує себе дитина, і персонажем, поруч із яким вона зображена, є підкреслена дистанція або сама дитина взагалі відсутня на малюнку, то, швидше за все, інтерпретація така: дитина страждає від ізоляції і самотності в сім'ї, проте часто почуття ці згодом зникають, оскільки призводять до мук, страждань.

Виключення себе спостерігається на малюнках дітей із почуттям неповноцінності або відчуттям відсутності спільності. Батьківське невдоволення, надмірна критичність, порівняння з братами чи сестрами в невигідному для неї світлі призводить до зниження самоповаги і пригнічення в дитини ініціативності і волі до досягнень.

Менш помітна демонстрація тих же проблем спостерігається, коли дитина малює себе останньою з усіх членів сім'ї. Це не скромність, а занижений статус. Це особливо значимо, якщо всі інші розташовані в хронологічному порядку (по старшинству) і автор малюнка не є наймолодшим.

Ці спостереження підводять нас безпосередньо до проблеми тривожного стану. Занепокоєння, тривожність проявляються у дитини так як і у дорослого (як наслідок страху перед уявлюваною загрозою, що виходить від певного джерела, яке легко можна впізнати). Тривожність сприймається дитиною як реальність, яку неможливо винести, оскільки вона є причиною страждань.

Розглянемо декілька прикладів із клінічного досвіду. Ось досить поширена ситуація: дитина ревнує до маленького брата через те, що тому дістається частина любові й уваги батьків, але вона стримує прояви агресивності, бо відчуває, що батькам це може не сподобатися; вона відчуває страх, що її ревнощі будуть помічені і вона буде покарана позбавленням любові з боку батьків надалі. Яким буде малюнок такої дитини? Молодший брат просто не буде зображений на малюнку. Заперечуючи його існування, дитина знімає проблему, усунувши її джерело.

Вона може також зобразити на малюнку тільки молодшого брата, виключивши себе зі складу сім'ї, ідентифікуючи себе із суперником, який користується увагою і любов'ю батьків. Звільняючи себе від сімейних зв'язків і ідентифікуючись із молодшим братом, дитина одночасно заперечує існування проблеми і пов'язаного з нею почуття тривожності.

Тривожність і агресивність часто виражаються в тому випадку, коли вони не пов'язані з почуттям провини, що змушує дитину малювати себе в образі малоцінного персонажу, який знаходиться в оточенні великих і кровожерливих тварин, котрі символізують зовсім інший зміст, ніж образи маленьких і ніжних тварин. У одному із дитячих малюнків був вовк, зображений між дитячим ліжком брата досліджуваного і персонажем, із яким він ідентифікував себе, - це бажання «з’їсти» молодшого брата.

Метод Р.Бернса Кінетичний малюнок сім'ї (KMC)

Інструкція. «Намалюй усіх членів твоєї сім'ї, де кожен зайнятий якоюсь справою. Постарайся передати всі деталі. Не поспішай і, по можливості, нічого не пропускай».

Після виконання тесту під час бесіди попросіть дитину пояснити, якою діяльністю займаються зображені персонажі. Інші спостереження щодо послідовності появи персонажів, їх розташування по зонах листка і т.д. можна проводити, виходячи з загальних правил методу Кормана,