Передумови, хід і наслідки господарської реформи 1965 р.

Вересневий пленум (1965 р.) вніс зміни у методи керівництва промисловістю, ввів нові системи планування і економічного стимулювання. У вересні 1965 р. прийнято рішення про початок економічної реформи, яка повинна охопити всю сукупність економічних відносин.

Зміни в плануванні полягали до скорочення числа фінансових показників плану, які затверджувались вищестоящими організаціями. В їх склад ввійшли: загальна сума прибутку, рентабельність, платежі в бюджет і фінансування з бюджету. Це посилювало самостійність підприємств. У п'ятирічному плані виробничого об'єднання, промислового підприємства введено фінансовий план-баланс доходів і видатків. По роках п'ятирічки фінансовий план уточнюється при розробці річних техпромфінпланів.

Реформою був запроваджений новий порядок розподілу прибутку, який враховував принцип першочерговості внесення платежів у бюджет і банки. Із балансового прибутку вираховувався прибуток цільового призначення, першочергові платежі в бюджет і в банк у вигляді відсотків за кредит. Прибуток, що залишався, направлявся на планові виробничі потреби і стимулювання. Після покриття всіх витрат частина прибутку перераховувалась у бюджет у вигляді вільного залишку прибутку. Такий метод розподілу прибутку називався нормативно-сальдовим. З метою покращення економічного стимулювання замість одного фонду підприємства були створені три фонди: фонд матеріального заохочення, фонд соціально-культурних заходів і житлового будівництва, фонд розвитку виробництва.

Змінилась система мобілізації грошових нагромаджень державних підприємств у бюджет. Були встановлені такі платежі: плата за фонди, сплачувалась з прибутку в залежності від вартості виробничих фондів; фіксовані (рентні) платежі сплачували підприємства з прибутку, що здійснювали свою діяльність в особливо сприятливих умовах; вільний залишок прибутку. Одночасно було припинено відшкодування з бюджету нестачі власних оборотних коштів, що утворилась з вини підприємства.

З 1965 р. в якості джерел фінансування капітальних вкладень почали використовуватись власні кошти та банківський кредит, на відміну від попереднього переважно безповоротного фінансування за рахунок бюджетних коштів. Кошти бюджету на капітальні вкладення повинні були планувати тільки на будівництво нових підприємств, а також планово-збитковим підприємствам.

Нестача власних оборотних коштів з вини підприємства мала покриватися за рахунок надпланового прибутку від здійснення організаційно-технічних заходів або тимчасового скорочення до 30% відрахувань з прибутку у фонди підприємства.

Передбачалось, що запровадження цих змін у фінансову діяльність має зацікавити підприємства до раціонального використання ресурсів, пошуку резервів.

З метою покращення управління промисловістю були ліквідовані ради народного господарства, а підприємства підпорядковувались міністерствам за галузевим принципом. Це означало, що уряди союзних республік втрачали контроль за виробничою сферою, так як більшість підприємств було підпорядковано загальносоюзним міністерствам.

До особливостей реформи 1965 р. слід віднести те, що економічні заходи не доповнювались політичними перетвореннями, демократизацією суспільного життя, ліквідацією централізованого всевладдя. Перші кроки реформи пройшли успішно: прискорилося економічне зростання, було виконано за окремими показниками восьмий п'ятирічний план. Однак вже в ході її здійснення почалися коригування, виправлення, доповнення, внаслідок яких на початок 70-х років суть реформи була викривлена настільки, що вона практично перестала діяти.

Економічна реформа не мала комплексного характеру, охоплювала тільки промисловість, не змінювала інвестиційної політики. У міністерствах і відомствах надавалась перевага централізованим адміністративним методам управління, що обмежувало самостійність підприємств. 95% підприємств, які знаходились в Україні, були союзного підпорядкування. Спроба провести реформу при одночасному згортанні демократизації виявилась безуспішною.