Тема 10: Запропоновані обставини: структура, значення.

Вузлові питання:

акторське і режисерське розуміння матеріалу, вплив обставин, розвиток характеру.

Базові терміни:

герой, обставини, сюжет, конфлікт.

.

Для драматичного мистецтва, для мистецтва актора обставини не передбачаються, а пропонуються. Запропоновані обставини – невичерпна робота для уяви режисера і актора. Треба уявити собі не тільки епоху, побут, взаємини всіх діючих осіб, але й зрозуміти, що в діючих осіб крім сьогодення було минуле і буде майбутнє. «Це фабула п'єси, її факти, події, епоха, час і місце дії, умови життя, наше акторське і режисерське розуміння п'єси, додавання до неї від себе, мізансцени, постановку, декорації і костюми художника, бутафорію, освітлення, шуми і звуки та інше, що пропонується акторам взяти до уваги при їхній творчості» (Станіславський).

Зрозуміти епоху, у якій живуть зображувані особи, означає розкрити одну із основних запропонованих обставин. Вивчаючи епоху, ми почнемо вивчати й обстановку, що оточує героїв. Щоб ясно уявити собі ці запропоновані обставини, треба уявити місце та час дії, навколишнє середовище, взаємини дійових осіб, національні особливості побуту і характеру тощо, а потім задати собі питання: що б я робив в даних запропонованих обставинах? І ось тут і приходить на допомогу магічне " якби". Його значення Станіславський формулює так: " Слово " якби" – збудник нашої внутрішньої творчої активності". Обидва ці поняття тісно між собою пов'язані.

Акторові пропонується відразу ж діяти у запропонованих обставинах і діяти від себе, поступово уточнюючи і ускладнюючи магічні " якби", перетворюючи їх з найпростіших в " багатоповерхові". Ідучи від себе, тобто представляючи себе в запропонованих автором обставинах, артист поступово вживається в образ і діє так, як якщо б те, що відбувається з ним, відбувалося вперше тут, сьогодні, зараз. Так відбувається перевтілення артиста в сценічний образ. Оточивши себе запропонованими обставинами ролі і тісно з ними сжившись, виконавець вже не знає, " де я, а де роль".

Живий сценічний образ народжується лише від органічного злиття актора з роллю. Він повинен прагнути до " можливо більш влучним і глибоким досягнення духу і задуму драматурга", в той же час творчість драматурга знаходить нове життя у творчості актора, що вкладає в кожну виконувану ним роль частку самого себе". Для цього актор повинен оточити себе обставинами життя п'єси, намагаючись дією відповісти на питання: " Що б я став робити сьогодні, тут, зараз, якби знаходився в обставинах дійової особи "? Цей момент чинного аналізу Станіславський назвав початком зближення актора з роллю, вивчення себе в ролі або ролі в собі.

Запропоновані обставини поділяються на обставини: малого кола (подія, дія), середнього кола (наскрізну дію) і великого кола (надзавдання). Тільки запропоновані обставини великого кола можуть бути за рамками п'єси. Кожному колу запропонованих обставин відповідає певна мета і дія. Крім того, аналізуючи п'єсу, необхідно визначити:

1. Провідну запропоновану обставину події та обставини малого кола, які визначають боротьбу у події (адже у події - сума різноманітних обставин малого кола).

2. Провідну запропоновану обставину п'єси – вона визначає боротьбу за наскрізною дією п'єси.

3. Початкову запропоновану обставину п'єси – те середовище, в якій зосереджена проблема п'єси, авторський біль; ми осягаємо його в процесі розвитку п'єси. Початкова і провідна запропонована обставини п'єси часто конфліктні по відношенню один до одного, але не завжди.

Цілеспрямована, органічна дія актора у запропонованих автором обставинах – основа акторського мистецтва за системою К.С. Станіславського. Вона відрізняється від більшості раніше існуючих театральних систем тим, що будується не на вивченні кінцевих результатів творчості, а на з'ясуванні причин, що породжують той чи інший результат. У ній вперше вирішується проблема свідомого оволодіння підсвідомими творчими процесами, досліджується шлях органічного втілення актора в образ.