Стаття 96. Обов’язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов’язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов’язки землекористувачів.

10. Згідно статті 97. Обов’язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи

1. Підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

2. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін.

3. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам’яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

4. Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов’язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

5. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт, вирішуються у судовому порядку.

11. Згідно статті 125. Виникнення права на земельну ділянку

Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

На головну

презентація

19.01.2011

Особливості укладення договору концесії

Відносини концесії регулюються Цивільним кодексом України
(435-15), Господарським кодексом України (436-15), Законом
України " Про концесії" (997-14) (далі - Закон), Законом " Про
будівництво і експлуатацію автомобільних доріг" (1286-14),
численними постановами Кабінету Міністрів України, які були
прийняті на виконання означених законів, та іншими
нормативно-правовими актами, в яких законодавець на правовому
рівні закріпив не тільки права і обов'язки сторін, але й
передбачив саму можливість використання цього виду правовідносин.

Законом визначено, що концесія - це надання з метою
задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої
влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного
договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній
особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення
(будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії
(строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом
підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по
створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації)
об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого
підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно
до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій
основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право
створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та
(або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до
цього Закону (997-14) з метою задоволення громадських потреб.

Цей договір має певні особливості.

Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і
концесіонер.

Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування, а концесіонерами можуть бути
тільки суб'єкти підприємницької діяльності: юридичні особи та
фізичні особи - підприємці. Ця умова ставить договір концесії у
ряд суто підприємницьких договорів, його використання можливе
виключно у сфері підприємництва.

Вибір концесіонерів, як це передбачено статтею 2 Закону
(997-14), здійснюється переважно на конкурсній основі.

Відповідно до умов договору концесії концесієдавець надає
концесіонеру права, а останній відповідно бере на себе
зобов'язання на створення (будівництво) та (або) управління
(експлуатацію) об'єкта концесії. Ця ознака показує різницю між
договором концесії та такими схожими правовими інститутами, як
договори найму, оренди та фінансового лізингу.

У найм (фінансовий лізинг, оренду) власником надається майно,
що необхідне наймачу (лізингоодержувачу, орендарю), в тому числі
для здійснення підприємницької та іншої діяльності, і яке було
створене до моменту укладання договору про його використання.

Натомість в концесію передається право на створення
(будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на подальше
його використання (управління, експлуатацію) концесіонером з метою
отримання прибутку.

Отже, концесія поєднує в собі ознаки підряду (наприклад
виконання на власний ризик робіт із будівництва доріг за завданням
концесієдавця) та інститутів найму, оренди, фінансового лізингу
(строкове, платне володіння і користування дорогою).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону (997-14) у
концесію можуть надаватися такі об'єкти права державної чи
комунальної власності: майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або
системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне
надання послуг у сферах діяльності, що визначені частиною другою
цієї статті; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти,
які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання
послуг по задоволенню громадських потребу сферах діяльності, що
визначені частиною другою цієї статті; спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного
договору для задоволення потреб у сферах діяльності, що визначені
частиною другою цієї статті.

Об'єкти права державної або комунальної власності, надані в
концесію, не підлягають приватизації протягом дії концесійного
договору.

Слід зазначити, що майно в концесію можна отримати лише після
перемоги в концесійному конкурсі.

Концесія надається на визначений строк і оформляється шляхом
укладення відповідного договору.

Концесійний договір укладається на строк, визначений у
договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років
(стаття 9 Закону) (997-14).

Строк дії концесійного договору може бути змінений за згодою
сторін в межах вищевказаних строків.

Що стосується істотних умов договору концесії, то такі умови
передбачені статтею 10 Закону (997-14).

Зокрема, це сторони договору, види діяльності, роботи,
послуги, які здійснюються за умовами договору, об'єкт концесії
(склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення
об'єкта концесії), умови надання земельної ділянки, якщо вона
необхідна для здійснення концесійної діяльності, строк дії
договору концесії тощо.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути
передбачені й інші умови. Умови концесійного договору є чинним на
весь строк дії договору, у тому числі у випадках, коли після його
укладання законодавчими актами встановлено правила, які погіршують
становище концесіонера.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна
ділянка, договір оренди земельної ділянки додається до
концесійного договору.

Після погодження всіх істотних умов з переможцем концесійного
конкурсу (вибір концесіонерів здійснюється на конкурсній основі)
укладається концесійний договір.

Концесійний договір повинен укладатися в письмовій формі,
наслідком її недодержання є нікчемність договору.

Договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з
усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, тобто є
консенсуальним. Передача об'єкта у концесію здійснюється у строки
і на умовах, визначених у концесійному договорі. Однак, передача
об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей
об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи
комунальної власності на ці об'єкти.

Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є
об'єктом державної чи комунальної власності.

Якщо концесієдавець у строки і на умовах, визначених у
концесійному договорі, не передасть об'єкт концесії, концесіонер
має право вимагати від концесієдавця передачі об'єкта концесії та
відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або вимагати
розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих
йому невиконанням концесійного договору.

Концесійні договори підлягають обов'язковій реєстрації в
порядку, передбаченому статтею 14 Закону (997-14) та Положенням
про реєстр концесійних договорів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 N 72 (72-2000-п).

Слід зазначити, що факт реєстрації або не реєстрації договору
концесії не впливає на його чинність, оскільки як було уже
зазначено концесійний договір набирає чинності з дня досягнення
домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту
договору.