Контроль за застосуванням допінгу в спорті

На початку XX ст. в спорті для підвищення фізичної працездатності, прискорення процесів відновлення, поліпшення спортивних результатів стали широко застосовувати різні стимулюючі препарати, ті, що включають гормональні, фармакологічні і фізіологічні, так звані допінги. Використання їх не тільки створює нерівні умови при спортивній боротьбі, але і заподіює шкоду здоров’ю спортсмена внаслідок побічної дії, а іноді є причиною летального виходу. Регулярне застосування допінгів, особливо гормональних препаратів, спричиняє порушення функцій багатьох фізіологічних систем:

• серцево-судинної;

• ендокринної, особливо статевих залоз (атрофія) і гіпофіза, щоприводить до порушення дітородної функції, появи чоловічих вторинних ознак у жінок і збільшення молочних залоз у чоловіків;

• печінки, набряки, цироз;

• імунної, що приводить до частих простуд, вірусних захворювань;

• нервової, що виявляється у вигляді психічних розладів (агресивність, депресія, безсоння);

• припинення зростання трубчастих кісток, що особливо небезпечно для зростаючого організму, та ін.

Класифікація допінгів

До засобів, які використовуються в спорті для підвищення спортивної майстерності, відносяться: допінги, допінгові методи, психологічні методи, механічні чинники, фармакологічні засоби обмеженого використання, а також харчові добавки і речовини.

За фармакологічною дєю допінги діляться на п’ять класів:

1. психостимулятори (амфетамін, ефедрин, фенамін, кофеїн, кокаїн);

2. наркотичні засоби (морфін, алкалоїди-опіати, промедол, фентаніл);

3. анаболічні стероїди (тестостерон і його похідні, метан-дростенолон, ретаболіл, андродіол), а також анаболічні пептидні гормони (соматотропін, гонадотропін, еритропоетин);

4. бета-блокатори (анапримін, окспренолол, надолол, атенолол);

5. діуретини (новуріт, діхлотиазид, фуросемид (лазикс), клопамид, діакарб, верошпірон).

Допінги є біологічно активними речовинами, виділеними з тканин тварин або рослин, отримані синтетично, як і їх аналоги. Багато які допінги входять до складу ліків від простуди, грипу і інших захворювань, тому прийом спортсменом ліків повинен узгоджуватися зі спортивним лікарем щоб уникнути прикрощів при допінгконтролі.

До допінгових методів відносяться кров’яний допінг, різні маніпуляції (наприклад, придушення процесу овуляція у жінок та ін.).

Біологічна дія в організмі окремих класів допінгів різноманітна. Так, психостимулятори підвищують спортивну діяльність шляхом активації діяльності ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, що поліпшує енергетику і скорочувальну активність скелетних м’язів, а також знімають втому, додають упевненість в своїх силах, однак можуть привести до граничного напруження функцій цих систем і вичерпання енергетичних ресурсів. Наркотичні речовини придушують больову чутливість, оскільки є сильними анальгетиками, і віддаляють почуття втоми. Анаболічні стероїди посилюють процеси синтезу білка і зменшують їх розпад, тому стимулюють ріст м’язів, кількості еритроцитів, сприяючи прискоренню адаптації організму до м’язової діяльності і процесів відновлення, поліпшенню композиційного складу тіла. Бета-блокатори протидіють ефектам адреналіну і норадреналіну, що як би заспокоює спортсмена, підвищує адаптацію до фізичних навантажень на витривалість. Діуретини, або сечогінні засоби посилюють виведення з організму солей, води і деяких хімічних речовин, що сприяє зниженню маси тіла, виведенню заборонених препаратів.