Онтологічні ознаки мови: субстанціональні і функціональні.

Субстанціональні ознаки (знаковість, системність). Системність. У рамках знакової теорії слід звернути увагу на те, що термін знакова система означає систему, яка має певну природу (субстанцію), а не систему, що складається зі знаків. Визначення система знаків і знакова система не є тотожними. Мова – це не система знаків, а знакова система – єдиний функціональний організм, що взаємодіє з середовищем – суспільством. На перший погляд, формальна різниця у визначеннях приховує два принципово різних способи сприйняття об’єкту: предметоцентризм і системоцентризм. Знакові системи створюються і використовуються людьми як знаряддя, як засіб збереження і вираження комунікативно призначеного колективного знання. Мова функціонує не тому, що вона є системою, а, навпаки, є системою, щоб виконувати свою функцію і відповідати певному призначенню. Таким чином, можна зробити висновок, що мова належить до явищ, які визначаються за своєю функцією. Знаковість. Іншою субстанціональною ознакою мови є знаковість. Носієм інформації та основним елементом системи мови є вербальний знак. Знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання і спілкування в ролі замінника іншого предмета і використовується для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації. Функціональні ознаки (призначення мови – регуляція поведінки членів мовного колективу). Регуляція поведінки. У світі людини системотвірним фактором, як правило, виступає функція, а це означає, що такі системи є перш за все функціональними системами. У межах системного підходу слід також розрізняти елемент і основну складову частину системи, яку у лінгвістиці називають одиницею. Елемент і частина системи – різні сутності. Послідовне розмежування елемента і частини є необхідним, перш за все, тому що лише частина системи здатна помітно впливати на складне ціле, яке є результатом взаємодії підсистем, а не елементів. Таким чином, системний підхід означає розгляд мови як цілого, що взаємодіє з середовищем, у ролі якого виступає соціум. Взаємовідношення між комунікацією і регуляцією можна, відповідно, представити таким чином: комунікація є форма здійснення регуляції. Вплив на свідомість є неможливим без передачі регулятивно призначеної і організованої інформації. Мова має знакову природу, щоб зберігати і передавати інформацію, яку вона зберігає і передає, щоб відповідати своїй функції (регулятивній). Однак головне завдання полягає не в констатації того, що мова виконує функцію регуляції, а у тому, щоб показати, як регулятивність мови зумовлює її будову і функціонування.