Підрозділ 2.1: Часопросторові характеристики казки

Хронотоп, що за М.М. Бахтіним визначаться як «закономерная связь пространственно-временных координат» [3, с. 234]. Хронотоп літературної казки поділяється на чарівний та побутовий так, як це було в народній казці. Хоча відмінності все ж таки присутні. Автор вільний у виборі місця, часу та персонажів [15, с.40].

В літературній казці немає чітко вираженої відмінності між двома світами, «межі між казковим світом розмиваються < …>, і тоді то принципи зовнішньої модальності проникають в чарівний світ, то, навпаки, реальна дійсність починає сприйматися через призму казки». Як було зазначено, герой свідомо не змінює хронотоп, а чари стають частиною буденного. Відбувається синтез двох світів, які впливають один на одного. Майже повністю зникають магічні маркери чарівного простору. «Эсли номинативно это пространство волшебно, то денотативно оно задано так, что в главных чертах совпадает с реальным пространством, в котором живет ребенок» [15, с.48]. Це означає, що будь-яке місце чи предмет, який належить до буденого топосу, може набувати семантики магічного.

Що до межі між чарівним світом та буденним, межа як в народній, так і в літературній казці проходить по зав’язці, але в народній казці зав’язка є причиною, чому герой потрапляє в чарівний світ.

Наприклад, герой по певній причині вирушає в чарівну країну. Чітко простежується кордон між чарівним світом та буденним. Натомість, в літературній казці в буденний хронотоп потрапляють елементи магічного, що і спричиняє розв’язку. Це означає, що герой свідомо не хотів потрапляти в чарівний світ, так як звичайна побутова ситуація стає причиною розвитку подій. На прикладі казки Дж. Рескіна «Король золотої ріки» можна побачити, що троє братів жили у реальному світі. Маленький чоловік сам постукав в двері: «At that time a double knock at the house door» [27, с.2] («В это время кто-то два раза стукнул в дверь» [5, с.2]). Магія порушила реальність побутового хронотопу, що спричинило проникнення одного світу в інший. Герої, на яких вплинув чарівний світ, вирушають на пошуки нього. Крім того три брати подорожують пішки, що відносить переміщення героя до умовно-реального типу. Таке порушення канонічних форм доводить нам, що ця казка є літературною.

Як відомо, літературна казка корінням сягає народної, отже, без народної, вона б не існувала. Звідси стає зрозуміло, що хронотоп має деякі спільні риси, але загалом літературна казка значно відрізняється від народної. Для народної казки опис простору є загальним, а літературна казка сприймає простір лише так, як це роблять персонажі.

На основі досліджень, здійснених Троповим, простір являє собою рамку, в середині якої реалізуються міфологічні, символічні та архетипні проблеми, як «класса универсальных модусов бытия в знаке» [18, с.4]. Простір виник раніше ніж модус, а отже, проблеми реалізуються лише в просторі, за межами якого вони не мисляться. Лише в межах простору модуси можуть реалізуватися і актуалізуватись. Казка існує в особливому концептуальному просторі та часі, де на рівні понять може відображатися особливість реальності. Час не протиставляється простору, а знаходиться з ним в тісному взаємозв’язку.

В англійській народній казці виділяють два види хронотопу: зовнішній та внутрішній. Час відіграє більшу роль ніж простір в англійській народній казці, він структурує хронотоп. Казка успадкувала міфологічні традиції в протиставлені своє – інше. Під своїм розуміється дім, як буденне домашнє, знайоме, а тому і не описується. Тому дії в традиційній казці починаються і закінчуються вдома, не підлягаючи ніякому опису та оцінці. На буденний простір та час вказують такі приставки, як: «жили-були», «в деякому царстві, в деякому государстві», «і жили вони довго та щасливо». З допомогою таких приставок описується час та простір. Проводиться межа між магічним та звичайним хронотопами. Отож, центральним хронотопом виступає магічний, відділений від побутового [15, с.24].

Цікавим є те, що простір ділиться по горизонталі та по вертикалі. Своє – інше в казці Дж. Рескіна розміщується по вертикалі. Будинок, тобто «своє», знаходиться в долині, з усіх сторін оточений горами, а «інше» - на вершині гори. «In a secluded and mountainous part of Stiria there was in old time a valley. It was surrounded on all sides by steep and rocky mountains rising into peaks from which a number of torrents descended in constant cataracts» [27, с.16 ] (В гористой части немецкой земли Штирии была долина. Ее окружали со всех сторон горы, с вершин которых в долину падало много потоков» [5, с.1]).

В народній казці розв’язка абсолютна. Магічні події закінчуються, коли герой потрапляє назад до буденного життя, і до чарівного світу немає назад дороги. Проблема, яка була в основі перетину світів реального та чарівного, виконана. На противагу цьому, в літературній казці з подоланням проблеми магія не закінчується, так як проблема не була причиною, через яку герой потрапляє в фантастичний світ. Найчастіше персонаж залишається в такому світ й надалі, або він може в будь-який момент повернутися туди [15, с.48]. Якщо подивитись на кінець, то можна побачити, що немає чіткості у тому, чи дива закінчуються чи ні. Коли Глюк повертається додому, то річка «for him the river had become a river of gold» [27, с.58] («стає для нього справді золотою» [ 5, с.13 ]). Він користується її магією, допомагаючи іншим. Насправді, «золотою» річку називають тому, що вона стала причиною родючості землі. Усі скарби, які отримав Глюк, здаються цілком реальними. Однак, спосіб, яким він досяг цього і неймовірна плодовитість землі вказують на магічні засоби, які залишаються в буденному топосі. Отож, буденне стає магічним, коли воно стає підвладне фантазії. Це дозволяє магії траплятися в будь-якому місці та з будь-яким персонажем, що не є типовим для народної казки.

На думку Проппа, в залежності від кількості, здійснених персонажем чи персонажами, подорожей, так званих, «ходів», буде змінюватися тривалість подій [14, с.83]. В літературній англійській казці переважає лінійний просторовий локус, тобто герой, виконавши певне завдання, знову повертається додому. Після того, як головне завдання було виконане, Глюк знову повертається додому, та не втратив зв’язку з чарівним світом.

Розвивається галузь умовно-реального шляху – спосіб пересування героїв описується детально, він характеризує самого героя. Кожен відрізок шляху описується в казці. Так, для прикладу, умовно шлях кожного із трьох братів можна поділити на три основні частини: шлях в долині, коли вони добували воду із «Срібного ключа», перехід через льодовик та скелі. В першій частині герої рухались в іще в буденному просторі. Скелі виступають як магічний простір, так як там відбувається зустріч із трьома образами чарівника, а льодовик – це ніби умовна лінія між цими світами, але вона дуже розмита, та як чудеса відбувались і в долині, а на скелях було багато реального.

Знаковою рисою простору в літературній казці є його метафорична психологізованість. У казці чарівник живе на хмарі, що підкреслює, що магічне і реальне в казці розміщено по вертикалі. Так, для прикладу, герої залишаючи буденний світ, який знаходився в долині (внизу), намагаються піднятись вверх, щоб вирішити проблеми. З іншої сторони, зміни в внутрішньому стані героїв можна було побачити з огляду на зміни неба. Тобто, герой тілесно відносився до «низу», а його внутрішній стан до «верху». Таким чином, те що відбувалося в душі героїв, зображувалось «вверху», але герої фізично нікуди не підіймались, а залишались «внизу». Під час подорожі по скелі до братів тричі приходив дід, але в різних подобах. З залежності від того, як герої поводили себе з ним, змінювалась природа та, особливо, стан неба. Коли до джерела ішов Ганс, то після першої зустрічі з чарівником «a strange shadow had suddenly come across the blue sky» [27, с.42] («какая то тень промелькнула в это время по голубому небу» [5, с.9], після другого разу – «a dark gray cloud came over the sun, and long, snakelike shadows crept up along the mountain sides» [27, с.42] («темное облако заслонило свет солнца») і в третій раз – «plunged towards the horizon like a redhot ball» [24, с.42] («тень покрыла небо непроницаемой массой, солнце зашло, погрузившись за горные хребты, точно накаленный до красна шар»).

Коли Шварц зустрічався з чарівником, «a mist, of the color of blood, had come over the sun» [24, с.45] («свет померк перед глазами и кроваво-красный туман заволок небо»), а потім і взагалі «waves of darkness seemed to heave and float» [24, с.45] («собрались черные тучи, началась гроза»). Це говорить про те, що серця старших братів з кожним разом ставали все жорстокішими і злішими. Натомість внутрішній стан Глюка був зовсім іншим. Його розвиток проявляється в зміні природи: з’являється «three blades of grass» [27, с.47] («зеленая травка»), «bright green moss with pale pink, starry flowers» [27, с.48] («прекрасная поляна, обросшая сплошь мхом и цветами») і «and its waves were as clear as crystal and as brilliant as the sun» [27, с.50] («различные растения, по берегам реки появились цветы, мирты и виноградные лозы»).

Якщо розглядати таку зміну внутрішнього стану, то варто зазначити, що це не є типовим для народної казки. На противагу літературній казці герої можуть розвиватись, вони не повинні стояни на одному місці. Внутрішній розвиток характерний для просвітницького героя. Так як попередня доба була добою Просвітництва, тому не дивно, що її риси та певні мотиви знайшли своє відображення в ранній літературній казці. Чітко видно боротьбу героя з моральним обов’язком та власними бажаннями. Глюк, який включає в собі елементи просвітницького героя, схиляється до моралі. Це внутрішнє протистояння яскраво видно в уривку: «he tried to pass the dog, but it whined piteously and Gluck stopped again» [24, с.48] («Он хотел было пройти мимо собаки, но жалобный стон ее заставил его опять остановиться» [5, с.12]).

Якщо говорити про час в народній казці, то її час також поділяється на магічний та реальний. Магічний час Лихачов називає «вакуумним», «закритим» [7, с.225]. Магічний час не пов'язаний з подіями, які відбуваються поза сюжетом, або історичним часом. Такий час має початок і кінець. «Начальная нехватка или недостача представляет собой ситуацію. Можно представить, что до начала действия она длилася годами» [14, с.69-70]. Час чарівного світу закінчується завжди щасливо після розв’язки. Таким чином, час має відлік, про що говорять такі вставки, як: «наступного дня», «через три дні» і т.д.

Час в традиційній казці завжди знаходиться в одній площині та рухається прямолінійно. Події не можуть бути змішаними, а, отже, відповідно до термінології Лотмана [8, с. 67] простір лінійний.

Для літературної казки часові відношення вже не є настільки визначеними, як в народній. Події в часі не розміщуються за причинно-наслідковим принципом. Така побудова подій в часі дає можливість розкривати більшу кількість конфліктів, так як герой може вирішувати одну проблему і в той же час потрапляти в іншу конфліктну ситуацію. До того ж, це дає можливість героєві розвиватися, а не стояти на місці, як це було в народній казці.

На прикладі казки «Король золотої ріки» можна побачити, що ця казка була одна із перших літературних, так як загалом час розташовується лінійно, як і в народній. Час залишається невизначеним, але з'являється співвіднесеність з різними казковими подіями й сучасним авторові моментом, але таке співвідношення виявляється досить умовним і не впливає на розвиток сюжету. Про те що час все таки рухається реципієнт дізнається лише спираючись на такі часові маркери як «Next morning» [24, с.38] («утром» [5, с.7]), «cried all night» [24, с.44] («плакал всю ночь»[5, с.9]), «in the morning» [27, с.44] («на следующий день»[5, с.10]). Вони показують нам лише зміну дня і ночі, але в творі немає конкретної кількості днів чи тижнів, які, наприклад, Шварц провів у в’язниці. Натомість, в магічному просторі взагалі відсутні будь-які часові характеристики. Ми можемо лише припускати, що на гору брати підіймалися один день, спираючись на зміну неба та сонця.

Важливою особливістю авторського хронотопу є його ігровий характер з реципієнтом. Як уже було зазначено, в основі народної хронотопії лежать такі бінарні опозиції як свій/чужий, а у літературній казці – ігровий/неігровий.

Побутовий час циклічний. Він повторюється з дня в день і в авторській казці не є ігровим, а отже, оцінюється негативно. На думку Бахтіна, події, які відбуваються щоденно не несуть ніякої динаміки та розвитву, «нет событий, а есть только повторяющиеся «бывания». < …> Время здесь безсобытно и потому кажется почти остановившимся» [3, с.396]. Маркером «безсобытного» часу виступають такі рядки «Things went on in this manner» [27, с.18] («Так шли дела»). Складається враження, що все, що відбувалося в житті, повторювалось з дня в день без будь-яких змін.

Тож проаналізувавши особливості хронотопу літературної казки можна сказати, що простір та час зазнають значних змін у порівнянні з народною казкою, що ми показали на прикладі твору Джона Рескіна «Король Золотої Ріки». Яскраво простежується відмінність авторської казки від традиційної, що зумовлюється відходом від прийнятих канонів. Це повністю трансформує просторові та часові рамки казки між побутовим та чарівним світом, що інколи зовсім зникають.