Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності

Правовою підставою для застосування заходів впливу та притягнення до юридичної відповідальності г є вчинення екологічного правопорушення, яке являє собою винну протиправну дію або бездіяльність.

Основний, базовий склад екологічних правопору­шень визначений у статті 68 Закону України " Про охо­рону навколишнього природного середовища" їх умо­вно можна поділити на:

- порушення вимог екологічної безпеки (порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, у тому числі по­данні за відомо неправдивого експертного висновку; невиконання вимог державної екологічної експертизи; фінансуванні, будівництві та впровадженні у вироб­ництво нових технологій і устаткування без позитив­ного висновку державної екологічної експертизи; по­рушення екологічних вимог при проектуванні, розмі­щенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересу­вних засобів та інших об'єктів, порушення природо­охоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, ви­користанні, знешкодженні та захороненні хімічних за­собів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин і відходів, невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище);

- недотримання екологічних нормативів і лімітів природокористування, інших вимог щодо використан­ня природних ресурсів (допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищення лімітів викорис­тання природних ресурсів; самовільне спеціальне ви­користання природних ресурсів, порушення строків внесення зборів за використання природних ресурсів і забруднення та порушення інших вимог використання природних ресурсів);

- невиконання вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду й інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

- невиконання розпоряджень органів, які здійс­нюють державний контроль у галузі охорони навколи­шнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам; приниження честі та гідності праців­ників, які здійснюють контроль у галузі охорони на­вколишнього* природного середовища, посягання на їх життя і здоров'я;

- відмова від надання своєчасної, повної та досто­вірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, при­ховування випадків аварійного забруднення навколи­шнього природного середовища або фальсифікація ві­домостей про стан екологічної обстановки чи захворю­ваності населення.

Зазначені склади екологічних правопорушень кон­кретизуються відповідно до специфіки певних сфер еколого-правового регулювання у природноресурсових та інших законодавчих актах, що регулюють відноси­ни в галузі охорони навколишнього природного сере­довища (зокрема, склади правопорушень визначені в статті 211 Земельного кодексу України, статті 110 Водного кодексу України, статті 98 Лісового кодексу України, статті 65 Кодексу України про надра, статті 33 Закону України " Про охорону атмосферного повітря ", статті 58 Закону України " Про тваринний світ ", статті 40 Закону України " Про рослинний світ ", статті 64 Зако­ну України " Про природно-заповідний фонд України ", статті 50 Закону України " Про екологічну експертизу " тощо).

Кримінальні й адміністративні санкції за правопо­рушення, визначені у зазначених законодавчих актах, встановлені у Кримінальному кодексі України та в Ко­дексі України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарні санкції за екологічні правопорушення застосовуються відповідно до законодавства про пра­цю. Шкода, що заподіюються внаслідок скоєння еколо­гічних правопорушень, відшкодовуються відповідно до цивільного законодавства із врахуванням особливо­стей, передбачених законодавством про охорону на­вколишнього природного середовища.

Об'єктом екологічного правопорушення є природ­не середовище як умова життя на землі у вигляді окремих об'єктів природи, їх компонентів, а також життя й здоров'я людини.

Суб'єктом екологічного правопорушення є фізичні та юридичні особи. Необхідною ознакою суб'єкта еко­логічного правопорушення є його деліктоздатність, тобто можливість особи відповідати за свої діяння. Екологічним правопорушенням визнається лише діян­ня особи, яка здатна усвідомлення значення свого вчинку та керувати ним.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується протиправною поведінкою, виявом якої є порушення правил охорони навколишнього природного середовища, використання природних ре­сурсів, а результатом - заподіяння шкоди природним ресурсам або створення реальної загрози її заподіяння.

Правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища виявляються у формі актив­них дій (браконьєрство, незаконна рубка лісу тощо) і бездіяльності (невиконання своїх обов'язків посадови­ми особами, відповідальними за здійснення природо­охоронних заходів, проведення перевірок стану еколо­гічної дисципліни на підприємствах тощо).

Суб'єктивна сторона складу екологічного право­порушення виявляється у винній протиправній пове­дінці.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небез­печний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки й бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспі­льно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність поділяється на злочинну самовпев­неність і злочинну недбалість. Необережність є злочин­ною самовпевненістю, якщо особа передбачала мож­ливість настання суспільно небезпечних наслідків сво­го діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розра­ховувала на їх відвернення. Необережність є злочин­ною недбалістю, якщо особа не передбачала можливо­сті настання суспільно небезпечних наслідків свого ді­яння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Вина (у тій чи іншій формі) є обов'язковою умовою юридичної відповідальності за екологічні правопору­шення. Проте це правило має виняток. Згідно частини З статті 69 Закону України " Про охорону навколиш­нього природного середовища " особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'я­зані компенсувати заподіяну шкоду громадянам і юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода ви­никла внаслідок стихійних природних явищ чи навми­сних дій потерпілих. Тобто йдеться про об'єктивну (безвинну) відповідальність, що наступає за самим фа­ктом заподіяння шкоди, від якої можна звільнитися лише в зазначених випадках.

Екологічні правопорушення можуть класифікува­тися за різними ознаками: предмета правопорушення, об'єкта, санкціям, способам заподіяння шкоди, су­спільної небезпеки. Зокрема, за предметом можна ви­ділити правопорушення, що порушують: режим права власності на природні ресурси; екологічної безпеки при здійсненні різних видів виробничої та іншої гос­подарської діяльності, вимоги щодо раціонального ви­користання, відновлення природних ресурсів; екологі­чні права громадян.

За об'єктами охорони екологічні правопорушення поділяються відповідно галузевим ознакам. Розрізня­ються земельні, водні, лісові правопорушення, пору­шення законодавства про надра, про охорону атмос­ферного повітря, про тваринний і рослинний світ, про природно-заповідний фонд тощо.

За способом заподіяння шкоди екологічні правопо­рушення поділяються на: забруднення навколишнього природного середовища; нераціональне використання природних ресурсів; пошкодження, знищення приро­дних об'єктів; виснаження, руйнування природного середовища, його екологічних зв'язків. Ці групи тісно пов'язані одна з одною, що не виключає їх взаємопро­никнення. Наприклад, руйнування природного сере­довища може бути наслідком самостійних господарсь­ких дій і в той же час результатом систематичного за­бруднення довкілля.

За санкціями екологічні правопорушення поділя­ються на адміністративні, кримінальні, цивільні та ди­сциплінарні. У санкціях виявляються негативні нас­лідки, які мають наступити для правопорушника. За­лежно від виду санкції, її розміру, виду покарання ви­значається й ступінь суспільної небезпеки скоєного ді­яння. У цьому сенсі всі екологічні правопорушення можна поділити на дві великі групи: екологічні злочини й екологічні проступки. Якщо до злочинів відно­сяться всі суспільно небезпечні правопорушення, пе­редбачені кримінальним кодексом, то до проступків - уся інша маса правопорушень, що не має ознак складу екологічного злочину.

Можливий й інший поділ екологічних правопору­шень. Зокрема, їх можна класифікувати за суб'єктами - вчинені деліктоздатною фізичною особою та вчи­нені юридичною особою. Узявши до уваги суб'єктивну сторону екологічних правопорушень, можна розрізня­ти умисне й необережне діяння порушника. Також; за формою зовнішнього виразу екологічні правопору­шення можуть виступати як протиправні дії та проти­правна поведінка.

Екологічні правопорушення тягнуть за собою юри­дичну відповідальність винних суб'єктів. Згідно час­тини 1 статті 68 Закону України " Про охорону навко­лишнього природного середовища " порушення зако­нодавства про охорону навколишнього природного се­редовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адмі­ністративну, цивільну та кримінальну відповідаль­ність.