Оленчина пригода

Подарували маленькій Оленці повітряну кульку. Надула Оленка куль­ку (вправа " Пузир"), прив'язала ниточку і побігла на вулицю бавитися. Рап­том подув вітер: фу-фу, підхопив кульку і поніс її високо-високо. Кулька зачепилася ниточкою за гілку і повисла на високому дереві (вправа " Дере­во"). Оленка попросила бабусю:

- Бабусю, дістань, будь ласка, кульку.

Бабуся одягла окуляри (вправа " Окуляри"), подивилась на високе де­рево і сказала:

- Дуже високо, не зможу дістати тобі кульку.

Бачить Оленка, ходить по подвір'ю гусак (вправа " Гусак"). Попросила Оленка гусака дістати кульку, та він сказав:

- Я не вмію так високо літати, я ж свійський птах: ґа-ґа-ґа!

Підбігла Оленка до півника (вправа " Півник"), попросила в нього допомо­ги. Та півник теж не вмів високо літати. Проходила поряд курочка (вправа " Курочка").

— Курочко, допоможи дістати кульку, будь ласка! - попросила Оленка. Але курочка дуже квапилася до своїх курчаток. Сіла Оленка і заплакала. Ніхто не зміг їй дістати з дерева кульку. Та ось прийшов з роботи тато, взяв драбинку (вправа " Драбинка"), приставив до дерева, заліз високо по дра­бинці на дерево і дістав кульку. Оленка була дуже рада.

Весна

Прийшла весна. Яскраво засвітило сонечко (вправа " Сонечко"). Сонячні промінці (вправа " Сонячні промінці") зігріли землю, розбудили рослин, тва­рин і комах. На деревах (вправа " Дерева") з'явилися яскраві запашні квіточки (вправа " Квіти"). Над ними весь день кружляють бджоли (вправа " Бджо­ли), метелики (вправа " Метелики"). Повилазили зі шпаринок павучки (вправа " Павук"), жучки (вправа " Жук"). Повернулися з теплих країв пташки (вправа " Пташка") і почали будувати та ремонтувати гніздечка (вправа " Гніздо"). До шпаківні (вправа " Шпаківня") прилетіли шпаки і почали її вичищати та мос­тити м'яке гніздечко. Повеселішали звірі, бо з'явилася зелена соковита тра­ва, у лісі на галявині зайці (вправа " Зайці") ласують молоденькою травич­кою. На лузі пасуться коні (вправа " Кінь"), навіть вовк (вправа " Вовк") перестав бути злим та сердитим. Бо весна принесла всім тепло, красу і радість.

Ігри

Ігри з мотузкою, малювання мотузкою

Вчитися малювати можна не лише олівцями, крейдою, а й за допомо­гою звичайної мотузки. Для цього треба мотузку завдовжки 0, 5-1, 5 м. Перші вправи - зображення простих за формою предметів (квіти, яблука, груші). Візьміть коротку мотузку, покладіть її зручно на рівній поверхні столу або килима. Бажано мати контрастний фон. Повправляйтеся разом з дитиною у виконанні петель-пелюсток. Засвоївши цей прийом, викладайте петельки-пелюстки по колу, щоб замкнути його, використавши всю мотузку. Стежте за тим, щоб петельки були однакові, тоді квітка буде гарною.

Після фруктів - ялинка (1 м мотузки).

Наступний етап - викладання метелика. Міняючи малюнок верхніх і нижніх крилець, робимо різновиди метеликів. Засвоївши цей етап, можна переходити до зображення тварин. Будь-яке зображення починається з го­лови, далі стежте за характером форми тулуба тварини.

Робота з мотузкою вимагає неабиякої кмітливості, уяви, фантазії. Якщо дитині подобається це заняття і вона намагається привносити в зображення форми свої доповнення, підтримайте її починання. Малюнки за допомогою мотузки мають свою образну характеристику - м'якість отриманих форм викликає почуття спокою, довершеності, тим самим заохочуючи дитину до сприйняття декоративно-прикладного мистецтва, зокрема, художньої вишив­ки, плетіння мережива.

Ігри з фантами

Для цих ігор можна використовувати фантики з цукерок, жувальної гум­ки, вкладки з гумки. Фантики складають у такій послідовності:

1. Ділять на три частини вздовж, загинаючи першу і третю частини до середньої.

2. Потім так само ділять на три частини, але поперек.

3. Загинаємо кінчики і складаємо в маленький квадратик (вкладає­мо верхню частину смужки в кишеню нижньої). Зробивши кілька фан­тиків, можна починати гру. Ігри з фантиками можуть бути такими: " Стрілян­ня фантиками", " Чий далі полетить? ", " Попади в ціль", " Тир", " Зароби більше балів". Для ігор можна намалювати різне поле. Воно може нага­дувати мішень для стрільби з різною розміткою. В грі можуть бути різні завдання: попади в десятку, перекинь фантик друга, фантик повинен покрити фантик іншого гравця та інші.

Є різні способи стріляння фантиками, які впливають на розвиток м'язів долоні та всіх пальців.

1. Покладіть фантик на ніготь великого пальця і клацанням вказів­ного відправте його в політ.

2. Фантик кладеться на ніготь вказівного пальця і відправляють у політ клацанням об великий палець.

3. Фантик лежить на нігті середнього пальця. Клацаємо об великий палець.

4. Фантик лежить на нігті безіменного пальця. Клацаємо об великий палець.

5. Фантик лежить на нігті мізинця. Клацаємо об великий палець.

6. Фантик кладуть на долоню, а тоді різко плескають по ній знизу долонею іншої руки.

7. Фантик кладуть на тильну сторону долоні й різко підштовхують знизу другою рукою.

Ігри з ґудзиками і камінцями

Ігри з ґудзиками і камінцями дуже нагадують ігри з фантиками. Можна використовувати ті самі способи метання, такі самі завдання. Але завдання можуть бути й іншими: попади в ямку, вибий далі ґудзик, підкинь 5-6 камінців угору і злови їх якнайбільше.

Ігри з сірниками або паличками

З сірників і паличок можна викладати різні фігури і предмети на пло­щині або робити об'ємні фігури. Для об'ємних фігур палички можна з'єдну­вати пластиліном або використовувати пластилінові палички. Ігри з сірника­ми і паличками можуть бути такі: " Колодязь", " Мозаїка", " Викладемо картинку", " Парканчик", " Будинок", " Меблі" та інші. Такий вид роботи не лише розвиває дрібну моторику пальців рук, а й сприяє розвиткові уваги, фан­тазії, виховує посидючість, витримку.

Графічні вправи

Дітям дуже цікаво виконувати ці вправи. Вони сприяють розвитку м'язів руки, готують її до письма. Дитина вчиться орієнтуватися в зошиті, працюва­ти з клітинками, закріплює просторові уявлення, запам'ятовує лічбу, циф­ри. В процесі виконання графічних диктантів у дітей розвивається мислен­ня, пам'ять, увага, уява, розвиваються окомір, посидючість, дитина вчиться працювати за словесною вказівкою.

Такий вид роботи, як з'єднання крапочок, можна починати з середньої групи. Дітям дають знайомі фігури з невеликою кількістю крапочок (до де­сяти), для старших дітей завдання ускладнюється, збільшується кількість крапочок, щоб вийшла складна фігура.

Диктант по клітинках можна дати як гру " Що вийде? " або " Хто намальова­ний? " Для цього вихователь ставить дітям у зошиті крапку і, заховавши взірець, починає диктувати: дві клітинки вгору, три клітинки вліво і т. д. А в кінці виходить контур замкненої фігури. Вихователь запитує, що у дітей ви­йшло і показує свій взірець. Цей диктант використовується в старшому до­шкільному віці.

Цікавою формою роботи є малювання візерунків по клітинках. Спочатку діти можуть змальовувати окремі елементи візерунка, предмети, а далі при­думувати їх самі. Це можуть бути візерунки для вишиванок, рушників, рос­линні елементи, квіти, іграшки, посуд та інше.

Цікаві кружечки

Це вправи для розвитку м'язів пальців руки. Вони сприяють розвитку уяви, творчості дітей. Дитині дають намальований кружечок, а вона повинна домалювати різні деталі, щоб вийшла істота або предмет.

Гімнастика пробудження

Оздоровчий комплекс після денного сну

Педагог вмикає уже знайому дітям легку приємну мелодію, яка нена­в'язливо входить у свідомість малюків, полегшує їхнє прокидання. На прокидання (повільне, для кожного - індивідуальне) можна дати близько 10-12 хв. Гімнастику пробудження треба починати лише після того, як усі вже вийшли зі сну. Подушки і ковдри прибирають або складають так, щоб не заважали рухам дітей. Музику вмикають голосніше, але не дуже гуч­но. Вихователь стає так, щоб його було добре видно всім. Комплекс потрібно виконувати у повільному, спокійному, плавному темпі так, ніби " мажемо полотно пензлем".

Триває гімнастика 8-15 хв. із поступовою активізацією життєвого та емо­ційного тонусу. У дошкільних закладах, де є така змога, добре поставити відеозапис гімнастики пробудження. Діти стежитимуть за екраном, а педа­гог у цей час може допомагати комусь індивідуально. Кількість вправ може бути від 4-5 до 8-10.

Комплекси гімнастики мають проводитися у театральній формі. Для цього обирають гру, наприклад " Сонечко", яку поступово ускладнюють. Але тема залишається та сама: початок нового дня, сонечко сходить, світ оживає... І так по кожному комплексу - їх розвиток і ускладнення у перс­пективі мають нагадувати захоплюючий фільм, де діють одні й ті самі персонажі, а сюжет постійно змінюється.

Таку " ліжкову" гімнастику корисно поєднувати з повітряними загартувальними процедурами, а саме: з вправами на попередження плоскосто­пості та дихальними вправами. Для цього діти виходять у групову кімнату. Різниця між температурами в спальні та провітреній груповій кімнаті 20-15 градусів. Діти спочатку в носочках та піжамах, потім босоніж вибігають у групову кімнату. Потім повертаються в спальню, пробігаючи " доріжку здо­ров'я" і знову в групу через цю доріжку. До 4-5 разів переходять із спальні в групу. Останній раз діти залишаються у групі і роблять 3-4 хв. дихальні вправи (дві-три по 3-4 рази). Потім заходять у спальню і одягаються.

" Золоті правила" рухового розвитку

(за методикою М. Єфименко)

• Будь-яку рухову активність дітей розумно починати з горизонтальний положень - найбільш простих і природних - з поступовим ускладненням рухового режиму і переходом до вертикальних положень.

• У будь-якому з вихідних положень (рачкуючи, сидячи на колінах, стоячи) доцільно починати вправи з більш низьких поз (методично правильно буде вправляти малюків у позі " низьке рачкування" (на ліктях і колінах), поступово підняти їх на " середнє рачкування" (на долонях і колінах), потім перейти до " високого рачкування" (на долонях і стопах).

• У будь-якому з вихідних положень починати рухову діяльність до­цільніше зі згинальних поз тіла і кінцівок (з " пози ембріона") і далі поступово переводити вправи у розгинально-випрямлений режим. У будь-якому вихід­ному положенні (лежачи, сидячи, стоячи) першим виконують рух головою (шийним відділом хребта), потім - у плечовому поясі, рухи руками. Далі вправляють м'язи тулуба (живота, грудей, спини), потім стегнового поясу і нижніх кінцівок і, нарешті, все разом узяте в таких глобальних рухах, як ходьба, лазіння, біг, підскоки, стрибки.

• Під час тренування кінцівок першими належить виконувати рухи у великих, ближчих до тулуба суглобах (плечовому, тазостегновому), потім підключають середні (ліктьовий, колінний) і, нарешті, відносно дрібні, відда­лені від тулуба суглоби (п'ястевий, гомілковий).

• " Принцип душу" - природна почерговість включення в роботу м'язів дитини нагадує, як вода обтікає тіло людини під душем: тім'ячко - плечі - передпліччя - п'ясті - стегна - коліна - гомілки - стопи.

• Чим нижче положення чи поза дитини під час вправи, тим природнішими для неї будуть відносно повільні, пластичні, спокійні рухи. І навпаки: чим вище положення (ходьба, біг, підстрибування, стрибки), тим характер­нішими стають відносно швидкі, ударно-балістичні рухи.

• Для великих м'язових масивів (живота, плечей, спини, сідниць, сте­гон) природними є відносно повільні рухи; а для дрібних м'язів - передпліч, кистей, гомілки і стопи - бажані швидкі, стрімкі рухи.

Таким чином, вправлятися з дітьми доцільно, починаючи від горизон­тальних положень до вертикальних, від низьких поз до високих.

Комплекси вправ гімнастики пробудження

Будь-який комплекс вправ гімнастики пробудження за методикою М. Єфименко має таку структуру:

1. Лежачи на спині.

2. Лежачи на животі.

3. Стоячи на ліктях і колінах.

4. Стоячи на долонях і колінах.

5. Стоячи на долонях і стопах.

6. Сидячи (обхват колін).

7. Сидячи на колінах.

8. Стоячи на колінах.

Додержуючись запропонованої методики проведення гімнастики, мож­на використовувати будь-який сюжетний зміст, тобто по-різному оформлю­вати комплекс за власним бажанням, але не змінюючи порядок вихідних положень (див. мал. на с 110).

Послідовність положень та поз

Гімнастика пробудження в приміщенні