Сучасні гроші та їх функції. Види грошей

У ході аналізу ми підкреслили, що вчені сперечаються щодо походження та сутності грошей. Відомий англійський політик ХІХ століття У. Гладстон з цього приводу зазначив, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроба розібратися в тому, що таке гроші.

Ринкова економіка „розмовляє” мовою грошей. Будь-яка інформація ринку може бути сприйнята тоді, коли вона подана у грошовій формі. Гроші – це щось більше, ніж просто інструмент для полегшення функціонування економіки. Грошова система, яка нормально функціонує, сприяє і повній зайнятості, та ефективногму використанню ресурсів. Недоліки у функціонуванні грошової системи можуть призвести до значних коливань у рівнях виробництва, зайнятості та цін і неефективного розподілу ресурсів в економіці.

У курсі макроекономіки вивчаються сучасні грошові теорії, розуміння західними і вітчизняними вченими походження економічної природи та функцій грошей, їх місця та ролі у процесі відтворення, грошовий ринок, практичні рекомендації щодо грошової системи, тощо.

У сучасній економічній теорії гроші трактуються по-різному:

1) найвеличезніше відкриття людства;

2) зручний соціальний інструмент;

3) стандартна одиниця, що виражає ціни й борги;

4) штучна соціальна умовність;

5) інструмент виміру цін товарів, що впроваджується державою;

6) усе те, що виконує роль грошей і є гроші, тощо.

Гроші мають споживну вартість, мінову вартість та вартість.

Споживна вартість грошей – це суспільна корисність в якості загального еквівалента. Мінова вартість – це їх відносний товарний вираз у вигляді фіксованих мінових пропорцій.

Вартість грошей – купівельна спроможність, тобто кількість товарів і послуг, які можливо за них придбати. Вартість грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо індекс „вартості життя” зростає, купівельна спроможність грошової одиниці, тобто вартість грошей падає.

Гроші мають номінальну і реальну цінність. Номінальна цінність визначається величиною цифр, що на них указані. Реальна цінність визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на грошову одиницю. Реальна цінність грошей може змінюватися у часі, тому одне й те ж саме номінальне значення грошей буде мати різне товарне покриття.

Функції грошей, що об’єктивно властиві їм як загальному еквіваленту – це форма прояву їх соціально-економічної природи. Кожна функція характеризує будь-яку сторону змісту грошей як знаряддя економічного зв’язку виробників.

Питання функції грошей у сучасних теоріях є також дискусійним. Розбіжності стосуються не лише їх кількості, але й тлумачення змісту. Прихильники неокласичного синтезу визначають дві основні функції грошей: міру вартості (яку вони формулюють, як облікову одиницю, або одиницю масштабу цін, чи то загальний знаменник цінностей) та засіб обігу. Інші функції вони вважають похідними від цих. Більшість макроекономістів визначають три функції:

1) міру вартості;

2) засобу обігу;

3) засобу нагромадження багатства.

Суть функції міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей визначаються ціни всіх товарів. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Виконання цієї функції пов’язується з категорією рахункових грошей, з масштабом цін. Для зручності встановлення цін грошову одиницю кожної країни поділяють на рівні частини, наприклад, гривню – на 100 копійок, долар США – на 100 центів, японську єну – на 100 сенів, польський злотий – на 100 грошів тощо.

У функції засобу обігу гроші виступають посередником між продавцем і покупцем. Ця функція є головною. Її зміст зводиться до того, що зручний соціальний винахід, який дозволяє сплачувати власникам ресурсів і виробникам „товаром” (грошима), що може бути використаний для купівлі будь-якого із усього набору товарів і послуг, які існують на ринку.

Спочатку обмін відбувався за допомогою зливків золота або срібла. Це надто ускладнювало обмін: необхідність зважування грошового металу, подрібнення його на частини, встановлення проби тощо. Тому почали карбувати монети.

Монета – це зливок благородного металу встановленої форми, ваги і проби, що засвідчено на монеті особливим штампом держави. В Україні – Русі перші монети викарбувано наприкінці Х ст. за часів правління князя Володимира Великого.

Функціонування грошей як засобу обігу дає можливість уникнути незручностей бартеру.

Гроші у функції засобу обігу і нині є посередником в обміні товарів. Але сфера дії цієї функції з розвитком ринкових зв’язків звужується, продаж товарів усе частіше здійснюється за допомогою кредиту.

Функція нагромадження грошей означає створення багатства. У суспільстві існують глибинні економічні причини, що спонукають фірми та окремих людей заощаджувти гроші. Для закупівлі капітальних благ необхідно попередньо нагромадити гроші. Придбання предметів споживання, які мають велику вартість (житло, меблі, автомобіль, тощо) також передбачає попереднє заощадження грошей. Нагромаджує гроші не лише населення, а й держава, створюючи валютні резерви. Ці резерви мають дуже важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці та зростання вдаємозалежності держав.

Сучасна ринкова економіка характеризується надзвичайно широкою палітрою наявних функціональних форм грошей. Оскільки, спефиціка функцій грошей, кожна з яких виконує свою певну роль, призводить до появи різноманітних форм грошей, що набувають у процесі еволюції нові властивості. Історично склалися три форми грошей: товарні гроші, паперові та банківські. Кожна форма грошей має особливий зміст, що відображає певну сторону їх суті.

Вид грошей – засіб існування, реалізації їх відповідної форми (банкноти, векселі, чеки, кредитні картки, електронні гроші, євро тощо). Особливий вид кредитних крошей – депозитні гроші, що створюються на основі банківських вкладів і на системі спеціальних розрахунків, пов’язаних з чековим обігом. Засобом функціонування депозитних грошей є чек.

Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунка в комерційному банку про виплату зазначеної в ньому суми грошей певній особі. В Україні чековий обіг не набув широкого розповсюдження, а у багатьох країнах розрахунки чеками – найпоширеніша форма безготівкових платежів.

У країнах з ринковою економікою грошовий обіг складається із готівкових і безготівкових грошей.

Готівка – паперові гроші (банкноти й монети). Це найочевиднішний вид грошей, який потрібно враховувати в загальній їх кількості. Значну частину повсякденних операцій обслуговує саме готівка, яка в цьому випадку виконує функцію засобу обігу.

Розмінна монета – це металеві гроші різного достоїнства, номінальна вартість яких перевищує витрати на чеканку, це неповноцінні гроші.

Безготівкові – гроші на рахунках у банках, різні депозити, депозитні сертифікати, державні цінні папери. Їх називають також банківськими грошима. Безготівковий оборот переважає. Він складає до 90% грошового обороту, в Україні – до 60%. Таким чином, основною формою грошей у світовій економіці сьогодні є безготівкові гроші.

Ми прийшли до висновку, що гроші – це сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій. Історія грошей налічує тисячоліття. У минулому використовувалися товарні гроші (худоба, сіль, золото, тощо) – це були активи, що мали внутрішню вартість. Відтак перейшли до паперових грошей, які є активом, що має едине призначення – слугувати грішми. Нині настала ера банківських грошей – чекових депозитів, кредитних карток і т.д. Отже, різні ділові операції обслуговують не один, а різні види грошей, наприклад, готівка, чеки тощо. Тому існують різні показники загальної кількості грошей у національній економіці, які називають грошовими агрегатами.