Фінансові реформи.

Судова реформа.

У 1861 р. державної канцелярії було доручено почати розробку «Основних положень перетворення судової частини в Росії». До підготовки судової реформи були залучені великі юристи країни. Значну роль тут грав відомий юрист статс-секретар Державної ради С. І. Зарудний, під керівництвом якого до 1862 р. були вироблені основні початку нового судоустрою та судочинства. Вони отримали схвалення Олександра II, були оприлюднені та розіслані для відгуків у судові установи, університети, відомим зарубіжних юристів та лягли в основу судових статутів. Розроблений проект судових статутів передбачав безстановість суду та його незалежність від адміністративної влади, незмінюваність суддів і судових слідчих, рівність всіх станів перед законом, усний характер, змагальність та гласність судового процесу за участю в ньому присяжних засідателів і адвокатів (присяжних повірених). Це було значним кроком вперед у порівнянні з феодально-становим судом, з його безгласність і канцелярською таємницею, відсутністю захисту і бюрократичною тяганиною.

Для розбору дрібних проступків і цивільних справ з позовом до 500 рублів в повітах і містах засновувався мировий суд зі спрощеним судочинством.Під впливом суспільного демократичного піднесення в роки революційної ситуації самодержавство змушене було піти і на скасування тілесних покарань. Виданий 17 квітня 1863 закон відміняв публічні покарання за вироками цивільних і військових судів батогами, шпіцрутенами, «кішками», таврування. Однак і ця міра була непослідовною і носила становий характер. Повністю тілесні покарання не скасовувалися.

Фінансові реформи.

Потреби капіталістичної країни і розлади фінансів в роки Кримської війни владно вимагали упорядкування всього фінансового справи. Проведення в 60-х роках 19ст. серії фінансових реформ було направлено на централізацію фінансової справи і торкнулося головним чином апарату фінансового управління. Указом 1860р. було засновано Державний банк, який замінив собою колишні кредитніустанови - земський і комерційний банки, зберігаючи скарбницю і прикази суспільного піклування. Державний банк отримав переважне право кредитування торговельних і промислових закладів. Впорядковано був державний бюджет. Закон 1862г. встановлював новий порядок складання кошторисів окремими відомствами. Єдиним відповідальним розпорядником всіх доходів і витрат став міністр фінансів. З цього ж часу почала публікуватися в загальне зведення розпис доходів і витрат. Була скасована система відкупів, при якій велика частина непрямого податку йшла не в казну, а в кишені відкупників. Проте всі ці заходи не міняли загальної станової спрямованості фінансової політики уряду. Основний тягар податків і зборів, як і раніше лежала на податном населенні. Зберігалася подушна подати для селян, міщан, ремісників. Привілейовані стану від неї були звільнені. Подушна подати, оброчні і викупні платежі становили понад 25% державних доходів, проте основну частину цих доходів становили непрямі податки. Більше 50% витрат у державному бюджеті йшло на утримання армії та апарату управління, до 35% - на сплату відсотків за державними боргами, видачу субсидій та інше. Витрати на народну освіту, медицину, піклування складали менше 1 / 10 державного бюджету.