Додатки. У розділі Додатки розміщується цифровий матеріал у вигляді таблиць, креслення, діаграми

У розділі " Додатки" розміщується цифровий матеріал у вигляді таблиць, креслення, діаграми, схеми, графіки, фотографії і т.п., який повинен доповнювати і пояснювати текст, робити його більш наочним і дохідливим.

Досвід навчальне-виховної діяльності вищих педагогічних закладів освіти переконує: ефективно вирішити питання підготовки майбутніх учителів можна лише за умови, що в цьому процесі братимуть активну участь самі студенти. Професійне самовдосконалення майбутнього педагога - це свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійно-педагогічної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до зовнішніх соціальних вимог, умов професійної педагогічної діяльності і власної програми розвитку. В основі цього процесу лежить психологічний механізм постійного подолання внутрішніх суперечностей між наявним рівнем професіоналізму («Я — реальне професійне») і деяким уявним його станом («Я — ідеальне професійне»). Професійно-педагогічне самовдосконалення майбутнього педагога відбувається у двох взаємопов'язаних формах - самоосвіті і самовихованні, які взаємно доповнюють один одного. Основним змістом самоосвіти, як зазначалося вище, є удосконалення наявних у студента знань, умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійно-педагогічної компетенції. Самовиховання виступає як активна, цілеспрямована діяльність студента із систематичного формування і розвитку в собі позитивних та усунення негативних якостей особистості.

Інколи самовиховання проходить непомітно навіть для самої людини, адже, розвиваючи сильні сторони своєї натури, долаючи недоліки, вона не завжди усвідомлює, що займається самовихованням. Зазвичай, таке неусвідомлене самовиховання має епізодичний характер, що, зрозуміло, відбувається без чіткого плану і розгорнутої програми, що не може не знизити його результативності. Цілеспрямоване, усвідомлене самовиховання характеризується набагато вищою ефективністю.

Організовуючи процес самовиховання студентів першого курсу, викладачі спираються, передусім, на той факт, що для них є характерним займатися самоаналізом, самооцінкою, самовихованням, але практика засвідчує, що, зазвичай, це проходить нецілеспрямовано щодо майбутнього фаху. Щоб самовиховання стало професійно усвідомленим та цілеспрямованим, майбутній педагог повинен відчути, оцінити свою придатність до педагогічної професії.

Основними завданнями вищого педагогічного закладу освіти щодо самовиховання майбутніх учителів є:

- показати значення, актуальність процесу самовиховання для всебічного розвитку особистості людини;

- допомогти студентам в адекватній самооцінці своєї особистості;

- пробудити бажання зайнятися професійним самовихованням;

- допомогти розробити програму самовиховання, шляхи та засо­би її реалізації;

- стимулювати у студентів потребу до організації самовихован­ня школярів у своїй подальшій практичній діяльності.

Серед причин, які ускладнюють організацію процесу самовиховання першокурсників, — поверхове знання змісту і специфіки педагогічної професії, вимог, які вона ставить до вчителя; відсутність достатніх знань про професійне самовиховання, про методику його здійснення; відсутність допомоги в організації професійного самовиховання з боку викладачів.

Тільки тоді, коли перед майбутніми вчителями ставитимуться вимоги дещо вищі за їхні можливості, процес самовиховання перебуватиме у постійному розвитку. Суттєвою умовою є відношення студентів до поставлених вимог, адже тільки коли вони усвідомлено прийматимуть їх, відчуватимуть потребу у самовихованні. Процес самовиховання є неперервним, тому і його мета, і поняття про ідеал постійно змінюються, а вимоги до студента повинні постійно зростати.

Структурно процес самовиховання майбутніх педагогів можна умовно поділити на такі етапи:

- самоусвідомлення і прийняття рішення зайнятися самовихованням;

- планування і розробка програми самовиховання;

- безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань у роботі над собою;

- самоконтроль і самокорекція цієї діяльності.

Початок роботи майбутнього педагога із самовиховання — етап самопізнання, яке дозволяє виявити свої здібності і можливості, рівень розвитку потрібних якостей особистості.

Завдяки самопізнанню і самооцінці майбутній педагог усвідомлює необхідність самовиховання, поступово створює модель майбутньої роботи над собою. Конкретизується рішення про самовиховання на другому етапі - етапі планування та розробки програми, який передбачає: визначення мети і основних завдань як на перспективу, так і на певні етапи життя і діяльності студента; розробку програми (плану) особистого розвитку; визначення умов діяльності із самовиховання (вироблення власних правил поведінки, вибір форм, засобів, методів і прийомів вирішення завдань у роботі над собою).

Безперечно, самовиховання майбутнього педагога буде ефективнішим, якщо він докладе достатньо зусиль і на етапі самоконтролю та самокорекції. На цьому етапі суть діяльності студента полягає в тому, що він контролює роботу над собою, повністю тримає її в полі своєї свідомості (рефлексії) і на цій основі своєчасно виявляє або попереджує можливі відхилення реалізованої програми самовиховання від заданої, планової, вносить відповідні корективи до плану подальшої роботи. Саме для цього студентам пропонують вести щоденник, у якому методом самозвіту відображати зміст, характер роботи над собою за день, тиждень, місяць.

Зрозуміло, що ефективність роботи із самовиховання майбутніх учителів залежить від того, наскільки вони володіють його прийомами. Саме тому студентів слід ознайомити з тими прийомами самовиховання, які можна використовувати на кожному етапі цього процесу.

Самоспостереження — спостереження за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Воно є необхідною передумовою контролю особистості за власною поведінкою та діяльністю.

Самоаналіз — роздуми над своєю поведінкою, окремими вчинками. Його використання допомагає студентам розкрити причини своїх успіхів чи невдач, розвиває самосвідомість і сприяє самопізнанню.

Самооцінка — судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком.

На етапі планування роботи над собою використовують самозобов'язання, особистий план роботи над собою, програму самовиховання, девіз життя.

Самозобов'язання - - письмово оформлені зобов'язання перед собою за певний період часу домогтися сформування у себе конкретних позитивних якостей чи позбутися якихось недоліків. Вони можуть бути оформлені і у вигляді власних правил поведінки.

Під час реалізації програми самовиховання можна використати такі його прийоми, як самопереконування, самонавіювання, самонаказ, самосхвалення, самозаохочення, самоосуд та інші.

Самопереконування полягає в тому, що студентові у певній конкретній ситуації пропонують знайти аргументи і за допомогою них переконатися в тому, правильно чи неправильно він вчинив. Самопереконування застосовується у тих випадках, коли людина сприйняла якусь пропозицію, вказівку, наказ, але у неї не вистачає рішучості діяти відповідно до них.

Самонавіювання — психічний вплив людини на саму себе. Цей прийом передбачає вплив на самого себе шляхом повторення подумки чи вголос певних суджень до повного оволодіння собою («Я зможу спокійно вислухати зауваження»).

Самозаохочення застосовують у випадках, коли студент, долаючи труднощі, виконав складне завдання. До нього вдаються, коли необхідно подолати негативні риси характеру.

Самоосуд — прояв незадоволення своїми діями, вчинками, поведінкою.

Докори сумління пробуджують свідомість, викликають внутрішнє хвилювання і почуття вини перед іншими. Самоосуд викликає бажання позбутися недоліків у своїй поведінці.

Самонаказ -- прийняття особистістю твердого рішення ніколи не відступати від власних принципів, завжди поводитись тільки належним чином.

На етапі контролю і регуляції використовують прийоми самоконтролю, самозвіту, самооцінки та інші.

Самоконтроль — у психології один із видів усвідомленої регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, висунутим вимогам, правилам, зразкам.

Самозвіт — звітування особистості подумки перед собою про виконання взятих зобов'язань, плану самовиховання, програми самовиховання. Самозвітом можна займатися і щоденно, відзначаючи, що зроблено протягом дня у плані вдосконалення своєї особистості.

З методикою використання цих та інших прийомів самовихо­вання можна познайомитись у будь-якому посібнику з педагогіки.

Науково-дослідна робота студентів (НДРС) вищого закладу освіти є одним із напрямків їхньої самостійної роботи, основних чинників підготовки висококваліфікованих педагогів.

Поняття науково-дослідної роботи студентів охоплює два взаємопов'язаних елементи: навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації і методики наукової творчості; наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Характерними рисами науково-дослідної роботи студентів вищих педагогічних закладів освіти є єдність цілей і напрямків навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботи, що реалізується як у навчальному процесі, так і в позанавчальний час. Упродовж навчання це забезпечує їх безперервну участь у науковій діяльності.

Зміст і структура НДРС забезпечують послідовність її засобів і форм відповідно до логіки і послідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь і навичок у процесі виконання ними наукової роботи.

У вищих закладах освіти склалася певна структура НДРС: проректор з наукової роботи - рада НДРС університету - рада студентського науково-творчого товариства (СНТТ) факультету — СНТТ кафедри. Наукове керівництво СНТТ здійснюється науковим керівником, який обирається вченою радою університету. Голова (з числа студентів) і члени ради СНТТ призначаються і затверджуються наказом ректора по вищому закладу освіти.

Рада СНТТ вищого закладу освіти:

- створює факультетські ради СНТТ і керує ними, разом з ними організовує гуртки, творчі секції і бюро та ін.;

- інформує громадськість університету про роботу СНТТ;

- щорічно організовує підсумкові студентські наукові конференції;

- організовує виставки і презентації кращих наукових праць;

- забезпечує участь студентів у регіональних і всеукраїнських конкурсах, оглядах, конференціях та олімпіадах;

- сприяє широкому впровадженню результатів студентських досліджень у практику, публікації статей;

- організовує взаємодію СНТТ університету з іншими вищими навчальними закладами, закладами освіти і культури.

Залучення студентів до науково-дослідної роботи здійснюється через академічну групу. На початку навчального року на стаціонарі, під час настановчої сесії на заочному відділенні в групах, на курсах і факультетах проводять бесіди з науково-дослідницької діяльності, в яких подається докладна інформація щодо запланованої наукової тематики вищого навчального закладу, факультетів, кафедр.

Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів визначаються:

- проблематикою науково-дослідницької і науково-методичної діяльності кафедр, факультетів, вищого навчального закладу;

- тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці із закладами освіти;

- умовами дослідної роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю комп'ютерної техніки, забезпечення науково-дослідної роботи студентів кваліфікованим науковим керівництвом.

Науково-дослідницька діяльність студентів вищого педагогічного закладу освіти здійснюється за такими напрямками:

- науково-дослідна робота, що є невід'ємним елементом навчального процесу і входить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм як обов'язкова для всіх студентів;

- науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах та ін.;

- науково-організаційні заходи: конференції, конкурси, олімпіади та ін.

Науково-дослідницька робота студентів у межах навчального процесу є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

- написання рефератів з конкретної наукової теми у процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного і психолого-педагогічного циклів, фундаментальних і професійно орієнтованих, спеціаль­них дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

- виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт з елементами проблемного пошуку;

- виконання нетипових завдань дослідницького характеру під час педагогічної (та інших видів) практики, індивідуальних завдань;

- розробка методичних матеріалів з використанням дослідницьких методів (педагогічне спостереження, анкетування, бесіда, соціометрія та ін.);

- підготовка і захист курсових та дипломних робіт, пов'язаних із проблематикою досліджень кафедр.

У деяких вищих педагогічних навчальних закладах з метою ефективної організації науково-дослідницької діяльності студентів організовують спеціальне вивчення курсу з основ організації та методики проведення наукових досліджень в галузі психолого-педагогічних наук, фахових методик та спеціальних дисциплін. Окрім того, приступаючи до вивчення кожної навчальної дисципліни, викладачі на перших лекціях знайомлять студентів зі специфікою методів дослідження даної науки.

У навчальному процесі організована належним чином науково-дослідна робота студентів сприяє поглибленому засвоєнню ними дисциплін, які вивчаються, дозволяє виявити свою індивідуальність, сформувати власну думку щодо конкретного навчального предмета.

Поза навчальним процесом науково-дослідна робота студентів є одним із найважливіших засобів формування висококваліфікованого педагога, яка передбачає:

- участь студентів у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій, лабораторій та ін.;

- участь студентів у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів;

- роботу у студентських інформаційно-аналітичних та культурологічних центрах, перекладацьких бюро;

- рекламну, лекторську діяльність та ін.;

- написання статей, тез, доповідей, інших публікацій.

Найпопулярнішими формами організації студентської науково-дослідної роботи є наукові гуртки, проблемні групи, секції, студії, бюро, центри, кожен з яких — це невеликий творчий студентський колектив (до 15 чол.), що працює над однією або кількома суміжними науковими проблемами, за планами, які складаються на семестр або навчальний рік.

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте зміст самостійної роботи студента вищого закладу освіти.

2. Назвіть основні форми самостійної роботи студентів.

3. Назвіть види самостійної роботи студентів.

4. Поясніть особливості контрольно-залікових заходів у системі самостійної роботи студентів.

5. Поясніть сутність застосування в навчальному процесі сучасних інформаційних технологій.

6. Охарактеризуйте дві групи вмінь оволодівання знаннями.

7. Поясніть методику роботи з книгою.

8. Назвіть і поясніть види читання.

9. Наведіть приклади оформлення бібліографічних джерел.

10. Дайте визначення поняття «реферат». Назвіть та охарактеризуйте його основні етапи написання.

11.Розкрийте місце наукової роботи студента в його самостійній роботі.

12.Покажіть роль самовиховання у підготовці майбутнього педагога.

13. Перерахуйте основні завдання вищого педагогічного закладу освіти щодо самовиховання майбутніх учителів.

14.Назвіть етапи процесу самовиховання майбутніх педагогів.

15. Охарактеризуйте прийоми самовиховання.

16. Назвіть форми організації студентської науково-дослідної роботи.