Педагогічна цінність казки

Лекція

Тема. Виховання дітей казкою

План

1. Педагогічна цінність казки

2. В.О.Сухомлинський про важливість використання казок у вихованні дітей

3. Методи і форми роботи з казкою

Література

1. Юный педагог. І ступень. Воспитатель октябрят. Методические рекомендации для руководителей факультатива. Москва. 1989.

2. Фесюкова Л.Б. Воспитание сказкой: Для работы с детьми дошкольного возраста. – Харьков: Фолио, 1997. – 464с.

Педагогічна цінність казки

У світ казок дитина входить з самого раннього дитинства, як тільки починає говорити. Школяр зустрічається з казками і у букварі, і в перших книгах доля читання.

У казках осуджуються розбій, насилля, погані вчинки. Казка допомагає дитині засвоїти поняття про те, як жити на світі, на чому засновувати свої стосунки з іншими людьми.

У казках не існує невиправних нещасть. Вони обов’язково ставлять героїв у положення переможців. Жодна людська образа не залишається без уваги. Саме заради цього і складали казки.

Можна виділити чотири основні характеристики педагогічної цінності казки:

· моральне, естетичне, емоційне виховання читачів;

· залучення дитини до життя людей;

· виховання значення казкової фантастики;

· вплив казкового оптимізму на дітей.

Високі моральні якості, створені народом і літераторами казкових героїв – ось основна якість, що зробила казку могутнім засобом виховання. Казковий герой – носій правди, фізичної і духовної сили, постійно готовий поставити цю силу на служіння добру і справедливості.

Казка корисна і тим, що є засобом залучення дитини до життя людей, до світу історії. Якими б фантастичними не були образи у казках, але в будь-якій казці є елемент дійсності. Казка завжди має глибокий, внутрішній зміст, свою мудрість, логіку, яку не можливо порушити. Чарівною силою у казках часто наділені предмети і речі, які мали велику роль в історії матеріальної культури людства: сокира, голка, гребінь, чоботи.

Під час роботи з казкою слід звертати увагу на те, що у будь-якій казці є герої, які роблять добрі вчинки, а є персонажі, які зовсім протилежні їм, між ними завжди іде боротьба, у якій перемагає добро.

Необхідно разом з учнями виявити, як вони розуміють вислів О.С.Пушкіна „Сказка – ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок”. „Сказка – ложь”, це означає, що в її змісті є фантазія, видумка, є незвичайні перебільшення, перетворення: один гору звернув, змій з сім’ю головами, тварини думають, говорять тощо. А „немек, урок” – казка вчить ненавидіти зло, несправедливість, жадібність.

Аналізуючи побудову відомих казок, учні знаходять спільне в їх побудові:

- особливий казковий початок – зачин („Жили-були”, „У деякому царстві”);

- особлива кінцівка („Стали жити-поживати...”, „Устроили пир на весь мир”);

- повторення (в казці про ріпку: „тягнуть-потягнуть, а витягти не можуть”);

- відбувається три чуда тощо.

Саме така своєрідна побудова характерна для казок, її не зустрінеш у повістях, оповіданнях.

Слід зазначити, що в казках „різна мова для добра і зла”, що у добрих героїв – гарні, красиві імена (Золушка, Аленушка), а у злих – грубі, страшні імена (Кащей, Змей Горыныч, Бармалей), що добрих героїв порівнюють з ясним сонечком, могутнім дубом, а злих – з хмарою, зміюкою.

Якщо вчитель початкових класів з творчістю підійде до аналізу і роботи над казкою, він зможе використати її як під час виховної позакласної роботи, так і на різних уроках.