Завдання, види і організація біохімічного контролю

ЛЕКЦІЯ № 7

БІОХІМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ В СПОРТІ

ПЛАН

1. Завдання, види і організація біохімічного контролю.

2. Об’єкти дослідження і основні біохімічні показники.

3. Основні біохімічні показники складу крові і сечі, їх зміна при м’язовій діяльності.

4. Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення.

5. Біохімічний контроль за рівнем тренованості, втоми і відновлення організму спортсмена.

6. Контроль за застосуванням допінгу в спорті.

При адаптації організму до фізичних навантажень, перетренуванні, а також при патологічних станах в організмі змінюється обмін речовин, що призводить до появи в різних тканинах і біологічних рідинах окремих метаболітів (продуктів обміну речовин), які відображають функціональні зміни і можуть служити біохімічними тестами або показниками їх характеристики. Тому в спорті нарівні з медичним, педагогічним, психологічним і фізіологічним контролем використовується біохімічний контроль за функціональним станом спортсмена.

У практиці спорту вищих досягнень звичайно проводяться комплексні наукові обстеження спортсменів, що дають повну і об’єктивну інформацію про функціональний стан окремих систем і всього організму, про його готовність виконувати фізичні навантаження. Такий контроль на рівні збірних команд країни здійснюють комплексні наукові групи (КНГ), до складу яких входить декілька фахівців: біохімік, фізіолог, психолог, лікар, тренер.

Завдання, види і організація біохімічного контролю

Визначення біохімічних показників обміну речовин дозволяє вирішувати наступні завдання комплексного обстеження:

· контроль за функціональним станом організму спортсмена, який відображає ефективність і раціональність індивідуальної тренувальної програми, що виконується;

· спостереження за адаптаційними змінами основних енергетичних систем і функціональною перебудовою організму в процесі тренування;

· діагностика предпатологічних і патологічних змін метаболізму спортсменів.

Біохімічний контроль дозволяє також вирішувати такі завдання, як:

виявлення реакції організму на фізичні навантаження;

оцінка рівня тренованості, адекватності застосування фармакологічних і інших відновлюючих засобів;

ролі енергетичних метаболічних систем в м’язової діяльності;

впливу кліматичних чинників та ін.

У зв’язку з цим в практиці спорту використовується біохімічний контроль на різних етапах підготовки спортсменів.

У річному тренувальному циклі підготовки кваліфікованих спортсменів виділяють різні види біохімічного контролю:

· поточні обстеження, що проводяться повсякденно відповідно до плану підготовки;

· етапні комплексні обстеження, що проводяться 3-4 рази в рік;

· поглиблені комплексні обстеження - 2 рази в рік;

· обстеження змагальної діяльності.

На основі поточних обстежень визначають функціональний стан спортсмена один з основних показників тренованості, оцінюють рівень термінового і віддаленого тренувального ефекту фізичних навантажень, проводять корекцію фізичних навантажень в ході тренування.

У процесі етапних і поглиблених комплексних обстежень спортсменів за допомогою біохімічних показників можна оцінити кумулятивний тренувальний ефект, причому біохімічний контроль дає тренеру, педагогу або лікареві швидку і досить об’єктивну інформацію про зростання тренованості і функціональні системи організму, а такожінші адаптаційні зміни.

При організації і проведенні біохімічного обстеження особлива увага приділяється вибору біохімічних показників вони повинні:

· бути надійними,

· повинні повторюватися при багаторазовому контрольному обстеженні,

· інформативними, що відображають суть процесу, що вивчається,

· валідними або взаємопов’язаними зі спортивними результатами.

У кожному конкретному випадку визначаються різні біохімічні показники обміну речовин, оскільки в процесі м’язової діяльності по-різному змінюються окремі ланки метаболізму. Першочергове значення набувають показники тих ланок обміну речовин, які є основними в забезпеченні спортивної працездатності у даному вигляді спорту.

Важливе значення в біохімічному обстеженні мають методи визначення показників, що використовуються метаболізму, їх точність і достовірність.

Контроль за функціональним станом організму в умовах навчально-тренувального збору можна здійснювати за допомогою спеціальних діагностичних експрес-наборів для біохімічного аналізу сечі і крові. Засновані вони на здатності певної речовини (глюкози, білка, вітамінів, кетонових тіл, сечовини, гемоглобіну, нітрату та ін.) реагувати з нанесеними на індикаторну смужку реактивами і змінювати забарвлення. Звичайно наноситься крапля сечі, що досліджується на індикаторну смужку і через 1 хв її забарвлення порівнюється з індикаторною шкалою, прикладеною до набору.

Одні і ті ж біохімічні методи і показники можуть бути використані для рішення різних задач. Так, наприклад, визначення вмісту лактату в крові використовується при оцінці рівня тренованості, спрямованості і ефективності вправи, що застосовується, а також при спортивному відборі для занять окремими видами спорту.

У залежності від задач, що вирішуються змінюються умови проведення біохімічних досліджень. Оскільки багато які біохімічні показники у тренованого і не тренованого організму в стані відносного спокою істотно не розрізнюються, для виявлення їх особливостей проводять обстеження в стані спокою вранці натщесерце (фізіологічна норма), в динаміці фізичного навантаження або відразу після неї, а також в різні періоди відновлення.

При обстеженні спортсменів застосовуються різні типи тестуючих фізичних навантажень, які можуть бути стандартними і максимальними (граничними).

Стандартні фізичні навантаження - це навантаження, при яких обмежуються кількість і потужність роботи, що виконується, що забезпечується за допомогою спеціальних приладів ергометрів.

Стандартні фізичні навантаження сприяють виявленню індивідуальних метаболічних відмінностей і використовуються для характеристики рівня тренованості організму.

Максимальні фізичні навантаження застосовуються при виявленні рівня спеціальної тренованості спортсмена на різних етапах підготовки. У цьому випадку використовуються навантаження, найбільш характерні для даного вигляду спорту. Виконуються вони з максимально можливою інтенсивністю для даної вправи.

Для велосипедистів найбільш відповідними є велоергометричні тести, для бігунів - бігові і т. д.

Тестові навантаження, специфічні за потужністю і тривалістю, повинні відповідати навантаженням, що використовуються спортсменом в процесі тренування.