Право міжнародних організацій____ 449

характеризують участь держав-членів у діяльності її органів, а також представництво держав при організації.

5. У результаті практичної діяльності ММУО держави —
члени організації зобов'язані неухильно виконувати резолю
ції її органів. Це відбувається відповідно у межах компетен
ції цих органів і з урахуванням установленої юридичної чин
ності таких резолюцій.

6. ММУО як юридична особа має сукупність прав, що
фіксуються в її установчому акті або спеціальній конвенції.
Реалізація цих прав відбувається на основі національного за
конодавства держави, на території якої ММУО виконує свої
функції (наприклад, вступає в цивільно-правові угоди, купує,
володіє і розпоряджається майном, порушує справи в суді та
арбітражі, виступає стороною в судовому процесі тощо).

7. ММУО має привілеї та імунітети, що забезпечують її
ефективну повсякденну діяльність, а також визнаються як у
місцезнаходженні штаб-квартири організації, так і в будь-
якій іншій державі при виконанні статутних завдань органі
зації.

З погляду юридичної природи міжнародної міжурядової організації можна говорити про її внутрішнє і зовнішнє право. Термін " внутрішнє право ММУО" вживається для позначення норм, які створюються у кожній організації з метою регулювання механізму її функціонування і тих відносин, що складаються між органами, посадовими особами та іншими співробітниками організації.

Як правило, коло норм внутрішнього права ММУО, досить широке. Важливим компонентом цього права є правила процедури органів ММУО. Тим більше, що своєрідним взірцем для цього стала розробка відповідних правил процедури ООН. Правила процедури можуть бути зафіксовані у статутах ММУО (наприклад, МАРАТЕ) та у спеціальних постановах і регламентах (наприклад, Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) та ін.). Правила процедури ММУО регламентують порядок роботи її головних і допоміжних органів, способи прийняття рішень, порядок голосування і т. п.

Право організації розробляти правила процедури на свій розсуд, якщо в її статуті немає закріплених норм, нерідко називають " принципом самоорганізації". При цьому практика

15 А. Дмитрієв

450______________________________________________ Глава 19

діяльності ММУО свідчить про створення у межах організації її допоміжних органів, таких як комітети. Вони вивчають те чи інше питання, готують проекти документів і т. п.

Поряд із правилами процедури істотне значення мають також внутрішні норми, що стосуються статусу персоналу, який виконує функції міжнародної цивільної служби. Такий персонал відповідальний тільки перед організацією та її вищою посадовою особою і користується імунітетом від юрисдикції країни перебування ММУО. Основними джерелами норм, які стосуються правового становища персоналу організації є її статут, положення про персонал, правила внутрішнього трудового розпорядку, спеціальні інструкції і циркуляри, фінансові постанови тощо. Слід мати на увазі, що внут-рішньоорганізаційні норми істотно відрізняються від міжнародно-правових норм загального характеру за джерелом утворення. Внутрішньоорганізаційні норми створюються рішеннями самої організації. Тому вони не мають того рівня узагальнення, який мають норми міжнародного права.

Термін " зовнішнє право ММУО" умовно позначає арсенал правових засобів, за допомогою яких організація забезпечує свій статус у конкретних умовах її місцеперебування, свої зв'язки з державами або іншими (у тому числі неурядовими) організаціями. У цьому разі йдеться про різні договори ММУО, в яких організація виступає стороною. Прикладом можуть бути численні договори ООН, що формують її систему і взаємовідносини зі спеціалізованими установами ООН.

Характер відносин між міжнародними організаціями, основаними на укладених між ними міжнародно-правових договорах, може бути різним. У одних випадках це можуть бути відносини рівності, в інших — субординації, тобто підпорядкування допоміжних органів головним.

Основок^угод про режим перебування і діяльності штаб-квартир, багатьох міжнародних організацій із державами перебування є Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 p. і Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 p. Як правило, кожна спеціалізована установа ООН конкретизує на свій розсуд положення зазначених конвенцій для своїх статутних цілей. Прикладами подібних угод є угоди між ООН і США, між ЮНЕСКО і Францією, між МОП і ВООЗ та Швейцарією і т. д.