МОДУЛЬ №4 5 страница

Пероксидний радикал взаємодіючи з неактивною молекулою утворює гідропероксиди і нові вільні радикали:

Тобто, виникає ланцюгова реакція.

Окиснення ненасиченої жирної кислоти відбувається за схемою:

Пероксидний радикал відриває атом гідрогену від другого подвійного зв’язка атома вуглецю ненасиченої жирної кислоти, утворюючи гідропероксид і вільний радикал, який дає початок новій ланцюговій реакції:

У процесі окиснення крім гідропероксидів можуть утворюватися циклічні пероксиди, які розпадаються на альдегіди.

Вільні жирні кислоти окиснюються швидше, ніж їхні залишки у складі молекул жиру.

Первинні продукти окиснення (пероксиди, гідропероксиди) суттєво не впливають на органолептичні властивості жирів. Після їх накопичення в жирі починають протікати різноманітні реакції, у результаті яких утворюються вторинні продукти окислення – альдегіди, кетони, оксикислоти. Вони мають неприємний запах і смак.

Окислення ліпідів може проходити і під дією біологічних каталізаторів – ліпоксигеназ. Ферментативне окиснювальне прогіркання характерне для ліпідного комплексу насіння олійних культур, зернових і продуктів їх переробки (борошно, крупа), які зберігаються тривалий час. Воно протікає за участю ферментів ліпази і ліпоксигенази. Утворені вторинні продукти окисення (альдегіди, кетони) є причиною зниження якості харчової сировини і багатьох ліпідовмісних продуктів.

Процес гідролізу й окиснення жирів може бути представлений схемою. Як видно з цієї схеми, ліпаза і ліпоксигеназа діють кооперативно.

Прогіркання настає при накопиченні альдегідів, кетонів, низькомолекулярних кислот. Воно відбувається не лише під впливом кисню, але і біохімічним шляхом: під дією ліпаз, виділених пліснявою. У цьому випадку із звільнених жирних кислот утворюються в основному гіркі кетони (метилкетони).

Осалювання жиру характеризується утворенням оксисполук. Це обумовлено наявністю кисню і підсилюється при дії сонячного світла. З пероксидів ненасичених жирних кислот утворюються оксикислоти, які надають присмак і специфічний запах стеарину.

Наприклад, при окисненні олеїнової кислоти її пероксид переходить у дигідроксистеаринову кислоту.

Крім прогіркання і осалювання жирів масло може набувати металевий, рибний, мильний запах і присмак, які надають йому леткі жирні кислоти: масляна, капронова та ін.

Якщо поверхня масла стає більш прозорою і набуває темно-жовтого забарвлення – виникає, так званий «штафф». Це обумовлено реакціями полімеризації гліцеридів ненасичених жирних кислот під дією поверхневої мікрофлори.

Псування жиру супроводжується зміною не лише ацилгліцеринів, але й супутніх речовин. Темний колір олії, отриманої із вражених пліснявою зерен, обумовлений окисненням мікотоксинів. Дуже темне забарвлення бавовняної олії обумовлено продуктами окиснення госсіпола. Фосфоліпіди гідролізуються під дією різних фосфоліпаз, їхні полярні групи взаємодіють з полярними групами білків, вуглеводів. З білками і вуглеводами взаємодіють також продукти окиснення і гідролізу жирів.

Швидкість протікання ферментативних і хімічних процесів залежить від природи, складу і властивостей жиру, вмісту у ньому плазми (водного середовища), структури жиру, наявності мікроорганізмів, металів і кисню.

Встановлено, що псування масла, маргарину протікає, в основному на межі розподілу фаз жир-вода (плазми) у жирі і вмісту в ньому повітря. Подрібнення краплинок вологи приводить до їх ізоляції, внаслідок чого водна частина масла, яка містить поживні речовини стає малодоступною для мікроорганізмів. Надмірне збивання масла негативно впливає, так як у ньому збільшується кількість повітря, що сприяє окисненню. Стійкість жиру також залежить від хімічного складу, в першу чергу – вмісту ненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової, арахідонової). Частіше всього нестійке масло з весняного молока, де їх багато.

Великий вплив на швидкімть окиснення жиру мають антиоксиданти. Суть дії антиоксидантів полягає в тому, що вони активно взаємодіють із вільними радикалами, що утворюються в процесі ланцюгової реакції, у результаті чого ланцюги окиснення обриваються і на якийсь період псування жирів затримуєтся. Швидко порівняно з тваринними жирами псується неочищена олія.

Компоненти плазми впливають на швидкість окиснення. До антиоксидантів плазми відносяться: сполуки фенольної природи, токофероли (вітамін Е), β -каротин, фосфатиди. Масло літньої обробки, багате цими сполуками, володіє більшою стійкістю при зберіганні, ніж зимове.

Природні антиоксидант це: лецитин, каротин, токофероли, госсіпол (у бавовняній олії), сезамол (у кунжутній олії) та ін. Відомий ряд синтетичних речовин, які володіють властивостями антиоксидантів. Це ефіри галлової кислоти (додецилгаллат та ін.), нордигідрогваяретова кислота, кверцетин, бутилоксианізол, бутилокситолуол та ін. Але лише деякі з них дозволено використовувати для захисту від окиснення харчових жирів. Застосовують антиоксиданти при зберігання свинячого, кісткового і деяких інших тваринних жирів. У масло додають сорбінову кислоту.

Результативність дії антиоксидантів підвищується у присутності синергістів, які в основному дезактивують іони металі (каталізаторів окиснення). До них належать окси- й амінокислоти, фосфоліпіди, похідні фосфатної кислоти. У харчовій промисловості застосовують лимонну й аскорбінову кислоти.

Термічна дія на жири й олії, яка супроводжується інтенсивними окиснювальними процесами приводить до підвищення їх токсичних влістивостей. Дослідження показали, що число захворювань тварин, які отримували окисену олію підвищувалось, із збільшенням в олії концентрації пероксидів.

3. Переетерифікація жирів. Гідрогенізація та гідратація жирів.

Велике практичне значення мають реакції жирів, при яких іде обмін ацильних груп, що призводить до утворення молекул нових ацилгліцеринів.

Триацилгліцерини при температурі 80-90°С у присутності каталізатора (натрій, калій, метилат і етилат натрію) здатні обмінюватися залишками карбонових кислот – відбувається реакція переетерифікації. При цьому ацильна міграція відбувається як всередині молекули ацилгліцерину (внутрішньомолекулярна переетерифікація), так і між різними молекулами ацилгліцеринів (міжмолекулярна переетерифікація).

Переетерифікація високоплавких тваринних і рослинних жирів з рідкими рослинними оліями дозволяє отримати харчові пластичні жири з високим вмістом ліноленової кислоти при відсутності транс-ізомерів. Переетерифіковані жири використовуються як компоненти маргаринової продукції. Вони мають різні показники: температуру плавлення – 25-35°С; твердість 30-130г/м (при 15°С); масову частку твердих тригліцеринів – 6-20% (при 20°С). Переетерифіковані жири спеціального призначення застосовуються у хлібопекарській галузі, при виробництві аналогів молочного жиру, кондитерського жиру, комбінованих жирів.

У промисловості процес гідрогенізації здійснюється при температурі 180-240°С, у присутності мідно-нікелевих каталізаторів з участю молекулярного гідрогену з метою зміни жирно-кислотного складу вихідного жиру. За певних умов проведення реакції ненасичені залишки жирних кислот рідких рослинних олій, приєднуєчи водень до подвійних зв’язків, перетворюються у продукт з наперед заданими властивостями. Його називають саломасом. У процесі гідрогенізації може відбуватися і часткова переетерифікація.

Гідратація олії – це обробка її водою для видалення водорозчинних сполук. У насінні соняшника міститься більше 10-ти компонентів фосфоліпідів. Методом видалення їх з олії найчастіше є гідратація, в результаті якої вони взаємодіють з водою, стають нерозчинні в олії, випадають в осад. Гідратуються вони неоднаково, знижується гідратація в ряді: фосфатидилхоліни, фосфатидилетаноламіни, фосфатидилсерини, фосфатидилінозитоли.

Лекція №25

Поняття про фізіологічно активні сполуки

[3. с.344 - 388 ]

План