Рис5 Терен колючий

Рис.3 Ожина

Чорна бузина

Ця рослина змогло широко поширитися в наших широтах, а саме по всій європейській частині Росії, на Україні, в Білорусі, а також на Кавказі. Адже саме в цих регіонах плодовиті землі ідеально підходять для цього чагарника. Ідеальними умовами для чорної бузини є листяні ліси, хоча іноді її можна зустріти і в змішаних з хвойними. Шукати кущі бузини чорної потрібно на узліссях або в підлісках.

Є кілька різновидів бузини, тому важливо точно знати, що саме можна збирати, ягоди якісь лісові? Рослина з їстівними плодами бузини мало чим відрізняється від тих видів, які потрібно обходити стороною. Головна відмінність корисної чорної бузини від своєї близької родички - бузини червоної - в кольорі плодів. Ягоди отруйної рослини мають насичений червоний колір, тоді як їстівні плоди мають чорний окрас з фіолетовим відливом, з соковитою м'якоттю червоно-фіолетового кольору.

Ягоди бузини чорної дуже дрібні, проте вони зібрані у великі грона. Період їх дозрівання - серпень і вересень, однак вони залишаються на гілках до того часу, поки не опаде листя.

Рис.4 Чорна бузина

1.5.Те́ рен колю́ чий Prunus spinosa L., Prunus moldavica Kotov) Місцеві назви — слива колюча, тернина, тернослив тощо. З родини розових — Rosaceae. Гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численнимиколючками. Молоді пагони червонувато-бурі, коротковолосисті або голі. Листки чергові видовжені або видовжено-оберненояйцеподібні (2—5 см завдовжки, 1—1, 8 см завширшки), при основі клиноподібні, городчасто-пилчасті, зубчики залозисті. Молоді листки з обох боків опушені, пізніше зверху голі.

Квітки (0, 6—1 см у діаметрі) поодинокі, рідше по 2—3 з короткими голими квітконіжками. Квітколоже увігнуте, чашолистківп'ять, трикутно-яйцеподібних, по краю війчастих. Віночок білий або зеленкуватий, з п'ятьма видовженими тупимипелюстками, тичинок 20, маточка одна, зав'язь верхня.

Плід — кістянка куляста або округло-конічна, соковита, однонасінна (10—12 мм завдовжки), чорна з восковим нальотом.Кісточка сплюснута, яйцеподібна, зморшкувата, погано відділяється від м'якуша.

Рис5 Терен колючий

1.6. Гороби́ на (Sorbus) — рід рослин родини розових. Листопадні дерева або кущі з перистими або простими листками. Квітки двостатеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Чашолистків 5, пелюсток білих або рожевих 5, тичинок 15-25. Плоди кулясті або овальні, червоно-жовті, або коричневі, зрідка білі. Коренева система у більшості представників роду поверхня. Росте на різноманітних ґрунтах. Світлолюбива, але витримує деяке затінення. Росте до 200–300 років, починає квітнути і плодоносити з 10-ти річного віку, а плодові сорти — навіть з 4–5 років.^[1]

Горобина — цінна плодова, лікарська і декоративна рослина^[1]. В офіційній медицині використовують лише горобину звичайну, у народній — також і інші види.

В насінні горобини міститься 20% олії

Фармакологічні властивості

Важливим хімічним компонентом ягід горобини являються пектини, здатні до желеутворенню в присутності цукрів і органічних кислот. Пектини зупиняють надлишкове бродіння вуглеводів, що проявляється в пригніченні газоутворення в кишківнику. Желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв'язуванню токсинів і виведення надлишку вуглеводів.

Рис.6 Горобина

1.7. Глуха кропива біла (Lamium album L., Lamium dumeticola Klok.) Багаторічна трав'яниста рослина родина глухокропивових(30-80 см заввишки) з довгим повзучим кореневищем. Стебло просте або гіллясте, чотиригранне, як і листки м'яковолосистоопушене. Листки супротивні, яйцеподібні, серцеподібні, при основі черешкові, гостропилчасті.

Квітки по 6-8 у кільцях, сидять у пазухах гострих лінійних приквіток. Квітки двогубі з подвійною оцвітиною, чашечка дзвоникувата, зрослолиста з п'ятьма шилоподібними зубцями, нерідко фіолетового забарвлення. Віночок бруднувато-жовтуватобілий (до 20 мм завдовжки), верхня губа довга, серпоподібно вигнута, з довшими війками, значно перевищує середню лопать нижньої губи. Трубочка віночка вигнута, при основі здута, з волосистим кільцем з середини. Нижня губа віночка при основі з зеленуватими крапочками, бічні лопаті її у вигляді одного шилоподібного і двох-трьох коротких зубців. Зубці чашечки при плодах розчепірені. Тичинок чотири, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня.

Плід — розпадний горішок; горішки видовжено-яйцеподібні, тригранні, темно-сірі з бородавчастими виростами.

Глуха кропива біла, росте у листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у травні — серпні. Поширена і заготовляють у західному Поліссі та Лісостепу.

Близький вид — Глуха кропива гладенька (Lamium maculatum L.) Відрізняється від попереднього виду дрібнішим рожево-пурпуровим віночком, бокові лопаті нижньої губи з одним шилоподібним зубцем.

Рис.7 Глуха кропива біла

1.8 Підсні́ жник звичайний, підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis) — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах. Вегетативні особливості

Ранньою весною місцями в лісах утворює на ґрунті чудовий білий мереживний килим. Цвіте у березні — квітні (навіть у лютому, якщо тепла зима). Дуже цінна декоративна рослина. Цибулини отруйні.

Ця рослина родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому ґрунті. Коли бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині заховано шість тичинок і маточка.