Відносини міжособистісної значущості в системі «студент - студент».

Людину із суспільством пов'язує розгалужена система зв'язків. Основними їх елементами є суб'єкти зв'язку, предмет зв'язку — те, з приводу чого здійснюється зв'язок, і механізм свідомого регулювання взаємин між суб'єктами. Конкретний зв'язок відбувається у формі контакту і власне взаємодії, але контакт є першою сходинкою реальної взаємодії.

Взаємодія — взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності. Під час взаємодії відбувається обмін діями, зароджуються спорідненість, координація дій обох суб'єктів, а також стійкість їх інтересів, планування спільної діяльності, розподіл функцій тощо. За допомогою дій відбуваються взаємне регулювання, взаємний контроль, взаємовплив, взаємодопомога. Це означає участь кожного учасника взаємодії у розв'язанні спільного завдання з відповідним коригуванням своїх дій, врахуванням попереднього досвіду, активізацією власних здібностей і можливостей партнера [16].

В.М. Мясищев дав класичне визначення відносин особистості: " Відносини - цілісна система індивідуальних, виборчих, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності, що включає три взаємопов'язані компоненти: ставлення людини до людей, до себе, до предметів зовнішнього світу" [13].

Визначення " міжособистісні" вказує не тільки на те, що об'єктом відносини виступає інша людина, але і на взаємну спрямованість відносин. Поняття " міжособистісні відносини" акцентує увагу на емоційно-чуттєвому аспекті взаємодії між людьми і вводить фактор часу і аналіз спілкування, оскільки за умови міжособистісної зв'язку, шляхом безперервного обміну інформацією виникає залежність вступити в контакт людей один від одного, і взаємна відповідальність за сформовані відносини. Тому, на нашу думку, міжособистісні відносини – це соціально-психологічна система зв’язків між двома чи більше індивідами, або певною соціальною групою, з урахуванням емоційно-чуттєвого аспекту взаємодії між людьми, а також тих умов і факторів, які впливають на особистість та її відносини з іншими. В свою чергу, міжособистісна значущість – це соціально-психологічний феномен, що характеризується наявністю міжособистісних відносин, який є важливими для взаємодії та налагодження стосунків індивіда з іншими людьми, а також для взаємодії соціумі з окремим індивідом.

М.М. Обозів пропонує наступну класифікацію міжособистісних взаємин: відносини знайомства, приятельські, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні та деструктивні. Дана класифікація заснована на декількох критеріях: глибину відносин, вибірковості та виборі партнерів, функції стосунків. Головним критерієм на його думку, є міра, глибина залучення особистості у відносини, а додаткові критерії - це дистанція між партнерами, тривалість і частота контактів, участь рольових кліше в актах спілкування, норми відносин, вимоги до умов контакту. За даними М.М. Обозова, різні види міжособистісних відносин припускають включення в спілкування тих чи інших рівнів характеристик особистості [15]

Студентська група, як і будь-яка інша соціальна група, характеризується різними видами міжособистісних відносин. Для кожного студента, який перебуває в академічній студентській групі ці відносини відіграють важливу роль у процесі соціалізації, адже перебуваючи більшу частину дня у вищому навчальному закладі разом із одногрупниками він здобуває нові знання, вміння та навички у міжособистісному спілкуванні та діяльності. Ця міжособистісна взаємодія між студентами виражається у суб’єктивному виборі кожного об’єкта навчання. Адже академічна група, на нашу думку, – це офіційно визначена керівництвом ВНЗ студентська група, об’єктом якої є певна кількість студентів, стосунки яких не поєднані особливими міжособистісними відносинами, а з розвитком та налагодженням стосунків між кожним об’єктом процесу навчання у академічній студентській групі, кожен студент може і починає самостійно обирати тих одногрупників, взаємодія та спілкування з якими йому необхідні чи приносять особисте задоволення. Тобто, кожен студент має можливість з огляду на власні, суб’єктивні інтереси та погляди обирати собі тих партнерів навчального процесу з якими бажає взаємодіяти, і зв'язок з якими несе велике значення у подальшому особистісному розвитку. Саме у розподілі певних поглядів та інтересів між членами студентської групи проявляються особливості міжособистісної значущість в системі «студент-студент».

Для характеристики особливостей феномену міжособистісної значущості застосовуються поняття: «емоційна привабливість», «референтність» (авторитетність), «міжособистісна сумісність», «міжособистісне притягнення».

Атракція (від лат. attrahere – притягувати до себе; приваблювати, схиляти) – привабливість однієї людини для іншої; особлива форма дружелюбних взаємин, забарвлених лише позитивними емоціями, прояв взаємної симпатії [19].

Привабливість виникає як результат специфічного емоційного ставлення людини до іншого. Згідно з теорією рівноваги (балансу) Ф. Хайдера, соціальна атракція взаємна: якщо Ви помічаєте, що хтось Вам симпатизує, то це робить більш ймовірним, що і Ви будете йому симпатизувати. Дослідженнями встановлено, що причинами появи позитивного емоційного ставлення є також схожість характеристик суб’єкта і об’єкта сприймання, а також ситуації, в яких вони перебувають (наприклад, близькість партнерів по спілкуванню, частота їхніх зустрічей, віддаль між ними тощо). Важливими чинниками атракції є спільна діяльність людей та допомагаючи поведінка.

Референтність (від лат. referens - повідомляє) - якість особистості або групи, що складається в їхній здатності чинити визначальний вплив на формування думок, суджень, оцінок окремої людини, а також його поведінки. Референтними виступають ті особи чи соціальні групи, на чиї оцінки людина орієнтується при власному сприйнятті подій і явищ, а також самого себе; чия думка виступає для нього значущим при плануванні і здійсненні власних дій. Референтність - важливий фактор міжособистісних відносин, хоча вона і не пов'язана безпосередньо з емоційними уподобаннями: людина може бути зацікавлений у спілкуванні з деякими особами, але їх позиція може і не бути для нього досить значущою. І навпаки, референтним може виступати особа або коло осіб, спілкування з якими не приносить людині емоційного задоволення, але чиї судження, однак, сприймаються як значущі. Референтної може також виступати особистість чи група, з якими людина не пов'язаний узами безпосереднього спілкування, але чию позицію він розцінює як еталонну [17].

Поняття «референтна група» було введено в 30-х роках XX ст. американським психологом Р. Хайменом, який встановив, що цінності особистості визначаються не стільки стандартами тих груп, членом яких особистість реально виступає, скільки стандартами груп, до яких вона відчуває себе належить або прагне належати.

В процесі становлення особистості референтність різних людей і соціальних груп зазнає зміни. Спочатку головними референтними особами для дитини виступають батьки, чиї оцінки йому необхідно орієнтуватися в освоєнні людського досвіду і форм поведінки. Згодом референтність батьків знижується, а в підлітковому і юнацькому віці іноді повністю втрачається через загострене прагнення зростаючого людини до незалежності. Однак така незалежність ніколи не буває абсолютною. В якості референтної групи у міру дорослішання все більшу роль набуває група однолітків, в яку дитина реально включений або в яку він прагне увійти. У міру становлення особистості також відбувається формування здатності до більш незалежним самостійним судженням та оцінкам. Зрілість особистості частково і полягає у здатності опиратися на власні моральні позиції. При цьому стандарти референтних осіб і груп служать для зіставлення та аналізу, але не грають виключної визначальної ролі [22].

Міжособистісна сумісність - складний психологічний ефект поєднання, взаємодії людей, що спілкуються. Розрізняють структурну і функціонально-рольову сумісність.

Підструктурною мається на увазі сумісність темпераменту, характеру й особистісних якостей партнерів. Причому, якщо в щодо двох перших підтверджується гіпотеза про комплементарності, взаємодоповнюваності якостей партнерів, то щодо особистісних властивостей знайшла експериментальне підтвердження протилежна ідея - подібності та близькості. Тобто сумісність партнерів висока при володінні ними взаємодоповнюючими властивостями темпераменту і характеру (сангвінік - меланхолік, холерик - флегматик) і подібними особистісними орієнтаціями та особливостями (товариськість, тривожність, мрійливість та ін).

Функціонально-рольова сумісність - це відповідність уявлень партнерів про тих міжособистісних ролях, які вони будуть реалізовувати самі і чекати від іншого в процесі спілкування і взаємодії. Якщо рольові уявлення і очікування учасників збігаються, у них багато шансів досягти гармонійних відносин, побудованих на міжособистісної привабливості [20].

Міжособистісне притягнення – це складна психологічна властивість особистості, яка немов «притягує до себе» партнера по спілкуванню й мимоволі викликає у нього почуття симпатії. Для більш конкретного пізнання міжособистісних відносин у колективі необхідно знати про " ефект притягнення". Люди, які володіють цим ефектом, незвичайні, зверхність їх ділових та особистих якостей визнається групою або всім колективом. Вони мають яскраво виражену здатність до спілкування, встановлення міжособистісних контактів, уміють повести за собою людей [7].

Саме за цими критеріями кожен студент має можливість визначати тих членів студентської академічної групи стосунки з якими є значущими для його подальшого розвитку та соціалізації.

Отже, у сучасній студентській групі, заради особистого розвитку, неможливо обійтися без соціальних контактів та зв’язків. Які, у свою чергу, неможливі без міжособистісних відносин та міжособистісної значущості. Тому ми запропонували власні визначення міжособистісних відносин та міжособистісної значущості. Міжособистісні відносини – це соціально-психологічна система зв’язків між двома чи більше індивідами, або певною соціальною групою, з урахуванням емоційно-чуттєвого аспекту взаємодії між людьми, а також тих умов і факторів, які впливають на особистість та її відносини з іншими. Міжособистісна значущість – це соціально-психологічний феномен, що характеризується наявністю міжособистісних відносин, який є важливими для взаємодії та налагодження стосунків індивіда з іншими людьми, а також для взаємодії соціумі з окремим індивідом. Також, нами було проаналізовано поняття, що впливають на вибір студента, щодо тих членів студентської групи, взаємодія з якими є важливою та характеризують відносини міжособистісної значущості в системі «студент-студент».