Після м’язової роботи

Молочна кислота, що утворюється в працюючих м’язах внаслідок посилення анаеробного гліколізу, зазнає окислювальної нейтралізації в перші хвилини відпочинку після закінчення вправи. У початковий період відновлення концентрація молочної кислоти в працюючих м’язах перевищує її концентрацію в крові, потім відбувається швидкий відтік молочної кислоти, що нагромадилася в м’язах за час в роботи. Звичайно до 7-10-ї хвилини відновного періоду концентрація молочної кислоти в м’язах і крові досягає рівноваги, а на більш пізніх етапах відновлення (від 20 хв і далі) її концентрація в крові перевищує вміст лактату в м’язах. У цей період м’язи стають основним місцем окислювального усунення надлишку молочної кислоти, що нагромадилася в організмі.

Частина молочної кислоти (понад 60 %), що утворилася за час роботи, зазнає повного окислення до СО₂ і води. За рахунок енергії аеробного окислення, частина молочної кислоти що виділилася (до 20 % загальної кількості, що утворилася за час роботи) перетворюється в глікоген в ході процесу глюконеогенезу, а інша частина використовується для новоутворення амінокислот і в подальшому може бути виявлена в складі тканинних білків, що знову синтезуються, і тільки незначна її частина виділяється з сечею і потом.

Процес нейтралізації молочної кислоти в період відновлення після роботи тісно пов’язаний зі швидкістю повернення повільної фракції кисневого боргу. Співвідношення між кількістю нейтралізованої молочної кислоти і кількістю спожитого кисню при ліквідації повільної фракції кисневого боргу виявляє значні індивідуальні відмінності в залежності від типу вправи, що виконується і умов відпочинку після роботи. Усунення молочної кислоти після роботи помітно прискорюється, якщо під час відновлення будуть виконуватися вправи помірної інтенсивності. Найбільша швидкість усунення молочної кислоти, що нагромадилася за час роботи, досягається у випадку, коли інтенсивність “відновної вправи” становить 35 40 % величини індивідуального VO₂ ^max. Нарівні з усуненням молочної кислоти в період відпочинку після завершення роботи відбувається повернення до початкових значень вмісту в м’язах і крові інших найважливіших метаболітів аланіну, піровиноградної кислоти, аміаку, неорганічного фосфату, водневих іонів, а також відновлюються запаси О₂депонованого в міоглобіні червоних м’язових волокон.

Аланін і піровиноградна кислота, що утворюються в працюючих м’язах, в період відпочинку після закінчення вправи використовуються для синтезу глюкози в процесі глюконеогенезу. Ряд інших амінокислот можуть перетворюватися в аланін з участю глутамату, і цей метаболічний шлях служить для підтримки постійності концентрації глюкози в крові і відновлення запасів глікогену в м’язах і печінці.

Виконання інтенсивних вправ протягом тривалого часу приводить до посилення розпаду білків в працюючих м’язах, внаслідок чого в м’язах і крові збільшується концентрація кінцевого продукту білкового розпаду аміаку. Максимальна концентрація аміаку в крові після напруженої м’язової роботи звичайно досягається на 5-6-й хвилині відновного періоду і швидко зменшується зі збільшенням часу відпочинку.

Після інтенсивної м’язової діяльності в крові збільшується концентрація іонів водню. Динаміка цих змін дзеркально відображає картину змін концентрації молочної кислоти. Найбільші концентрації Н⁺ спостерігаються протягом перших 2-3-х хвилин відпочинку після закінчення роботи і повертаються до нормальних значень протягом 20 хв відновлення. Подібна картина спостерігається у змінах концентрації неорганічного фосфату в крові. Динаміка неорганічного фосфату в період відпочинку після інтенсивної вправи тісно пов’язана зі швидкістю ресинтезу КрФ у працюючих м’язах. Якщо виконання роботи супроводжувалося значним потовиділенням, то у відновному періоді поновлюються тканинні запаси води і мінеральних солей, які повинні доставлятися з продуктами живлення.

Кількість кисню, що використовується під час роботи з міоглобінових депо червоних м’язових волокон, незначне: у людини з масою тіла більше за 70 кг воно складає всього біля 500 мл. Однак ці запаси кисню грають важливу роль у підтримці аеробного метаболізму під час інтенсивної перемінної м’язової роботи. При цьому участь міоглобінових резервів кисню може досягати 90 % загальних енергетичних запитів, що перевищує відносну частку участі в енергетиці роботи фосфогенів і анаеробного гліколізу. Міоглобінові запаси кисню швидко заповнюються протягом перших хвилин відновлення після завершення роботи. Цей процес нарівні з витратами О₂ на ресинтез КрФ складає основний об’єм швидкої фракції кисневого боргу.