ВОЛОГІСТЬ, *влажность - 1) В. гірської породи - міра насиченості її водою. 2) В. повітря та інших газів - вміст в них парів води. Розрізнюють абсолютну та відносну В. 2 страница

ГЕЛІ, * гели - драглеподібні дисперсні системи, які утворюються в колоїдних розчинах за постуиової коагуляції. Застосовують як адсорбенти тощо.

ГЕЛІЙ, * гелий - хімічний елемент, символ Не, ат.н. 2, газ без кольору і запаху.

ГЕЛІОДОР, * гелиодор, **heliodor - золотисто-жовта відміна берилу, яка містить незначні домішки Fe2O3.

ГЕЛІОТРОП, * гелиотроп, **heliotrope - відміна халцедону зеленого кольору з яскраво-червоними плямами.

ГЕЛЬВІН, * гельвин - мінерал класу силікатів, жовтого, червоно-бурого кольору. Руда берилію.

ГЕМАТИТ, * гематит, **hematite - Fe2O3. - мінерал класу оксидів та гідрооксидів. Сингонія тригональна. Густина 4, 3-5, 2. Твердість 5, 5-6. Колір кристалічних відмін - залізо -чорний, землистих - яскраво-червоний. Блиск напівметалевий. Залізна руда. Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних генетичних типів.В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні. 2) Низькофосфористий (до 0, 1%) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.

ГЕНРІ, * генри - одиниця індуктивності в МКСА системі одиниць. Від прізвища американського фізика Дж. Генрі.

ГЕО … - частина складних слів, що відповідає поняттям “земля”, “земна куля” (наприклад, географія, геофізика).

ГЕОАНТИКЛИНАЛЬ, * геоантиклиналь - ділянка земної кори в межах геосинклінальної області, яка протягом тривалого часу повільно піднімалась.

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА, * геологическая оболочка - комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Верхня межа її проходить на висоті 25…30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5…10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки досягає 60…70 км. Характерина особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця та пов(язані з внутрішньою будовою Землі. Географічній оболонці притаманні цілісність, зумовна безперервним кругообігом речовини та енергії між складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами: безперервність розвитку. Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна закономірна регйональна диференціація, що виявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.

ГЕОДЕЗИЧНА СІТКА, * геодезическая сетка - сукупність опорних геодезичних пунктів на земній поверхні, у яких в єдиній системі визначені координати й висоти. Пункти закріплюються на місцевості за допомогою геодезичних знаків.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ, * геодезический пункт - точка земної поверхні, положення якої визначено щодо певної вихідної точки геодинамічними вимірюваннями. У геодезичному пункті встановлюють геодезичні знаки.

ГЕОДЕЗИЧНІ ЗНАКИ, * геодезические знаки - підземні й наземні споруди, що закріплюють на місцевості пункти геодезичної сітки.

ГЕОДЕЗІЯ, *геодезия, **geodesy - наука про визначення форми, розмірів і ґравітаційного поля Землі та про вимірювання на її поверхні. Виділяють вищу геодезію (вивчає фігуру, розміри і ґравітаційне поле Землі, а також теорію й методи побудови опорної геодезичної сітки), топографію та прикладну геодезію (використання методів і техніки геодезії для розв(язання спеціальних вимірювальних завдань у різних галузях народного господарства).

ГЕОДИНАМІКА, * геодинамика - розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів, деформацій мас гірських порід і земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети.

ГЕОЕНЕРГЕТИКА, * геоэнергетика - галузь енергетики, пов'язана з використанням глибинного тепла земної кори.

ГЕОЇД, *геоид - Земля та фігура, якою характеризують форму Землі. Поверхня геоїда згібається з вільною, незбудженою поверхнею води в Світовому океані; уявно продовжена під материками так, що вона скрізь перпендикулярна до напряму сили тяжіння.

ГЕОКРАТИЧНІ ПЕРІОДИ, *геократические периоды - періоди в історії геологічного розвитку Землі або окремих континентів, коли площа суходолу була значно більшою за площу, зайняту морем. Чергування геократичних періодів і таласократичних періодів пов(язане в основному з тектонічними рухами земної кори.

ГЕОКРІОЛОГІЯ (МЕРЗЛОТОЗНАВСТВО), * геокриология - наука про мерзлі грунти та гірські породи. Вивчає їх походження, історію розвитку, умови існування, будову й властивості та явища, пов(язані з процесами промерзання, відтаювання і діагенезу мерзлих товщ.

ГЕОЛОГІЧНА КАРТА, * геологическая карта - графічне зображення на топографічній карті в певному масштабі геологічної будови якої-небудь дільниці земної кори. Діляться в залежності від масштабу зображення на оглядові, дрібно-, середньо- та крупномасштабні.

“ ГЕОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ ” - науковий журнал, який видають Відділення наук про Землю НАН України і Міністерство геології України. Заснований 1934 року. Виходить 6 разів на рік.

ГЕОЛОГІЧНЕ ЗНІМАННЯ, * геологическая съемка - комплекс польових і камеральних робіт по вивченню геологічної будови певної ділянки земної поверхні для складання її геологічної карти і виявлення мінерально-сировинних ресурсів.

ГЕОЛОГІЧНИЙ РОЗРІЗ, * геологический разрез - графічне зображення вертикального профілю геологічної будови певної місцевості, на якому показано вік, склад і потужність гірських порід.

ГЕОЛОГІЯ, * геология, **geology - комплекс наук про будову й розвиток Землі. Вивчає склад, будову, рухи та історію розвитку земної кори і закономірності утворення й поширення корисних копалин. Поділяється на ряд дисциплін: мінералогію, петрографію, тектоніку, історичну геологію, регйональну геологію, літологію, стратиграфію. Прикладне значення мають гідрогеологія, інженерна геологія та геологія корисних копалин. Міркування про Землю, її утворення, різні елементи можна зустріти ще у давньогрецьких вчених, наприклад у Арістотеля (у метереологічному трактаті), у римських вчених (Лукрецій Тіт Кар “Про природу речей”). Основи понять про будову Землі, корисні копалини вивчалися в Києво-Могилянській академії в курсі натурфілософії та фізики. Як наука геологія сформувалась у XVIII ст. Її основи і основи окремих геологічних дисциплін викладено у працях українських та зарубіжних вчених (Ф.Прокопович, М.В. Ломоносов, І.І. Лепьохін, Д.І. Соколов, В.Ф. Зуєв, В.О. Ковалевський, Дж. Геттон, І. Кант, Ж. Кюв’є, Дж. Дана, А.Д. Архангельський, Д.В. Наливкін, Є.С. Федоров, О.П. Карпінський, В.І. Вернадський, І.М. Губкін). В Україні значний внесок в Г. зробили Н.Д. Борисяк, В.В. Різниченко, В.Г. Бондарчук, Є.К. Лазаренко та ін. В нашій країні проблеми геології вивчають установи НАН України (Інститут геологічних наук, Інститут геології і геохімії горючих копалин), відповідні кафедри вузів, відомчі установи (Інститут нафти і газу, Інститут мінеральних ресурсів) та ін.

“ ГЕОЛОГІЯ І ГЕОХІМІЯ ГОРЮЧИХ КОПАЛИН ” - науковий журнал, який видають Інститут геології та геохімії НАН України та Українська нафтогазова академія, Засновано в 1991 р. Виходить 4 рази на рік.

ГЕОЛОГІЯ МОРЯ, * геология моря - галузь геології, що вивчає будову, склад і геологічну історію дна Світового океану; досліджує послідовність утворення осадків і порід морського дна і корисних копалин, які формуються на дні морських басейнів.

ГЕОМАГНІТОФОН, *геомагнітофон - манітофон, яким уловлюють, одночасно записуючи на магнітну стрічку, ледь чутні звукові сигнали, що їх подають ударами по гірській поріді. Використовується при гірничорятувальних роботах у шахтах і рудниках.

ГЕОМЕТРИЗАЦІЯ РОДОВИЩА, * геометризация месторождения - вивчення та зображення на графічній документації структурних і якісних особливостей родовищ корисних копалин.

ГЕОМЕТРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ПІДЙОМНОЇ УСТАНОВКИ, * геометрические ылементы подьемной установки - вісь підйому, центр підйому, вісь головного валу підйомної машини, площина симетрії копрових шківів, вісі та кути девіації(відхилення) підйомних канатів, вісі ровантажувальних кривих.

ГЕОМЕТРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ШАХТНОГО ПІДЙОМУ, * геометрические элементы шахтного подьема - точки, вісі, площини, кути, які є об(єктами маркшейдерських розбивок та зйомок, що виконуються при будівництві споруд і монтажі обладнання технологічного комплексу шахтного підйому, а також при перевірках і налагодженнях підйомного обладнання під час експлуатації.

ГЕОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТІЛ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геометри-ческие параметры тел полезных ископаемых - лінійні та кутові величини що чисельно і геометрично характеризують в окремих місцях (точках) розмір, форму, будову, умови залягання і положення в надрах пластів, покладів, жил та ін. тіл твердих корисних копалин.

ГЕОМЕТРІЯ НАДР(ГІРНИЧА ГЕОМЕТРІЯ), * геомертия недр (горная геометрия) - розділ гірничої науки про геометричне моделювання форми покладу, властивості корисної копалини та процесів, які протікають у надрах.

ГЕОМЕХАНІКА, * геомеханика - наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Пояснює і прогнозує зміну напружено-деформаційного стану ділянок земної кори. Пов’язана з інженерною геологією, газо-, і гідромеханікою, термодинамікою, механікою суцільного середовища.

ГЕОМОРФОЛОГІЯ, * геоморфология - наука про рельєф Землі, його походження, історію розвитку та географічне поширення його форм. Геоморфологія поділяється на загальну (розглядає найбільш широкі питання будови та розвитку рельєфу), галузеву (вивчає рельєф за деякими показниками) та регіональну (досліджує рельєф окремих ділянок земної поверхні). Належить до системи геолого-географічних наук.

ГЕОСИНКЛИНАЛЬ, * геосинклиналь - лінійно витягнута ділянка земної кори, в межах якої інтенсивно проявляються вертикальні й горизонтальні рухи, магматизм і сейсмічність. Геосинкліналі розвиваються протягом десятків і сотень мільонів років і проходять кілька стадій — від прогину, найчастіше зайнятого морем, до формування на місці гірської складчатостої споруди.

ГЕОСИСТЕМИ, * геосистеми - природні системи різного рівня, що охоплюють взаємопов’язані частини літосфери, гідросфери, атмосфери та біосфери. Компоненти геосистеми тісно взаємопов’язані між собою через потоки речовини та енергії, процеси гравітаційного переміщення твердого матеріалу, вологообмін та міграцію хімічних елементів.

ГЕОСФЕРИ (оболонка Землі), * геосферы - концентричні оболонки, з яких складається Земля. Виділяють зовнішні оболонки — атмочферу і гідросферу, та внутрішні — земну кору, мантію і ядро Землі. Верхня з внутрішніх оболонок (земна кора) відділяється від мантії поверхнею Мохоровичича. Товщина земної корит під океанами 5…10 км, під гірськими системами — до 60…80 км. Мантія Землі, підошва якої міститься на глибині 2900 км, поділяється на верхню мантію (товщина 850…900 км) і нижню мантію (товщина близько 2000 км). Частину верхньої мантії, що лежить безпосередньо під земною корою, називають субстратом. Земна кора разом із субстратом становить літосферу. Середня частина верхньої мантії називається астеносферою, або шаром Ґутенберґа, нижня — шаром Голіцина. Ядро Землі має радіус близько 3500 км; поділяється на зовнішнє і внутрішнє (субядро) ядро. Геосфери різняться між собою будовою, фізичними й хімічними властивостями. Наукове уявлення про особливості окремих геосфер базується головним чином на даних геофізичних методів дослідження.

ГЕОТЕКТОНІКА, * геотектоника - галузь геології, що вивчає будову, рухи і розвиток Землі.

ГЕОТЕКТУРА, * геотектура - найбільші елементи рельєфу Землі (материки, океанічні западини), утворення яких зумовлене факторами загальнопланетарного масштабу.Те саме, що й морфотектура.

ГЕОТЕРМАЛЬНІ РЕСУРСИ, * геотермальные ресурсы - запаси глибинного тепла Землі, експлуатація яких економічно доцільна сучасними технічними способами. Частка геотермальних ресурсів у загальному паливно-енергетичному балансі може складати 50%. Практичне значення мають гідрогеотермальні ресурси. Геотермальна енергія використовується для теплопостачання і гарячого водопостачання міст, а також для живлення геотермальних електростанцій.

ГЕОТЕРМІЧНИЙ ҐРАДІЄНТ, * геотермический градиент - приріст температури на кожні 100 м при заглибленні в Землю нижче від зони зони постійних температур. У середньому дорівнює 3 ^о.

ГЕОТЕРМІЧНИЙ СТУПІНЬ - віддаль, на яку треба заглибитись по вертикалі в надра Землі (нижче від зони постійних температур), щоб температура зросла на 1 ^о С. У середньому дорівнює 33 м.

ГЕОТЕРМІЯ, * геотермия - галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання.

ГЕОТЕХНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, * геотехнические свойства горных пород - фізико-механічні властивості гірських порід, що розглядаються в механіці гірських порід, зокрема, їхня обвалюваність і стійкість.

ГЕОТЕХНОЛОГІЯ, * геотехнология - хімічні, фізико-хімічні, біохімічні й мікробіологічні методи безшахтного (переважно за допомогою бурових свердловин) видобування корисних копалин на місці їх залягання. Геотехнологічними процесами є бактеріальне вилуговування багатокомпонентних сполук (розчинення їх мікроорганізмами у водному середовищі) з вилученням потрібних хімічних елементів, підземна газифікація вугілля, розплавлення сірки гарячою водою тощо. Методи геотехнології застововують на родовищах з невеликим вмістом корисних копалин, з наявністю розсіяних елементів.

ГЕОФІЗИКА, * геофизика - наука про фізичні властивості Землі та фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках (геосферах). Складається з фізики Землі, що об(єднує гравіметрію, земний магнетизм, геоелектрику, сейсмологію, геотермію та радіометрію, фізики водойомів і фізики атмосфери. Геофізичні дослідження в Україні проводять Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна АН України, установи Міністерства геології, вузи та інші заклади.

ГЕОФІЗИКА ЛАНШАФТІВ (ФІЗИКА ЛАНШАФТІВ), * геофизика ландшафтов (фізика ландшафтов) - галузь ланшафтознавства, що за допомогою фізичних методів вивчає процеси, які відбуваються у тому чи іншому природно-територіальному комплексі. Геофізика ланшафтів досліджує процеси обміну та переносу речовини й енергії в географічній оболонці та між компонентами природно-територіальних комплексів при їх взаємодії.

“ ГЕОФІЗИЧНИЙ ЖУРНАЛ ” - науковий журнал Геофізики Інституту ім. С.І. Субботіна НАН України. Заснований 1979 року на базі “Геофизического сборника”, що видається з 1956 року. Виходить 6 разів на рік.

ГЕОФІЗИЧНИЙ КАНАЛ ЗВ’ЯЗКУ, * геофизический канал связи - сукупність пристроїв для передачі інформації через гірничі породи і завали шляхом прослуховування шумів (ударів, розмов і т.і.) за допомогою сейсмічної техніки.

ГЕОФІЗИЧНІ АНОМАЛІЇ, * геофизическая аномалия - відхилення від нормального характеру розподілу фізичних полів Землі, зумовлені неоднородністю її будови й різноманістністю мінеральної речовини, з якої вона складається. Розрізняють геофізичні аномалії гравітаційні, магнітні, сейсмічні, електричні та ін.

ГЕОФОН, * геофон - приймач звукових хвиль, що поширюються у верхніх шарах земної кори. Принцип дії найдосконаліших геофонів полягає у перетворенні коливань ґрунту (від проходження звукової хвилі) на коливання електричного струму, які підсилюються і реєструються. Геофони застосовують при розвідуванні гірських порід, під час гірничорятувальних робіт тощо.

ГЕОХІМІЧНІ ПОШУКИ І РОЗВІДКА РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН, * геофизические поиски и разведка месторождений полезных ископаемых - методи, що базуються на дослідженні закономірностей розміщення хімічних елементів у літосфері, гідросфері, атмосфері й біосфері.

ГЕОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ, * геохимические процессы - природні хімічні процеси, що відбуваються в надрах землі та на її поверхні, спричиняють міграцію елементів і зміни хімічного складу гірських порід та мінералів. Унаслідок геохімічних процесів утворюються гірські породи й мінерали. Виділяють такі групи геохімічних процесів: гіпогенні (пов’язані з внутрішніми джерелами енергії), гіпергенні (поверхневі процеси, джерелом яких є головним чином сонячна енергія) і техногенні (зумовлені господарською діяльністю людини).

ГЕОХІМІЯ, * геохимия - наука, що вивчає поширення, розвиток і процеси міграції хімічних елементів та їх стабільних ізотопів на Землі. Досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі. Геохімія як наука виникла на початку XX ст. Розвиток і становлення геохімії пов’язані з іменами В.І. Вернадського, О.Є. Ферсмана, О.П. Виноградова та ін. Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Геохімічні дослідження в Україні проводить інститут геохімії і фізики мінералів НАН України, Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України та відповідні кафедри вузів.

ГЕОХІМІЯ ЛАНДШАФТІВ, * геохимия ландшафтов - науковий напрям на межі фізичної географії і геохімії: вивчає міграцію (перерозподіл) хімічних елементів у географічному ландшафті. Дані досліджень геохімії ландшафтів використовують при пошуках корисних копалин, у медичній географії, при розв’язанні питань охорони навколишнього середовища тощо.

ГЕОХРОНОЛОГІЯ, * геохронология - визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви, Розрізняють геохронологію відносну та абсолютну. Відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний відносний вік порід за скам’янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах. Абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного віку їх за допомогою різних методів (калій -аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого, мономінеральних фракцій та ін.). За цими методами вік Землі становить приблизно 4 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні — 3, 5 млрд. років. На підставі геохронологічних досліджень розроблено геохронологічну шкалу. Найбільшими її підрозділами є криптозой, що поділяється на архей і протерозой та фанерозой. Останній поділяється на три ери — палеозойську, палеозойську і мезозойську. Ери поділяються на періоди.

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ, * герметизация - забезпечення непроникності стінок і з'єднань, що обмежують потрапляння рідин і газів у внутрішні об'єми апаратів, машин, приміщень, споруд.

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ УСТЯ СВЕРДЛОВИН, * герметизация устья скважин - ізоляція порожнини свердловини від зовнішнього середовища при замірах газового тиску в вугільних пластах та при ізольованому виведенні газів з свердловини.

ГЕРМЕТИЧНИЙ, * герметичный - непроникний, щільно закритий, той, що не пропускає газу й рідини.

ГЕТЕРОГЕННИЙ, * гетерогенный - неоднорідний, той, що складається з різних за складом частин (протилежне - гомогенний); Г - і с и с т е м и - фізико-хімічні системи, що складаються з двох або кількох фаз, напр., система: “лід - вода - водяна пара” - гетерогенна система з трьох фаз.

ГЕТЕРОПОЛЯРНИЙ ЗВ’ЯЗОК, * гетерополярная связь - хімічний зв'язок, що супроводиться перетягуванням електронної пари одним із атомів і наступним стягуванням утворених йонів.

ГІАЛІТ, *гиалит - мінерал класу силікатів, прозорий різновид опалу.

ГІГІЄНА ПРАЦІ, * гигиена труда - галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища. Розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення нормальних умов праці та запобігання професійних хвороб. Інститути гігієни праці та професійних захворювань є у Донецьку, Києві, Харкові.

ГІГРО..., *гигро... - у складних словах відповідає поняттю " волога".

ГІГРОСКОПІЧНИЙ, * гигроскопичный - той, що вбирає вологу.

ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ, * гигроскопичность - 1) Вибухових речовин: здатність вибухових речовин поглинати пари води за рахунок хімічної чи фізичної адсорбції. 2) Гірських порід: здатність речовин вбирати вологу з повітря.

ГІДРАВЛІКА, * гидравлика - наука про закони рівноваги й руху рідини, а також застосування їх для розв'язання практичних задач.

ГІДРАВЛІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ, * гидравлическая классификация, **hydraulic classification, ***Hydroklassierung - процес розділення суміші частинок у рідині на окремі класи по швидкості їх осідання. Г.к. може бути самостійною, допоміжною або підготовчою операцією перед відсадкою або флотацією. Крупність матеріалу, який піддають Г.к. як правило не перевищує 3-13 мм. Розділення матеріалу головним чином протікає у стиснених умовах при турбулентному режимі. Див. також класифікація, гідралічні класифікатори.

ГІДРАВЛІЧНА ПЕРЕДАЧА, * гидравлическая передача - механізм (передача), що передає механічну енергію від ведучої ланки до веденої за допомогою рідини. Складається в основному з гідравлічного насоса і гідравлічного двигуна. Застосовується у верстатах, автомобілях, тепловозах, літаках тощо.

ГІДРАВЛІЧНЕ ВИМИВАННЯ ПОРОЖНИН, * гидравлическое вымывание полостей - спосіб попередження раптових викидів при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів та проведенні підготовчих виробок по вугіллю.

ГІДРАВЛІЧНЕ КРІПЛЕННЯ, * гидравлическая крепь - вид гірничого кріплення, що створює опір боковим гірським породам за допомогою гідравлічних елементів. Поділяється на індивідуальні гідравлічні стояки та механізоване кріплення.

ГІДРАВЛІЧНЕ РОЗСУВАННЯ, * гидравлическая раздвижка - зміна довжини гідравлічного стояка кріплень, виконаного у вигляді телескопічного гідроциліндру.

ГІДРАВЛІЧНЕ РУЙНУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, * гидравлическое разрушение горных пород - руйнування гірських порід струменем води, що витікає з насадки під тиском. Розрізняють три виду руйнування: розмив (незв'язних або слабозв'язаних порід), відбивання (при монолітних породах) та різання (монолітних міцних порід).

ГІДРАВЛІЧНИЙ, * гидравлический, **hydraulic - той, що діє за допомогою рідини.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ВІДЖИМ, * гидравлический отжим - спосіб попередження раптових викидів вугілля та газу, заснований на нагнітанні води під тиском в вугільний пласт через свердловини, що призводить до розпушування і віджиму привибійної частини масиву.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ПЕРЕСУВАЧ, * гидравлический передвижчик - обладнання, що призначене для пересування вибійних конвеєрів до вибою по мірі його посування, підтягування упорних приладів гідродомкратів, а також підйому ставу конвеєра з боку виробленого простору для огляду і ремонту нижньої гілки тягового органу конвеєра при вузькозахватному вийманні вугілля.

ГІДРАВЛІЧНИЙ СПОСІБ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН - Див. Гідромеханизація і Гідровидобування.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ, * гидравлический транспорт - переміщення твердих сипучих матеріалів потоком води. При безнапірному гідравлічному транспортуванні матеріал у суміші з водою (пульпа) рухається самопливом по похилих жолобах або лотках, при напірному гідравлічному транспортуванні — по трубопроводах під тиском, створюваним насосами. Г.т. застосовують головним чином при гідромеханізації земляних і гірничих робіт (промисловий гідротранспорт), а також при передачі матеріалу на далекі відстані - до тисяч кілометрів (магістральний гідротранспорт).

ГІДРАВЛІЧНИЙ ДВИГУН, * гидравлический двигатель - двигун, що перетворює механічну енергію рідини на механічну енергію веденої ланки (вала, штока та ін.). В лопатевих Г.д, (наприклад, гідротурбінах) використовуваних на гідроелектростанціях, у гідравлічних передачах машин тощо, робочою рідиною є переважно вода. В об(ємних гідравлічних двигунах (наприклад, гідроциліндрах), застосовуваних у гідроприводі машин, — переважно масло.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ПІДЙОМ, * гидравлический подьем - транспортування корисних копалин на поверхню з шахти чи дна водойми. Здійснюється за допомогою насосів (вуглесосів, грунтових насосів), гідроелеваторів, ерліфтів та ін.

ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРИВ ПЛАСТА, * гидравлический разрыв пласта - формування тріщин у масивах порід чи корисних копалин під впливом рідини, що подається під тиском.

ГІДРАВЛІЧНИЙ СТОЯК, * гидравлическая стойка - пристрій для підтримання порід підземних гірничих виробок. Необхідне зусилля підтримання створюється за рахунок тиску робочої рідини мінерального масла чи водомасляної емульсії у циліндрі стояка. Може застосовуватись індивідуально, а також у секціях механізованого кріплення.

ГІДРАВЛІЧНИЙ УДАР (У ТРУБОПРОВОДІ), * гидравлический удар - різка зміна тиску рідини у трубопроводі.

ГІДРАВЛІЧНІ КЛАСИФІКАТОРИ, гидравлические классификаторы - апарати для гідравлічної класифікації сипучого матеріалу. За способом видалення зернистої частини матеріалу Г.к. поділяють на класифікатори з механічним розвантаженням (скребкові, елеваторні, відсаджувальні центрифуги) та з розвантаженням самопливом (конічні, пірамідальні, гідроциклони, дугові сита). За принципом дії розрізняють Г.к., в яких процес розділення здійснюють під дією гравітаційних сил та сил опору середовища (конічні, пірамідальні, скребкові, елеваторні) та класифікатори, в яких крім вказаних сил діють ще й відцентрові сили (гідроциклони, центрифуги, дугові сита, конічні грохоти). До Г.к. належить також багер-зумпф. Класифікація здійснюється у вертикальному або горизонтальному потоці води. Область застосування гідрокласифікаторів: по крупності - 0, 074-2 мм; по густині - 2 500 - 4 200 кг/м3. Див. також класифікатор.

ГІДРАРГІЛІТ, * гидраргиллит, **hydrargillite - Al(OH)3. Важливий мінерал бокситів. Утворюється переважно при вивітрюванні алюмосилікатів, інколи - гідротермальним шляхом.

ГІДРАТАЦІЯ, * гидратация - приєднання води до різних речовин. Г. - різновид сольватації. Розрізняють Г. електролітів, молекул у розчинах, Г. з утворенням твердих гідратів, Г. оксидів, органічних, високомолекулярних сполук та ін.

ГІДРАТИ, * гидраты - хімічні сполуки, що містять молекули води. Стійкі Г. виділяються з розчинів у формі кристалогідратів.

ГІДРОВІДВАЛ, * гидроотвал - відвал розкривних порід при гідромеханізації, укладання породи в який здійснюється намивом (естакадним або торцевим).

ГІДРОҐЕНЕЗ, * гидрогенез - сукупність геохімічних і мінералогічних перетворень, викликаних просочуванням по тріщинах з поверхні у земну кору води, яка виносить речовини з одного геохімічного комплексу в інший, зумовлюючи утворення нових мінералів.

ГІДРОҐЕНІЗАЦІЯ, * гидрогенизация - приєднання водню до простих та складних речовин при наявності каталізаторів. Гідрогенізацію застосовують у виробництві аміаку, метилового спирту, моторних палив тощо.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ, * гидрогеология - галузь геології, що вивчає підземні води, їхнє походження, фізичні властивості, хімічний і газовий склад, поширення в земній корі, а також використання їх та методи охорони від виснаження та забруднення. Основні напрями гідрогеології: загальна геологія, динаміка підземних вод, вчення про мінеральні, промислові і термальні води, регіональна гідрогеологія, меліоративна гідрогеологія, гідрогеологія родовищ корисних копалин. В Україні гідрогеологічні дослідження проводять в Інституті геології наук АН України, на відповідних кафедрах вузів.