Чи все так ідеально?

Екопоселення справді виглядають дуже контрастно на тлі мегаполісу - городяни-туристи тут швидко дичавіють. Скажімо, за день візиту до Ромашок пересічний журналіст встигне викупатися голяка в озері, спробувати місцеві вегетаріантські делікатеси або навіть самотужки приготувати їжу на вогнищі, порубати дрова та почне філософськи-спокійно ставитися до кропиви, яка жалить босі ноги.

Чому ж приживаються не всі?

Тому що постає ряд проблемних невирішених питань, як-то транспорт та легкий доступ до медичних послуг.

Наприклад, пологи в дружини приймав Петро, лікар-хірург за фахом. За декілька днів до пологів Олю за живіт покусали комахи - Петро розповідає, що укуси проходили по акупунктурним лініям, що відповідають за полегшення болю.

Згідно з переконаннями жителів Ромашок, будь-яка хвороба на природі проходить швидше та легше. Вони без страху купаються у закритій непроточній водоймі, лікують рани подорожником або просто водою з озера чи криниці, не знімають з тіла кліщів і взагалі вірять у цілющу силу впливів природи на тіло. А що робити за потреби оперативного втручання? Як не проґавити серйозну хворобу?

Мешканці Ромашок намагаються боротися з надспоживанням на Землі. Одяг купують переважно на секонд-хендах або беруть зайве – те, що привозять родичі. Звісно, кожну річ намагаються наповнити чимось особистим – Мар’яна, наприклад, вишиває візерунки та квіти

Але, напевно, найнагальнішою є проблема організації освіти.

Жителі Ромашок вважають, що найголовніше - це виховати людину, яка любила б людей та природу, яка була б привчена працювати на землі. Подібне виховання, на їхню думку, потрібно здійснювати на власному прикладі, а також через народні звичаї та обряди:

" Готуючись до них, людина вивчає астрономію, біологію, фізику, хімію. Це зараз у школах штучно розділили всі предмети - вони лише утворюють кашу в голові. Людина має вивчати те, що їй потрібно. Треба з чогось їсти - навчиться зробити собі миску, треба одягнутися - навчиться робити тканину та шити".

Нам розказали історію родини, члени якої, батьки та 2 синів, прочитавши статтю про Ромашки, приїхали та купили хату. Але батьки хотіли дати дітям нормальну загальну освіту. Для цього потрібно було ходити в інше село - або пішки, або на велосипеді. Потім дітей віддали ще й в художню академію - і вони їздили і до школи, і до академії в Канів. За деякий час, цілком закономірно, вся родина переїхала в Канів.

З іншого боку, Оля та Петро не хочуть віддавати Уляну в школу. На їхню думку, немає сенсу розвивати розумові здібності дитини до 9 років - варто слідкувати лише за розвитком душі, виховувати любов до природи.

Але в Україні освіта з 1 по 9 клас є обов'язковою. Вирішувати цю проблему ромашківці збираються за допомогою екстернатів - у сусідньому селі є школа. В їхніх подальших планах " створення власної школи, де людина вчилася б тому, що їй потрібно. Це має бути не дуже складно".

Якщо вірити психологам, дітям і молодим людям потрібні спілкування з однолітками, вільний доступ до інформації та розвиток абстрактного мислення. Та й історія розвитку колоній хіпі показує, що діти рідко приймають ідею відлюдництва батьків.

Використані джерела: inforp.zku.org.ua, www.pomestja.info. Список екологічних поселень, які ще тільки на етапі створення чи пошуку однодумців можна знайти тут

Попри специфічний не завжди зрозумілий городянам світогляд, поява екопоселень в Україні - цікава тенденція, що свідчить про потребу, бажання та можливість " маленьких українців" змінити своє життя та повернутися обличчям до самих себе, зустрітися з власним " я".

Сподівання екопоселенців оптимістичні - цікаво, чи створять вони омріяний рай у власних маєтках?

Усі фото Дмитра Ларіна