Вечірня й утреня змішаного типу

Студійські та єрусалимські устави мають свої характерні особливості, але ці відмінності не дуже значні у структурі вечірні та утрені. Загалом ці служби в обох уставах мають той самий чин та структуру, розбіжними майже з однаковою різкістю з пісненним чином, тобто придворно-соборним Константинопольським уставом.

Устав пісненного послідованія у повному вигляді тримався в багатьох храмах до XV ст. і прагнув пристосувати до себе монастирські студійсько-єрусалимські вечірню й утреню. Печать такого прагнення носять на собі чини вечірні й утрені в деяких евхологіях XII–XVI ст.

Вечірня в них має такі особливості: може починатися з Благословенно царство.

У одному евхології на початку вечірні не зазначений предначитательний псалом. Вона починається трьома антифонами з малими ектеніями й особливими молитвами на кожнім з них. Після Господи воззвах перед стихирами знову мала ектенія, але своєрідного типу: „Миром Господу помолімся... О свишнім мирі... О мирі всего міра.... О святім храмі сем... Заступи спаси... І о всіх требующих у Бога помощі... Пресвятую, пречистую... Яко подобаєт...” Сугуба ектенія Рцім всі подана на нинішнім місці, після прокімена перед Сподоби Господи, але має особливий склад: окрім перших чотирьох прохань вона ідентична нинішній великій ектенії. Таким чином, ця ектенія являє собою сугубу та велику ектенію ще в періоді їх з'єднання.

За одним евхологієм, який подає цілком сьогоднішній чин вечірні в її святковому вигляді, після виголосів великої та трьох малих ектеній подається Мир всім, так що протягом вечірні Мир всім повторюється шість раз, причому перед прокіменом його проголошує диякон. Подібну практику повторення цього виголосу після кожної ектенії подає також ряд слов'янських служебників XVI ст.

Один евхологій подає просительну ектенію після Нині отпущаєши і тропаря, а в іншому евхологію на цьому місці у святковій вечірні зазначена ектенія Помилуй нас Боже, а просительна перед Нині отпущаєши.

Усі ці евхології розміщають вечірні молитви впродовж цілої вечірні на всіх ектеніях.

Багато цікавих особливостей подають евхології цієї епохи і на утрені.

За деякими вона починається: Благословенно царство. Після шестопсалмія і Великої ектенії деякі евхології подають молитви трьох антифонів з Малою ектенією після другого або третього з цих антифонів. Один евхологій ставить молитви трьох антифонів перед катизмою (сідальном) і полієлеєм, а інший евхологій – перед степенними (студійський тип святкової утрені) і євангелієм. Малі ектенії починаються Паки і паки або Заступи спаси, як і в пісненному послідованії, і з виголосом Мир всім перед або після ектенії.

Замість цих антифонів один евхологій XVI ст. подає молитви і малі ектенії після кожного з трьох псалмів катизми. Мабуть, мається на увазі одну пісненно-святкову трьох-псалмну катизму, як у південно-італійських студійських уставах. Після катизми слідують сідален, читання, степенні, непорочні, Ангельський собор, євангеліє і псалом 50.

Найдавніший із цих евхологіїв (1153 р. із Синайської бібліотеки) псалом 50 подає після кондака, тобто після 6-ї пісні канону, або ж мається на увазі трипіснець, перед яким іде кондак. Євангеліє подається після Славословія Великого, згідно з пісненним послідованієм. Цей же евхологій указує після катизми: „Молитви полієлею недільного у св. Чотиридесятницю” – натяк на первісне вживання полієлею тільки в Чотиридесятницю). Потім наводить ці молитви, першу не надписуючи, а наступні називаючи „молитва 5-го антифону”, „6-го антифону”, „молитва 7-а”, після останньої (8-ї) зауваження: „потім кондак, псалом 50, і зразу диякон: Миром Господу помолімся, молитва 9-а, Заступи спаси, Утреннюю, Ангела мира, Прощенія і відразу пісні, і по 9-ій пісні Паки і паки з молитвою”.

Отже після антифонів полієлею або якоїсь святкової катизми цей евхологій подає відразу кондак, псалом 50, просительну ектенію, яка має початок з мирної та малої і аж тоді канон пісні. Однак канон мабуть дуже короткий, бо не йдеться про междупіснія, можливо двопіснець або трипіснець. Проте раніше в цьому евхології перед полієлейними молитвами стоїть зауваження: „по 6-й пісні кондак”. Мабуть, на буденній утрені замість полієлею був повний канон. Це дорогоцінні сліди древньої структури утрені у перехідний період від кондакарної до канонної системи.

Інші з зазначених евхологіїв після псалма 50 припускають звичайний повний канон, хоч деякі після псалма 50 перед каноном подають Мирну ектенію різного складу (з 6 або 9 прохань) і з нинішнім виголосом перед каноном.

Деякі евхології подають ектенію з молитвою на 7-ій пісні канону і молитву на 8-ій пісні. Можливо, ектенії були на кожній пісні і тут залишок цієї практики, як нині на великодній утрені та в Криптоферратському Типіконі на Різдвяній утрені.

Порядок ектеній наприкінці утрені, майже в усіх, як сьогодні на святковій утрені. Деякі не подають сугубої ектенії, а вказують тільки її молитву.

Якщо студійський та єрусалимський устави мали так багато спільного в устрої найважливіших богослужень добового циклу (вечірні й утрені), то в інших службах (часи, повечеріє, полунощниця, ізобразительні) вони зовсім відмінні. Ці богослужіння мали свою особливу історію, незалежну від особливостей того, чи другого уставу.

Часи

Як ми бачили, чин часів до трисвятого склався вже в IX ст. Час закінчується трисвятим і за Святогробським Типіконом і за Синайським часословом VIII-IX ст. за чином лаври св. Сави. Чин часів у них повністю співпадає. Синайський часослов подає всі нинішні псалми часів, і обидві пам'ятки подають нинішні тропарі і стихи часів.

Якщо в цьому чи в деяких подальших часословах до нинішніх трьох псалмів часа приєднуються інші, то ці часослови, мабуть, призначалися для келійного, а не для церковного вжитку. Тому-то в них немає і священичого елементу в службі часів.

Доповненнями до них можуть служити древні Евхології, які подають священичі молитви часів. На кожному часі тут вказуються по шість молитв: «молитва 1-го антифону», «2-го антифону», «3-го антифону», «молитва отпуста», «главопреклоненія» і особлива заключна молитва без найменування; кожна молитва з возгласом; перед 5-ою, «Мир всім», «Глави ваша»; перед заключною молитвою – диякон: «Премудрість».

За змістом ці молитви пристосовані до пори дня і священних спогадів часу, нерідко включаючи вирази псалмів і стихів з нинішніх часів. У молитві 3-го часу згадується про зішестя Св. Духа, у молитві 6-го - про розп'яття, 9-го, - про ходіння в цю годину на молитву ап. Петра і Йоана.

Судячи по тому, що ці молитви поміщені в Евхологіях, які припускають пісненний устрій вечірні й утрені, вони призначалися, мабуть, для пісненних часів. Такі часи західні ктиторські Типікони Сіцілійської редакції призначають для Чотиридесятниці. Їх чин такий: співався один псалом часа, велика ектенія, ієрей – молитву, лежачи ниць перед вівтарем; «стихословіє», тобто катизма, на кожному антифоні якої мала ектенія (про молитви не згадано), тропар часу (посний) з богородичним, читання, просительна ектенія, стих часа (Стопи моя і т.п.), трисвяте по Отче наш, Господи помилуй 12 разів на кожному клиросі, Слава Отцу, «Іменем Господнім благослови, святий»; ієрей: «Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас»; 3 великих поклони, молитва «Всім ниць лежащим» і отпуст. Так само співали 9-ий час по Святогробському уставу в Страстну седмицю. Можливо, що в церквах, у яких виконувалось пісненноє послідованіє, такі часи співалися і поза чотиридесятницею, або ж звичайні часи мали священичі молитви в такій або меншій кількості.

Окрім вказаних молитв Паризький Евхологій в окремих рубриках дає ще по одній молитві, досить довгій, для кожного часу – на випадок, коли часи служились з меншою урочистістю. Ця практика лише однієї священичої молитви на кожному часі запанувала. Але ця священича молитва часу поступово скоротилася до короткої відозви «Боже ущедри ни...», запозиченої з пс. 66, 1 і що нагадує старозавітне священиче благословення; або до відозви «Господи Ісусе Христе Боже наш помилуй нас», яка ускладнилася згодом додаванням на початку «Молитвами св. отець наших». Ці возгласи замінили собою колишню довгу молитву священика на часах, оскільки вони в стародавніх Типіконах зазвичай супроводжувались зауваженням: «і молиться священик», а іноді навіть прямо замінені цим зауваженням або називаються «Молитвою часів» або «повечерія».

Але пам'ять про колишню практику молитви спонукала ввести в замін зниклих з часів священичих молитв молитви, які промовляє чтець: спочатку одну коротку для кожного часа на зразок тропаря, потім по декілька 2-3, серед яких з'являється молитва «Іже на всякоє время». Ця молитва завдяки своєму загальному змісту зчасом присвоюється кожному часу, який отримав окрім неї ще й іншу спеціальну молитву.

Окрім перетворення молитовного елементу в часах дана епоха принесла в службу часів і деякі додатки. Таким додатком перш за все було багатократне Господи помилуй, яке було відгомоном подвижницької практики. Багатократне Господи помилуй первісно, мабуть, повторялось 3 рази, потім 12 разів, що і залишилося при закінченні богослужінь у піст і в Типіконах студійської редакції. Згодом кількість Господи помилуй могла зрости до 30, а потім і до 40 разів. А в інославних східних церквах і до 60 і 100 разів. Часослов XV ст. (Моск. Типогр. библ. № 77/150/1223) подає на 1-му часі Господи помилуй 30 разів, на 3-му – 40, а на 9 – 12 разів. У Студійських уставах для звичайних часів 40 разів, а для царських часів – 30. Інколи робиться таке розмежування: під час Великого посту – 50 разів, під час Пилипового та Петрового постів – 40 разів, а у звичайні дні 30 раз. На междучасіях в більшості – 30 разів. Оригінально в Ефіопському часослові XIV ст. – 41 або 51 раз.

Найпізніше до складу служби часів увійшли тропарі по трисвятім, стосовно яких стародавні часослови і устави констатують велике коливання. Вони зауважують, щодо цих тропарів «немає однозгідності, кожен промовляє, які хоче, тому немає співпадіння в записах, кожен пропонує своє».